Рішення

від 18.06.2024 по справі 914/921/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2024 Справа № 914/921/24

Господарський суд Львівської області у складі судді З.П. Гоменюк, розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ, Київська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Західбурмашінвест», м. Стрий, Львівська область

про стягнення 30431,42 грн штрафу за договором купівлі-продажу №23/1206-МТР від 05.07.2023 року.

Без участі сторін.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Західбурмашінвест» про стягнення 30431,42 грн штрафу за договором купівлі-продажу №23/1206-МТР від 05.07.2023 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024, справу №914/921/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою від 15.04.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та постановив здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з положеннями частини 1 статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Останній день шістдесятиденного строку для розгляду цієї справи по суті відповідно до процедури розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін припадав на 14.06.2024. Однак у зв`язку із перебуванням судді Гоменюк З.П. у щорічній основній відпустці з 03.06.2024 по 17.06.2024 включно, рішення у цій справі постановлено судом у перший робочий день після відпустки.

З огляду на викладене, 18.06.2024, дослідивши наявні у справі докази та викладені у заявах по суті спору пояснення, врахувавши, що сторони належним чином повідомлені про розгляд даного спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи підписав рішення без його проголошення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що між ним та відповідачем укладено договір купівлі-продажу від 05.07.2023 №23/1206-МТР на поставку частин підійммально-транспортувального обладнання, код ДК 021:2015:42410000-3 Підіймально-транспортувальне обладнання.

Також, позивач повідомляє про те, що 05.07.2023 року між ним та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору, якою сторони дійшли згоди викласти додаток №1 до договору у новій редакції.

Згідно зазначеного, позивач стверджує про те, що кінцевий строк поставки товару - 25.09.2023.

За твердженнями позивача, відповідач здійснив поставку товару з порушенням строку за видатковими накладними від 22.09.2023 №3Б-000030 (фактична дата отримання товару 26.09.2023); від 22.09.2023 №3Б-000031 (фактична дата отримання товару 27.09.2023); від 22.09.2023 №3Б-000032 (фактична дата отримання товару 27.09.2023); від 27.09.2023 №3Б-000037 (фактична дата отримання товару 02.10.20230; від 27.09.2023 №3Б-000038 (фактична дата отримання товару 02.10.2023); від 12.10.2023 №3Б-000044 (фактична дата отримання товару 19.10.2023); від 12.10.2023 №3Б-000045 (фактична дата отримання товару 19.10.2023); від 13.10.2023 №3Б-000048 (фактична дата отримання товару 19.10.2023); від 06.11.2023 №3Б-000051 (фактична дата отримання товару 15.11.2023); від 02.11.2023 №3Б-000052 (фактична дата отримання товару 03.11.2023).

Таким чином, на думку позивача, відповідач порушив строки поставки товару на 39 календарних днів. Загальна вартість прострочення поставленого товару строком до 30 календарних днів - 1310533,20 грн, а вартість простроченого товару строком більше 30 календарних днів - 42207,60 грн.

Враховуючи приписи п. 6.9. договору, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 30431,42 грн за прострочення строків поставки товару.

Аргументи відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 15.04.2024 року п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів, заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не подавав.

З інформації на офіційній веб-сторінці АТ «Укрпошта»: https://www.ukrposhta.ua/ на вкладці «Трекінг» за номером поштового відправлення №0600910666964 вбачається, що скерована на юридичну адресу відповідача (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Бандери, 47/6) копія ухвали суду від 15.04.2024 про відкриття провадження у справі була ним отримана особисто 19.04.2024.

18.10.2023 введено в дію положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами «№3200-IX від 29.06.2023».

Зазначеним законом внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими осіб, визначених частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, в обов`язковому порядку зобов`язано зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, відповідач, як юридична особа, згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Проте, як встановлено судом, станом на дату подання позовної заяви даний обов`язок відповідачем не було виконано, що підтверджується долученою до матеріалів справи відповіддю №690446 від 10.04.2024 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС юридичної особи (ЄДРПОУ 37792084).

Одночасно, суд враховує приписи частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Ухвалою від 15.04.2024 року про відкриття провадження суд зобов`язував відповідача зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Згідно із пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 15.04.2024 є 19.04.2024 (дата отримання відповідачем поштової кореспонденції суду у відділенні поштового зв`язку відповідної відмітки).

Згідно з частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. Додатковим способом інформування про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, місце, дату і час судового засідання, може бути надання інформації з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія. Програмними засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі мобільного застосунку Порталу Дія, може бути також забезпечено додаткове інформування сторін спору, авторизованих через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або через мобільний застосунок Порталу Дія, шляхом відображення в електронній формі судового рішення у справі, виконавчого документа. Інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Таким чином, суд зазначає, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд справи у суді та мали можливість, передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов`язків.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до чинного законодавства України, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів, які містяться у матеріалах справи для вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

05.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західбурмашінвест» (надалі - продавець; відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (надалі - покупець; позивач) укладено договір купівлі-продажу №23/1206-МТР (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору визначено, що предмет закупівлі (ДК 021:2015): 42410000-3 Підіймально-транспортувальне обладнання (Частини підіймально-транспортувального обладнання в асортименті).

Відповідно до п. 1.2. договору сторони погодили, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язуються передати продукцію, що визначена в додатку №l до договору у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.3. договору).

Пунктом 2.1. договору сторони визначили обов`язки продавця, а саме:

2.11. Забезпечити передачу товару у строки, встановлені цим договором;

2.1.2. Забезпечити передачу товару, якість, кількість та асортимент якого відповідає умовам, встановленим цим договором;

2.1.3. При виконанні цього договору своєчасно та правильно, із зазначенням податкових реквізитів покупця, виписувати та реєструвати податкові накладні відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 2.2. договору, продавець має право:

2.2.1. Отримувати плату за товар у порядку, визначеному цим договором;

2.2.2. На дострокову передачу товару за умови письмового погодження з покупцем дати такої дострокової передачі.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що ціни товару встановлюються в національній валюті та вказуються у відповідних додатках до цього договору. Загальна сума договору становить 2133240,00 грн (два мільйони сто тридцять три тисячі двісті сорок гривень 00 коп), у тому числі ПДВ (20%) - 355540,00 грн. (триста п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок гривень 00 коп).

Оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених додатками, після отримання покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу договору (п. 3.2. договору).

Згідно з п. 5.1. договору, продавець зобов`язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим договором та відповідними додатками до цього договору.

Відповідно до п. 5.2. договору, товар приймається по кількості, якості, комплектності, цілісності тари/упаковки, відповідності маркування та згідно зі специфікацією, що міститься у відповідному додатку до цього договору.

Датою постачання Товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання покупцем без зауважень видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару (п. 5.3. договору).

Згідно з умовами пункту 5.12. договору, у випадку виявлення при прийнятті товару його недостачі або надлишку, в акті приймання по кількості та якості товару вказується фактична кількість отриманого товару з зазначенням розміру недостачі або надлишку. У разі відсутності представника продавця при прийманні товару, щодо якого виявлено недостачу або надлишок, приймання такого товару призупиняється, після чого протягом 24 годин покупець письмово повідомляє продавця про виявлені факти. Продавець не пізніше 3 (трьох) робочих днів має повідомити про згоду з фактично виявленою кількістю товару або направити свого представника для участі в прийманні товару та складанні двостороннього акту приймання-передачі по кількості та якості товару. Постачання частини товару, щодо якого виявлено недостачу, має бути здійснена протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів (якщо інше не узгоджено додатково). Надлишок товару має бути вивезений продавцем з місця його знаходження за власний рахунок протягом 10 (десяти) робочих днів.

У випадку виявлення невідповідності, недоліків, відхилень у комплектності, якості, асортименті, упаковці, маркуванні товару, вказаним у цьому договорі та/або у додатках до цього договору, покупець вправі відмовитися від прийняття товару, щодо якого виявлено невідповідність і вимагати від продавця усунення виявлених недоліків. У такому разі покупець або вантажоотримувач протягом 24 годин після виявлення такої невідповідності письмово повідомляє продавця або про виявлені недоліки. Продавець не пізніше 3 (трьох) робочих днів має повідомити про згоду з виявленими недоліками товару та вказати строк їх усунення, який не може перевищувати 15 (п`ятнадцяти) робочих днів (якщо інше не узгоджено додатково) або направити свого представника для участі в прийманні товару та складанні двостороннього акту приймання - передачі по кількості та якості товару, де фіксують виявлені недоліки та/або дефекти поставленого товару, а також строк їх усунення, який не може перевищувати 15 (п`ятнадцяти) робочих днів (якщо інше не узгоджено додатково) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі по кількості та якості товару, та порядок усунення таких недоліків та/або дефектів, якщо інше не передбачено додатками до договору та/або додатковими угодами. Усі витрати по усуненню недоліків та/або дефектів, у тому числі витрати на вивезення дефектного товару з місця його знаходження та на доставку аналогічного товару належної якості до того ж або іншого визначеного покупцем місця, несе продавець. Товар, від приймання якого відмовився покупець, має бути вивезений продавцем з місця його знаходження протягом 10 (десяти) робочих днів.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим договором.

Відповідно до п. 6.7. договору, у випадку невиконання продавцем взятих на себе зобов`язань по цьому договору, продавець компенсує покупцю повну суму збитків, у тому числі за простій транспорту, що виник через відсутність необхідних для приймання товару документів.

Умовами пункту 6.9. договору сторони дійшли згоди про те, що за порушення строку постачання товару, його приналежностей та/або документів, що його стосуються, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12., п. 5.13. договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 2%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.

Оплата неустойки не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань (п. 6.11. договору).

Згідно з п. 8.1. договору, спори і розбіжності, що виникають між сторонами в ході виконання цього договору, вирішуються шляхом переговорів.

Відповідно до п. 8.2. договору, спори, що прямо чи опосередковано стосуються та випливають з цього договору, які передані на врегулювання до суду, вирішуються у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Сторони домовились, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, але у будь-якому разі , - до повного виконання взаємних зобов`язань сторонами (п. 10.1. договору).

Пунктом 11.3. сторони погодили, що усі зміни та доповнення до цього договору, виконанні відповідно до умов, визначених у договорі, складають його невід`ємні частини.

Сторони домовились, що відповідно до ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України договір, а також пов`язані з ним додаткові угоди, додатки, акти, рахунки, накладні, повідомлення, вимоги, претензії, листи та інші документи покупець може підписувати за допомогою факсимільного відтворення підпису особи уповноваженої на підписання цього договору. На вимогу продавця покупець може надавати зразки відповідного аналога власноручного підпису особи, уповноваженої на підписання цього договору (п. 11.4. договору).

Пунктом 11.6. договору сторони домовились, що позовна давність за цим договором стосовно оплати, кількості та якості товару. стягнення неустойки встановлюється тривалістю в три роки.

Додатком №1 до договору №23/1206-МТР від 05.07.2023 сторони погодили специфікацію на товар, що поставляється ТОВ «Західбурмашінвест» (продавець) для ПАТ «Укрнафта» (покупець).

Пунктом 3 додатку №1 до договору №23/1206-МТР від 05.07.2023, сторони погодили, що термін поставки: протягом 80 календарних днів з моменту підписання договору, але не пізніше 01.11.2023 (в залежності від того, яка подія настане раніше).

05.07.2023 року сторони підписали додаткову угоду №1 до договору від 05.07.2023 №23/1206-МТР купівлі-продажу, якою дійшли згоди викласти додаток №1 до договору у новій редакції, що додається.

Пунктом 2 додаткової годи №1 сторони лишили всі інші умови без змін.

Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та скріплення її печатками сторін (п. 4 додаткової угоди №1).

Додатком №1 до договору №23/1206-МТР від 05.07.2023 в редакції додаткові угоди №1 від 05.07.2023 року сторони визначили, що термін поставки: протягом 80 календарних днів з моменту підписання договору, але не пізніше 01.11.2023 (в залежності від того, яка подія настане раніше).

Відповідач поставив позивачу товар згідно видаткових накладних, а саме:

- №3Б-000025 від 11.08.2023 на загальну суму з ПДВ 44256,00 грн (фактична дата отримання товару 14.09.2023);

- №3Б-000018 від 18.08.2023 на загальну суму з ПДВ 474883,20 грн (фактична дата отримання товару 18.08.2023);

- №3Б-000020 від 28.08.2023 на загальну суму з ПДВ 261360,00 грн (фактична дата отримання товару 29.08.2023);

- №3Б-000030 від 22.09.2023 на загальну суму з ПДВ 151255,20 грн (фактична дата отримання товару 26.09.2023);

- №3Б-000031 від 22.09.2023 на загальну суму з ПДВ 8784,00 грн (фактична дата отримання товару 27.09.2023);

- №3Б-000032 від 22.09.2023 на загальну суму з ПДВ 810126,00 грн (фактична дата отримання товару 27.09.2023);

- №3Б-000037 від 27.09.2023 на загальну суму з ПДВ 66984,00 грн (фактична дата отримання товару 02.10.20230;

- №3Б-000038 від 27.09.2023 на загальну суму 66984,00 грн (фактична дата отримання товару 02.10.2023);

- №3Б-000044 від 12.10.2023 на загальну суму з ПДВ 66984,00 грн (фактична дата отримання товару 19.10.2023);

- №3Б-000045 від 12.10.2023 на загальну суму з ПДВ 66984,00 грн (фактична дата отримання товару 19.10.2023);

- №3Б-000048 від 13.10.2023 на загальну суму з ПДВ 72432,00 грн (фактична дата отримання товару 19.10.2023);

- №3Б-000051 від 06.11.2023 на загальну суму з ПДВ 4515,60 грн (фактична дата отримання товару 15.11.2023);

- №3Б-000052 від 02.11.2023 на загальну суму з ПДВ 37692,00 грн (фактична дата отримання товару 03.11.2023).

Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими особами сторін без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару. Представником отримувача (покупця) власноруч проставлено на кожній видатковій накладній дату отримання товару від відповідача.

На виконання договору купівлі-продажу №23/1206-МТР від 05.07.2023 року, відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 2133240,00 грн.

Згідно умов п. 3 додатку №1 до договору №23/1206-МТР від 05.07.2023 та пункту 3 додатку №1 до договору №23/1206-МТР від 05.07.2023 в редакції додаткові угоди №1 від 05.07.2023 року, термін поставки: протягом 80 календарних днів з моменту підписання договору, але не пізніше 01.11.2023 (в залежності від того, яка подія настане раніше). З урахуванням, що договір, додатки до договору та додаткова угода підписана сторонами 05.07.2023 року (зазначена дата наступила раніше ніж 01.11.2023), кінцевим терміном поставки товару є 25.09.2023 рік.

22.02.2024 за №01/01/13/10/20/03-02/01/41 позивач звернувся до відповідача з повідомленням щодо виконання умов договору №23/1206-МТР від 05.07.2023, у якому зазначив про те, зо відповідач прострочив строк поставки товару на суму 1352740,80 грн, а відтак, повинен сплатити на користь позивача 30431,42 грн штрафу.

Зазначена претензія залишилась без розгляду та реагування зі сторони відповідача.

Відповідач доказів погашення нарахованих штрафних санкцій суду не надав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Судом встановлено, між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов`язання на підставі укладеного договору купівлі-продажу №23/1206-МТР від 05.07.2023 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з нормою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що за умовами договору купівлі-продажу №23/1206-МТР від 05.07.2023 року, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язуються передати продукцію, що визначена в додатку №l до договору у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору купівлі-продажу №23/1206-МТР від 05.07.2023 року, відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 2133240,00 грн згідно видаткових накладних №3Б-000025 від 11.08.2023; №3Б-000018 від 18.08.2023; №3Б-000020 від 28.08.2023; №3Б-000030 від 22.09.2023; №3Б-000031 від 22.09.2023; №3Б-000032 від 22.09.2023; №3Б-000037 від 27.09.2023; №3Б-000038 від 27.09.2023; №3Б-000044 від 12.10.2023; №3Б-000045 від 12.10.2023; №3Б-000048 від 13.10.2023; №3Б-000051 від 06.11.2023; №3Б-000052 від 02.11.2023.

Статтею 655 Цивільного кодексу України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Предметом спору у справі є стягнення штрафних санкцій за договором купівлі-продажу №23/1206-МТР від 05.07.2023 у зв`язку із простроченням строків поставки відповідачем товару позивачу згідно додатку №1 в редакції додаткової угоди №1 від 05.07.2023 року.

Як встановлено судом, пунктом 11.3. сторони погодили, що усі зміни та доповнення до цього договору, виконанні відповідно до умов, визначених у договорі, складають його невід`ємні частини.

Згідно умов п. 3 додатку №1 до договору №23/1206-МТР від 05.07.2023 та пункту 3 додатку №1 до договору №23/1206-МТР від 05.07.2023 в редакції додаткові угоди №1 від 05.07.2023 року, термін поставки: протягом 80 календарних днів з моменту підписання договору, але не пізніше 01.11.2023 (в залежності від того, яка подія настане раніше). З урахуванням, що договір, додатки до договору та додаткова угода підписана сторонами 05.07.2023 року (зазначена дата наступила раніше ніж 01.11.2023), кінцевим терміном поставки товару є 25.09.2023 рік.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач прострочив виконання зобов`язань щодо своєчасної поставки товару за видатковими накладними: №3Б-000030 від 22.09.2023; №3Б-000031 від 22.09.2023; №3Б-000032 від 22.09.2023; №3Б-000037 від 27.09.2023; №3Б-000038 від 27.09.2023; №3Б-000044 від 12.10.2023; №3Б-000045 від 12.10.2023; №3Б-000048 від 13.10.2023; №3Б-000051 від 06.11.2023; №3Б-000052 від 02.11.2023.

Відповідно до пункту 6.9. договору, сторони погодили, що за порушення строку постачання товару, його приналежностей та/або документів, що його стосуються, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12., п. 5.13. договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 2%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.

