СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2024 року Справа № 480/13531/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач 1, ВЧ НОМЕР_1 ), військової частини НОМЕР_2 (далі по тексту - відповідач 2, ВЧ НОМЕР_2 ), і просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, у сумі 85 927,87 грн;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 03.11.2020 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.11.2020 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у сумі 130 602,38 грн;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 03.11.2020 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 03.11.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2014 - 2017 роки;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2014 - 2017 роки, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення індексації грошового забезпечення до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась одноразова грошова допомога при звільненні та грошова допомога на оздоровлення за 2016 - 2020 роки;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги для оздоровлення за 2016 - 2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, з врахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 31.08.2005 по 03.11.2020 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 ). Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №243 від 03.11.2020 позивача було виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення 03.11.2020. Проте, у день виключення позивача зі списків особового складу йому не було виплачено усі належні види грошового забезпечення у повному обсязі.
Так, відповідачем узагалі не була нарахована та не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, та виплачувалась не у повному обсязі у період з 01.03.2018 по 03.11.2020.
Крім того, військова частина НОМЕР_1 у період з 30.01.2020 по 03.11.2020 нараховувала та виплачувала позивачу грошове забезпечення, інші відповідні суми при звільненні у неналежному розмірі. Так, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 постанови КМ України № 704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відтак, у період з 30.01.2020 по 03.11.2020, тобто до набрання чинності постанови про внесення змін до постанови КМУ №704, грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020. Однак, відповідач 1 у спірний період незаконно нараховував позивачу спірне грошове забезпечення, враховуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік.
Також, відповідачем протиправно не включено до суми грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2014 - 2017 роки щомісячну додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010.
Крім того, позивачу при обчисленні суми одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги для оздоровлення за 2016 - 2020 роки відповідачем не було враховано індексацію грошового забезпечення.
Позивач вважає вищезазначену бездіяльність та дії відповідача протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Представник військової частини НОМЕР_1 подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що доводи позивача про необхідність застосування січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 не є обґрунтованими, оскільки позивач бажає застосувати до правовідносин за період з січня 2008 по грудень 2015 норму п. 5 Порядку № 1078 в редакції, яка діє з 01.12.2015.
Стосовно індексації грошового забезпечення за період військової служби з 01.03.2018 по 03.11.2020 включно із врахуванням щомісячної індексації - різниці (фіксованої суми), представник відповідача 1 зазначив, що з грошового атестата позивача, виданого військовою частиною НОМЕР_1 , убачається, що військова частина НОМЕР_3 перебуває на фінансовому забезпечені у військовій частині НОМЕР_1 . Також з грошового атестата слідує, що позивачеві військовою частиною НОМЕР_1 виплачено індексацію грошового забезпечення до 03 листопада 2020 року, у сумі 22,63 грн. Отже, як слідує з викладеного, відповідачем-1, у період проходження позивача військової служби у військовій частині НОМЕР_3 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , позивачеві проводилось нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за спірний період.
Щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначених законом на 1 січня відповідного календарного року, представник відповідача 1 зазначив, що з 29 січня 2020 року пункт 6 Постанови №103 (яким пункт 4 постанови № 704 викладено у новій редакції, про що зазначено судом вище) втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 року у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Скасування пункту 6 Постанови № 103 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу позивача, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 не створює підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача. Відповідно до пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №870 від 06.09.2005 , визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування. Отже, визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, не поновлює дію попереднього акту.
Стосовно вимоги провести перерахування та виплату грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, а також нарахувати та виплати одноразову грошову допомогу при звільненні та грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2020 роки, обчисливши їх розмір без врахування індексації грошового забезпечення представник відповідача 1 зазначив, що враховуючи положення постанови № 889 у системному зв`язку із нормами статей 9 і 15 Закону №2011-ХІІ та правилами Інструкції дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ. Така винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Отже, враховуючи вказане, щомісячна грошова винагорода має тимчасовий характер, незважаючи на її виплату щомісяця, залежить від певних умов та порядку, а також не включається до складу грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Представник ВЧ НОМЕР_2 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що у даній позовній заяві до відповідача 2 не викладено жодної позовної вимоги. У позові лише вказується, що позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_3 , яка підпорядковується ВЧ НОМЕР_1 та перебуває на фінансовому забезпеченні у відповідача 1. Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 03.11.2020 №243 позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення. Отже, позовні вимоги викладені у адміністративному позові позивачем, є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому в їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.
Крім того, представник відповідача 2 зазначив, що ВЧ НОМЕР_2 не може надати витребувані судом документи виходячи з того, що ВЧ НОМЕР_3 є структурним підрозділом ВЧ НОМЕР_1 , яка в свою чергу є самостійною юридичною особою, що має власний код ЄДРПОУ, власну фінансово-економічну службу та власне фінансове господарство. Отже, виключно ВЧ НОМЕР_1 здійснює поточні фінансові розрахунки та виплати по зобов`язанням, а також проводить нарахування та здійснює виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, індексації, матеріальної допомоги, відпускних та інших видів виплат.
Представник ВЧ НОМЕР_1 через систему "Електронний суд" подав клопотання про долучення доказів, у яких додатково зазначив, що за період з 01.12.2015 по 30.11.2016 ВЧ НОМЕР_1 не має можливості надати докази про нарахування та виплату грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, в зв`язку з тим, що за вищезазначений період розрахунково-платіжні відомості було знищено, враховуючи введення в Україні воєнного стану, про що надано відповідні акти про знищення.
Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою суду також було витребувано докази у сторін. Станом на 06.05.2024 вимоги ухвали суду про надання доказів сторонами не виконані, витребуваних судом документів не надано, у зв`язку із чим судом повторно було зобов`язано сторін виконати вимоги ухвали суду та ухвалою суду витребувано додаткові докази у позивача та відповідача.
Позивач та представник позивача ухвалу суду від 06.05.2024 отримали, на виконання вимогу ухвали суду від 06.05.2024 надано довідку №239 від 10.11.2020 про отримане грошове забезпечення позивача за період щ листопада 2018 р. до жовтня 2020р. для призначення пенсії. Зазначено , що інші документи, витребувані судом у позивача відсутні. Додатково від представника позивача до суду надіслано клопотання про прискорення розгляд справи. Від представника відповідача ВЧ НОМЕР_1 надано додаткові документи на виконання вимог ухвали суду від 06.05.2024.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач з 31.08.2005 по 03.11.20202 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_3 , що підтверджується послужним списком позивача (а.с. 12) та не заперечується відповідачами у відзивах на позовну заяву.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.11.2020 №240 ОСОБА_1 звільненого наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по особовому складу) від 28 жовтня 2020 року №56-рс відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу з військової служби у запас за підпунктом б (за станом здоров`я) з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що справи і посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 73).
У вищезазначеному наказі додатково зазначено, що щорічна основна відпустка за 2020 рік позивачем використана. Грошова допомога на оздоровлення за 2020 рік виплачена. Матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, виплачена. Виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, що надається учасникам бойових дій передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, терміном сорок дві доби (за три роки, з 2018 по 2020 роки). Відповідно до пункту 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони, грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від І б червня 2016 року №178, виплатити грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно. Виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно о постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 та наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 за 28 календарних років.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача 1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, бездіяльністю відповідача 1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.11.2020 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, діями відповідача 1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 по 03.11.2020 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, бездіяльністю відповідача 1 щодо невиплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2014 - 2017 роки, бездіяльністю відповідача 1 щодо не включення індексації грошового забезпечення до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась одноразова грошова допомога при звільненні та грошова допомога на оздоровлення за 2016 - 2020 роки, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались у даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, у сумі 85 927,87 грн, та вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 03.11.2020 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 03.11.2020 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у сумі 130 602,38 грн, суд зазначає наступне.
Спір у цій справі виник у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою військовою частиною у період з 01.12.2015 до 28.02.2018 позивачу (військовослужбовцю) індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення та за період 01.03.2018 до 03.11.2020 індексації-різниці відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000 № 2017-III (далі Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 цього Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України Про оплату праці такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 № 1282-XII (далі Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015, що діє з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).
За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а).
Так, з 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (далі Постанова № 1013).
За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
У зв`язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну базовий місяць на місяць підвищення доходу, ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення базового місяця (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), місяцем підвищення доходу є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін підвищення тарифних ставок (окладів) для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 Постанови № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
За рахунок цього мала б обнулитися індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 Постанови № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними Постановою № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).
Так, якщо на виконання пункту 3 Постанови № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх місяцем підвищення тарифних ставок (окладів) для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013).
З наведеного слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відтак, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) є січень 2008 року.
З наведеного слідує логічний висновок, що у спірному періоді (01.12.2015 до 28.02.2018) повноваження державних органів щодо визначення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
Отже, доводи відповідача у відзиві про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування індексації із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року є безпідставними.
Щодо фіксованої суми індексації, суд враховує, що Верховний Суд сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у подібних правовідносинах, викладений у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, від 19.04.2023 у справі № 380/10594/21.
Суд зазначає, що у період існування спірних правовідносин (з 01.03.2018 до 03.11.2020) Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивачу відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, відповідачем зобов`язано взяти було за основу розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року, який визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30% .
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року повинна була визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
В контексті обставин справи відповідачем не доведено, що позивач не мав права отримати індексацію, обчислену виходячи з величини індексу споживчих цін, що становить 253,30%, та з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у березні 2018 року.
В разі, якщо сума підвищення заробітної плати у березні 2018 року не перевищує суму індексації, яка склалася у зазначеному місяці, починаючи з березня 2018 року сума індексації,з урахуванням абзацу 3,4, пункту 5 Порядку №1078, має виплачуватися позивачу у фіксованій сумі до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.
У межах спірних правовідносин відповідач безпідставно оминув норми абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) та не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.
Крім того, відповідачем не здійснено належного розрахунку та виплату позивачу грошового забезпечення за лютий 2018 року, оскільки не нарахував та не виплатив суму індексації, що є предметом розгляду даної справи та встановлено безпідставність вчиненої бездіяльності відповідачем.
Як наслідок вищезазначеного, не перевіривши наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) та, не встановивши факту перевищення розміру підвищення грошового доходу позивача суми індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, відповідач не міг встановити право позивача на отримання визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації) відповідно вимог до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Аналогічні правові позиції Верховного Суду висловлені у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/210, від 9 травня 2023 року у справі № 120/2234/22-а.
Верховний Суд зазначає, до з`ясування для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 підлягає: - розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 р (Б); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Як видно з установлених обставин справи відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період спірний період та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за спірний період.
На даний час в межах даної справи судом встановлено, що відповідачем взагалі не було нараховано та виплачено грошове забезпечення позивача за лютий 2018р. у належному розмірі, оскільки не нараховано та невиплачено суму індексації, що є однією із складової грошового забезпечення за лютий 2018р, яка впливає на належний розмір отриманого грошового забезпечення позивача у лютому 2018р. та підрахунку розміру підвищення доходу позивача у березні 2018 року, що в свою чергу, впливає на належний розмір суми фіксованої індексації.
Зважаючи на наведені обставини, у випадку, який розглядається, відповідач учинив протиправну бездіяльність, яка полягає у не вирішенні питання про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці, при цьому визначення розміру індексації грошового забезпечення у спірний період належить до компетенції відповідача.
Під час обрання періоду, за який позивач мав право на нарахування та виплату фіксованої суми відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, судом враховується наступне.
Позивачем до матеріалів справи надано витяг з послужного списку позивача відповідно до якого позивачу у спірний період перебував на різних посадах, з різними посадовими окладами.
Відповідно до записів з послужного списку позивача, в період 11.06.2015 до 25.09.2019 позивач працював на посаді начальника приймального радіо інформативно-телекомунікаційного вузла.
Разом із тим з 26.09.2019 до 03.11.2020 позивача призначено на іншу посаду - командира відділення спеціального зв`язку, у зв`язку із чим посадові оклади позивача змінилися. Так, відповідно до довідки-витягу з особової картки на виплату грошового забезпечення з жовтня 2019 року посадовий оклад позивача змінився, є іншим 3000 грн.
Для працівників, переведених на іншу посаду (роботу), передбачені особливі вимоги при індексації зарплати (грошового забезпечення). Так, для працівників, зокрема, переведених в іншу організацію, на іншу роботу в тій же організації, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації проводиться з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник (п. 10-2 Порядку № 1078).
Тобто для визначення розміру індексації позивач та відповідач повинен орієнтуватися на місяць останнього підвищення окладу за займаною посадою з 26.09.2019 - командира відділення спеціального зв`язку .
Для переведених працівників Порядком № 1078 не передбачено збереження фіксованої індексації, яку вони отримували на попередній роботі (посаді), в даному випадку по посаді начальника приймального радіо інформативно-телекомунікаційного вузла.
Тобто якщо працівник до переведення мав право на індексацію-різницю (фіксовану індексацію), то після переведення він втрачає право на неї. Такий працівник матиме право тільки на поточну індексацію зарплати.
Суд звертає увагу, що Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, містив поняття базовий місяць. Базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата (грошове забезпечення) зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової. Таким чином до 01 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати (грошового забезпечення), а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.
Як зазначено судом вище, з 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:
- до 01 грудня 2015 року був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати (грошового забезпечення) за рахунок будь-якої її постійної складової;
- після 01 грудня 2015 року є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).
Відповідно до п. 10-2 Поряку №1078 ( в редакції чинні час на переведення позивача на нову посаду - командира відділення спеціального зв`язку) передбачено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник - командира відділення спеціального зв`язку.
Разом з цим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Аналогічна позиція суду викладена в постановах Верховного Суду від 24.03.2023 року по справі № 420/21241/21 та від 27.07.2023 року по справі № 380/813/22.
Таким чином, слід зазначити, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації визначається саме за новою посадою, яку займав з 26.09.2019, а не за посадою, яку займав у минулому позивач.
Для працівника, переведеного на іншу посаду, необхідно орієнтуватися на місяць останнього підвищення окладу за займаною посадою. Якщо переведення відбулося в середині місяця, то суму індексації відповідач повинен обчислювати за два періоди: до та після переведення, пропорційно відпрацьованим дням на відповідній посаді.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до довідки про нараховану та виплачену позивачу суму індексації, в період перебування позивача на новій посаді (з 26.09.2019 - командира відділення спеціального зв`язку) відповідачем індексація нараховувалася та виплачувалася, зазначено базовий місяць виплати березень 2018 року.
Позивач та представник позивача щодо виплати та нарахування суми індексації саме за новою посадою позивача з 26.09.2019 не заперечує, жодних письмових пояснень суду не надали, дані обставини не є спірними. В даному випадку позивач вважає, що має право на виплату фіксованої суми, в т.ч. і за період призначення на нову посаду командира відділення спеціального зв`язку, враховуючи зміну 01.03.2018 розміру грошового забезпечення по посаді начальника приймального радіо інформативно-телекомунікаційного вузла , яку позивач займав в період з 11.06.2015 до 26.09.2019, а тому саме із зазначених підстав позивач має право на перерахунок суми індексації.
Таким чином у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 26.09.2019 по 03.11.2020 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з підстав, заявлених в адміністративному позові.
Щодо визначення позивачем у позовних вимогах суми до сплати у розмірі 85927,87 грн та у розмірі 130602,38 грн, суд відмовляє у задоволенні таких вимог, як передчасно заявлених, враховуючи те, що визначення такої суми належить до компетенції відповідача. Суд зазначає, що саме на виконання цього рішення суду відповідач зобов`язаний виправити допущені ним порушення вимог Порядку № 1078 та здійснити належний розрахунок та виплатити нараховану суму індексації за спірний період. Крім того, матеріалами справи не підтверджується, що позивачу взагалі нараховувалася та виплачувалася індексація в спірний період, а саме з 01.12.2015 до 28.02.2018 (включно).
Судом не можуть бути взяті за основу розрахунки позивача, надані до матеріалів адміністративного позову, оскільки такі дані, а саме розмір грошового забезпечення позивача у лютому та березні 2018 року, як зазначено в розрахунку, взяті з даних форми ОК-5 Пенсійного фонду України, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування позивача.
Разом із тим, суд зазначає, що дані ПФУ не можуть братися до уваги при визначення розміру отриманого доходу, оскільки при визначенні розміру грошового забезпечення ураховуються його складові, які не мають разового характеру (абзац 5 пункту 5 Порядку №1078), що форма ОК-5 не відображає, не міститься складових отриманих позивачем сум доходу. Крім того, позивачем не взято до уваги перебування позивача на різних посадах спірний період, а розрахунки позивача здійснені за посадою, яку з 26.09.2019 до 03.11.2020 позивач не займав станом на 01.03.2018.
Відповідачем надано до матеріалів справи довідку-витяг з особової картки на виплату грошового забезпечення позивача з грудня 2016 року, що підписана командиром та в.о. начальника ФЕС. Зміст такої довідки по сумам виплаченого грошового забезпечення позивача, не відповідає сумам, що зазначені представником позивача у розрахунку. Позивачем зауважень щодо даних, зазначених у довідці-витягу не висловив, письмових пояснень до матеріалів справи не надано.
До матеріалів справи відповідачем надано довідку про нараховану та виплачену позивачу суму індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2016 до 30.11.2020 за №172/фес від 09.05.2024, яка підтверджує, що в період з грудня 2016р. до грудня 2018 р. сума до сплати становить 0 грн. індексації. Також відповідачем повідомлено, що у відповідача наявні дані на підставі особового рахунку позивача (форми №54) виключно за період з грудня 2016., а за період з 01.12.2015 до 30.11.2016 документи знищені, про що надано відповідний акт №412 від 25.02.2022.
У відзиві на адміністративний позов ВЧ НОМЕР_1 факт не нарахування та невиплату позивачу індексації не заперечує, оскільки, як зазначає відповідач, позивач взагалі не мав права на нарахування та виплату індексації в період з 01.12.2015 до грудня 2018 року, а тому позивачу і не нараховувалися та не виплачувалися суми індексації, а застосування базового місяця березень 2018р. під час нарахування та виплати індексації в період з грудня 2018р. по листопад 2018р. зазначає те, що з 01.12.2015 до 01.03.2018 посадові оклади не змінилися, що як встановлено судом в межах даної справи є безпідставним та неправомірним.
Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, з огляду на відсутність у суду повноважень самостійно здійснювати розрахунки сум індексації, яке є складовою грошового забезпечення, суд вважає за необхідне, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, визнати протиправними бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 із врахуванням базового місяця - січня 2008 року, як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації, а також зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням виплачених сум.
Також суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення позивача за період з березня 2018 року до 25.09.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити суми індексації грошового забезпечення позивача за період з березня 2018 року до 25.09.2019 включно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених суми.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 30.01.2020 по 03.11.2020 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення з 30.01.2020 по 03.11.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат, суд зазначає наступне.
Статтею 9 Закону України № 2011-XII від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
Постановою №704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).
Згідно з пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Пункт 6 Постанови КМУ №103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18.
Тобто, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.
Поряд з цим, Верховний Суд, у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 14 вересня 2022 року у справі №500/1886/21 вирішуючи питання застосування норм права у подібних правовідносинах зазначав, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Також варто зауважити, що згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Так, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII Про Державний бюджет України на 2019 рік було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
Однак, Закон України від 14.11.2019 №294-IX (далі - Закон №294-IX) "Про Державний бюджет України на 2020 рік" таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені у частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 до 03.11.2020 включно положення пункту 4 постанови №704 в частині встановлення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. До спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №294-IX та Закону №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Разом із тим, задоволенню не підлягають вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати основних видів грошового забезпечення, грошової компенсації при звільненні та одноразових виплат без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020.
Судом враховується, що відповідачем протиправно не здійснено при обчисленні розміру грошового забезпечення, визначеного шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, і саме така бездіяльність не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2. Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, суд з урахуванням ст. 9 КАС України вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту позивача та визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні з 30.01.2020 до 03.11.2020 включно при обчисленні позивачу розміру грошового забезпечення, визначеного шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату позивачу з 30.01.2020 до 03.11.2020 включно грошового забезпечення шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2014 - 2017 роки та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2014 - 2017 роки, з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.
Позивачем в обґрунтування заявлених вимог зазначається, що під час нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2014 - 2017 роки ВЧ НОМЕР_1 не було враховано до складу грошового забезпечення суму щомісячної додаткової грошової винагороди і зазначено, що дані обставини відповідачем не заперечуються.
Відповідно до положень ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява N 7460/03, § 26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Рішення Європейського суду з прав людини і основоположних свобод по справі «Бендерський проти України» орієнтує судову практику застосовувати при оцінці доказів стандарт доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities).
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд обгрунтовано застосував стандарт «баланс вірогідностей» (a balance of probabilities): слід довести, що факт скоріше був, а ніж не був, тобто суб`єктивна впевненість може бути виміряна як така, що дорівнює 51% і вище (ця математична аналогія випливає із пояснення в справі Miller v Minister of Pensions [1947] 2 All ER 372).
Аналогічний принцип оцінки доказів застосовується ЄСПЛ у рішеннях Rhesa Shipping Co SA v Edmonds [1985] 1 WLR 948, BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007, J.K. AND OTHERS v. SWEDEN від 23.08.2016, та ін.
У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2020 року у справі № 266/6853/18 зроблено висновок, що «відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум».
Колегія суддів зазначає, що заробітна плата виплачується працівнику за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах із роботодавцем, що має підтверджуватись відповідними документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно наданих представником позивача документів відсутня зазначена інформація, відсутні будь-які документи, які б підтверджувався взагалі факт нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2014 - 2017 роки.
Судом під час відкриття провадження у справі, а також повторно витребовувалися докази як у відповідачів, так і у позивача на підтвердження обставин, які зазначені в адміністративному позові, зокрема, крім іншого, докази нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2014 2017 р.р..
Як вбачається із наявних у справі матеріалів, а саме довідки-витягу з особової картки на виплату грошового забезпечення позивача, наданого на виконання вимогу ухвали суду представником ВЧ ВЧ НОМЕР_1 , у відповідача наявна інформація про такі нарахування та виплати виключно за 2017 р.
Згідно актів №412 від 25.02.2022 документи фінансово-економічної служби , а саме розрахунково-видаткові відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 у зв`язку із введенням в України воєнного стану за зазначеними в актах періоди (в тому числі і в спірний період) знищені уповноваженими особами, про що представником відповідача надано відповідні документи до матеріалів справи.
Враховуючи зазначене, судом докази витребовувалися докази як у позивача, так і у відповідача, але не надані представниками сторін, а тому матеріалами справи та наданими доказами не підтверджується, а судом не встановлено факт нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2014 2016, які виплачуються на підставі заяви військовослужбовця, а тому у суду відсутні докази того, що таке нарахування взагалі здійснювалося, або здійснено неналежним чином, оскільки спірним є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру таких виплат. Крім того, нарахування та виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань взагалі не відноситься до обов`язкових виплат, залежить виключно за наявності відповідних коштів на зазначені виплати.
В даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що позивачу виплачувалася грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань у 2017 році, що підтверджується даними довідки-витягу, наданому представником відповідача.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), частинами першою статті 9 якого обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою, третьою та четвертою статті 9 цього ж Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Також відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Інструкція № 260), якою визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Інструкція № 260 діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з пунктом 30.1 розділу ХХХ Інструкції №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 30.3 Інструкції №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889" для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Матеріалами справи, а саме даними довідки-витягу, наданої представником відповідач, що позивачу у 2017 році нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 22 вересня 2010 року № 889.
З 01.03.2018 постанова КМУ від 22.09.2010 №889 втратила чинність.
Отже, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу щомісяця до лютого 2018 року включно, тобто мала постійний (систематичний) характер.
Судом враховується, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, наказом Міністра оборони від 15.11.2010 №595 було затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних сил України (далі - Інструкція № 595), яка відповідно до пункту 1 визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Пунктами 5, 8 Інструкції №595 визначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Інструкція №595 втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 24.10.2016 №550, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція № 550), відповідно до пункту 1 якої Інструкція визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Пунктами 5, 8, 9 Інструкції №550 встановлено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Водночас, застосовуючи, зокрема, Інструкції №595 та №550, чинної на час виплати позивачу допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2017 р., як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Так, частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Міністру оборони України та керівникам центральних органів виконавчої влади надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Отже при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.12.2020 у справі №240/1095/20, вирішуючи спір з аналогічних відносини. У цій справі Верховний Суд зазначив, що Суд ураховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць".
Вказані висновки підтримані Верховним Судом у постанові від 08.02.2022 у справі №240/3926/20.
Оскільки позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 22 вересня 2010 року № 889, щомісяця до лютого 2018 року, то підстави уважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
За такого правового регулювання та обставин справи суд вважає, що відповідач 1 протиправно не включив при виплаті 2017 році до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому нараховано грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань 2017роки, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, відповідачем не доведено доказів належного обрахунку зазначених сум виплат, а відтак, позовні вимоги у даній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення індексації грошового забезпечення до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалась та виплачувалась одноразова грошова допомога при звільненні та грошова допомога на оздоровлення за 2016 - 2020 роки та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги для оздоровлення за 2016 - 2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, з врахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.
У даній справі, зокрема, спірним питанням є включення до складу грошового забезпечення військовослужбовців при обрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги для оздоровлення за 2016 - 2020 роки індексації грошового забезпечення.
В даному випадку, як зазначено вище, матеріалами справи не підтверджується, що позивачу нараховувалося та виплачувалася сума допомоги на оздоровлення за 2016р. Судом враховується, що матеріалами справи підтверджується зазначена виплата виключно з 2017 року. Таким чином підстав для задоволенні позовних вимог щодо 2016 року у суду відсутні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в іншій частині заявлених вище позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу під час звільнення було нараховано та виплачено суму одноразової допомоги в розмірі 189367,50 грн., що підтверджується даними довідки-витягу, наданої представником відповідача до матеріалів справи.
Також у липні 2017 р. позивачу нараховано та виплачено 5190,50 грн. грошової допомоги на оздоровлення, у грудні 2018 р. 10191,50 грн., липні 2018 р. 13608,65 грн., в листопаді 2020р. 13526,25 грн.
Доказів того, що під час зазначених виплат відповідачем було включено суму індексації матеріалами справи не підтверджується, відповідачем не доведено. Судом такі докази витребовувалися, але не надані представником відповідача. При цьому, як вбачається із довідки про виплачену суму індексації, в період з грудня 2018 року позивачу відповідачем самостійно нараховувалася та виплачувалася сума індексації.
Разом із тим, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення (далі Закон № 1282-XII).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Саме такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 березня 2020 року по справі №820/5286/17 та від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19, який суд враховує згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги для оздоровлення за 2017 - 2020 роки, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист, у зв`язку із чим позовні вимоги в заявлені частині підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2019 року у справі № 522/9659/16-а та від 10 травня 2019 року у справі № 820/5285/17. Позиція суду узгоджується також з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.01.2022 у справі №520/8887/2020. Зазначена позиція викладена Другим апеляційним адміністративним судом в постанові від 05.04.2023 при розгляді справи №480/13553/21.
Судом під час визначення відповідача, який зобов`язаний вчинити відповіді дії щодо нарахування та виплати відповідний сум позивачу, враховує наступне.
Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву ВЧ НОМЕР_2 зазначено, що ВЧ НОМЕР_3 є структурним підрозділом військової частини НОМЕР_1 , яка в свою чергу є самостійною юридичною особою, що має власний код ЄДРПОУ, власну фінансово-економічну службу та власне фінансове господарство. Отже, виключно військова частина НОМЕР_1 здійснює поточні фінансові розрахунки та виплати по зобов`язанням, а також проводить нарахування та здійснює виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, індексації, матеріальної допомоги, відпускних та інших видів виплат.
Враховуючи зазначене, а також те, що ВЧ НОМЕР_1 нараховувала та виплачувала позивачу грошове забезпечення, сума ВЧ НОМЕР_1 є належним відповідачем під час розгляду даної справи стосовно спірних правовідносин.
Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.
За приписами статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги №698 від 02.10.2023, укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням "Губський та партнери", в особі тимчасово виконуючої обов`язки керуючого партнера Губської Христини Юріїв (а.с. 23); копію додаткової угоди №1 від 02.10.2023 (а.с. 22), копію платіжної інструкції від 09.10.2023 на суму 5000,00 грн (а.с. 24).
Дослідивши надані позивачем документи, суд враховує ту обставину, що справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці. Отже, складення позовної заяви не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, про що свідчать її зміст та обсяг.
З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також часткового задоволення позову, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , і.к. НОМЕР_5 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 03.11.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , і.к. НОМЕР_5 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 25.09.2019 включно з урахуванням абзаців 3,4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із урахуванням виплачених сум .
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні з 30.01.2020 до 25.09.2019 включно при обчисленні ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення, визначеного шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , і.к. НОМЕР_5 ) з 30.01.2020 до 03.11.2020 включно грошового забезпечення шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2017 роки, передбаченої п.1 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2017 р., без врахуванням у складі грошового забезпечення для її обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , і.к. НОМЕР_5 ) допомогу на оздоровлення за 2017 р., передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2017 р., з урахуванням у складі грошового забезпечення для її обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше проведених виплат.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування належної суми індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей за 2017 2020 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , і.к. НОМЕР_5 ) суму грошової допомоги на оздоровлення за 2017 2020 роки, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та грошової допомоги при звільненні з військової служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення суми індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , і.к. НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета
Суд | Сумський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.06.2024 |
Оприлюднено | 24.06.2024 |
Номер документу | 119876444 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо проходження служби, з них |
Адміністративне
Сумський окружний адміністративний суд
С.М. Гелета
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні