Рішення

від 06.06.2024 по справі 922/1256/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2024м. ХарківСправа № 922/1256/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Груп Україна" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 38, офіс 1; ідент. номер 43770959)

до держави Російська Федерація (103132, м. Москва, Сенатський дворець, 1)

про стягнення 228 112 593,00 грн

за участю представників:

позивача Чуб С.В.

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Груп Україна", звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Російської Федерації, в якій просить суд стягнути з Держави Російська Федерація збитки на відшкодування майнової шкоди у розмірі 5 824 012, 53 долари США, що є еквівалентом 228 112 593,00 грн за курсом Національного банку України на дату подання позову - 15.04.2024. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" здійснювало свою сільськогосподарську діяльність на території Веселівської сільської ради Харківського району. Проте, у зв`язку з військовою агресією російської Федерації проти України, стало неможливим здійснення сільськогосподарського виробництва на 242 земельних ділянках загальною площею 626,7072 га на території Веселівської сільської ради Харківського району, що завадило ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" отримати прибуток від вказаних земельних ділянок та завдало збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 118 703,00 доларів США. При цьому, забезпечувати господарську діяльність ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" дозволяв об`єкт нерухомого майна комплекс будівель млину за адресою Харківська область, Харківський район, село Веселе, вулиця Жовтнева, 4, територія якого була тимчасово окупована російською федерацією в період з 24 лютого по 12 вересня 2022 року і там велися активні бойові дії. У зв`язку з чим, наслідок незаконних дій окупантів обладнанню, транспортним засобам, товарно-матеріальним цінностям ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" було завдано збитків в розмірі 5 705 309,53 доларів США. Як на підставу звернення з цим позовом саме "Агродар-Груп Україна", позивач посилається на ту обставину, що він володіє 70 % частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" (ідентифікаційний код 37574805) та відповідно до укладеного корпоративного договору учасників ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" було вирішено надати право на стягнення збитків, завданих учасникам Товариства, а саме збитків, пов`язаних зі зменшенням ринкової вартості частки

Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у даному випадку, судом враховано наступне.

Предметом позову є відшкодування майнової шкоди, завданої майну збройною агресією РФ проти України. Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна. Передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України.

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Отже, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2024 року відкрито провадження у справі № 922/1256/24, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено у справі проведення підготовчого засідання на 16 травня 2024 року о 12:00.

У підготовчому засіданні 16.05.2024 р. було постановлено: протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 06 червня 2024 року о10:00 год.

У судовому засіданні 06.06.2024 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд зазначає, що за приписами ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Разом з тим, у зв`язку зУказом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно Закону України від 12.01.2023 №2855-ІХ, який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої у м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 9, ст. 66).

Згідно листа Міністерства юстиції України від 21.03.2022 № 25814/12.1.1/32-22 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Відповідно до ч. 2ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Разом з тим у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗС РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Відтак, взявши до уваги вищенаведене, єдиним доступним для суду способом повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи було розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення-повідомлення. І такі заходи судом належним чином застосовувалися, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому відповідно до ч. 4ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Призначення судом кожної дати підготовчого засідання, а також судового засідання щодо розгляду справи по суті, здійснювалося судом із достатніми інтервалами часу для забезпечення відповідачу процесуальної можливості відреагувати на розгляд цієї справи та повідомити суд про своє відношення до розглядуваного позову.

Протягом розгляду справи судом повідомлено відповідача про дати, час та місце проведення судових засідань у даній справі шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.

Крім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

Наведене вище у сукупності дає підстави стверджувати, що ті заходи, які в межах цієї справи було вчинено судом задля забезпечення обізнаності відповідача про сутність розглядуваної справи, про стадії її розгляду, відповідні дати проведення судових засідань, є достатніми для висновку про належне повідомлення відповідача, як про зміст позовних вимог, так і про рух справи, а тривалість судового розгляду справи свідчить про наявність у відповідача достатнього часу для надання суду своїх аргументів щодо суті справи.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 ГПК України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-ГРУП УКРАЇНА" є юридичною особою, що зареєстровано відповідно до законодавства України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та володіє 70 % частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" (ідентифікаційний код 37574805).

Відповідно до укладеного корпоративного договору учасників ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" було вирішено надати право на стягнення збитків, завданих учасникам Товариства, а саме збитків, пов`язаних зі зменшенням ринкової вартості частки у статутному капіталі Товариства та/або будь-яких інших збитків, спричинених збройною агресією російської федерації Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" та учасникам Товариства повному обсязі на користь ТОВ "АГРОДАР-ГРУП УКРАЇНА".

ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" є юридичною особою, що зареєстровано відповідно до законодавства України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 23 березня 2011 року. Основними видами економічної діяльності ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Матеріалами справи підтверджено, що у своїй господарській діяльності ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" використовувало об`єкт нерухомого майна комплекс будівель млину: склад зерна, загальною площею 676,60 кв.м та млин, загальною площею 191 кв. м за адресою Харківська область, Харківський район, село Веселе, вулиця Жовтнева, 4 (далі Комплекс будівель), яким товариство користувалось на підставі договору оренди № 03/01 від 03 січня 2020 року.

Починаючи з 24 лютого 2022 року ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" не мало доступу до вищезазначеного об`єкту - Комплексу будівель, розташованому за адресою Харківська область, Харківський район, село Веселе, вулиця Жовтнева, 4.

Так, 24 лютого 2022 року розпочалась повномасштабна збройна агресія Російської Федерації, спрямована на порушення суверенітету та територіальної цілісності України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, який діє до сьогоднішнього дня. Загальновідомим є факт здійснення державою - агресором постійних артилерійських та ракетних обстрілів Харківської області та усієї території України.

З 24 лютого 2022 року по 12 вересня 2022 року територія села Веселого Харківського району, на якій було розташовано майно та земельні ділянки ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ", знаходилася під окупацією, що підтверджується переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Мінреінтеграції № 309 від 22.12.2022.

Слідчим відділом УСБУ в Харківській області за фактом спричинення шкоди ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" відкрито кримінальне провадження № 1202222117002457 від 05 серпня 2022 року, правопорушення кваліфіковано за частиною 1 статті 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни), що підтверджується витягом з ЄРДР № 1202222117002457 від 05 серпня 2022 року.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" на праві оренди належало 242 земельні ділянки загальною площею 626,7072 га на території Веселівської сільської ради Харківського району, що підтверджується витягом з Державного реєстру нерухомого майна.

В січні 2022 року ТОВ "Агрофірма Престиж" було прийнято рішення про передачу землі сільськогосподарського призначення в суборенду ТОВ "АГРОФІРМА "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ". Договори суборенди зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Території, де розташований Комплекс будівель ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" та орендовані товариством земельні ділянки сільськогосподарського призначення, були тимчасово окуповані Російською Федерацією в період з 24 лютого по 12 вересня 2022 року, там велися активні бойові дії, що вбачається, зокрема, із Переліку територіальних громад, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року.

У зв`язку з воєнною агресією РФ, стало неможливе здійснення сільськогосподарського виробництва на території Веселівської сільської ради Харківського району. Суборендар - ТОВ "АГРОФІРМА "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ" - протягом 20222023 років не здійснювало сільськогосподарські роботи на землях, що були передані йому на правах суборенди, з причин, за які суборендар не відповідає.

Як зазначає позивач у позовній заяві, внаслідок незаконних дій окупантів обладнанню, транспортним засобам, товарно-матеріальним цінностям ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ", які знаходились на території Комплексу будівель за адресою Харківська область, Харківський район, село Веселе, вулиця Жовтнева, 4 було завдано збитків в розмірі 5 705 309,53 доларів США.

Крім того, починаючи з 24 лютого 2022 року до дати деокупації відповідних територій ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" не мало доступу до орендованих земельних ділянок та після деокупації відповідних територій залишаються непридатними для ведення сільськогосподарського виробництва. А відтак, у зв`язку з воєнною агресією РФ, стало неможливе здійснення сільськогосподарського виробництва на території Веселівської сільської ради Харківського району, чим завдано ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 118 703,00 доларів США.

Таким чином, внаслідок протиправного заподіяння майнової шкоди майну, належному ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" та завдання збитків у формі упущеної вигоди через неможливість отримувати прибуток від використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, ТОВ "Агродар-Груп Україна" вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права, шляхом пред`явлення позову про стягнення загального розміру збитків, завданих збройною агресією російської федерації ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ", у сумі 5 824 012, 53 доларів США, що становить 228 112 593,00 гривень за курсом НБУ (39,1676) на дату подання заяви.

Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що після деокупації територій, на якій знаходився Комплекс будівель, 31 жовтня 2022 року комісія у складі представників ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ", власника та місцевої влади провела огляд об`єкта нерухомого майна, за результатами якого було складено відповідний акт огляду об`єкту від 31 жовтня 2022 року. Комісією було встановлено наступне, що внаслідок військової агресії російської федерації об`єкту завдано наступні пошкодження: артилерійським обстрілом знищено ангари № 1,3; вибухом істотно пошкоджено ангар № 2, внаслідок чого останній непридатний до використання; на в`їзді на об`єкт знищені ворота, частково паркан; пошкоджено, частково зруйновано адміністративну будівлю; пошкоджено контрольно-пропускний пункт; знищено внутрішню електричну мережу; частково зруйновано будівлю ремонтного цеху; знищено внутрішня електрична мережа; знищено вузли обліку споживання електричної енергії; знищено та частково зруйновано тверде покриття по всій території площадки; знищено систему відеоспостереження, пошкоджено, частково знищено 88 одиниць техніки; знищено готову продукцію; товарно-матеріальні цінності знищено.

ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ", з метою визначення розміру збитків, завданих внаслідок збройної агресії звернулось до суб`єктів оціночної діяльності за проведенням незалежної оцінки розміру завданих збитків.

Розмір заподіяної шкоди майну ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" внаслідок військової агресії Російської Федерації складає 5 705 309,53 доларів США, з яких нерухомому майну 655 959,56 доларів США, власним запасам 3 455 025,54 доларів США, власному рухомому майну (крім КТЗ) 291 834,02 долари США, власному автотранспорту (КТЗ) 354 707,58 доларів США, орендованому автотранспорту (КТЗ) 570 505,48 доларів США, орендованим машинам та обладнанню 377 377,35 доларів США, що є еквівалентом 218 087 206,50 гривень, за курсом НБУ станом на 10.01.2024р. (38,2253 грн./долар США) і підтверджується «Звітом про оцінку пошкоджених та знищених активів - основні засоби та запаси, що належать на праві власності ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" та ті, що знаходились на праві користування згідно договорів оренди техніки № 0404-1 та № 0402-1 від 04.01.2021 між ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" та ТОВ "Торговий дім Агродар" (код 36036864)", складеним 10 січня 2024 року суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ "Оцінка24".

Розмір заподіяних збитків у формі упущеної вигоди, завданих внаслідок збройної агресії, у зв`язку з неможливістю використання орендованих земельних ділянок становить 118 703,00 доларів США, що є еквівалентом 4 537 466,00 гривень, за курсом НБУ станом на 10.01.2024р. (38,2253 грн./долар США) і підтверджується «Звітом про оцінку упущеної вигоди від неможливості у провадженні господарської діяльності ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" (код ЄДРПОУ 37574805)", складеним 10 січня 2024 року суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ "Оцінка24".

Враховуючи наведене, позивач (ТОВ "АГРОДАР-ГРУП УКРАЇНА") вважає, що майнова шкода заподіяна ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ", а відповідно й позивачу, як юридичній особі, що володіє 70 % частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ", саме збройними силами відповідача, а відтак, такі дії перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із пошкодженнями, нанесеними майну та майновим інтересам - ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ". Крім зазначеного, наведені докази у своїй сукупності свідчать про наявність вини відповідача у формі умислу у заподіянні відповідної шкоди.

Факт здійснення Російською Федерацією проти України так званої «спеціальної воєнної операції» підтверджується Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, Резолюцією ГА ООН від 01.03.2022 № А/ЕS-11/L.1, наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 № 182. А також вказана обставина є загальновідомою.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна, Харківська область, Харківський район.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 6 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1, ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 Цивільного кодексу України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки, у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як вбачається з матеріалів справи, саме внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації на території Веселівської сільської ради Харківського району, позивачу було завдано збитків.

Факт нанесення майнової шкоди позивачу підтверджуються інформацією з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, актом комісійного обстеження, звітами експерта, фотознімками, висновком про вартість розміру реальних збитків нерухомого та рухомого майна, що зазнало руйнівно впливу внаслідок збройної агресії Російської Федерації нанесеної власникам майна, та висновком про вартість розміру упущеної вигоди, зробленого ліцензованим суб`єктом оцінювальної діяльності.

За результатами проведених експертних досліджень:

- обладнанню, транспортним засобам, товарно-матеріальним цінностям ТОВ "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ" було завдано збитків (реальні збитки) в розмірі 5 705 309,53 доларів США; -

- розрахунок суми упущеної вигоди, наданий позивачем, виражений в неотриманому прибутку від здачі сільськогосподарських угідь в суборенду і представляють собою різницю між доходом від суборенди та і витратами на виплату орендної плати. Фактично за період з 24.02.2022 по 10.01.2024 завдано збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 118 703,00 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про міжнародне приватне право", права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу, зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Одночасно, відповідно до пп. "ж" ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, права і обов`язки сторін за зобов`язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законодавством держави, де відбулася подія або інша обставина, що стала підставою для вимог про відшкодування шкоди.

Оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди (а саме - пошкодження майна, неможливість використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення) мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Відповідно до ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217А(ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року), кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ч. З ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як було встановлено судом, саме внаслідок бойових дій та тимчасової окупації території Веселівської сільської ради Харківського району Харківської області, спричинених збройною агресією Російської Федерації, позивачу було завдано збитків (знищено майно, не отримано прибуток).

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України на позивача не покладається обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди. Отже, у контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17, від 14.02.2018 у справі №686/10520/15-ц.

У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom. (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Ст. 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Захист права власності гарантується першою статтею Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.

Крім того, згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону.

Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватися із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема, і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-м належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду. За таких умов, пред`явлення у даному разі позовних вимог до російської федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позивач на підставі пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то такий судовий збір стягується з відповідача в дохід бюджету, відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 4 пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з держави Російська Федерація (103132, м. Москва, Сенатський дворець, 1) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-ГРУП УКРАЇНА" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 38, офіс 1; ідент. номер 43770959) збитки на відшкодування майнової шкоди у розмірі 5 824 012, 53 долари США, що є еквівалентом 228 112 593,00 грн за курсом Національного банку України на дату подання позову - 15.04.2024.

3. Стягнути з держави Російська Федерація (103132, м. Москва, Сенатський дворець, 1) на користь Державного бюджету України 1059 800,00 грн судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "17" червня 2024 р.

СуддяМ.І. Шатерніков