Таким чином, судом встановлено, що за видатковими накладними:

- №3Б-000030 від 22.09.2023 на загальну суму з ПДВ 151255,20 грн (фактична дата отримання товару 26.09.2023) виникло прострочення поставки товару строком на 1 день;

- №3Б-000031 від 22.09.2023 на загальну суму з ПДВ 8784,00 грн (фактична дата отримання товару 27.09.2023) виникло прострочення поставки товару строком на 2 дні;

- №3Б-000032 від 22.09.2023 на загальну суму з ПДВ 810126,00 грн (фактична дата отримання товару 27.09.2023) виникло прострочення поставки товару строком на 2 дні;

- №3Б-000037 від 27.09.2023 на загальну суму з ПДВ 66984,00 грн (фактична дата отримання товару 02.10.2023) виникло прострочення поставки товару строком на 7 днів;

- №3Б-000038 від 27.09.2023 на загальну суму 66984,00 грн (фактична дата отримання товару 02.10.2023) виникло прострочення поставки товару строком на 7 днів;

- №3Б-000044 від 12.10.2023 на загальну суму з ПДВ 66984,00 грн (фактична дата отримання товару 19.10.2023) виникло прострочення поставки товару строком на 24 дні;

- №3Б-000045 від 12.10.2023 на загальну суму з ПДВ 66984,00 грн (фактична дата отримання товару 19.10.2023) виникло прострочення поставки товару строком на 24 дні;

- №3Б-000048 від 13.10.2023 на загальну суму з ПДВ 72432,00 грн (фактична дата отримання товару 19.10.2023) виникло прострочення поставки товару строком на 24 дні;

- №3Б-000051 від 06.11.2023 на загальну суму з ПДВ 4515,60 грн (фактична дата отримання товару 15.11.2023) виникло прострочення поставки товару строком на 39 днів;

- №3Б-000052 від 02.11.2023 на загальну суму з ПДВ 37692,00 грн (фактична дата отримання товару 03.11.2023) виникло прострочення поставки товару строком на 51 день.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 30431,42 грн штрафу.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до приписів статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому за приписами частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За змістом частини другої статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Таким чином, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Суд враховує, що пунктом 6.9. договору сторони погодили, що за порушення строку постачання товару продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 2%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.

Судом встановлено, що за видатковими накладними: №3Б-000030 від 22.09.2023 на загальну суму з ПДВ 151255,20 грн; №3Б-000031 від 22.09.2023 на загальну суму з ПДВ 8784,00 грн; №3Б-000032 від 22.09.2023 на загальну суму з ПДВ 810126,00 грн; №3Б-000037 від 27.09.2023 на загальну суму з ПДВ 66984,00 грн; №3Б-000038 від 27.09.2023 на загальну суму 66984,00 грн; №3Б-000044 від 12.10.2023 на загальну суму з ПДВ 66984,00 грн; №3Б-000045 від 12.10.2023 на загальну суму з ПДВ 66984,00 грн; №3Б-000048 від 13.10.2023 на загальну суму з ПДВ 72432,00 грн відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасності поставки товару згідно умов договору №23/1206-МТР від 05.07.2023 року, чим істотно порушив умови такого договору та поставив товар з простроченням термінів менше ніж на 30 днів, позивач вірно здійснив нарахування 2% штрафних санкцій від вартості товару не поставленого вчасно на суму 1310533,20 грн у розмірі 26210,66 грн.

Також, судом встановлено, що за видатковими накладними №3Б-000051 від 06.11.2023 на загальну суму з ПДВ 4515,60 грн та№3Б-000052 від 02.11.2023 на загальну суму з ПДВ 37692,00 грн, відповідач прострочив строк поставки товару за договором №23/1206-МТр від 05.07.2023 терміном більше 30 календарних днів, а відтак, позивачем вірно здійснено нарахування штрафних санкцій на вартість товару не поставленого вчасно (42207,60грн) у розмірі 10%, що становить 4220,76 грн.

З огляду на викладене вище, суд приходить до переконання, що позивачем належним чином доведено факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасності поставки товару за договором №23/1206-МТР від 05.07.2023 року, а відтак, заявлені позивачем до стягнення з відповідача штрафні санкції у розмірі 30431,42 грн підлягають до задоволення.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою, яка сформовано через систему «Електронний суд», сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцію №313-СБ24 від 02.04.2024.

З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача підлягає до стягнення 2422,40 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західбурмашінвест» (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Бандери, будинок 47, квартира 6; ідентифікаційний код 37792084) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, Київська область, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; ідентифікаційний код 00135390) 30431,42 грн штрафу та 2422,40 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2024.

СуддяГоменюк З.П.