Постанова

від 19.06.2024 по справі 400/14598/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/14598/23Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.

Дата і місце ухвалення 16.02.2024р., м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

за участю секретаря - Челак Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 р. у справі №400/14598/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТОК ПІВДЕНЬ" до Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТОК ПІВДЕНЬ" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ018181 від 06.07.2023р.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024р. позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції приймаючи судове рішення у справі не врахував, що на момент проведення перевірки фахівцям Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області не надавались документи, що підтверджують факт передачі транспортних засобів у користування ТОВ «Урожай», у зв`язку з чим постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу була винесена відносно юридичної особи, за яким вони зареєстровані.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «РОСТОК ПІВДЕНЬ» є власником транспортних засобів DAF XF 105/460 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепу WIELTON реєстраційний номер НОМЕР_2 .

27.04.2023р. ТОВ «РОСТОК ПІВДЕНЬ» уклало договір оренди спеціалізованої техніки №27/04/23-19, відповідно до якого передало зазначені вище транспортні засоби у користування ТОВ «Урожай».

05.06.2023 р. посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області на автодорозі М-06 Київ-Чоп проведено перевірку додержання автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами проведеної перевірки складено акт №319854 від 01.02.2022 року, яким зафіксовано порушення автомобільним перевізником - ТОВ «Урожай» вимог ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме водій транспортного засобу не використовує особисту картку до цифрового тахографа.

06.07.2023р. в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області Андрієм Драгоміровим винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №018181, якою ТОВ «РОСТОК ПІВДЕНЬ», як власника транспортного засобу визнано винним у порушені Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III у вигляді адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн.

Не погодившись із правомірністю зазначеної вище постанови, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції зазначив, що згідно наявної у справі товарно-транспортної накладної перевізником вантажу у спірних правовідносинах виступає ТОВ «Урожай», отже підстави для застосування до ТОВ «РОСТОК ПІВДЕНЬ» адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, згідно з ст.18 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III (далі - Закон №2344-III) з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Стаття 60 Закону №2344-ІІІ передбачає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Разом з тим, передбачений у ст.48 Закону №2344-III перелік документів не є вичерпним. Згідно приписів Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 у разі використання тахографа водій зобов`язаний мати протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, тахокарти, які в контексті ст.48 Закону №2344-III необхідно відносити до категорії "інші документи, передбачені законодавством".

Факт не використання водієм транспортного засобу особистої картки до цифрового тахографа не оспорюється позивачем у справі.

В свою чергу, у даній справі спірним є питання чи є позивач автомобільним перевізником та відповідно суб`єктом відповідальності за встановлене порушення.

У відповідності до ст.1 Закону №2344-III, серед інших, наведені наступні визначення:

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Статтею 33 Закону №2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

За змістом частин першої, другої статті 50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

В силу статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідно до товарно-транспортної накладної №357186 від 05.06.2023р., яку було надано перевіряючим, автомобільним перевізником та вантажовідправником є ТОВ «Урожай», вантажоодержувачем ТОВ «Дунай-Транзитсервіс». Тобто, позивач взагалі ніяким чином не приймав участі у перевезенні даного вантажу.

Водночас, відповідачем не надано доказів на спростування даних обставин, або інших доказів щодо здійснення саме позивачем даного вантажного перевезення.

Надані свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів марки DAF XF 105/460 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепу марки WIELTON реєстраційний номер НОМЕР_2 дійсно підтверджують, що останні належать ТОВ «РОСТОК ПІВДЕНЬ», проте не свідчать, що у даному конкретному випадку останнє було автомобільним перевізником.

Слід звернути увагу відповідача на те, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), оскільки автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III).

Відтак, відповідач мав визначити автомобільного перевізника на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу. В обсязі встановлених обставин у цій справі таким документом була товарно-транспортна накладна (принаймні відомо тільки про цей документ), проте відповідач зосередив увагу на реєстраційному документі на транспортний засіб й відомостях акта перевірки, внаслідок чого застосував адміністративно-господарський штраф щодо особи, причетність якої до перевезення вантажу визначена лише на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Наведена правова позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 22.02.2023р. по справі №240/22448/20.

Поряд з цим, за умови відсутності у позивача статусу автомобільного перевізника до предмету доказування у цій справі не входить наявність чи відсутність події правопорушення, а також дотримання відповідачем установленої процедури розгляду справи.

Беручи до уваги наведене, постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ018181 від 06.07.2023р. прийнята без додержання вищенаведених норм, а тому є протиправною.

За таких обставин, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, висновків суду першої інстанції не спростовують, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. ст. 272, 286, 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 р. у справі №400/14598/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач А.В. БойкоСудді О.А. Шевчук А.Г. Федусик.