Рішення

від 11.06.2024 по справі 925/1781/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року Справа № 925/1781/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Луньова А.Г. - адвокат,

від першого відповідача представник не з`явився,

від другого відповідача представник не з`явився,

від третього відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу

за позовом акціонерного товариства Сенс Банк, м. Київ

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю ВАЙРІС ОЙЛ,

м. Черкаси,

2. ОСОБА_1 , м. Черкаси,

3. ОСОБА_2 , м. Черкаси,

про стягнення солідарно 1 890 564 грн. 81 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось акціонерне товариство Сенс Банк до товариства з обмеженою відповідальністю ВАЙРІС ОЙЛ, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення солідарно на користь акціонерного товариства Сенс Банк, з позичальника - товариства з обмеженою відповідальністю Вайріс Ойл, та з поручителів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 1 597 886 грн. 28 коп. заборгованості за кредитом та 292 678 грн. 53 коп. заборгованості за відсотками, у зв`язку з неналежним виконанням договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №PSMВ2021194/579 від 09 серпня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 30 січня 2024 року.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 30 січня 2024 року, суд продовжив другому відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 07 лютого 2024 року та відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 10 год. 00 хв. 29 лютого 2024 року.

Ухвалою суду від 29 лютого 2024 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 10 год. 30 хв. 28 березня 2024 року.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 28 березня 2024 року, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 18 квітня 2024 року.

Проте, судове засідання призначене на 18 квітня 2024 року не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 18 квітня 2024 року розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 28 травня 2024 року.

Однак, судове засідання призначене на 10 год. 30 хв. 28 травня 2024 року також не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 28 травня 2024 року розгляд справи по суті призначено на 14 год. 00 хв. 11 червня 2024 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідачі відзивів на позовну заяву суду не надали.

Ухвалу суду від 28 травня 2024 року було направлено першому відповідачу за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, другому та третьому відповідачам - за адресами вказаними в Єдиному державному демографічному реєстрі.

Однак копії вищевказаної ухвали повернулася до суду, у зв`язку з відсутністю адресатів за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 3 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином вважається, що перший та третій відповідачі отримали ухвалу суду від 28 травня 2024 року у справі 05 червня 2024 року, другий відповідач 03 червня 2024 року (день проставлення відповідної відмітки у поштовому повідомленні).

Сторони в розумні інтервали часу зобов`язані вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, як це, зокрема, вказано в п. 41 та п. 27 рішення Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України та Олександр Шевченко проти України.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулося 11 червня 2024 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1781/23.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 09 серпня 2021 року між акціонерним товариством Альфа-Банк (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю ВАЙРІС ОЙЛ (позичальник) було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №PSMВ2021194/579.

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у національній валюті, що надалі іменується кредитна лінія та на підставі відповідних додаткових угод до цього договору та/або заяв про видачу кредитних коштів (траншу) надає позичальнику кредит у порядку та на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором.

Ліміт кредитної лінії:

1) в період з дати набуття чинності цим договором по 08 грудня 2021 року (включно) 2 000 000 грн.;

2) в період з 09 грудня 2021 року по 08 січня 2022 року (включно) 1 775 000 грн.;

3) в період з 09 січня 2022 року по 08 лютого 2022 року (включно) 1 550 000 грн.;

4) в період з 09 лютого 2022 року по 08 березня 2022 року (включно) 1 325 000 грн.;

5) в період з 09 березня 2022 року по 08 квітня 2022 року (включно) 1 100 000 грн.;

6) в період з 09 квітня 2022 року по 08 травня 2022 року (включно) 875 000 грн.;

7) в період з 09 травня 2022 року по 08 червня 2022 року (включно) 650 000 грн.;

8) в період з 09 червня 2022 року по 08 липня 2022 року (включно) 425 000 грн.;

9) в період з 09 липня 2022 року по дату закінчення строку дії кредитної лінії (включно) 220 000 грн. (п. 1.2. договору).

Згідно п. 4.3. договору банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії.

Максимальний строк дії траншу - 3 місяці.

12 серпня 2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів акціонерного товариства Альфа-Банк було прийнято рішення про зміну найменування банку з акціонерного товариства Альфа-Банк на акціонерне товариство Сенс Банк, а також про внесення змін до Статуту акціонерного товариства Альфа-Банк шляхом затвердження його в новій редакції.

30 листопада 2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з акціонерного товариства Альфа-Банк на акціонерне товариство Сенс Банк, при цьому код ЄДРПОУ не змінився.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позивач надав кредит товариству з обмеженою відповідальністю ВАЙРІС ОЙЛ в розмірі 2 000 000 грн. 00 коп. на підставі договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №PSMВ2021194/579 від 09 серпня 2021 року, що підтверджується випискою з рахунку з 09 серпня 2021 року по 24 липня 2023 року (а.с. 34-39).

Строк дії кредитної лінії закінчується 08 серпня 2022 року (п. 1.4. договору).

Позичальник зобов`язаний повернути банку кредит шляхом повернення кожного траншу у терміни, що визначені у відповідній додатковій угоді/заяві про надання траншу, на підставі якої/яких цей транш наданий, але не пізніше, ніж у день закінчення строку дії кредитної лінії (п. 8.1. договору).

Водночас, обов`язку щодо своєчасного та повного повернення кредиту перший відповідач не виконав, в зв`язку з чим станом на 24 липня 2023 року борг зі сплати кредитних коштів складає 1 597 886 грн. 28 коп., що підтверджується виписками по рахунку.

Згідно п.1.3.1. договору банк нараховує проценти на залишок строкової заборгованості позичальника за кредитною лінією (далі базова процентна ставка) у розмірі, визначеному за формулою:

індекс UIRD (3М) (змінна величина) + 7% річних (фіксована маржа).

На день укладення договору розмір базової процентної ставки складає 6,93% річних + 7% річних = 13,93% річних, при цьому застосовано розмір Індексу UIRD станом на 06 серпня 2021 року (п.1.3.2. договору).

Згідно п. 1.3.3. договору сторони погодили, що базова процентна ставка за цим договором є змінюваною (за типом) та переглядається банком щоквартально 01 січня, 01 квітня. 01 липня, 01 жовтня або у разі, якщо вони припадають на вихідний або неробочий день, наступного банківського дня, виходячи зі значення Індексу UIRD станом на останній банківський день, що передує даті розрахунку нової базової процентної ставки, та розміру фіксованої маржі зазначеного в п./п. 1.3.1 цього договору, протягом всього строку кредитування позичальника.

Розрахунок та перегляд розміру базової процентної ставки здійснюється без укладення окремої додаткової угоди до цього договору (п. 1.3.5. договору).

Пунктом 6.2. договору визначено, що проценти нараховуються щомісячно, не рідше одного разу на місяць на суму кожного траншу протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у ропі (метод факт/факт). Для цілей визначення періоду для нарахування процентів на суму кожного з траншів день його надання враховується, повернення - не враховується.

Проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов`язаний сплачувати у строк з 1-го числа 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

У разі повного повернення траншу, в тому числі, але не виключно, дострокового, проценти, нараховані за користування траншем, повинні бути сплачені до моменту такого повернення. При цьому, якщо кошти, що направляються на повне повернення траншу, недостатньо для повної сплати процентів за його користування, то вважається, що строк сплати таких процентів наступив, і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів з урахуванням черговості, передбаченої н. 9.4. цього договору (п. 6.3. договору).

Згідно п. 10.4. договору сторони домовились, що у випадку невиконання позичальником зобов`язань з:

- повного повернення кредиту після закінчення строку дії кредитної лінії, вказаного у п. 1.4. договору або після закінчення строку виконання зобов`язання з повернення кредиту (його частини) у зв`язку з пред`явленням банком позичальнику вимоги про дострокове повернення кредиту, сплати процентів за користування ним і виконання усіх інших зобов`язань позичальника за цим договором та/або

- повного повернення будь-якого траншу (його частини) після закінчення терміну його повернення, встановленого у відповідній заяві про надання траншу, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти від суми простроченого кредиту та/або простроченого траншу (його частини) до повного фактичного повернення кредиту та/або траншу (його частини), в розмірі та відповідно до умов, що передбачені п. 1.3. цього договору.

Проценти, передбачені в п. 10.4 цього договору, нараховуються щомісяця, при цьому таке нарахування здійснюється не рідше одного разу на місяць, на суму кожного простроченого траншу (його частини) на суму кредиту (його частини) до повного фактичного повернення кредиту та/або траншу (його частини) виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (метод факт/факт) (п. 10.5 договору).

Проценти, нараховані згідно з п. 10.5. цього договору, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го числа 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (п. 10.6 договору).

За період з 06 серпня 2021 року по 21 березня 2023 року банком нараховано проценти за користування кредитом в розмірі 421 240 грн. 15 коп.

Обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом перший відповідач виконав частково сплативши позивачу 128 561 грн. 62 коп.

Останній платіж зі сплати процентів відбувся 10 лютого 2022 року.

У зв`язку з чим, позивачем заявлено вимогу про стягнення 292 678 грн. 53 коп. заборгованості за відсотками.

Судом враховано, що згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Також, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до ч. 4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Відповідно до ч. 4. ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом неодноразово висловлювався наступний правовий висновок:

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки щодо застосування частини 1 статті 1050 та статі 625 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018у справі №310/11534/13- ц, від 31.10.2018у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020у справі № 912/1120/16.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 квітня 2023 року зі справи №910/4518/16 зазначила наступне:

Щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування Велика Палата Верховного Суду зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Тобто твердження скаржників про те, що проценти за користування кредитом нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за користування кредитом за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за користування кредитом (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за користування кредитом). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Як зазначалося вище, строк повного повернення кредиту за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №PSMВ2021194/579 від 09 серпня 2021 року настав 08 серпня 2022 року.

Судом враховано, що сторони у п. 10.4 договору визначили, що у випадку невиконання позичальником зобов`язань з повного повернення кредиту після закінчення строку дії кредитної лінії, вказаного у п. 1.4. договору позичальник зобов`язаний сплачувати проценти від суми простроченого кредиту та/або простроченого траншу (його частини) до повного фактичного повернення кредиту та/або траншу (його частини), в розмірі та відповідно до умов, що передбачені п. 1.3. цього договору.

Пункт 10.4 договору включено в розділ 10 під назвою Наслідки порушення позичальником зобов`язань (а.с.96).

Отже, сторони домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти, в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, проте, вже як міру відповідальності (ст. 625 ЦК України).

Із розрахунку та змісту позовних вимог вбачається, що заборгованість зі сплати процентів станом на 08 серпня 2022 року (закінчення строку кредитування) становить 119 947 грн. 01 коп., а заборгованість зі сплати процентів, як міри відповідальності за період з 09 серпня 2022 року по 21 березня 2023 року 172 731 грн. 52 коп.

Водночас, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням вищенаведених норм та правової позиції висловленої Верховним Судом, вимога банку про стягнення відсотків за неправомірне користування кредитом за період з 09 серпня 2022 року по 21 березня 2023 року в сумі 172 731 грн. 52 коп. задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 09 серпня 2021 року в забезпечення виконання зобов`язань позичальником за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №PSMВ2021194/579 від 09 серпня 2021 року між акціонерним товариством Альфа-Банк (банк) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №PSMB2021194/579/2.

Також в цей же день між акціонерним товариством Альфа-Банк (банк) та ОСОБА_2 (поручитель) було укладено договір поруки PSMB2021194/579/1.

Відповідно до умов п. 1.1. договорів поруки поручитель поручається перед банком за виконання зобов`язань позичальника, зокрема, щодо обов`язку повернути банку наданий на підставі основного договору кредит у загальній сумі, що у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт кредитної лінії; обов`язок щомісяця сплачувати банку проценти за користування кредитом.

Боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов`язків, передбачених п. 1.1. цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник (п.3.1. договорів поруки).

Порука за цим договором припиняється через три роки з дня настання строку (терміну) повного виконання зобов`язань боржника за основним договором (п. 5.2 договорів поруки).

Сторони домовились, що банк в будь-який день, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за основним договором, має право стягнути заборгованість за основним договором будь-яким способом, без попередження поручителя та/або боржника та без надання для них будь-якого строку на добровільну сплату простроченої заборгованості за основним договором. Стягнення заборгованості за основним договором позасудовим способом не позбавляє банк права звернутися до суду (п. 5.10 договорів поруки).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачами всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту здійснення, на підставі умов кредитного договору, розрахунку з позивачем за наданий кредит, сплати відсотків за користування кредитом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина 1 статті 543 ЦК України визначає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просив стягнути борг з відповідачів солідарно.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів 1 597 886 грн. 28 коп. основного боргу та 119 947 грн. 01 коп. процентів за користування кредитом.

В решті вимог про стягнення відсотків слід відмовити з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 7 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Проте, чинним законодавством не передбачено солідарного відшкодування судових витрат на користь іншої сторони, а тому враховуючи, що позов було заявлено до трьох відповідачів, то суд покладає витрати зі сплати судового збору на відповідачів порівну.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю ВАЙРІС ОЙЛ, вул. Максима Залізняка, 167, м. Черкаси, ідентифікаційний код 14214124, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь акціонерного товариства Сенс Банк, вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, ідентифікаційний код 23494714 1 597 886 грн. 28 коп. заборгованості за кредитом та 119 947 грн. 01 коп. заборгованості за відсотками

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ВАЙРІС ОЙЛ, вул. Максима Залізняка, 167, м. Черкаси, ідентифікаційний код 14214124 на користь акціонерного товариства Сенс Банк, вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, ідентифікаційний код 23494714 8 588 грн. 84 коп. судового збору.

4.Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства Сенс Банк, вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, ідентифікаційний код 23494714 - 8 588 грн. 84 коп. судового збору.

5.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь акціонерного товариства Сенс Банк, вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, ідентифікаційний код 23494714 8 588 грн. 84 коп. судового збору.

6.В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 20 червня 2024 року.

Суддя А.В.Васянович