Рішення

від 18.06.2024 по справі 914/875/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2024 Справа № 914/875/24

Господарський суд Львівської області у складі судді З.П. Гоменюк, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна», м. Київ, Київська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття», м. Трускавець, Львівська область

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021 року у розмірі 83286,17 грн.

Без участі сторін.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021 року у розмірі 83286,17 грн з яких: 63201,77 грн - прострочена заборгованість, 15847,03 грн - пеня, 2107,71 грн - 3% річних та 2489,66 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2024, справу №914/875/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою від 08.04.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та постановив здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін.

23.04.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 23.04.2024) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№11164/24).

01.05.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 01.05.2024) від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№11903/24).

Згідно з положеннями частини 1 статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Останній день шістдесятиденного строку для розгляду цієї справи по суті відповідно до процедури розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін припадав на 14.06.2024. Однак у зв`язку із перебуванням судді Гоменюк З.П. у щорічній основній відпустці з 03.06.2024 по 17.06.2024 включно, рішення у цій справі постановлено судом у перший робочий день після відпустки.

З огляду на викладене, 18.06.2024, дослідивши наявні у справі докази та викладені у заявах по суті спору пояснення, врахувавши, що сторони належним чином повідомлені про розгляд даного спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи підписав рішення без його проголошення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, зазначає про те, що між ТОВ «Екстра-ТВ» та відповідачем укладено договір договору про надання послуг №XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021 року.

За умовами вище згаданого договору ТОВ «Екстра-ТВ» з 01.01.2022 року розпочало надавати відповідачу послуги платного доступу до публічного перегляду програм у спеціалізованих громадських місцях відвідувачами таких місць, працівниками абонентами та іншими особами, які мають можливість вільного доступу до спеціалізованих громадських місць, перегляду програм в погодженому обсязі відповідно до умов договору.

Таким чином, позивач зазначив, що ТОВ «Екстра-ТВ» належним чином виконувало взяті на себе зобов`язання, про що також свідчать акти прийому-передачі послуг, складені та направлені для підпису відповідачу.

Всупереч умовам договору, позивач повідомляє, що відповідач свій обов`язок щодо підписання та повернення актів прийому-передачі не виконав, що мало наслідком щодо своєчасної оплати наданих ТОВ «Екстра-ТВ» послуг за договором №XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021 року.

Враховуючи наведене, позивач стверджує про те, що ТОВ «Екстра-ТВ» надавало послуги і відповідно нараховувало плату за наступні періоди: 31.01.2022 - 17037,00 грн; 28.02.2022 - 17037,00 грн; 30.04.2022 - 17037,00 грн; 31.05.2022 - 17037,00 грн; 30.06.2022 - 17037,00 грн; 22.07.2022 - 12090,77 грн.

Зважаючи на наведені обставини, позивач вважає, що ТОВ «Екстра-ТВ» надало відповідачу послуги на загальну суму 97275,77 грн. Однак, відповідач частково здійснив оплату: 14.02.2022 - 17037,00 грн та 18.03.2022 - 17037,00 грн.

З огляду на викладене вище, позивач стверджує про наявність у відповідача перед ТОВ «Екстра-ТВ» заборгованості за договором №XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021 року у розмірі 63201,77 грн.

22.03.2023 року права вимоги до відповідача були відступлені на користь ТОВ «Медіа Група Україна» на підставі договору №МГУ-141959/2023.

Зважаючи на наявність заборгованості ТОВ «Ріксос-Прикарпаття» №XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021 року у розмірі 63201,77 грн, позивач здійснив також нарахування на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних від простроченої суми основної заборгованості у розмірі 2107,71 грн, 2489,66 грн інфляційних втрат та 15487,03 грн пені.

У відповіді на відзив (вх.№11903/24 від 01.05.2024) позивач зазначає про те, що провайдер не отримував жодних повідомлень про припинення господарських правовідносин за договором, а відтак, вважає, що твердження відповідача в частині припинення правовідносин за договором з 01.06.2022 є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, позивач повідомляє, що відповідно до договору про відступлення права вимоги, позивачу відступлено лише право вимагати від відповідача належного виконання зобов`язань по сплаті платежів, передбачених п.п. 5.1., 5.2.. 5.3., 5.4., 5.5., 5.6., 5.7., 5.8., 5.9. основного боргу у розмірі 63201,77 грн.

Таким чином, позивач вважає, що первісним кредитором не передавались новому кредитору жодні інші права, а відтак, право на стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не було предметом відступлення за договором про відступлення права вимоги.

Одночасно, позивач зазначив про те, що запровадження карантину з 11.10.2020 року по 30.06.2023 рік та дію на даний час режиму воєнного стану, строк позовної давності для вимог про стягнення з відповідача заборгованості на дату подачі позову не сплив, що на думку позивача, виключає його застосування за заявою відповідача.

З огляду на наведене, позивач просить задовольнити заявлену позовну вимогу про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі.

Аргументи відповідача.

Відповідач 23.04.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформований 23.04.2024) скерував на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№11164/24) у якому заявлені позовні вимоги визнав частково щодо основної суми заборгованості за надані послуги в квітні та травні 2022 року у розмірі 34074,00 грн та щодо заявленої суми у розмірі 1342,25 грн інфляційних втрат.

Відповідачем заперечуються заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги червень 2022 та липень 2022 року.

В обґрунтуванні таких заперечень відповідач зазначив про те, що ним було здійснено письмове повідомлення позивача про односторонню відмову від договору на підставі п. 7.2.2. та ч. 3 ст. 651 ЦК України. З огляду на зазначені обставини, відповідач вважає, що договір є припиним в односторонньому порядку з 01.06.2022 року. Таким чином, відповідач повідомляє, що заявлена позивачем послуга телебачення за червень 2022 та за липень 2022 року - не надавалась.

Проте, відповідач заперечив щодо задоволення позовної вимоги про стягнення боргу за надані послуги в червні та липні 2022 у розмірі 29127,77 грн, пені у розмірі 15487,03 грн, 2107,71 грн - 3% річних та 1147,41 грн - інфляційних втрат.

Щодо заявлених 3% річних у розмірі 2107,71 грн відповідач просить суд застосувати п. 3 ст. 267 ЦК України та відмовити у задоволені зазначеної вимоги у зв`язку із сплином строку позовної давності 26.09.2023 та 25.10.2023 відповідно.

Відповідач одночасно зазначив, що розмір інфляційних втрат розрахований позивачем відповідно до норм чинного законодавства та не оспорюється відповідачем. Однак, враховуючи, що позивач здійснював такі нарахування на суму бору у розмірі 63201,77 грн, яка частково не визнається відповідачем, останній просить суд стягнути лише 1342,25 грн інфляційних втрат.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

21.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСТРА-ТВ» (надалі - провайдер) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріксос-Прикарпаття» (надалі - абонент; відповідач) укладено договір про надання послуг №XTR-HRC-128499/2021 (надалі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору, провайдер у порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, надає абоненту послугу, а абонент зобов`язується своєчасно оплачувати абоненту плату та виконувати інші обов`язки абонента, визначені договором.

Згідно з п. 2.3. договором, послуги надаються з дати набуття чинності договором, протягом строку дії договору, якщо сторони не погодили інше.

Сторони погоджують необхідний абоненту обсяг послуг шляхом формування набору тарифів, адреси перегляду, кількості обраних тарифів, абонентної плати та інших умов надання послуг у додатку №1 до цього договору (п. 2.4. договору).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що надання послуг у звітному періоді здійснюється на умовах її попередньої оплати у строки, передбачені Розділом 5 цього договору.

Пунктом 3.4. договору визначено, що не отримання рахунку не є підставою для звільнення абонента від оплати вартості послуг.

Абоненту надаються послуги з дати початку дії договору щомісячно за умови сплати достатньої суми грошових коштів, тобто суми більшої або рівної абонентній платі за звітній період, що зазначена у рахунку за тарифами, що діють на такий звітний період. Надання послуг припиняється у момент, коли абонент не сплатив абонентську плату для отримання доступу до послуг. Нарахування вартості наданих/спожитих послуг здійснюється провайдером (п. 3.6. договору).

Пунктом 3.7. договору сторони дійшли згоди здійснювати надсилання первинних документів в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства України (зокрема, із застосуванням відтвореного у встановленому порядку цифрового підпису уповноваженої особи кожної із сторін та спеціалізованого програмного забезпечення («M.E.Doc» (My Electronic Document) або «Вчасно» (vchasno.com.ua), в порядку передбаченими договором (за наявності технічної можливості; в інакшому випадку - підписання первинних облікових документів здійснюється у письмовій формі відповідно до п. 3.8. договору).

Сторони погоджуються, що достатнім підтвердженням надсилання документів в електронній формі є звіт із програмного забезпечення («M.E.Doc» (My Electronic Document) або «Вчасно» (vchasno.com.ua) (п. 3.7.1. договору).

Відповідно до п. 3.8. договору, у випадку відсутності технічної можливості здійснювати надсилання первинних документів в електронній формі надання послуги підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі наданих послуг (надалі - акт), що підписуються провайдером, а також абонентом за кожен звітний місяць.

Надання послуги підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі наданих послуг (далі - акт), що підписуються провайдером, а також абонентом за кожен звітний місяць (п. 3.9. договору).

Згідно з п. 3.10. договору, по закінченню кожного звітного періоду провайдер направляє абоненту два підписаних зі сторони провайдера примірники акта за звітній період рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. разом з актом абонент отримує рахунок на сплату абонентної плати за звітній період, що є наступним після оплаченого.

Відповідно до п. 3.11. договору, абонент зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акта підписати та повернути провайдеру один примірник акта. У випадку, якщо у вказаний строк провайдер не отримав від абонента підписаний примірник акта, акт вважається підписаним абонентом та послуга вважається отриманою абонентом.

Провайдер підписує та надсилає абоненту кореспонденцію (у т.ч. рахунки, акти, додаткові угоди, цей договір, інші документи) на поштову адресу, про яку абонент письмово повідомив провайдера, в інших випадках - на адресу місцезнаходження абонента (юридичну адресу), зазначену у цьому договорі, чи визначену згідно даних Єдиного державного реєстру (п. 3.12.1. договору).

Згідно з п. 3.12.2. договору, у разі неможливості абонента отримати за поштовою адресою та/або за своїм місцем знаходження (юридичною адресою) кореспонденції незалежно від причин (зміна фактичного перебування, блокування офісу, проведення АТО, фактичної відсутності адресата за вказаною адресою, недоставляння/повернення кореспонденції відділенням пошти/кур`єрською службою, з будь-яких інших причин) у абонента на підставі цього пункту договору виникає зобов`язання завчасно письмово повідомити про такі обставини провайдера, а також зазначити нову адресу чи з`явитися в офіс провайдера для одержання уповноваженою особою абонента відповідних документів. Абонент за цим пунктом договору зобов`язується самостійно звертатися до провайдера, а також за необхідності з`являтися до офісу провайдера у разі неодержання та/або неможливості одержання кореспонденції від провайдера з причин, за які провайдер не відповідає.

Абонент зобов`язується для отримання доступу до послуг своєчасно та у повному обсязі вносити абоненту плату у відповідності до умов договору (п. 4.5.2. договору).

Відповідно до п. 4.6.2. договору, абонент має право ініціювати дострокове припинення цього договору в порядку і на умовах, визначених п. 7.2. договору.

Пунктом 4.6.5. також сторони передбачили право абонента на те, що останній може розірвати цей договір в односторонньому порядку у випадках порушення провайдером своїх зобов`язань за цим договором, а також у разі анулювання ліцензії провайдера, що унеможливлює надання послуг за цим договором, шляхом повідомлення про таке розірвання провайдера не пізніше як за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до запланованої дати розірвання.

Відповідно до п. 7.2. договору, абонент має право достроково припинити цей договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це провайдера:

7.2.1. у разі незгоди з односторонньою зміною розміру абонентної плати - з дати, коли змінений розмір абонентної плати мав набути чинності за умови отримання провайдером такого повідомлення до дати відповідних змін:

7.2.2. з причин, відмінних від п. 7.2.1. договору, абонент має право припинити цей договір та відмовитися від послуг, направивши провайдеру відповідне письмове повідомлення, яке набирає чинності з 1 (першого) числа другого календарного місяця після звітного періоду, у якому повідомлення було отримано провайдером. Наприклад, якщо повідомлення отримано провайдером 13 квітня, то припинення договору та відмова від послуг набирають чинності 01 червня.

Пунктом 11.1.5. договору сторони погодили, що кожна зі сторін має право в односторонньому порядку призупинити виконання обов`язків за цим договором або припинити дію цього договору шляхом письмового повідомлення про це іншої сторони у випадку наявності обґрунтованих підстав вважати, що відбулося або відбудеться порушення будь-яких з вищезазначених в цьому розділі договору запевнень та гарантій. При цьому сторона, що обґрунтовано скористувалася цим правом, звільніться від будь-якої відповідальності або обов`язку щодо відшкодування штрафних санкцій за договором у зв`язку з невиконанням нею договірних зобов`язань та будь-якого роду витрат, збитків, понесених іншою стороною (прямо або опосередковано), в результаті такого призупинення/ припинення дії.

Абонентна плата за звітній період складається з вартості послуги за всіма обраними тарифами (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору, абонентна плата визначається з урахуванням обсягу послуг, необхідного абоненту шляхом формування набору з числа наявних тарифів. Абонент має право обрати будь-яку кількість кожного наявного тарифу для забезпечення необхідного обсягу послуг. Набір тарифів, що забезпечує абоненту необхідний обсяг послуг, та абонентна плата затверджуються сторонами у 5.3. додатку №1 до цього договору.

Згідно з п. 5.3. договору, абонент зобов`язується сплатити абонентну плату за перший та другий звітні періоди на умовах її попередньої оплати у безготівковій формі на підставі наданих провайдером рахунків для оплати - оплата здійснюється протягом 5 (п`яти) календарних днів після дати укладення договору.

Абонент зобов`язується сплачувати абонентну плату за кожний наступний звітний період, починаючи з третього звітного періоду, на умовах її попередньої оплати у безготівковій формі на підставі наданих провайдером рахунків для оплати, не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до початку звітного періоду (п. 5.4. договору).

Пунктом 5.5. договору сторони дійшли згоди про те, що нарахування вартості послуг, тобто формування актів за звітний період, здійснюється в останній календарний день місяця звітного періоду, на підставі даних, погоджених сторонами у додатку №1 до цього договору та даних провайдера. У акті зазначається набір тарифів, обраних абонентом та затверджених у додатку №1 до договору, період користування послугою, а також абонентна плата за звітний період.

Провайдер до 10-го (десятого) числа місяця, наступного за звітним періодом, передає два примірники акта абоненту та реєструє податкову накладну (п. 5.6. договору).

Згідно з п. 5.7. договору, оплата послуг проводиться в національній валюті України.

Загальна сума абонентної плати за весь строк дії договору становить ціну договору (п. 5.8. договору).

Пунктом 5.9. договору сторони погодили, що відсутність рахунку для оплати, акту за звітній період не звільняє абонента від сплати абонентської плати за звітній період. У такому разі, абонент на підставі договору зобов`язаний сплатити абонентську плату не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до початку звітного періоду.

За невиконання (неналежне виконання) своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 6.2. договору, у випадку невиконання (неналежного виконання) зобов`язань за цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні прямі збитки, завдані внаслідок такого невиконання (неналежного виконання).

У випадку порушення абонентом строків сплати абонентної плати, абонент сплачує агенту/провайдеру пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення (п. 6.8. договору).

Пунктом 7.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з 01.01.2022 року та діє до 31.12.2022 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що цей договір може бути змінений чи доповнений тільки за взаємною згодою сторін, оформленою у вигляді додаткової угоди, яка з моменту її укладення стає невід`ємною частиною договору, крім випадків, прямо передбачених цим договором.

Всі додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною за умови, що вони укладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками провайдера, а також абонента (п. 9.3. договору).

21.12.2021 року сторони підписали додаток №1 до договору про надання послуг №XTR-HRC-128499/2021, яким передбачили:

1. Адреси Громадських місць: Спеціалізоване громадське місце №1 (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Городище, буд. 8, Бар «Alter-ego» при Діагностичному лікувально-реабілітаційному курортному комплексі «Ріксос-Прикарпаття» (2); 82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Городище, буд. 8, Бар «Bolus» при Діагностичному лікувально-реабілітаційному курортному комплексі «Ріксос-Прикарпаття» (1); 82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Городище, буд. 8, Бар «Літня Тераса» при Діагностичному лікувально-реабілітаційному курортному комплексі «Ріксос-Прикарпаття» (2)).

2. Тарифи та розмір абонентної плати за звітній період загальною вартістю 17037,00 грн разом з ПДВ.

ТОВ «Екстра-ТВ» скеровувало акти наданих послуг ТОВ «Ріксос-Прикарпаття» в електронній формі, а саме:

- №181 від 30.04.2022 року на суму 17037,00 грн. Зазначений акт був оброблений 13.06.2022 в 16:14 (дата документа: 04.05.2022) та підписаний зі сторони директора ТОВ «Екстра-ТВ» із накладенням печатки 04.05.2022 о 13:10, а зі сторони відповідача - директором Вороніною Л.М. 13.06.2022 о 16:14 з використанням електронного підпису та печатки підприємства ТОВ «Ріксос-Прикарпаття»;

- №204 від 31.05.2022 року на суму 17037,00 грн. Акт підписаний уповноваженою особою ТОВ «Екстра-ТВ» та доставлений відповідачу 03.06.2022 в 16:26. Згаданий акт не підписаний відповідачем;

- №228 від 30.06.2022 на суму 17037,00 грн. Акт підписаний уповноваженою особою ТОВ «Екстра-ТВ» та доставлений відповідачу 04.07.2022 в 9:22. Згаданий акт не підписаний відповідачем;

- №258 від 22.07.2022 на суму 12090,77 грн. Акт підписаний уповноваженою особою ТОВ «Екстра-ТВ» та доставлений відповідачу 05.08.2022 в 16:25. Згаданий акт не підписаний відповідачем.

Позивач зазначив, що ТОВ «Екстра-ТВ» надало послуги відповідачу за договором №XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021 року на загальну суму 97272,77 грн.

Позивач також зазначив, що відповідач свої зобов`язання за договором виконав частково в частині оплати абонентної плати, а саме:

- відповідно до платіжної інструкції №8329 від 14.02.2022 ТзОВ «Ріксос-Прикарпаття» здійснило оплату на користь ТзОВ «Екстра-ТВ» у розмірі 17037,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за надання пакету програм за січень 2022р згідно рахунку №51 від 01.01.2022, в т.ч. ПДВ (20%) 2839,50».

- відповідно до платіжної інструкції №9016 від 18.03.2022 року ТзОВ «Ріксос-Прикарпаття» здійснило оплату на користь ТзОВ «Екстра-ТВ» у розмірі 17037,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за надання пакету програм за лютий 2022р згідно рахунку №125 від 01.02.2022, в т.ч. ПДВ (20%) 2839,50».

Відповідно до п. 9.8. договору, у випадках, що не передбачені умовами цього договору, сторони керуються чинним законодавством України.

Згідно з умовами пункту 9.6. цей договір є обов`язковим для сторін, а також для правонаступників у разі правонаступництва.

Пунктом 4.4.5. договору визначено, що провайдер має право передати свої права та/або обов`язки за договором будь-яким третім особам без попередньої письмової згоди абонента.

22.02.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Екстра-ТВ» (надалі - первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа група України» (надалі - новий кредитор; позивач) уклали договір №МГУ0141959/2023 про відступлення права вимоги (надалі - договір про відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 1.1. договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор отримує право вимоги, що належить первісному кредиторові за договором XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021 (надані - основний договір), і стає кредитором в частині отримання платежів, передбачених пунктом 5.1., 5.2., 5.3., 5.4., 5.5., 5.6., 5.7., 5.8., 5.9. основного договору.

Згідно з п. 1.2. договору про відступлення права вимоги, новий кредитор одержує права (замість первісного кредитора) вимагати від абонента за основним договором належного виконання зобов`язань то сплаті платежів, передбачених пунктами 5.1., 5.2., 5.3., 5.4., 5.5., 5.6., 5.7., 5.8., 5.9. основного договору у загальному розмірі 63201,77 гривень.

Первісний кредитор на момент підписання цього договору, передав новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором ( п. 3.1. договору про відступлення права вимоги).

Згідно з п. 3.3 договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор не відповідає за невиконання або неналежне виконання абонентом зобов`язань, право на вимогу яких відступається згідно з цим договором.

Договір набирає чинності від дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором ( п. 5.1. договору про відступлення права вимоги).

Пунктом 5.4. договору про відступлення права вимоги сторони передбачили, що відступлення вимоги згідно з цим договором не тягне за собою ніяких змін умов основного договору.

Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у випадках, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами або їх уповноваженими представниками (п. 5.6. договору про відступлення права вимоги).

Актом приймання-передачі документів від 22.02.2023, ТОВ «Екстра-ТВ» (надалі - первісний кредитор) та ТОВ «Медіа Група України» (надалі - новий кредитор) на виконання умов договору №МГУ-141959/2023 від 22.02.2023 про відступлення права вимоги зазначили про те, що первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв права вимоги до ТОВ «Ріксос-Прикарпаття» за договором XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021.

З метою підписання цього акту новий кредитор набув права вимоги до ТОВ «Ріксос-Прикарпаття» за договором XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021 в сумі 63201,77 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору про відступлення права вимоги, якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку згідно із застосуванням матеріального та процесуального права України.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 83286,17 грн заборгованості, з якої: 63201,77 грн - основна заборгованість, 15487,03 грн - пеня, 2107,71 грн - 3% річних та 2489,66 грн - інфляційних втрат.

Відповідач, у свою чергу, частково визнав заявлені позовні вимоги.

ТОВ «Ріксос-Прикарпаття» зазначає про те, що листом від 28.04.2024 року №178 (копію листа долучає до відзиву на позовну заяву) повідомило ТОВ «Екстра-ТВ» про припинення правовідносин за договором XTR-HRC-111151/2020 від 21.12.2021 з 10.05.2022 року. Доказів надіслання такого листа відповідач не долучає.

З огляду на те, що відповідач вважає, що договір XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021 припинив свою дію 10.05.2022 року, послуги з телебачення за червень-липень 2022 не надавались.

Відповідач не заперечив щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 34074,00 грн за договором XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021 за період квітень-травень 2022 року.

Також відповідачем не заперечується стягнення 1342,25 грн інфляційних втрат.

Щодо здійсненого позивачем нарахування пені у розмірі 15487,03 грн та 3% річних - 2107,71 грн відповідач заперечив, просив суд застосувати приписи п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України у зв`язку із сплином строку позовної давності.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Судом встановлено, між ТОВ «Естра-ТВ» та ТОВ «Ріксос-Прикарпаття» був укладений договір №XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021 року про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами ( ст. 905 Цивільного кодексу України).

Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець і замовник наділені як правами, так і обов`язками. На виконавця покладено обов`язок надавати послугу і надано право одержувати відповідну плату. Замовник, у свою чергу, зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто замовник здійснює оплату фактично наданих послуг, якщо сторони не домовилися про інше.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що згідно з укладеним між ТОВ «Екстра-ТВ» та ТОВ «Медіа група Україна» договором №МГУ-141959/2023 від 22.02.2023, ТОВ «Екстра-ТВ» відступило позивачу права вимоги по договору №XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021.

У постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18). Обмеження щодо відчуження стосуються виключно права вимоги, що має особистий характер.

Щодо твердження відповідача про те, що ним направлявся лист №178 від 28.04.2022 року про призупинення з 10.05.2022 року щодо надання телекомунікаційних послуг на підставі договору №XTR-HRC-111151/2020 від 21.12.2020 року, суд зазначає наступне.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за договором про надання послуг №XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021 року, а в листі відповідача №178 від 28.04.2022 року міститься зазначення про призупинення надання послуг за договором №XTR-HRC-111151/2020 від 21.12.2020 року.

Згідно зі ст. 907 Цивільного кодексу України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Частинами 1, 2 статті 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як було встановлено судом, пунктом 4.6.2. договору сторони дійшли згоди про те, що абонент має право ініціювати дострокове припинення цього договору в порядку і на умовах, визначених п. 7.2. договору. Пунктом 4.6.5. також сторони передбачили право абонента на те, що останній може розірвати цей договір в односторонньому порядку у випадках порушення провайдером своїх зобов`язань за цим договором, а також у разі анулювання ліцензії провайдера, що унеможливлює надання послуг за цим договором, шляхом повідомлення про таке розірвання провайдера не пізніше як за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до запланованої дати розірвання.

Матеріали справи не містять належного та допустимого підтвердження факту, що ТОВ «Ріксос-Прикарпаття» ініціювало дострокове припинення саме договору №XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021. Інших доказів та доводів відповідач суду не надав. Також матеріали справи не містять, що договір №XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021 визнався сторонами недійсним та*/або був припинений/розірваний у судовому порядку.

Таким чином, судом не береться до уваги твердження відповідача про припинення договірних відносин між ТОВ «Екстра-ТВ» та ТОВ «Ріксос-Прикарпаття» з 10.05.2022 року на підставі п. 7.2. договору.

З огляду на викладення, суд дійшов висновку, що між сторонами продовжували існувати господарські правовідносини на підставі укладеного договору №XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021, за яким ТОВ «Екстра-ТВ» виставляло акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

Судом встановлено, що відповідно до п. 5.5. договору, нарахування вартості послуг, тобто формування актів за звітний період, здійснюється в останній календарний день місяця звітного періоду, на підставі даних, погоджених сторонами у додатку №1 до цього договору та даних провайдера. У акті зазначається набір тарифів, обраних абонентом та затверджених у додатку №1 до договору, період користування послугою, а також абонентна плата за звітний період.

Згідно з п. 3.9. договору, надання послуги підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі наданих послуг. так, матеріали справи містять акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №181 від 30.04.2022 року на суму 17037,00 грн; №204 від 31.05.2022 року на суму 17037,00 грн; №228 від 30.06.2022 на суму 17037,00 грн та №258 від 22.07.2022 на суму 12090,77 грн.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.7. договору ТОВ «Екстра-ТВ» надсилало зазначені вище акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) в електронній формі, проте, відповідач не підписав акти №204 від 31.05.2022 року; №228 від 30.06.2022 та №258 від 22.07.2022.

З огляду на викладене, суд, на підставі п. 3.11. договору, дійшов висновку про те, що ТОВ «Ріксос-Прикарпаття» було зобов`язано протягом 5 робочих днів з дня отримання зазначених вище актів підписати та повернути такі ТОВ «Екстра-ТВ». Однак, всупереч зазначеному обов`язку, що покладався на відповідача, останній не підписав акти та не повернув такі первісному кредитору. Відповідно до умов договору, що викладені у п.3.11. такого, у випадку, якщо у вказаний строк провайдер не отримав від абонента підписаний примірник акта, акт вважається підписаним абонентом та послуга вважається отриманою абонентом.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Так, сторони погодили, виклавши пункт з п. 5.3. договору, що абонент зобов`язується сплатити абонентну плату за перший та другий звітні періоди на умовах її попередньої оплати у безготівковій формі на підставі наданих провайдером рахунків для оплати - оплата здійснюється протягом 5 (п`яти) календарних днів після дати укладення договору. Абонент зобов`язується сплачувати абонентну плату за кожний наступний звітний період, починаючи з третього звітного періоду, на умовах її попередньої оплати у безготівковій формі на підставі наданих провайдером рахунків для оплати, не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до початку звітного періоду (п. 5.4. договору).

Відповідач не заперечував факт надання послуг ТОВ «Екстра-ТВ» у квітні та травні 2022 року у розмірі 34074,00 грн. Зважаючи на те, що судом не беруться доводи та зауваження ТОВ «Ріксос-Прикарпаття» щодо припинення договору №XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021 з наведених вище обставин, суд вважає заявлені позовні щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 63201,77 грн належним чином обґрунтованими та підтвердженими, а відтак, такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача 2107,71 грн - 3 % річних та 2489,66 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися, як спосіб отримання кредитором доходів.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97 №62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Одночасно, суд зазначає про те, що відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності на підставі п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України щодо нарахування 3% річних.

Суд звертає увагу на те, що позивач звернувся з вказаним позовом через систему «Електронний суд» 02.04.2024.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, як вбачається з вищенаведених норм діючого законодавства, строк позовної давності, встановлений, зокрема, ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України продовжується як на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), так і його перебіг зупиняється на період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211 було введено на усій території України карантин, який в подальшому був продовжений до 30.06.2023.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який був продовжений та триває до теперішнього часу.

Так, враховуючи, запровадження карантину, що діяв з 11.03.2020 до 30.06.2023 та дію на теперечній час режиму воєнного стану, строк позовної давності для вимог про стягнення з відповідача заборгованості на дату подачі позову (02.04.2024) не сплив, що виключає його застосування за заявою відповідача.

Оскільки судом встановлено та матеріалами справи підтверджено факт несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг у розмірі 63201,77 грн, суд приходить до переконання, що ТОВ «Ріксос-Прикарпаття» зобов`язано сплатити на користь позивача 3% річних від простроченої суми у розмірі 2107,71 грн та інфляційні нарахування у розмірі 2489,66 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 15487,03 грн пені.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до приписів статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому за приписами частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За змістом частини другої статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Таким чином, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Судом встановлено, що відповідно до п. 6.8. договору, у випадку порушення абонентом строків сплати абонентної плати, абонент сплачує агенту/провайдеру пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до п. 1.1. договору №МГУ0141959/2023 від 22.02.2023 про відступлення права вимоги, первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор отримує право вимоги, що належить первісному кредиторові за договором №XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021 (надані - основний договір), і стає кредитором в частині отримання платежів, передбачених пунктом 5.1., 5.2., 5.3., 5.4., 5.5., 5.6., 5.7., 5.8., 5.9. основного договору.

Відповідно до висновків, викладених у постанові КГС ВС від 05.09.2019 року у справі №908/1501/18, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що договором №МГУ0141959/2023 від 22.02.2023 про відступлення права вимоги позивач не отримав від первісного кредитора за договором №XTR-HRC-128499/2021 від 21.12.2021 право вимоги, що передбачено саме п. 6.8. щодо стягнення пені, а був кредитором в частині отримання платежів, передбачених пунктом 5.1., 5.2., 5.3., 5.4., 5.5., 5.6., 5.7., 5.8., 5.9. договору.

Таким чином, суд вважає про відсутність підстав для стягнення пені з відповідача у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому законом, а відтак, суд відмовляє у задоволенні заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 15487,03 грн пені.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг№XTR-HRS-128499/2021 від 21.12.2021 року обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та підлягають частковому задоволенню у розмірі 67799,14 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою, яка сформовано через систему «Електронний суд», сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №449 від 29.03.2024 року.

З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено частково, з відповідача підлягає до стягнення 1971,96 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Зважаючи на те, що позивач зазначав про своє право, визначене ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», сума судового збору за звернення до Господарського суду Львівської області із заявленими позовними вимогами складає 2422,40 грн. Таким чином, позивачем здійснено переплату судового збору у межах розгляду справи №914/875/24 у розмірі 605,60 грн.

Враховуючи, що нормами законодавства встановлений порядок повернення надмірно сплаченого судового збору виключно за клопотанням особи, яка його сплатила, суд не здійснює повернення такого з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» (82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Городище, будинок 8; ідентифікаційний код 34358195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (03056, Київська область, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 152-Б; ідентифікаційний код 37226740) 67799,14 грн заборгованості, з яких:63201,77 грн - основної заборгованості, 2107,71 грн - 3% річних, 2489,66 грн - інфляційних втрат та 1971,96 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3.У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2024.

СуддяГоменюк З.П.