Постанова

від 06.06.2024 по справі 756/8777/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №756/8777/22

Апеляційне провадження №22-ц/824/3854/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ЕМ ПІ» про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач у вересні 2022 року звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення коштів.

В обґрунтування позову зазначив, що 26 грудня 2020 року, перебуваючи в офісі ТОВ «БІ ЕМ ПІ», з метою покупки автомобіля позивач уклав Попередній договір купівлі-продажу 2612/2020. Предметом договору був автомобіль «Skoda Octavia А5» 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно з досягнутою домовленістю позивач мав заплатити відповідачу одразу авансовим платежем 30 відсотків від вартості автомобіля, а решту частину вартості автомобіля потрібно було оплатити рівними частинами протягом 12 місяців по 553,00 дол. США в місяць. 26 грудня 2020 року позивач здійснив разовий платіж на загальну суму 81 233,00 грн, що дорівнює 30% вартості автомобіля. Після чого отримав автомобіль, ключі від нього та документи (свідоцтво про реєстрацію). Згодом позивач щомісячно вносив обумовлену оплату, десять платежів протягом десяти місяців. 23.10.2021 року позивач переуклав Попередній договір купівлі-продажу, заключивши новий аналогічний за змістом договір № 2310/2021. Графік платежів був обумовлений наступний: 12 платежів по 553,00 дол. США в місяць. Позивач здійснював оплати належним чином, своєчасно та в повному обсязі, продовжуючи користуватись автомобілем. З 24.02.2022 року у зв`язку з військовими діями та необхідністю евакуації з м. Києва позивач втратив можливість здійснювати платежі і три місяці не платив. З травня 2022 року позивач відновив оплати і передав на прохання менеджера відповідача готівкові кошти в сумі 1 106,00 дол. США. 26 серпня 2022 року до позивача приїхав менеджер відповідача з представником служби безпеки та став вимагати повернення автомобіля у зв`язку з порушенням строків оплати (наявністю заборгованості за 3 місяці). Внаслідок чого автомобіль «Skoda Octavia А5» 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 був вилучений у позивача представниками відповідача. Сплачені за автомобіль кошти повернуті не були. Позивач сплатив за автомобіль кошти в загальній сумі 304 730,00 грн шляхом перерахування на поточний рахунок та готівкою 1106 дол. США. Листом від 29.08.2022 року відповідач повідомив позивача про розірвання Попереднього договору купівлі-продажу від 23.10.2021 року № 2310/2021. Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 березня 2023 року позовні вимоги позивача було задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 304 730,00 грн та судові витрати у розмірі 3 047,30 грн. 11 травня 2023 року ухвалою суду скасовано зазначене заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 березня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ЕМ ПІ» про стягнення коштів та призначено справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні.

Рішенням Оболонського районного суду м Києва від 16 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ЕМ ПІ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 86 000, 00 грн та судові витрати у розмірі 860, 00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ЕМ ПІ» на його користь витрати на правничу (правову) допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000, 00 грн.

Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання, призначене на 06.06.2024 року з`явився представник позивача ОСОБА_2

Відповідач у судове засідання не з`явився, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Водночас у суду не має повідомлення про зміну адреси по ЄДРПОУ, тому колегія суддів вважає, що відповідач повідомлений належним чином.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони, що не з`явилась, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційнийх вимог.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 26 грудня 2020 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «БІ ЕМ ПІ» було укладено Попередній договір купівлі-продажу № 2612/2020. Предметом договору був автомобіль «Skoda Octavia А5» 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно з умовами вказаного договору, позивач мав заплатити відповідачу одразу авансовим платежем 30 відсотків від вартості автомобіля, а решту частину вартості автомобіля потрібно було оплатити рівними частинами протягом 12 місяців по 553,00 дол. США в місяць.

Як убачається з виписки АТ КБ «ПриватБанк», 26 грудня 2020 року позивач здійснив разовий платіж на користь відповідача у розмірі 81 233,00 грн, що дорівнює 30% вартості автомобіля. Згодом позивач протягом десяти місяців здійснював обумовлено плату у розмірі 553,00 дол. США в місяць.

У подальшому, а саме 23.10.2021 року між сторонами укладено Попередній договір купівлі-продажу № 2310/2021 аналогічного змісту. Графік платежів був обумовлений наступний: 12 платежів по 553,00 дол. США в місяць.

Пунктом 1.2 Попереднього договору визначено, що станом на дату укладення Основного договору вартість транспортного засобу становитиме 8 952,00 доларів США, що за курсом АТ КБ «ПриватБанк» 28,41 становить 254 326,00 грн.

Як убачається з виписки АТ КБ «ПриватБанк», після укладення Попереднього договору купівлі-продажу № 2310/2021 позивач здійснив на користь відповідача ще 5 платежів у розмірі 553,00 дол. США в місяць.

У загальному на виконання умов попередніх договорів позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти, що згідно курсу НБУ складає 304 730,00 грн.

У ході розгляду справи судом було належним чином встановлено наявність передбачених попереднім договором підстав для розірвання за вимогою ТОВ «БІ ЕМ ПІ» попереднього договору купівлі-продажу у зв`язку з неналежним виконанням позивачем його вимог. Також судом було належним чином встановлено, що загальна сума сплати за попереднім договором коштів склала 304 730, 00 грн.

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведення позивачем факту сплати на користь відповідача готівкових коштів у розмірі 1106 дол. США.

В той же час при вирішенні справи суд першої інстанції не звернув уваги на такі обставини:

Відповідно до ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки попередній договір на вимогу відповідача було припинено, фактично підстави для отримання відповідачем отриманих від позивача коштів припинилися, відтак сторони повинні повернути одна одній те, що було отримано ними за таким договором: позивач - автомобіль відповідачу, що фактично було здійснено; відповідач - отримані від позивача кошти.

Вказані обставини також були відповідним чином встановлені судом першої інстанції. В той же час при вирішенні справи суд обмежився стягненням з відповідача суми, яку відповідач задекларував як вартість повернутого автомобіля на даний час.

Дана позиція не може бути прийнята судом апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В межах даної справи позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про стягнення з останнього безпідставно отриманих коштів. При цьому відповідач жодних зустрічних позовних вимог до позивача не заявляв, проте суд першої інстанції вийшов за межі предмета позову у справі та безпідставно стягнув майнову шкоду з позивача в рахунок незаконного зменшення безпідставно стягнутих коштів.

Окремо апеляційний суд звертає увагу, що відповідно п.4.3.1. укладеного сторонами Попереднього Договору купівлі-продажу №2310/2021 від 23 жовтня 2021 року у разі пошкодження або знищення автомобіля у процесі експлуатації, покупець зобов`язується виконати всі умови даного Договору та Основного договору та придбати автомобіль у власність або відшкодувати Продавцеві всі витрати, необхідні для ремонту автомобіля, усунення пошкоджень, в.т.ч. відновлення його товарного стану, у разі якщо покупець не набув автомобіль у власність.

Вищевказана правова конструкція погоджена сторонами передбачає можливість відшкодування шкоди відповідачу на ремонт і усунення пошкодження автомобіля у разі, якщо покупець не набув власність на нього.

В той же час дане питання може бути вирішене лише на підставі пред`явлення відповідної самостійної вимоги продавцем, що в даному випадку здійснено не було. Таким чином підстав для зменшення суми стягнення, сплаченої на адресу відповідача коштів в даному випадку не було, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

З огляду на наведене позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 304 730, 00 грн

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційний суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову на 84,75 % від заявлених вимог. У цій же пропорції підлягає відшкодуванню сплачений позивачем судовий збір.

Сумарно позивач сплатив 8989,25 грн. судового збору. Таким чином, до відшкодування з ТОВ «БІ ЕМ ПІ» на користь позивача підлягає 7618, 39 грн. судового збору.

В суді першої інстанції доказів понесених витрат на правничу допомогу позивач не надавав.

У своїй апеляційній скарзі апелянт також заявив про відшкодування 20 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу, понесених ним на стадії апеляційного розгляду.

На підтвердження таких витрат позивач надав договір про надання правничої (правової) допомоги №23071 від 17 листопада 2023 року, Додаток №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №23071 від 17 листопада 2023 року, Акт приймання- передачі послуг №1 від 22.11.2023 року розрахункову квитанцію №22/11/23 про отримання гонорару до Договору на суму 20000, 00 грн. При цьому позивач в апеляційній скарзі анонсував такі витрати, зазначивши, що сторони погодили їх загальну вартість у розмірі 20 000, 00 грн.

Конституція України у статті 59 гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У даному випадку жодних заяв щодо неспівмірності заявлених витрат стороною відповідача до суду не направлялось.

Незважаючи на це, вказані витрати не підлягають до задоволення, оскільки суд має перевірити склад послуг з метою вирішення питання їх обґрунтованості та можливості віднесення до даної справи.

Ні з Договору, ні з Додатку №1 до договору, ні з Акту приймання-передачі послуг, ні з розрахункової квитанції не вбачається, з чого саме складаються погоджені сторонами послуги.

За таких умов, суд не може визнати вимогу про стягнення таких коштів належною.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ЕМ ПІ» (код ЄДРПОУ:41814721, адреса: вул. Автозаводська, 29-А, офіс 3-А, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошові кошти у розмірі 304 730 (триста чотири тисячі сімсот тридцять грн) 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ЕМ ПІ» (код ЄДРПОУ:41814721, адреса: вул. Автозаводська, 29-А, офіс 3-А, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 7618 (сім тисяч шістсот вісімнадцять грн ) 39 коп.

У задоволенні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ЕМ ПІ» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько