Постанова

від 10.06.2024 по справі 754/355/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/11468/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 754/355/24

10 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Кирилюк Г.М.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Таран Н.Г., у цивільній справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Взуттєвик-4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги,-

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Взуттєвик-4» (далі - ОК «ЖБК «Взуттєвик-4») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» створено у будинку АДРЕСА_1 з моменту будівництва і прийняття будинку в експлуатацію та він діє у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі Статуту ОК «ЖБК «Взуттєвик-4». Обслуговування вказаного будинку та його прибудинкової території здійснює позивач ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» на підставі Статуту, відповідних договорів та рішень загальних зборів кооперативу. Зазначає, що внески на утримання будинку та прибудинкової території нараховувались згідно прийнятих рішень Загальних зборів членів кооперативу, які є чинними.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , на неї поширюються права та обов`язки члена кооперативу.

Відповідно до рішення загальних зборів членів ОК «ЖБК «Взуттєвик-4», оформленого протоколом від 04 листопада 2016 року, щомісячний внесок на утримання будинку та прибудинкової території становить 4,22 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири. Рішенням загальних зборів членів ОК «ЖБК «Взуттєвик-4», оформленого протоколом від 21 грудня 2018 року, щомісячний внесок на утриманнябудинку та прибудинкової території становить 6,48 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири.

Зазначає, що відповідачем спожиті житлові послуги оплачувались частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 15 375,87 грн за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2023 року.

Відповідач, як боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України зобов`язаний також сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової та трьох процентів річних.

З урахуванням наведеного, позивач ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 15 375,87 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1 364,77 грн та 3 % річних у розмірі 514,43 грн, а всього 17 254,90 грн, а також відшкодувати понесені судові витрати.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27 березня 2024 року позов Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Взуттєвик-4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОК «Житлово-будівельний кооператив «Взуттєвик-4» заборгованість за спожиті житлові послуги з нарахованими інфляційними втратами та 3% річних в сумі 17 254,90 грн.

Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати судове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 березня 2024 року. Зобов`язати позивача підписати «Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій».

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване судове рішення є необгрунтованим та незаконним.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог та заперечень.

Зазначає, що позивач безпідставно звернувся до суду з вказаним позовом, так як сама діяльність ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» суперечить вимогам ст. 41 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 134 Житлового кодексу Української РСР, п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР № 186 від 30.04.1985, а сам Статут ОК «ЖБК «Взуттєвик-4», який було створено рішенням №109 від 24.01.1983 року КМР народних депутатів, втратив чинність.

З огляду на невиконання Кабінетом Міністрів України вимог Закону України «Про кооперацію», у позивача відсутні підстави звертатись до суду з цим позовом про стягнення заборгованості.

Житловий будинок АДРЕСА_1 не знаходиться на балансі й обслуговуванні ОК «ЖБК «Взуттєвик-4», який не може надавати житлово-комунальні послуги згідно з Законами України «Про житлово- комунальні послуги», «Про кооперацію» та з урахуванням положень Статуту ОК «ЖБК «Взуттєвик-4».

Документи, які б зазначали про те, що ОК «Житлово-будівельний кооператив «Взуттєвик- 4» здійснює утримання будинку НОМЕР_2 та йоо прибудинкову територію - позивачем не надані.

Відсутні також договірні відносини між позивачем та відповідачем і судом першої інстанції під час судового розгляду справи не встановлені відносини між сторонами з урахуванням Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року.

Судом першої інстанції проігноровано, що позивачем в якості доказу не була надано заява щодо вступ ОСОБА_1 до ОК «Житлово-будівельний кооператив «Взуттєвик-4» у будинку НОМЕР_3.

Крім того, судом першої інстанціїне були враховані доводи відзиву відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОК «Житлово- будівельний кооператив «Взуттєвик-4» - адвокат Ковальова Олена Олександрівна просить апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 березня 2024 року - без змін.

Зазначає, що на підставі наявних у справі доказів, а також за допомогою відкритих джерел інформації судом першої інстанції було перевірено факт реєстрації Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Взуттєвик-4» (код ЄДРПОУ 22865048), оглянуто статутні документи. Судом вірно встановлено, що обслуговування будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території здійснює позивач на підставі Статуту, відповідних договорів та рішень загальних зборів кооперативу, які є чинними, а також саме позивачеві належить право на отримання оплати за надані послуги.

Заперечуючи власний обов`язок з оплати житлових послуг, відповідач не спростувала факт їх споживання, а також нею не заперечується той факт, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 .

Більше того, у заявлений у позові період відповідачкою частково, але здійснювалась оплата спожитих послуг, а жодних заяв або скарг на їх кількість та якість подано не було, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за надані житлово-комунальні послуги на користь позивача, а доводами апеляційної скарги такі висновки суду не спростовані.

Безпідставним є і посилання відповідача на те, що вона не є членом ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» та між нею і кооперативом відсутні договірні відносини.

По-перше, факт споживання житлових послуг і, відповідно, обов`язок з їх оплати не залежить від членства у житлово-будівельному кооперативі. Крім того, заперечуючи власне членство у кооперативі та висловлюючи незгоду з ухваленими загальними зборами рішеннями, відповідач не надала жодного доказу на підтвердження факту оскарження нею або будь-ким іншим рішень загальних зборів, в тому числі, і щодо внесення змін до Статуту кооперативу, встановлення розміру внеску на утримання будинку, тощо.

По-друге, відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем також не звільняє відповідача від обов`язку з оплати спожитих нею послуг, що неодноразово підтверджувалось відповідною судовою практикою .

Попри заяви відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, судом першої інстанції було враховано, що позивачем не пропущено строк на звернення до суду, а тому і задоволено позов у повному обсязі.

Сторона позивача акцентуєувагу суду на те, що відповідач не зверталась до суду першої інстанції із зустрічним позовом про зобов`язання укласти з нею договір надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а тому й відповідна вимога, заявлена в апеляційній скарзі, не підлягає задоволенню.

В судовому засідані апеляційного суду відповідачка ОСОБА_1 повністю підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Обслуговуючий кооператив « Житлово-будівельний кооператив « Взуттєвик-4» про день та час розгляду справи апеляційним судом повідомлений у встановленому порядку, явку свого представника до суду не забезпечив, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності представника позивача.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення відповідачки, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.01.1983 року проведено державну реєстрацію ОК «ЖБК «Взуттєвик-4», код ЄДРПОУ 22865048.

ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» діє на підставі Статуту, який затверджено Загальними зборами ОК «ЖБК «Взуттєвик-4»(протокол№ 1від 04 листопада 2016року).

Згідно Статуту ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» розташований за місцезнаходженням: будинку АДРЕСА_1 та є управителем будинку.

Метою створення ОК «ЖБК «Взуттєвик-4», зокрема, але не виключно є обслуговування прибудинкової території, здійснення технічного житлово-експлуатаційного обслуговування жилих будинків, створення інфраструктури для експлуатації будинків, тощо.

Відповідно до п. 3.4 статуту ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» кооператив діє виключоно для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів кооперативу і за рахунок пасивних доходів та фінансової допомоги від добровільних внесків, або дотацій Держави, отриманих і використаних відповідно до діяльності. Кооператив може надавати житлово будівельні та комунальні послуги іншим особам в обсягах, що не перевищує 20% загального обороту Кооперативу.

Пунктом 5.11 Статуту ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» визначено, що у випадку коли власник квартири або нежитлового примішення у жилому будинку не бажає бути членом ЖБК після набуття ним власності на квартиру чи нежитлове приміщення за будь яких підстав, передбачених чинним законодавством, на нього поширюються вимоги Статуту кооперативу та рішення загальних зборів, він несе всі витрати по утриманню будинку на рівні з членами кооперативу. Кооператив може укласти з власниками квартир, які є членами кооперативу, цивільно-правові угоди стосовно утримання, ремонту будинку та прибудинкової території.

Згідно п. 9.2.3 статуту ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» громадяни, які придбали жилі приміщення в будинках кооперативу та не виявили бажання вступати до кооперативу, здійснюють плату за користування комунальними послугами у встановленому для членів кооперативу розмірі, також беруть участь в витратах кооперативу по експлуатації, капітальному ремонту будинку та утриманню прибудинкової території, несуть інші витрати повязані з діяльністю кооперативу на рівні та в розмірі встановленому в рішення загальних зборів кооперативу.

Пунктом 10.2.8 статуту ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» визначено, що виключно рішеннями загальних зборів кооперативу приймаються рішення щодо затвердження щомісячних внесків на утримання будинків і прибудинкових територій, кошторису надходжень та витрат, розмір сплати за житлово-комунільні послуги.

04.11.2016 року загальними зборами ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» затверджено складові нормативні витрати з утримання будинків та прибудинкової території згідно з постанововою КМУ від 01.11.2011 №869 в розмірі 4,22 за кв.м., а для 1-го поверху - 3,25 за кв.м.

21.12.2018 року загальними зборами ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» затверджено складові нормативні витрати з утримання будинків та прибудинкової території в розмірі 6,48 за кв.м., а для 1-го поверху - 5,60 за кв.м.

Судом встановлено, відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка частково сплачувала вартість отриманих житлово-комунальні послуги на користь ОК «ЖБК «Взуттєвик-4», внаслідок чого у відповідачки за періодз січня 2017 рокупо грудень 2023рокуутворилася заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, щомісячний внесок у ремонтний фонд будинку та плати за вивіз сміття в розмірі 15 375,87 грн.

За несвоєчасну сплату вартості житлово-комунальних послуг ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» нараховано ОСОБА_1 за період з січня 2017 року по лютий 2022 року інфляційні втрати в розмірі 1 364,77 грн та 3 % річних в сумі 514,43 грн.

Задовольняючи позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Взуттєвик-4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, оскільки він фактично користувався ними. Докази на підтвердження зворотного в матеріалах справи відсутні.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Заборгованість за отримані житлово-комунальні послуги підтверджена позивачем належними та допустимими доказами, а часткова сплата цієї заборгованості відповідачем свідчить про визнання вищевказаних обставин.

Відтак, наявні всі правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиті житлові послуги з нарахованими інфляційними втратами та 3% річних в сумі 17 254,90 грн.

Суд апеляційної інстанції не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам висновки Деснянського районного суду міста Києва від 27 березня 2024 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиті житлові послуги з нарахованими інфляційними втратами та 3% річних в сумі 17 254,90 грн не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом (частина перша статті 94 ГК України).

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію».

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Кооператив відповідно до свого статуту самостійно визначає основні напрями діяльності, здійснює її планування. Кооперативи мають право провадити будь-яку господарську діяльність, передбачену статутом і не заборонену законом (статті 2, 23 Закону України «Про кооперацію»).

Обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту (пункт 5.13 постанови Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 916/2506/20).

Статтею 24 Закону України «Про кооперацію» визначено, що кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами.

Кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб.

Господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання), укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (стаття 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 5.11 статуту ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» визначено, що у випадку коли власник квартири або нежитлового примішення у жилому будинку не бажає бути членом ЖБК після набуття ним власності на квартиру чи нежитлове приміщення за будь яких підстав, передбачених чинним законодавством, на нього поширюються вимоги Статуту кооперативу та рішення загальних зборів, він несе всі витрати по утриманню будинку на рівні з членами кооперативу. Кооператив може укласти з власниками квартир, які є членами кооперативу, цивільно-правові угоди, стосовно утримання, ремонту будинку та прибудинкової території.

Згідно п. 9.2.3 статуту ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» громадяни, які придбали жилі приміщення в будинках кооперативу та не виявили бажання вступати до кооперативу, здійснюють плату за користування комунальними послугами у встановленому для членів кооперативу розмірі, також беруть участь в витратах кооперативу по експлуатації, капітальному ремонту будинку та утриманню прибудинкової території, несуть інші витрати повязані з діяльністю кооперативу на рівні та в розмірі встановленому в рішення загальних зборів кооперативу.

Пунктом 13.1.2 статуту ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» визначено, що кооператив має право звертатися до суду з позовом про притягнення до відповідальності члена кооперативу або власника квартири у випадках передбачених чинним законодавством, у тому числі, у звязку із несплатою за спожиті житлово-комунальні послуги.

Отже, відповідно до наведених вимог чинного законодавства та статуту кооперативу, особа, яка є власником квартири, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання будинку, а кооператив наділений правом, у разі нездійснення цією особою таких дій, звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам.

Як визначено положенням статті 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 10.2.8 статуту ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» визначено, що виключно рішеннями загальних зборів кооперативу приймаються рішення щодо затвердження щомісячних внесків на утримання будинків і прибудинкових територій, кошторису надходжень та витрат, розмір сплати за житлово-комунільні послуги.

Верховний Суд у постанові від 05.09.2020 у справі №906/884/19, дійшов висновку про те, що рішення загальних зборів, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для власників житлових приміщень, які в силу прямої норми закону несуть тягар утримання належного їм майна та зобов`язані виконувати прийняті відповідно до статуту рішення.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 06.07.2018 у справі № 910/582/17, від 17.07.2018 у справі №910/6356/16, від 15.05.2019 у справі №761/10136/16-ц, від 24.01.2020 у справі №910/1395/19.

Рішення загальних зборів членів кооперативу ОК «ЖБК «Взуттєвик-4», які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, є чинними, в судовому порядку не скасовані та не визнані недійсними.

У справі, що переглядається позивач наполягає на тому, що відповідачем не в повному обсязі виконувалися обовязкові для виконання рішення загальних зборів членів кооперативу ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» внаслідок чого утворилася заборгованість за період з січня 2017 рокупо грудень 2023рокуза спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 15 375,87 грн.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15 звернула увагу на те, що в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Статтею 525 ЦУ України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

З системного аналізу наведених норм права вбачається, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Чинне законодавство України не містить чіткого переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків.

У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії та/або письмове прохання відстрочити сплату боргу та/або письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу та/або часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічний правовий висновок викладено зроблений Верховним Судом України у постанові від 27 квітня 2016 року по справі №3-269гс16, у постанові від 9 листопада 2016 року по справі №6-1457цс16, у постанові від 29 березня 2017 року по справі №6-1996цс16,у постанові від 08 листопада 2017 року по справі № 6-2170цс16, Верховним Судом у постанові від 9 листопада 2018 року по справі № 911/3685/17, у постанові від 24 квітня 2019 року по справі № 569/8314/14.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією судів, в матеріалах справи містяться докази часткової сплати ОСОБА_1 на користь ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» житлово-комунальних послуг з січня 2017 року по грудень 2023 року.

Також матеріали справи містять довідки та розрахунки ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» про нарахування та сплату за житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 .

Верховний Суд у своїй практиці чітко дотримується правової позиції щодо шляху захисту інтересів боржників, направленого на встановлення обґрунтованої, на їх думку, та такої, що відповідає дійсності заборгованості за житлово-комунальні послуги, а саме: шляхом доведення таких чітко визначених та обґрунтованих розмірів при запереченні на позов у спорі про стягнення з нього заборгованості шляхом надання контррозрахунку.

Поряд з цим, відповідачем власного контррозрахунку, належних і допустимих доказів, в розумінні чинного ЦПК України, на спостування довідки та розрахунку ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» про нарахування та сплату за житлово-комунальні послуги, не надано та матеріали справи не містять.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не вказано обставин, які б свідчили про невірність здійснених позивачем розрахунків заборгованості.

Також позивачем не надано суду належних та допустимих доказів визнання недісними та/або скасування у встановленому порядку рішень кооперативу від 04.11.2016 року та від 21.12.2018 року щодо затвердження витрат з утримання будинків та прибудинкової території, як і не надано належних та допустимих доказів сплати вартості житлово-комунальних послуг за період з січня 2017 року по грудень 2023 року в повному обсязі.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» належними та допустимими доказами наявності заборгованості у ОСОБА_1 за оплату вартості житлово-комунальних послуг станом на 31 грудня 2023 року.

Згідно з вимогами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Як роз`яснив Верховний Суд України у правовій позиції від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.

Оскільки факт порушення відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за спожиті житлово-комунальні послуги доведений позивачем, і правовідносини, які складися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями у силу вимог статті 509 ЦК України, тому позивач має право на отримання заборгованості за надані послуги із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Поряд з цим, ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву заявила про застосування позовної давності.

За змістом статей 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

За правилами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, з урахуванням статті 257 ЦК України, позивач вправі був звернутися до суду з позовом до відповідача за захистом свого порушеного права з вимогами про стягнення заборгованості, яка утворилася з 01січня 2017 року, у строк не пізніше 01 січня 2020 року, позов подано 10 січня 2024 року.

Однак, оскільки Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає частковому задоволенню судом з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 06 грудня 2023 рокуу справі № 212/10834/21.

У постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) Верховний Суд зазначив про те, що у пункті 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540 - ІХ перелічені всі статті Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Із цим позовом ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» звернулвся до суду 10 січня 2024 року, однак враховуючи, що пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України перебіг строку позовної давності продовжено на строк дії карантину, внесені до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зміни набули чинності з 02 квітня 2020 року, відповідно не є пропущеним строк позовної давності щодо платежів, строк сплати яких станом на 02 квітня 2017 року не завершився.

З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.

Проте, суд першої інстанції вказаних вимог закону не врахував, дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача забогованості з січня 2017 року по грудень 2023 року включно.

Колегія суддів приходить до висновку про застосування строку позовної давності до позовних вимог ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги за січень та лютий 2017 року.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачу за житлово- комунальні послуги ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» нараховано за січень 2017 року 165,65 грн, з яких відповідачем сплачено 143,70 грн, борг 21,95 грн; за лютий 2017 року 165,65 грн, з яких відповідачем сплачено 143,70 грн, борг 21,95 грн, всього борг відповідача за січень, лютий 2017 року становив 43,90 грн.

На вказану зборгованість нараховні інфляційні втрати розмір яких становить за січень 2017 року 0 грн; за лютий 2017 року 0,22 грн, всього 0,22 грн.

На вказану зборгованість нараховні три проценти річних розмір яких становить за січень 2017 року 0,06 грн; за лютий 2017 року 0,10 грн, вього 0,16 грн.

Відтак, з урахуванням строків позовної давності задоволенню підлягають позовні вимоги ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги за період з березня 2017 року по грудень 2023 року, із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, у розмірі 17 210,62 грн (17 254,90 грн - 43,90 грн - 0,22 грн - 0,16 грн).

В частині простроченої заборгованості з оплати періодичних платежів за спожиті житлові послуги за період з січня 2017 року по лютий 2017 року позивач звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, а тому колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для застосування наслідків його спливу та відмови у позові Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Взуттєвик-4» до ОСОБА_1 в цій частині вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» щодо визначення періоду та розміру заборгованості, прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає зміні шляхом зменшення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з нарахованими інфляційними втратами та 3% річних, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» з 17 254,90 грн до 17 210,62 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідачки про те, що відсутність укладеного сміж нею та позивачем договору на утримання будинку та прибудинкової території надає їй право не сплачувати кошти за комунальні послуги, оскільки такі не надавались, з огляду на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц) споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Отже, відсутність договору не може беззаперечно свідчити про відсутність у споживача послуг обов`язку по сплаті за надані йому житлово-комунальні послуги.

Доводи апеляційної скарги про те, що документи, які б зазначали про те, що ОК «Житлово-будівельний кооператив «Взуттєвик- 4» здійснює утримання будинку НОМЕР_3 та йогоприбудинкову територію - позивачем не надані, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Відповідно до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1145, його поширюється на споживачів комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком, виконавців комунальних послуг та управителів багатоквартирних будинків.

У разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуг з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя багатоквартирного будинку для перевірки якості наданих послуг.

Проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, забезпечується виконавцем комунальної послуги або управителем багатоквартирного будинку.

Споживач також має право звернутися до відповідних уповноважених державних органів за захистом порушених прав щодо якості надання комунальних послуг та/або послуг з управління багатоквартирним будинком.

Для проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, споживач звертається до виконавця комунальної послуги або управителя багатоквартирного будинку в усній формі особисто, за допомогою телефонного зв`язку або в письмовій формі за поштовою або електронною адресою, що зазначена в договорі про надання відповідних послуг, з претензією про невідповідність кількісних та/або якісних показників послуг.

У разі встановлення під час перевірки фактів невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, в акті-претензії зазначаються дата і час проведення перевірки, виявлені факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, інформація про дату початку зниження якості відповідної послуги.

Якщо під час перевірки факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, не підтверджено, в акті-претензії зазначається інформація про відсутність фактів невідповідності якості комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком.

В акті-претензії зазначаються також виявлені під час його складання додаткові факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг.

Акт-претензія складається у двох примірниках і підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги (його представником) або управителем багатоквартирного будинку. Один примірник акта-претензії передається споживачеві, другий - зберігається у виконавця комунальної послуги (його представника) або управителя багатоквартирним будинком.

У разі коли за результатами проведення перевірки споживач та виконавець комунальних послуги або управитель багатоквартирного будинку не дійшли згоди щодо наявності (відсутності) факту невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком умовам або параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, та/або причин виникнення таких порушень або невідповідності, акт-претензія підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Результати перевірки якості надання комунальних послуг та/або послуг з управління багатоквартирним будинком можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Під час проведення перевірки відповідності якості надання послуг з управління багатоквартирним будинком вимогам, передбаченим договором про надання зазначених послуг, управитель багатоквартирного будинку враховує: 1) рівень забезпечення виконання передбачених у договорі про управління багатоквартирним будинком робіт з утримання спільного майна багатоквартирного будинку, поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, утримання ліфтів тощо, визначених договором управління багатоквартирним будинком; 2) стан дотримання періодичності виконання (надання) робіт (послуг), визначених договором управління багатоквартирним будинком; 3) стан дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо якості послуг з управління багатоквартирним будинком.

Відповідачем до матеріалів справи не долучено відповідних актів про ненадання або надання не в повному обсязі, неналежної якості послуг, складених та оформлених відповідно до приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Доводи апеляціної скарги про те, що ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» було створено рішенням №109 від 24.01.1983 КМР народних депутатів, яке втратило чинність, а тому у позивача відсутні підстави звертатись до суду з цим позовом про стягнення заборгованості, не грунтуються на вимогах закону, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» про реєстрацію один з основних принципів, на якому базується державна реєстрація, є публічність державної реєстрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та документів, що стали підставою для її проведення.

Державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводиться в порядку, встановленому статтею 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та включає, зокрема, перевірку документів на наявність підстав зупинення розгляду документів; перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації.

Відповідно до статей 80-82 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» найменування юридичної особи повинно містити інформацію про її організаційно - правову форму та назву.

Відповідно до ст. 104 ЦКУкраїни юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

З відкритих джерел інформації вбачається, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань містяться відомості про те, що 26.01.1983 ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» було зареєстровано юридичною особою станом на дату звернення до суду з позовом та дату розгляду справи судом у вказаному реєстрі відсутні відомості про припинення позивача як юридичної особи.

Пунктом 13.1.2 статуту ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» визначено, що кооператив має право звертатися до суду з позовом про притягнення до відповідальності члена кооперативу або власника квартири у випадках передбачених чинним законодавством, у тому числі у звязку із несплатою зп спожиті житлово-комунальні послуги.

Доводи апеляціної скарги про те, що судом першої інстанції проігноровано, що позивачем в якості доказу не було надано заяви щодовступу ОСОБА_1 до ОК «Житлово-будівельний кооператив «Взуттєвик-4» у будинку НОМЕР_3, правильності висновків суду не спростовують, з огляду на наступне.

Судом встановлено, відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

Пунктом 5.11 статуту ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» визначено, що у випадку коли власник квартири або нежитлового примішення у жилому будинку не бажає бути членом ЖБК після набуття ним власності на квартиру чи нежитлове приміщення за будь яких підстав, передбачених чинним законодавством, на нього поширюються вимоги Статуту кооперативу та рішення загальних зборів, він несе всі витрати по утриманню будинку на рівні з членами кооперативу. Кооператив може укласти з власниками квартир, які є членами кооперативу, цивільно-правові угоди, стосовно утримання, ремонту будинку та прибудинкової території.

Згідно п. 9.2.3 статуту ОК «ЖБК «Взуттєвик-4» громадяни, які придбали жилі приміщення в будинках кооперативу та не виявили бажання вступати до кооперативу, здійснюють плату за користування комунальними послугами у встановленому для членів кооперативу розмірі, також беруть участь в витратах кооперативу по експлуатації, капітальному ремонту будинку та утриманню прибудинкової території, несуть інші витрати повязані з діяльністю кооперативу на рівні та в розмірі встановленому в рішення загальних зборів кооперативу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження.

З урахуванням встановлених фактичних обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Взуттєвик-4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги.

Ршення Деснянського районного суду міста Києва від 27 березня 2024 року в частині розподілу судового збору за подання позовної заяви слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, з огляду на таке.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у справі ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 141 ЦПК України якщо сторону,на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд першої інстанції не взяв до уваги вищенаведені обставини та норми права, не врахував, що відповідач у даній справі ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору в силу вимог закону.

Таким чином, судові витрати (судовий збір), понесені позивачем за подання позовної заяви, у пропорційному розмірі до задоволених вимог, що складає розмір 2677,02 грн слід компенсувати позивачеві Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Взуттєвик-4» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідачем, яка звільнена від сплати судового збору в силу вимог закону, у пропорційному розмірі до задоволених вимогскарги (0,26%), що становить 10,47 грн слід стягнути з позивача Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Взуттєвик-4» в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 253, 256, 261, 267, 322, 525, 526, 527, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 2, 23, 24 Закону України « Про кооперацію», ст.ст. 1, 5, 7, 27 Закону України « Про житлово-комунальні послуги, п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 2, 5, 10, 81, 89, 133, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 березня 2024 року в частині задоволення позовних вимог Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Взуттєвик-4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послугизмінити, зменшивши заборгованість за спожиті житлові послуги з нарахованими інфляційними втратами та 3% річних, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Взуттєвик-4» (код ЄДРПОУ 22865048, місцезнаходження: 02222, м. Київ, вул. Закревського, 49-а)з 17 254,90 грн до 17 210,62 грн.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 березня 2024 року в частині розподілу судового збору за подання позовної заяви скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Компенсувати Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Взуттєвик-4» (код ЄДРПОУ 22865048, місцезнаходження: 02222, м. Київ, вул. Закревського, 49-а)судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 677,02 грнза рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Взуттєвик-4» (код ЄДРПОУ 22865048, місцезнаходження: 02222, м. Київ, вул. Закревського, 49-а)в дохід держави судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанціїу розмірі 10,47 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Судді: