Постанова

від 20.06.2024 по справі 200/200/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року справа №200/200/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року (головуючий суддя І інстанції Аканов О.О.), складеного в повному обсязі 26 березня 2024 року, у справі № 200/200/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

визнання протиправним та скасування рішення від 20 листопада 2023 в проведенні перерахунку на підставі заяви 11965 від 04.07.2023 у зарахуванні стажу за період з 01.01.2014 по 30.04.2015 року;

зобов`язання повторно розглянути заяву про проведення перерахунку із зарахуванням у пенсійний стаж періоду з 01.01.2014 по 30.04.2015, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні,-

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №914290822927 від 20.11.2023 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №11965 від 04.07.2023 з зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2014 по 30.04.2015, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі № 200/200/24, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що спірний період роботи позивача не зарахований до страхового стажу оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України згідно паспорта серія НОМЕР_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 16.05.2022 №3002-5001573063, є інвалідом 2 групи відповідно до довідки МСЕК серії ДОН-05 №024979.

Рішенням відповідача №914290822927 від 20.11.2023 за результатом звернення позивача з заявою №11965 щодо перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовлено в перерахунку пенсії. При розгляді електронної пенсійної справи, встановлено, що за даними ОК-5 заявниця протягом 2013, 2014 та 2015 років працювала в ТОВ «ДАЄМ». Страховий стаж за 2013 рік враховано при розрахунку пенсії, так як в системі персоніфікованого обліку за цей період наявна інформація про сплату внесків. Зарахувати до страхового стажу 2014 та 2015 роки відсутні підстави, оскільки на дату звернення за перерахунком відсутня сплата внесків.

Отже спірним питанням в даній справі є не зарахування періоду роботи позивача відповідачем до її страхового стажу у зв`язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи спірне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на зарахування стажу за спірними періодами має бути відновленим із зобов`язанням повторно розглянути заяву

Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(даліЗакон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до положень частини першоїстатті 1 № 1058-IVвстановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно з абзацом 1 частини другої цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Законом № 1058-IV визначаються періоди, з яких складається страховийстаж.Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Приписами ст. 24 Закону №1058 визначено, що страховийстаж- період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховийстажобчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Право на призначення пенсії обґрунтовується також Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 21 березня 1988 позивач:

01.04.2008 прийнята на посаду диспетчера ТОВ «ДАЄМ» (наказ №15-б від 01.04.08);

01.04.2015 звільнена за власним бажанням (наказ №26 від 01.04.15).

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування за позивача в звітні 2014, січень - квітень 2015 не сплачено страхові внески роботодавцем товариством з обмеженою відповідальністю «ДАЄМ» код ЄДРПОУ 25337232, але є суми нарахованої заробітної плати.

До позовної заяви додано довідку про заробітну плату для обчислення пенсії з квітня 2013 по квітень 2015 включно та відповідь відповідача за зверненнями позивача від 25.10.2023 року.

10.05.2023 Головним управлінням ДПС у Донецькій області позивачу, на запит про надання довідки з Реєстру застрахованих осіб, надано відповідь про те, що податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску до контролюючого органу ТОВ "ДАЄМ" за період з 01.01.2014 по 31.03.2015 року надані в повному обсязі, але за даними інформаційно-комунакаційної системи Державної податкової служби України по підприємству ТОВ «ДАЄМ» обліковується заборгованість по сплаті єдиного внеску з січня 2014 року. Після погашення ТОВ «ДАЄМ» заборгованості по єдиному внеску по КБК 71010000 позивач буде мати можливість звернутись до управління Пенсійного фонду України щодо нарахування страхового стажу.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник, зокрема, щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду її роботи з 01.01.2014 по 31.03.2015 року у зв`язку із відсутністю сплати страхових внесків.

Відповідно до частини шостої статті 20 Закону № 1058-IV, страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно із частиною дванадцятою статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із частиною третьою статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного Пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У відповідності до статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно із частиною одинадцятою та дванадцятою статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Як вказано у частині другій статті 24 Закону № 1058-IV, даними, за якими територіальними органами Пенсійного фонду України обчислюється страховий внесок, зокрема й щодо сплати страхових внесків, є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку в системі загальнообов`язкового державного Пенсійного страхування.

Разом з тим, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

З огляду на наведене, доводи відповідача про відсутність індивідуальних відомостей у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо сплати страхувальником за позивача соціальних внесків за спірні періоди є необґрунтованими.

Суд зазначає, що працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №11965 від 04.07.2023 з зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2014 по 30.04.2015

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі № 200/200/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 червня 2024 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

І.В. Сіваченко