Ухвала

від 18.06.2024 по справі 914/2072/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2072/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Булгакової І.В., Ємця А. А.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - Пришедько А. Л. (адвокат);

відповідача за первісним позовом - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдіа Тех"

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2023 та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдіа Тех"

до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго"

про визнання недійсним одностороннього правочину та зобов`язання до вчинення дії

та за зустрічним позовом Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдіа Тех"

про стягнення штрафу в розмірі 495 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айдіа Тех" (далі - позивач за первісним позовом, ТОВ "Айдіа Тех") звернулося до господарського суду з позовом до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (далі - відповідач за первісним позовом, ЛКП "Залізничнетеплоенерго") про визнання недійсним одностороннього правочину ЛКП "Залізничнетеплоенерго" про розірвання договору про закупівлю від 17.03.2023 №78-03ВТ (далі - Договір) викладеного у формі листа від 05.06.2023 №10/541; зобов`язання ЛКП "Залізничнетеплоенерго" виконати підпункти 1.1, 3.1, 3.2, 3.3 Договору, а саме направити на адресу ТОВ "Айдіа Тех" замовлення у письмовому вигляді з зазначенням найменування товару, кількості товару, дати його поставки й місця поставки товару та прийняття від ТОВ "Айдіа Тех" товар в кількості 5 одиниць (код ДК021:2015:31120000-3 генератори (дизель-генераторні станції) відповідно до специфікації від 27.04.2023, що є додатком №1 до Договору, згідно з видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених договором. Крім того, ТОВ "Айдіа Тех" просить стягнути судові витрати (витрати на правничу допомогу та судовий збір).

Від ЛКП "Залізничнетеплоенерго" 09.08.2023 до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ "Айдіа Тех" про стягнення неустойки у вигляді штрафу в сумі 495 000,00 грн та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 7 425,00 грн за подання позову до господарського суду.

Позивачем за первісним позовом свої вимоги мотивовано тим, що сторонами укладено Договір, згідно з підпунктом 1.1 якого сторони домовились, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати у власність замовника дизель генератор СТРУМ К200Т (далі - товар), код ДК021:2015:31120000-3 генератори (дизель-генераторні станції), за результатами закупівлі згідно з оголошення №UA-2023-02-09-007356-а, а замовник зобов`язується прийняти товар у відповідності до своїх замовлень та своєчасно оплатити його. Однак, 05.06.2023 відповідач за первісним позовом направив на адресу продавця лист №10/541 щодо розірвання договору та сплату неустойки, відповідно до якого повідомив, що позивачем допущено порушення договірних зобов`язань та зазначено, що він (продавець), в порушення підпункту 3.4 Договору, не поставив товар, впродовж 15 календарних днів, з моменту отримання замовлення. Також в вищезазначеному листі, відповідач за первісним позовом повідомив, що розриває договір, відповідно до підпункту 10.7 Договору, у зв`язку з невиконанням зобов`язання або через одноразове грубе порушення умов договору продавцем. Також, згідно з вказаним листом, відповідач за первісним позовом повідомив про необхідність сплати на його користь штрафних санкцій (неустойки) у розмірі 495 000,00 грн.

В свою чергу, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що дії ЛКП "Залізничнетеплоенерго" щодо одностороннього розірвання договору є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Вважає, що наданими до позову доказами, належним чином спростовані викладені в спірному односторонньому правочині відповідача за первісним позовом посилання на наявність підстав для розірвання договору, що вказує, на думку відповідача за зустрічним позовом, на невідповідність такого правочину положенням статті 203 Цивільного кодексу України та в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним. Зазначає також, що припинення строку дії Договору не свідчить про припинення зобов`язань за ним, а тому не означає звільнення замовника від виконання обов`язку в натурі, у зв`язку з чим постачальник має право вимагати виконання обов`язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов`язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами у договорі для його виконання.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що сторонами укладено Договір, відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Договору, продавець взяв на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність замовника дизельний генератор СТРУМ К200Т, а замовник зобов`язався прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість. 21.03.2023 ЛКП "Залізничнетеплоенерго" листом за вих. №18/275 повідомило ТОВ "Айдіа Тех" про необхідність поставки товару, згідно з Договором, у вигляді дизельних генераторів СТРУМ К200Т в кількості 5 штук. Однак, продавець, в порушення підпункту 3.4 пункту 3 договору, впродовж 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня отримання заявки замовника, обумовлений договором товар відповідно до замовлення, не поставив. Натомість, як вказує позивач за зустрічним позовом, листом від 21.04.2023 № 147 ТОВ "Айдіа Тех" запропонувало зменшити вартість договору на 400 000,00 грн., а також продовжити строк дії договору та поставки товару до 30.05.2023. Сторони 27.04.2023 додатковою угодою № 1 погодили внести зміни до договору та викласти підпункт 2.4 пункту 2, підпункт 3.4 пункту 3 та підпункт 10.1 пункту 10 договору у новій редакції. Відповідач за первісним позовом зазначає про те, що поставка товару у встановлений підпунктом 3.4 пункту 3 договору (в новій редакції) термін, а саме до 30.05.2023 продавцем замовнику не здійснена, що є порушенням умов договору зі сторони продавця. Отже, 05.06.2023 ЛКП "Залізничнетеплоенерго" листом за вих. №10/541 повідомило ТОВ "Айдіа Тех" про розірвання Договору. Листом від 05.06.2023 за вих. № 10/541 ЛКП "Залізничнетеплоенерго", окрім розірвання договору, також повідомило ТОВ "Айдіа Тех" про його обов`язок сплати позивачу штрафу за не поставку товару у термін, встановлений у договорі в сумі - 495 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.12.2023 (суддя Долінська О.З.) у задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Айдіа Тех" на користь ЛКП "Залізничнетеплоенерго" 495 000,00 грн неустойки у вигляді штрафу та 7 425,00 грн понесених витрат на сплату судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 (колегія суддів: Малех І.Б., Скрипчук О.С., Матущак О.І.) рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2023 залишено без змін.

ТОВ "Айдіа Тех", не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій; ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у зустрічному позові. Крім того, скаржник у своїй касаційній скарзі також зазначає про попередній орієнтовний розмір судових витрат.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

У зв`язку із запланованою відпусткою судді Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024, який наявний в матеріалах справи.

Касаційна скарга ТОВ "Айдіа Тех" подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.

Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже, відповідно до положень цих норм, касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Натомість, самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності, визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Натомість, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржником постановах, колегія суддів зазначає таке.

ТОВ "Айдіа Тех", обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права (статті 538, 613 ЦК України) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 910/12671/21, від 01.04.2021 у справі № 910/1102/20, від 31.10.2019 у справі № 904/5340/18.

Крім того, скаржник звертає увагу, що судами попередніх інстанцій також не враховано те, що відповідно до постанови Верховного Суду від 02.04.2019 № 917/194/18 та постанови Верховного Суду України від 20.05.2014 № 3-20гс14 - прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Кредитор вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Колегія суддів, у контексті доводів касаційної скарги, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2023 у справі № 910/12671/21, де предметом первісного позову було стягнення заборгованості у зв`язку з порушенням умов договору про надання послуг з видалення, навантаження, перевезення та утилізації відходів в частині своєчасної сплати 50% попередньої оплати за надання послуг та предметом зустрічного позову - стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договору у частині повного та своєчасного надання замовлених позивачем послуг з видалення, навантаження, перевезення та утилізації відходів (золо-шлакової суміші), зробив висновки щодо застосування норм частини третьої статті 538, частини четвертої статті 612 та частини другої статті 613 ЦК України, та зазначив, що договір надання послуг (за яким виник спір у цій справі) також має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, відповідно, кожна із сторін одночасно є боржником та кредитором. Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Євро-Реконструкція" не виконало свого зустрічного зобов`язання з попередньої оплати протягом семи днів з дня укладення договору (підпункт 3.3.1.), за яким воно є боржником у зобов`язанні, у ТОВ "ВБК "Інтеграл-Буд" виникло право зупинити виконання свого кореспондуючого обов`язку з видалення, навантаження, перевезення та утилізації золо-шлакової суміші, передбачене частиною третьою статті 538 ЦК України. Відповідно, виконання зобов`язання відстрочується на час прострочення кредитора згідно з частиною другою статті 613 ЦК України. За таких обставин, прострочення боржника (ТОВ "ВБК "Інтеграл-Буд") не настало і підстави для застосування правових наслідків порушення, передбачених статтею 611 ЦК України, відсутні.

У постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі №910/1102/20 (предмет первісного позову - стягнення заборгованості за порушення умов договору щодо строків поставки товару, предмет зустрічного позову - стягнення заборгованості за порушення умов договору поставки в частині оплати отриманого товару у встановлені договором строки) та від 31.10.2019 у справі №904/5340/18 (предмет позову - стягнення заборгованості за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором у частині своєчасної поставки товару) зазначено, що оскільки договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов`язанні кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку договором поставки. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

У справі № 917/194/18 розглядався спір про розірвання договору, стягнення з відповідача 480 000 грн попередньої оплати, 251200 грн штрафу за порушення строків виконання зобов`язання, 21 794 грн пені та 33 600 грн штрафу за порушення строку використання авансу. Позовна заява обґрунтовувалася неналежним виконанням підрядником своїх зобов`язань за договором.

У справі № 3-20гс14 (постанова Верховного Суду України від 20.05.2014), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду були позовні вимоги про стягнення авансового платежу, сплаченого на виконання умов контракту у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині поставки товару.

Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №910/12405/21, від 21.03.2023 у справі №908/125/18, від 19.04.2023 у справі №921/64/22, від 06.06.2023 у справі №914/217/22, від 09.04.2024 у справі №910/6316/23).

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, таке.

Між ЛКП "Залізничнетеплоенерго" (Замовник або Покупець за договором) та ТОВ "Айдіа Тех" (Продавець за договором) 17.03.2023 укладено Договір.

Відповідно до підпункту 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати у власність Замовника Дизель генератор СТРУМ К200Т (надалі - Товар), Код ДК021:2015:31120000-3 - Генератори (Дизель-генераторні станції), за результатами закупівлі згідно оголошення №UA-2023-02-09-007356-а, а Замовник зобов`язується прийняти товар у відповідності до своїх замовлень та своєчасно оплатити його.

Загальна вартість Договору становить 5 350 000,00 грн без ПДВ (підпункт 2.4 Договору).

Згідно з підпунктом 3.1 Договору, поставка конкретної партії Товару здійснюється лише на підставі письмового замовлення Замовника, направленого у спосіб, прийнятний для обох Сторін (поштою, електронною поштою, факсимільним зв`язком тощо).

У письмовому замовленні Замовник зазначає найменування товару, кількість товару, дату його поставки, місце поставки товару (підпункт 3.2. Договору).

Згідно з підпунктом 3.3 Договору, якщо інше не обумовлено у замовленні Замовника, Товар поставляється Продавцем у місце отримання Товару за адресою: м. Львів.

Відповідно до підпунктів 3.4.,3.5 Договору, поставка Товару здійснюється Продавцем впродовж 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати отримання заявки Замовника, якщо інше не обумовлено у замовленні. Датою виконання Продавцем зобов`язань щодо поставки товару, вважається дата отримання товару Замовником, що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною, підписаною особою, уповноваженою в установленому порядку Замовником на отримання даного товару.

Доставка Товару здійснюється транспортними засобами Продавця чи перевізника (за рахунок Продавця) (підпункт 3.6 Договору).

Відповідно до підпункту 10.1 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками обох Сторін і діє до 30 квітня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх фінансових зобов`язань по цьому Договору.

У Додатку №1 до Договору сторони погодили специфікацію, найменування та вартість товару. У Додатку №2 до Договору, сторони погодили Антикорупційне застереження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.03.2023 замовник - ЛКП "Залізничнетеплоенерго" листом за вих. №18/275 повідомив продавця - ТОВ "Айдіа Тех" про необхідність поставки товару, згідно договору, у вигляді дизельних генераторів СТРУМ К200Т в кількості 5 штук. Продавець - ТОВ "Айдіа Тех" упродовж 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, з дня отримання заявки замовника, обумовлений договором товар, відповідно до замовлення, не поставив. Втім, листом від 21.04.2023 за вих. № 147 ТОВ "Айдіа Тех" запропонував зменшити вартість Договору, а також продовжити строк дії Договору та поставки товару до 30.05.2023.

ТОВ "Айдіа Тех" та ЛКП "Залізничнетеплоенерго" 27.04.2023 додатковою угодою №1 погодили внести зміни до Договору та викласти підпункт 2.4 пункту 2, підпункт 3.4 пункту 3 та підпункт 10.1 пункту 10 договору у новій редакції, а саме:

Підпункт 2.4 пункту 2 у редакції: загальна вартість договору становить 4 950 000,00 грн. без ПДВ.

Підпункт 3.4 пункту 3 у редакції: поставка товару здійснюється продавцем до 30.05.2023.

Підпункт 10.1 пункту 10 у редакції: цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками обох сторін і діє до 30.05.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх фінансових зобов`язань по цьому договору.

Суди встановили, що матеріали справи не містять даних про те, що після отримання листа від ЛКП "Залізничнетеплоенерго" від 21.03.2023 за вих. № 18/275 про поставку дизельних генераторів СТРУМ К200Т в кількості 5 штук, ТОВ "Айдіа Тех" зверталося до ЛКП "Залізничнетеплоенерго" про уточнення місця поставки та дати поставки товару.

У зв`язку із непоставкою товару, 05.06.2023 ЛКП "Залізничнетеплоенерго" звернулося до ТОВ "Айдіа Тех" листом за вих. №10/541, де повідомило, що розриває Договір, відповідно до підпункту 10.7 Договору, у зв`язку з невиконанням зобов`язання або через одноразове грубе порушення умов договору продавцем. Також, згідно з вказаним листом, ЛКП "Залізничнетеплоенерго" повідомило про необхідність сплати ТОВ "Айдіа Тех" на його користь штрафних санкцій (неустойки) у розмірі 495 000,00 грн. відповідно до підпункту 7.5 пункту 7 договору.

У відповідь на зазначене, 06.06.2023 продавець - ТОВ "Айдіа Тех", направив замовнику - ЛКП "Залізничнетеплоенерго" лист за вих. №214 від 06.06.2023, щодо листа про розірвання договору та сплату неустойки, де вказано, що відповідно до п. 3.1 договору, поставка конкретної партії товару здійснюється лише на підставі письмового замовлення замовника, направленого у спосіб, прийнятний для обох сторін. Згідно з п. 3.2 договору, у письмовому замовленні замовник зобов`язаний зазначити найменування товару, кількість товару, дату його поставки, місце поставки. Також було повідомлено, що ТОВ "Айдіа Тех" не отримувало від ЛКП "Залізничнетеплоенерго" замовлення у порядку та за формою, що встановлена договором на жодну партію товару, яке є обов`язковою умовою для здійснення поставки. У цьому ж листі, ТОВ "Айдіа Тех" повідомило, що прийнятним для нього способом отримання замовлення є отримання його поштою й повідомило, що товар визначений договором готовий до відвантаження і буде поставлений впродовж 2 (двох) робочих днів, після того, як ЛКП "Залізничнетеплоенерго" повідомить конкретну адресу для здійснення поставки. ТОВ "Айдіа Тех" додатково повідомило, що станом на 06.06.2023, він не може поставити відповідний товар, адже не має інформації коли та куди саме необхідно здійснити поставку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що поставка товару на вимогу відповідача за первісним позовом не відбулась, а відтак такий мав право на розірвання договору. Положеннями договору встановлено, а саме в підпункті 3.3 договору, що якщо інше не обумовлено у замовленні замовника, товар поставляється продавцем у місце отримання товару за адресою: м. Львів. Крім цього, суди попередніх інстанцій зазначили, що в договорі вказано юридичну адресу замовника (п.14 юридичні адреси і реквізити сторін), а також те, що позивач за первісним позовом не звертався до відповідача за первісним позовом з вимогою про уточнення місця поставки.

З врахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що розірвання договору в односторонньому порядку передбачено умовами спірного Договору, а тому відсутніми є підстави для визнання такого правочину недійсним, в зв`язку з чим відмовлено в задоволенні первісного позову.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Айдіа Тех" не виконало взятого на себе зобов`язання щодо поставки товару в термін до 30.05.2023, чим допустило порушення умов Договору та додаткової угоди від 27.04.2023 № 1, за яке, згідно з Договором настає відповідальність у формі сплати неустойки у вигляді штрафу у розмірі 10 % від вартості непоставленого товару, в зв`язку з чим задоволено зустрічний позов про стягнення 495 000,00 грн неустойки у вигляді штрафу.

Отже, проаналізувавши зміст вказаних вище постанов Верховного Суду (на які посилається скаржник), за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за змістовним критерієм із наведеними істотними правовими ознаками зі справою, що розглядається, як за предметом і підставою позову, так і за доводами і доказами, наданими сторонами, предметом їх доказування, способом захисту, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.

Враховуючи вищенаведене, правовідносини у справах, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є релевантними за критеріями подібності.

Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

У справі, яка переглядається, судами надано оцінку всім доказам, що були надані сторонами, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може. Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій.

Отже, касаційна інстанція встановила, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 914/2072/23.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдіа Тех" на рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 914/2072/23.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження, зазвичай, вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдіа Тех" на рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 914/2072/23.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець