Постанова

від 12.06.2024 по справі 910/4286/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4286/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Баранець О.М., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача за первісним позовом - Гавкалюка В.В.,

відповідача за первісним позовом - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерго Збут"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 (головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 (суддя Лиськов М.О.) в частині задоволення первісного позову

у справі №910/4286/22

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерго Збут"

про стягнення 2 238 984,00 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерго Збут"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення 426 556,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерго Збут" (далі - ТОВ "Захід Енерго Збут") про стягнення 2 238 984,00 грн.

1.2.Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-97-РДД від 05.05.2021 не здійснив оплату та відмовився від відбору зазначеного у додатку №1 обсягу електричної енергії за період з 02.06.2021 по 31.09.2021, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 2 238 984,00 грн, нарахований на підставі пункту 4.4 названого правочину.

1.3.ТОВ "Захід Енерго Збут" звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом про стягнення з ПАТ "Центренерго" 426 556,80 грн заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії.

1.4.Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що ТОВ "Захід Енерго Збут" було сплачено ПАТ "Центренерго" попередню оплату у розмірі 537 580,80 грн, тоді як постачальником було відпущено покупцю електроенергію на суму 111 024,00 грн. За наведеного позивач за зустрічним позовом, з посиланням на приписи частини другої статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом грошові кошти у розмірі 426 556,80 грн.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.05.05.2021 між ПАТ "Центренерго" (продавець за договором, позивач за первісним позовом у справі) та ТОВ "Захід Енерго Збут" (покупець за договором, відповідач за первісним позовом у справі) укладено договір №20/21-97-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів (далі - договір).

2.2.Предметом договору є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначається за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому договорі (пункт 1.1 договору).

2.3.Тип графіку продажу електричної енергії (базове навантаження, пікове навантаження, позапікове навантаження) визначається у додатку №1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва (пункт 1.2 договору).

2.4.Ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу, та загальна вартість договору визначаються у додатку №1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва. Ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу, згідно з пунктом 14.1.4, 213.1.1 та 215.1 Податкового кодексу України включає в себе акцизний податок у розмірі, що визначений у пункті 215.3.9 Кодексу (пункт 3.1 договору).

2.5.Датою оплати покупцем електричної енергії є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (пункт 3.6 договору).

2.6.У випадку не оплати покупцем електричної енергії або часткової оплати у строки, визначені договором, продавець має право в односторонньому порядку призупинити виконання своїх зобов`язань у частині відпуску електричної енергії або відпустити обсяг електричної енергії, що відповідає сумі здійсненої оплати (пункт 3.5 договору).

2.7.У пункті 4.4 договору сторони узгодили, що у випадку повної або часткової відмови покупця від відбору зазначеного у додатку №1 обсягу електричної енергії (що відображається як в активних діях або бездіяльності покупця) на відповідний період та (або) у разі порушення пункту 3.2 договору (унаслідок чого продавець припиняє відпуск або зменшує його обсяги згідно з пунктом 3.5 договору) покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець.

2.8.У додатку №1 до договору (графік відпуску/відбору електричної енергії) сторони погодили, що на період з 01.06.2021 по 30.09.2021 загальний обсяг електроенергії становить 8784 МВт г.; ціна за 1 МВт г. без ПДВ становить 1 285,00 грн.

2.9.Листом від 01.06.2021 №29/1574 ПАТ "Центренерго" повідомило покупця про наявність у нього заборгованості за договором і запропонувало терміново її погасити, а також звернуло увагу на положення пункту 3.5 договору щодо одностороннього призупинення відпустку електричної енергії, а в листі від 18.06.2021 №29/1767 позивач за первісним позовом повідомив ТОВ "Захід Енерго Збут" про призупинення в односторонньому порядку виконання своїх зобов`язань щодо відпуску електричної енергії.

2.10.Сторонами на виконання умов договору складено та підписано акт купівлі-продажу електричної енергії від 30.06.2021 за червень 2021 року, відповідно до якого продавець відпустив, а покупець відібрав електричну енергію в обсязі 72 МВт г. загальною вартістю 111 024,00 грн.

2.11.14.09.2021 позивач за первісним позовом направив на адресу відповідача за первісним позовом претензію №1/97/2021, у якій вимагав сплатити на підставі пункту 4.4 договору штраф у зв`язку з тим, що ТОВ "Захід Енерго Збут" не здійснило оплати та відмовилося від відбору обсягу електричної енергії.

2.12.Листом №133 від 19.10.2021 відповідач за первісним позовом відмовив у задоволенні вищезазначеної претензії з посиланням на те, що ПАТ "Центренерго" першим порушило зобов`язання щодо відпуску електричної енергії, а також неможливістю застосування штрафу до спірних правовідносин.

2.13.У подальшому, 26.10.2021, позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом повторну претензію №2/97/2021 про сплату штрафу, яка також залишена відповідачем без задоволення за аналогічних підстав (лист №177 від 03.12.2021).

2.14.Незадоволення вимоги про сплату штрафу стало підставою для пред`явлення ПАТ "Центренерго" позовних вимог про стягнення з ТОВ "Захід Енерго Збут" 2 238 984,00 грн, оскільки відповідач за первісним позовом не здійснив оплату та відмовився від відбору зазначеного у додатку №1 обсягу електричної енергії за період з 02.06.2021 по 30.09.2021.

2.15.Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач за первісним позовом зазначив, що договором не визначено, які саме дії покупця є відмовою від відбору договірного обсягу електричної енергії, відтак неможливо встановити, яка сума має бути базою нарахування штрафу, внаслідок чого неможливо визначити і сам розмір штрафу; через вжиття позивачем заходів, передбачених пунктом 3.5 договору, неможливим є здійснення активної дії чи бездіяльності відповідача, що призводить до безпідставності застосування при вирішенні справи пункту 4.4 договору, як такого.

2.16.Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що ТОВ "Захід Енерго Збут" було сплачено ПАТ "Центренерго" попередню оплату у розмірі 111 024,00 грн, тоді як постачальником було відпущено покупцю електроенергію на суму 537 580,80 грн, у зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом на підставі статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом грошові кошти у розмірі 426 556,80 грн.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 08.02.2023 у справі №910/4286/22, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.07.2023 залишив без змін, позов ПАТ "Центренерго" задовольнив повністю. Стягнув з ТОВ "Захід Енерго Збут" на користь ПАТ "Центренерго" штраф у розмірі 2 238 984,00 грн та судовий збір у розмірі 33 584,76 грн. Позов ТОВ "Захід Енерго Збут" задовольнив повністю. Стягнув з ПАТ "Центренерго" на користь ТОВ "Захід Енерго Збут" грошові кошти у розмірі 426 556,80 грн та судовий збір у розмірі 6 398,35 грн.

3.2.Приймаючи рішення у справі, суди встановили, що відповідач за первісним позовом порушив пункт 3.2 договору №20/21-97-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 05.05.2021, у зв`язку з чим позивач за первісним позовом застосував пункт 3.5 договору (право в односторонньому порядку призупинити виконання зобов`язань в частині відпуску електричної енергії). Відтак у відповідності до умов пункту 4.4 договору відповідач за первісним позовом зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 20% вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець.

В частині вимог зустрічного позову, суди виходили із встановлених обставин недопоставки електроенергії на усю суму сплаченої покупцем передплати та положень частини другої статті 693 ЦК.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ТОВ "Захід Енерго Збут" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі №910/4286/22 в частині задоволення первісного позову ПАТ "Центренерго" до ТОВ "Захід Енерго Збут" про стягнення 2 238 984,00 грн і направити справу в цій частині на новий розгляд; в частині задоволення зустрічного позову - залишити без змін.

4.2.Скаржник, підставою касаційного оскарження визначив пункти 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи що:

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК) та підпункту 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" (далі - постанова НКРЕКП №332);

- судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено зібрані у справі докази та встановлено обставини, що мають значення для справи, без належного дослідження наявних у матеріалах справи доказів (пункти 1 та 4 частини третьої статті 310 ГПК).

4.3.ПАТ "Центренерго" подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначаючи про безпідставність викладених у скарзі доводів, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

4.4.Верховний Суд ухвалою від 15.11.2023 заяву ТОВ "Захід Енерго Збут" про зупинення провадження у справі №910/4286/22 задовольнив. Зупинив провадження у справі №910/4286/22, відкрите за касаційною скаргою ТОВ "Захід Енерго Збут" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 та на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023, у частині задоволення первісного позову, до прийняття відповідного судового рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі №911/1359/22.

4.5.Верховний Суд ухвалою від 23.05.2024 поновив касаційне провадження у справі №910/4286/22 та призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.06.2024 о 12:30 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, у залі судових засідань №209.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Верховний Суд зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються виключно в частині задоволених первісних позовних вимог, у зв`язку з чим, з урахуванням вимог статті 300 ГПК, рішення судів попередніх інстанцій переглядаються в касаційному порядку лише у цій частині.

5.2.Причиною виникнення спору за первісним позовом стало питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення штрафу за невиконання договору, зокрема в частині здійснення своєчасної оплати та відмови від відбору визначеного у додатку №1 до договору обсягу електричної енергії.

5.3.Мотивуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо:

- питання застосування частини четвертої статті 231 ГК у правовідносинах, в яких базою нарахування штрафу є "вартість обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець";

- питання застосування підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 у правовідносинах щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за Договорами, укладеними між учасниками ринку електричної енергії.

5.4.Так, згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.5.Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 зі справи №904/8389/17, від 06.12.2021 зі справи №904/6340/19, від 14.12.2021 зі справи №910/3359/20.

5.6.Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

5.7.Отже, по-перше, необхідно з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Щодо доводів касаційної скарги в частині відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 231 ГК у правовідносинах в яких базою нарахування штрафу є "вартість обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець", Суд зазначає таке.

5.8.Відповідно до частини першої статті 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

5.9.Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК).

5.10.Як встановили суди, спірні правовідносини між сторонами виникли за договором, згідно з яким позивач продавав відповідачу електричну енергію.

5.11.Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

5.12.В силу положень статей 525, 526 ЦК, статті 193 ГК кожна сторона має обов`язок виконувати господарські зобов`язання належним чином.

5.13.Згідно з приписами статті 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

5.14.Як встановили суди, відповідач за первісним позовом у порушення умов пункту 3.2 договору не здійснив попередню оплату вартості електроенергії в розмірі обсягу відповідного етапу відпуску, а тому позивач за первісним позовом, керуючись умовами пункту 3.5 договору, застосував до порушника оперативно-господарські санкції у вигляді призупинення з 02.06.2021 виконання своїх зобов`язань щодо відпуску електричної енергії покупцю.

5.15.Про наведене покупець був повідомлений листами від 01.06.2021 №29/1574 та від 18.06.2021 №29/1767 (докази надіслання містяться у справі), однак жодних дій із усунення зазначеного порушення сторона не вчинила, що зумовило продовження дії застосованої продавцем оперативно-господарської санкції до 30.09.2021 (останній день 24 етапу відбору/відпуску електроенергії).

5.16.Беручи до уваги те, що умовами договору сторони визначили здійснення відпуску електроенергії на умовах передплати та, за відсутності якої продавець вправі призупинити виконання свого зобов`язання, колегія суддів вважає, що бездіяльність покупця з усунення допущених ним порушень договірних зобов`язань необхідно розцінювати, як відмову від отримання товару в подальшому. Позаяк внесення попередньої плати за змістом узгоджених між сторонами умов правочину є своєрідним волевиявленням сторони на отримання договірних обсягів електроенергії за наступним етапом відбору/відпуску.

5.17.При цьому суди правильно зауважили, що відповідач за первісним позовом міг в будь-який час доплатити необхідну для кожного етапу відбору електроенергії грошову суму, таким способом виконавши свій обов`язок з оплати електроенергії, у зв`язку з чим у позивача за первісним позовом зникли б підстави для застосування оперативно-господарської санкції.

5.18.У контексті доводів касаційної скарги та висновків судів колегія суддів зазначає, що за змістом пункту 3 частини першої статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

5.19.Як вже було зазначено вище, позивач саме на підставі домовленості сторін, погодженої у пункті 4.4 договору, заявив вимоги про стягнення з відповідача штрафу.

5.20.У цьому контексті Суд зазначає, що особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК.

5.21.Так, згідно з положеннями частини першої статті 216 ГК учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

5.22.Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

5.23.Отже, в силу наведених вище положень ГК господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру. Подібні за змістом висновки викладено у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18).

5.24.Відповідно до частини першої статті 230 ГК штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

5.25.Частиною четвертою статті 230 ГК передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

5.26.З урахуванням доводів скаржника Верховний Суд зазначає, що, як установили суди першої та апеляційної інстанцій, положеннями пункту 4.4 договору сторони за взаємною згодою погодили відповідальність за порушення покупцем своїх договірних зобов`язань. Зокрема, у випадку повної або часткової відмови покупця від відбору зазначеного у додатку №1 обсягу електричної енергії (що може проявлятися, як в активних діях або бездіяльності покупця) на відповідний період, та/або у разі порушення пункту 3.2 цього договору (внаслідок чого продавець припиняє відпуск або зменшує його обсяги згідно з пунктом 3.5 цього Договору), покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець.

5.27.Також зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що задовольняючи первісні позовні вимоги, суди зазначили, зокрема, що призупинення виконання продавцем своїх зобов`язань на підставі пункту 3.5 договору не звільняє покупця від виконання своїх зобов`язань за договором і відповідальності за порушення таких зобов`язань. Саме з цих підстав і спростували доводи відповідача за первісним позовом щодо відсутності підстав для притягнення його до відповідальності, які він обґрунтовував тим, що невиконання ним своїх зобов`язань зумовлено саме діями позивача.

5.28.З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини а також положення пункту 4.4 договору, Верховний Суд зазначає, що з урахуванням погоджених сторонами договірних умов, суди дійшли заснованого на законі висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог.

5.29.Верховний Суд у цьому аспекті також відзначає, що питання застосування положень частини четвертої статті 231 ГК було предметом розгляду Верховним Судом у постанові від 19.09.2019 у справі №904/5770/18 (правовідносини між сторонами спору також виникли з договору купівлі-продажу та внаслідок порушення відповідачем строків поставки спричинили наслідки звернення позивача з позовом про стягнення штрафу).

5.30.Зокрема, у наведеній постанові Верховний Суд зазначив, що: "…застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання".

5.31.Аналогічний за змістом висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №922/2220/19 та від 17.09.2020 у справі №922/3548/19.

5.32.Таким чином, аналіз наведеного вище дає підстави стверджувати, що наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 231 ГК, і здійснене судами попередніх інстанцій у цій справі правозастосування зроблено з урахуванням саме такого висновку. Висновки судів попередніх інстанцій у цій справі у повній мірі відповідають (не суперечать) висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених вище постановах Верховного Суду.

5.33.Висновки Верховного Суду у постановах від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 03.03.2020 у справі №922/2220/19 та від 17.09.2020 у справі №922/3548/19 є чітким, зрозумілим й сприяють однозначному застосуванню норм права і Суд не вбачає підстав для відступу від наведених висновків. Скаржником також не наводились аргументовані і переконливі доводи щодо необхідності відступлення від правової позиції, викладеної Верховним Судом у наведених постановах, як і не визначалась така підстава касаційного оскарження.

5.34.Отже, підстав для формування аналогічного чи то відмінного правового висновку у спірних правовідносинах у застосуванні положень частини четвертої статті 231 ГК колегія суддів не вбачає.

5.35.Поряд з тим, у аспекті порушених скаржником у касаційній скарзі питань щодо відсутності Висновків Верховного Суду у питанні застосування підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 у правовідносинах щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за договорами, укладеними між учасниками ринку електричної енергії, Суд зазначає таке.

5.36.Підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 (доповненим згідно з постановою від 26.04.2022 №413) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

5.37.У вирішенні спірного питання колегія суддів також враховує те, що касаційне провадження у цій справі зупинялося до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22 (предметом розгляду було питання стягнення коштів у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії в частині повернення коштів за електричну енергію).

5.38.Зокрема, за наслідком розгляду справи №911/1359/22 суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження в частині стягнення 114 116 797,48 грн основного боргу підлягає закриттю за відсутності предмету спору, позов підлягає частковому задоволенню в частині вимог про стягнення 17 320 704,86 грн втрат від інфляції та 1 535 148,92 грн 3% річних, а в частині вимог про стягнення 1 205,84 грн 3% річних та 17 933 524,59 грн пені позов не підлягає задоволенню.

5.39.Залишаючи без змін вказане рішення, апеляційний господарський суд, зокрема, вказав, що посилання позивача на те, що пункт 16 частини першої відповідної постанови у відповідній редакції діє лише з моменту набрання чинності постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413 обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки відповідний пункт, з огляду на його зміст, розповсюджує свою дію на спірні правовідносини, а також, враховуючи що вимоги щодо стягнення нарахованої пені заявлені у серпні 2022 року.

5.40.Так, за наслідками розгляду справи №911/1359/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 зробила висновки такого змісту:

"8.13.9. Об`єднана палата констатує, що Постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності".

"8.13.36. При цьому Об`єднана палата наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії".

"8.13.41. Отже, суди попередніх інстанцій застосували приписи Постанови №332 як ті, що мають обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

8.13.42. Об`єднана палата погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з вищенаведених висновків про обов`язковість застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.

8.13.43. Об`єднана палата також виходить з того, що Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.

8.13.44. Об`єднана палата також ураховує, що 15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" №2120-IX, 2).

8.13.45. У підпункті 2 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено: "розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнити пунктами 18 і 19 такого змісту:

"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

5.41.Суд наголошує, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

5.42.Наведена правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на дату ухвалення постанови у справі №911/1359/22, викладена пізніше, ніж дати подання касаційної скарги у справі, що розглядається, а тому в силу положень частини четвертої статті 300 ГПК України підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

5.43.У розгляді доводів касаційної скарги щодо незастосування судами першої та апеляційної інстанцій положень підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 Суд зазначає, що правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

5.44.Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" Регулятор має право приймати рішення, що є обов`язковими до виконання учасниками ринку.

5.45.Пунктом 3 частини другої статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно з частиною другою цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

5.46.Відповідно до пункту 1 частини першої вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

5.47.НКРЕКП 25.02.2022 прийняла Постанову №332, відповідно до преамбули якої відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановила:

- на період дії особливого періоду Оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до виробників електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307. Виробники електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, набувають статусу "Дефолтний" при тривалості статусу "Переддефолтний" більше семи робочих днів (пункт 1);

- оператору системи передачі (у ролі Адміністратора розрахунків) та Оператору ринку забезпечити щоденне спостереження за ринком електричної енергії з метою виявлення ознак маніпулювання (у тому числі у частині виникнення значних обсягів негативних небалансів), про результати такого спостереження щоденно інформувати Міністерство енергетики України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

5.48.Постановою НКРЕКП від 27.02.2022 №333 Постанову №332 доповнено пунктами 3-5, зокрема пунктом 5 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

5.49.У подальшому до Постанови НКРЕКП №332 вносились зміни та доповнення, зокрема постановою від 26.04.2022 №413 пункти 1-12 змінено пунктом 1, зміст якого змінено та доповнено підпунктом 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

5.50.У контексті наведених вище висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, а також визначеного позивачем періоду нарахування, Суд зазначає, що дія норми щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкції до електропостачальників почалася 26.04.2022 і постанова НКРЕКП №413 дійсно не містить пряму вказівку про надання їй зворотної сили, що дозволило б її застосовувати з початку воєнного стану тобто, з 24.02.2023, оскільки в постанові чітко зазначений момент набрання нею чинності.

5.51.Разом з тим, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що у прийнятті оскаржуваних судових рішень про задоволення позовних вимог про стягнення штрафу з відповідача за первісним позовом, як учасника ринку електричної енергії за договором, укладеним відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", суди залишили поза увагою положення Постанови НКРЕКП №332 та не надали оцінки тому, що Регулятор саме з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень визначив певну модель поведінки - зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період - на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. При цьому Регулятор не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.

5.52.Таким чином поза увагою судів залишилось дослідження та оцінка моделі поведінки ПАТ "Центренерго", визначена Регулятором "як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій", з огляду на час звернення з позовом до суду та дати вирішення спору.

5.53.У цьому аспекті Суд зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій в частині стягнення штрафу не в повній мірі відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, щодо застосування положень постанов НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (з урахуванням внесених змін постановами НКРЕКП від 27.02.2022 №333 та від 26.04.2022 №413) та означеним Постановам.

5.54.З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в частині неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права під час розгляду первісних позовних вимог щодо стягнення штрафу знайшли своє часткове підтвердження під час касаційного перегляду справи, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень в частині первісного позову та передачі справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин щодо наявності правових підстав/передчасності заявлених позивачем вимог про стягнення штрафних санкцій з відповідача за первісним позовом, як учасника ринку електричної енергії за договором, укладеним відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" саме з урахуванням положень постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413.

5.55.Отже, доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК знайшли часткове підтвердження, враховуючи вказані вище міркування. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права в частині розгляду первісних позовних вимог про стягнення штрафу, що мало своїм наслідком невстановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судового збору

6.1.Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2.Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.3.За змістом частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.4.Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в частині первісних позовних вимог та направлення справи у цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано ці судові рішення.

6.5.Відповідно до статті 129 ГПК у зв`язку із скасуванням ухвалених судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання касаційних скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерго Збут" задовольнити.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі №910/4286/22 скасувати в частині первісних позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерго Збут" про стягнення штрафу у розмірі 2 238 984,00 грн і в цій частині передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.М. Баранець

О.Р. Кібенко