Ухвала

від 20.06.2024 по справі 600/2624/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченіадміністративного позову

20 червня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/2624/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БАС ТРАНС ІНТЕРНЕШНЛ" про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАС ТРАНС ІНТЕРНЕШНЛ" до Державної служби України з безпеки на транспорті відділ державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з питань безпеки на транспорті, про застосування адміністративно-господарського штрафу №073050 від 28.05.2024 р.

Судом відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом з позовом до суду надійшла від позивача заява про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення штрафу в розмірі 34000 грн органами державної виконавчої служби на підставі постанови №073050 від 28.05.2024 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи приписи ст. 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву та перевіривши матеріали адміністративного позову, суд вважає, що у задоволенні заявленої представником позивача заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Частиною 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).

Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Крім того, суд наголошує, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що оскаржувана постанова є виконавчим документом на підставі якого, у випадку несплати добровільно вказаних у постанові сум штрафу, визначений адміністративно-господарський штраф буде стягнуто у примусовому порядку.

При цьому суд зауважує, що позивачем не було надано жодних доказів того, що станом на момент подання заяви про забезпечення позову відповідачем пред`явлено до примусового виконання оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивачем не надано доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання спірної постанови.

Поряд з цим суд звертає увагу і на положення п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Отже, виконавець зупиняє вчинення будь-яких виконавчих дій, у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, лише в межах виконавчого провадження. Натомість, розглядаючи заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, судом встановлено не подання позивачем доказів вчинення відносно нього виконавчих дій у межах виконавчого провадження щодо примусового виконання оскаржуваної постанови. Вказане виключає можливість застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач.

Крім того, суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Таким чином, у ході розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

Оцінивши доводи, викладенні в заяві про забезпечення позову, та враховуючи не подання позивачем доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваної у цій справі постанови, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для забезпечення даного позову, а тому подана заява задоволенню не підлягає.

Поряд з цим суд звертає увагу позивача на те, що у разі звернення відповідача до органу державної виконавчої служби з приводу примусового виконання оскаржуваної постанови та відкриття відповідного виконавчого провадження, позивач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення цього позову відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням п.2 ч. 1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 294, 295, 297 КАС України, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення складання.

Суддя Т.М. Брезіна