Постанова

від 06.06.2024 по справі 752/2235/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024року

м. Київ

справа №752/2235/22

провадження №22-ц/824/1595/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Гуля В.В.

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінкглобал Інвестмент» в особі директора Богдана Олександрука на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінкглобал Інвестмент» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Сінкглобал Інвестмент», в якому просила стягнути з ТОВ «Сінкглобал Інвестмент» на свою користь заборгованість у розмірі 243 100 грн, інфляційних втрату у розмірі 54 080 грн 30 коп., три проценти річних в розмірі 7 786 грн, та витрат на правничу допомогу в розмірі 9 600 грн.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 01 серпня 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поворотної фінансової допомоги. Договір укладено на чотири роки.

На виконання умов договору 17 серпня 2017 року відповідно до квитанції № 8002944 було перераховано 100 000 грн, другий платіж № 8542517 на суму 143 100 грн було здійснено 19 жовтня 2017 року. Загальна сума заборгованості становить 243 100 грн.

Відповідачем умови договору виконанні не були, кошти позивачеві після закінчення дії договору повернуті не були.

Також зазначено що позивачка понесла збитки у вигляді інфляційних втрат, та трьох відсотків річних.

На підставі викладеного просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Сінкглобал Інвестмент» (код ЄДРПОУ: 41394834, місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Касіяна Василя, 2/1) на користь ОСОБА_1 заборгованість з повернення наданої поворотної фінансової допомоги щодо виконання зобов`язань за договором № ПФО-20170801 від 01 серпня 2017 у розмірі 243 100 грн.

Стягнуто з ТОВ «Сінкглобал Інвестмент» (код ЄДРПОУ: 41394834, місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Касіяна Василя, 2/1) на користь ОСОБА_1 інфляційний збиток за період прострочення повернення 100 000 грн. позики за договором № ПФО-20170801 від 01.08.2017 про надання поворотної фінансової допомоги за період з 18.07.2021 по 05.10.2022 та прострочення повернення 143 100 грн. позики за період з 20.10.2021 по 05.10.2022 у сумі 54080,30 грн.

Стягнуто з ТОВ «Сінкглобал Інвестмент» (код ЄДРПОУ: 41394834, місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Касіяна Василя, 2/1) на користь ОСОБА_1 три проценти річних за період прострочення повернення 100 000 грн. позики за договором № ПФО-20170801 від 01 серпня 2017 про надання поворотної фінансової допомоги за період з 18 липня 2021 по 05 жовтня 2022 та прострочення повернення 143 100 грн. позики за період з 20 жовтня 2021 по 05 жовтня 2022 - 7 786 грн.

Стягнуто з ТОВ «Сінкглобал Інвестмент» (код ЄДРПОУ: 41394834, місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Касіяна Василя, 2/1) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9 600 грн.

Стягнуто з ТОВ «Сінкглобал Інвестмент» (код ЄДРПОУ: 41394834, місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Касіяна Василя, 2/1) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 049,96 грн.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду, відповідач ТОВ «Сінкглобал Інвестмент» 19 липня 2023 року подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду, є незаконним і необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що апелянта не було повідомлено належним чином про дату і час проведення судового засідання. У зв`язку з чим були порушенні його права на участь в судових засіданнях та подачі доказів до суду під час проведення судових засідань.

Вказує, що в рішенні суду першої інстанції невірно зазначена дата договору від 01 серпня 2017 року та квитанції від 17 липня 2017 року.

Зауважив, що факт укладання договору поворотної фінансової допомоги є недоведеним, оскільки на рахунок позивача не була переведена сума коштів, яка була вказана в договорі, а саме 263 100 грн.

Зазначає, що суд першої інстанції не вірно встановив підсудність вказаного позову, оскільки договір поворотної фінансової допомоги, є господарським. Отже дана справа підсудна господарському суду.

Представник позивача 22 вересня 2023 року подав до Київського апеляційного суду відзив, в якому зазначив, що вважає апеляційну скаргу такою, яка не підлягає задоволенню.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту першого частини першої статті 274 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що зі змісту позовної заяви вбачається, що 01 серпня 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поворотної фінансової допомоги № ПФО-20170801, згідно з яким позивач мав передати у власність відповідача грошові кошти, а відповідач зобов`язався повернути позивача таку ж суму грошових коштів.

Відповідно до пункту 2.2 вказаного договору сума позики мала бути повернута відповідачем позивачу через чотири роки.

На виконання умов договору 17 серпня 2017 року відповідно до квитанції № 8002944 було перераховано 100 000 грн, другий платіж № 8542517 на суму 143 100 грн було здійснено 19 жовтня 2017 року. Загальна сума заборгованості становить 243 100 грн.

На момент подачі позовної заяви пункт 2.2. договору поворотної фінансової допомоги № ПФО-20170801виконанй не був, кошти ОСОБА_1 не повернуті.

Позивачка на виконання умов договору звернулась до відповідача з претензією від 08 серпня 2021 (щодо виконання зобов`язань за договором № ПФО-20170801 поворотної фінансової допомоги від 01.08.2017).

Вказана вимога відповідачем була проігнорована, у зв`язку з чим позивачка звернулась з позовною заявою.

Сума інфляційного збитку за період прострочення повернення 100 000 грн позики за період з 18 серпня 2021 року по 05 жовтня 2022 року та прострочення повернення 143 100 грн позики за період з 20 жовтня 2021 року по 05 жовтня 2022 року становить 54 080 грн 30 коп.

Сума трьох відсотків річних за період прострочення повернення 100 000 грн позики за період з 18 серпня 2021 року по 05 жовтня 2022 року та прострочення повернення 143 100 грн позики за період з 20 жовтня 2021 року по 05 жовтня 2022 року становить 7 786 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що способом захисту цивільних прав позивача, порушених простроченням повернення відповідачем поворотної фінансової допомоги за Договором, має бути стягнення з відповідача на користь позивача суми наданої позивачем позики, а також інфляційного збитку та трьох процентів річних згідно із ст. 625 ЦК України.

Згідно із офіційними даними Державної служби статистики, наведеними на Інтернет сайті http://www.ukrstat.gov.ua/, індекси споживчих цін (індекси інфляції) до попереднього місяця у період з серпня 2021 року по грудень 2021 року становили: серпень 2021 - 99,8 % річних, вересень 2021 - 101,2 % річних, жовтень 2021 - 100,9 % річних, листопад 2021 - 100,8 % річних, грудень 2021 - 100,6 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено розрахунками позивача наявними в матеріалах справи, сума інфляційного збитку за період прострочення повернення 100000 грн. позики за період з 18.07.2021 по 12.01.2022 та прострочення повернення 143100 грн. позики за період з 20.10.2021 по 12.01.2022 становить 5403,4 грн. Сума трьох відсотків річних за період прострочення повернення 100000 грн. позики за період з 18.07.2021 по 12.01.2022 та прострочення повернення 143100 грн. позики за період з 20.10.2021 по 12.01.2022 становлять 2471,1 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначив наступне, фахівці в галузі права, що надають професійну правничу допомогу, здійснюють свою діяльність на власний ризик на підприємницьких засадах. Вони несуть фінансові зобов`язання як в рамках адвокатського самоврядування, так і повну відповідальність за належне здійснення податкового обліку та виконання зобов`язань зі сплати податків та обов`язкових платежів до бюджетів та цільових фондів. Вони за власний рахунок мають організовувати своє робоче місце, в т.ч. орендуючи для цього відповідні приміщення, забезпечувати себе оргтехнікою, канцелярським приладдям, витратними матеріалами тощо. Реальне податкове навантаження та витрати на організацію роботи фахівця в галузі права, що здійснює свою діяльність професійно та відповідно до законодавства, перевищують 50 відсотків від доходу, отриманого від проведення такої діяльності.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року № 924/233/18 зазначено, що обов`язок із доказування потрібно розуміти як врегульовану в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt). Стандарт доказування "вірогідності доказів", передбачений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд акцентував, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: квитанції № 80029744 від 17 серпня 2017 року на суму 100 000 грн; квитанції № 8542517 від 19 жовтня 2017 року на суму 143 100 грн, на користь відповідача ТОВ «Сінкглобал Інвестмент» було перераховано кошти у розмірі 243 100 грн, що не заперечується сторонами.

Проте відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, про що зазначено в частині першій статті 1050 ЦК України.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку що доводи апелянта про те, що факт укладання договору поворотної фінансової допомоги є недоведеним, оскільки на рахунок позивача не було переведена сума коштів, яка була вказана в договорі, а саме 263 100 грн, є необґрунтованими, оскільки спростовується наданими позивачем квитанціями про перерахунок коштів

Відповідно до статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

У рішенні ЄСПЛ по справі Sydorenko v. Ukraine (dec.), no/ 73193/12, 18 February 2021, зазначено, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за не надсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені. У цьому відношенні Суд вважає вражаючим, що, знаючи про труднощі з доставкою кореспонденції в минулому або, принаймні, про твердження органів влади щодо цього, заявниця залишалася досить пасивною і, схоже, не вжила жодних заходів, спрямованих на те, щоб надіслана їй кореспонденція дійшла до неї. Вона також не зверталася до судів із жодним запитом щодо стану провадження, хоча була велика ймовірність того, що інша сторона оскаржить рішення, ухвалене на користь заявниці. У зв`язку з цим Суд нагадує, що зацікавлена сторона зобов`язана проявити особливу старанність у захисті своїх інтересів і вжити необхідні заходи для ознайомленні з рухом провадження у справі.

Відповідно до матеріалів справи, копію позовної заяви та ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано судом першої інстанції 15 квітня 2022 року. Рекомендоване повідомлення було повернуто до суду першої інстанції з відміткою про вручення 21 жовтня 2022 року.

Разом з тим 12 жовтня 2022 року на адресу Голосіївського районного суду було надіслано клопотання від відповідача, що свідчить про те, що відповідач був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції 09 січня 2023 року, було опубліковано оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме, яким було повідомлено відповідача про проведення судового засідання 14 лютого 2023 року о 11:45 год.

Виходячи з наведеного та дослідивши матеріали справи колегія судів дійшла до висновку, що відповідача було повідомлено належним чином відповідно до норм процесуального права, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Відповідно до статті 269 ЦПК України виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні: Суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки; Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень; Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження; Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.

Як вбачається з матеріалів справи договір поворотної фінансової допомоги № ПФО-20170801 укладено 01 серпня 2017 року, квитанція про перерахунок коштів датована 17 серпня 2017 року.

Разом з тим в мотивувальній частині рішенні суду першої інстанції зазначено, що договір поворотної фінансової допомоги №ПФО-20170801 укладено 01 липня 2017 року, проте в резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначено вірну дату договору, а саме 01 серпня 2017 року.

В постановіВерховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 500/787/19, зазначено, що згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла до висновку, що доводи апелянта про те, що в рішенні суду першої інстанції невірно зазначена дата договору від 01 серпня 2017 року, та квитанції від 17 липня 2017 року, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, є необґрунтованими, оскільки скасування рішення суду першої інстанції через допущену описку є надмірним формалізмом.

Відповідно до статті 30 ГПК під підсудність господарських судів підлягають: Спори, що виникають з договору перевезення, у разі, коли одним з відповідачів є перевізник, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням перевізника; Справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна; Спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою; Спори про права на морські і повітряні судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти вирішуються господарським судом замісцем їх державної реєстрації; Спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду; Спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи; Спори між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи; Спори, пов`язані з емісією, обігом, викупом або погашенням емісійних цінних паперів, у тому числі деривативних цінних паперів, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням емітента; Спори, пов`язані з видачею, обігом, викупом або погашенням неемісійних цінних паперів, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням особи, яка видала неемісійний цінний папір; Спори, пов`язані з укладенням або виконанням деривативних контрактів або договорів про купівлю-продаж права вимоги чи інших договорів, наслідками яких є заміна сторони деривативного контракту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача; Спори, пов`язані з емісією (видачею), обігом, виконанням (викупом або погашенням) інструментів грошового ринку, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача; Спори щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача; Справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника; Зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред`являються в господарський суд за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших, визначених у цій статті, правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов.; У випадку об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання; Вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо розгляд таких вимог віднесений до юрисдикції господарського суду, розглядаються господарським судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Відповідно до статті 19 ЦПК України прави, що відносяться до юрисдикції загальних судів, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Варто зазначити, що визначення правильної юрисдикції спору має надважливе значення. З цього приводу, в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої ЗУ від 17/07/1997р. N475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів NN 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у п.24 рішення від 20/07/2006 р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання ним певних норм, які регулюють його діяльність. І, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні в справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12/10/1978 р.), термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла до висновку, що доводи апелянта про те, що суд першої інстанції невірно встановив підсудність вказаного позову, оскільки договір поворотної фінансової допомоги, є господарським, отже дана справа підсудна господарському суду, є необґрунтованими, оскільки на думку суду даний спір юрисдикційно підсудний судам загальної юрисдикції.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні в матеріалах справи докази і надав їм належну оцінку, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Обставин, які б свідчили про наявність підстав для сумніву у правильності висновків суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів уважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінкглобал Інвестмент» в особі директора Богдана Олександрука - залишити без задоволення.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий: Гуль В.В.

Судді: Матвієнко Ю.О.

Мельник Я.С.