Ухвала

від 20.06.2024 по справі 380/8304/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

20 червня 2024 рокусправа № 380/8304/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Малісевич М.В.,

представника позивача Соколова О.В.,

представника відповідача Матящука В.К.,

представника відповідача Третяка Ю.І.,

під час розгляду у підготовчому судовому засіданні у м. Львові адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України,

до Державного підприємства «Мостиське військове лісництво»,

до Управління корпоративного менеджменту Міністерства оборони України,

третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача т.в.о директора ДП «Мостиське військове лісництво» Ростислава Кузана

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд: визнати протиправним подання до припинення контракту та звільнення з посади директора державного підприємства «Мостиське військове лісництво» за підписом тимчасово виконуючого обов`язки начальника Управління корпоративного менеджменту вх. №73/177-сл від 23.02.2024 р.; визнати незаконними та скасувати наказ Міністра оборони України від 24 лютого 2024 року №6-ДП та наказ ДП «Мостиське військове лісництво» від 29.02.2024 року №9-к про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Мостиське військове лісництво»; стягнути з ДП «Мостиське військове лісництво» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 29.02.2024 року по день ухвалення судового рішення; стягнути з ДП «Мостиське військове лісництво» на користь ОСОБА_1 заборгованість нарахованих та невиплачених сум у розмірі 184 613,19 грн.

Ухвалою від 19.04.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 14.05.2024. Протокольною ухвалою у підготовчому засіданні 14.05.2024 оголошено перерву до 11.06.2024. Протокольною ухвалою від 11.06.2024 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 20.06.2024.

Представник відповідача Міністерства оборони України подав клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що робота ОСОБА_1 на посаді директора державного підприємства «Мостиське військове лісництво» не є публічною службою, відповідно у даній справі відсутній спір з приводу прийняття громадян на публічну службу та її проходження. Наявність у спірних правовідносинах відповідача - Міністерства оборони України не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить спір публічно-правовим, оскільки позивач не проходив публічну службу, а в спірних правовідносинах Міністерство оборони України відносно нього не виконує функцій суб`єкта владних повноважень, а фактично є роботодавцем у трудових відносинах.

Клопотання про закриття провадження у справі представники відповідачів у підготовчому засіданні підтримали. Представник позивача при вирішенні клопотання покладався на думку суду.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria) указав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом другим частини першої статті 4 КАС України визначено поняття публічно-правового спору - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За приписами ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Вимоги до позовної заяви визначені правовими нормами ст.160 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.

Суб`єктний склад та участь суб`єкта владних повноважень сам по собі не визначає спір як публічно-правовий і не відносить будь-який спір за його участю до справи адміністративної юрисдикції.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Частиною 5 статті 242 КАС України та частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII від 2 червня 2016 року передбачено обов`язковість врахування іншими судами при застосуванні певних норм права висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду.

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з пунктом 15 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII дія цього Закону не поширюється на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до статті 3 цього Кодексу законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Велика Палата Верховного Суду при вирішенні справи №205/4196/18 за позовом звільненого з посади директора ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у своїй постанові від 15.09.2020 зробила такий висновок щодо застосування норм права: « 54. За правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору (контракту) з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України».

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, наказом державного секретаря Міністерства оборони України від 04.07.2019 №37-ДП ОСОБА_1 призначено на посаду директора державного підприємства Міністерства оборони України «Мостиське військове лісництво» та укладено з ним контракт з дня, визначеного у контракті.

Наказом Міністерства оборони України від 24.02.2024 №6-ДП звільнено з роботи директора державного підприємства «Мостиське військове лісництво» ОСОБА_1 на підставі пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України та розірвано контракт відповідно до підпункту «а», «б», «и», «м», «у», «ш» пункту 23 розділу 5 Контракту.

З урахуванням вимог чинного законодавства, посада з якої звільнено позивача не є посадою публічної служби, оскільки не пов`язана з діяльністю на державних політичних посадах, професійною діяльністю суддів, прокурорів, військовою службою, альтернативною (невійськовою) службою, дипломатичною службою, іншою державною службою, службою в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Наявність у спірних правовідносинах відповідача - Міністерства оборони України не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить спір публічно-правовим, оскільки позивач не проходив публічну службу, а в спірних правовідносинах Міністерство оборони України відносно нього не виконує функцій суб`єкта владних повноважень, а фактично є роботодавцем у трудових відносинах.

Отже, робота ОСОБА_1 на посаді директора державного підприємства «Мостиське військове лісництво» не є публічною службою, позивач оскаржує звільнення його з посади директора за пунктом 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, а не за пунктом 5 частини першої статті 41 цього кодексу, відповідно у цій справі відсутній спір з приводу прийняття громадян на публічну службу та її проходження.

Враховуючи суть спірних правовідносин, цей спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, а стосується трудових відносин і має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. За правилами частини першої статті 239 КАС якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Отже, провадження у справі належить закрити та роз`яснити позивачеві, що заявлений спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 241, 243, 248, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд

У Х В А Л И В :

Клопотання представника Міністерства оборони України про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження у справі 380/8304/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Державного підприємства «Мостиське військове лісництво», Управління корпоративного менеджменту Міністерства оборони України, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача т.в.о. директора ДП «Мостиське військове лісництво» Ростислава Кузана про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Роз`яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.251, 256, 295 КАС України.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.251, 295, 297 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.06.2024.

СуддяКрутько Олена Василівна