Постанова

від 20.06.2024 по справі 620/11755/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/11755/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Поліщук Л.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 23 січня 2024 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2023 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач 2), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області згідно з Рішенням від 29 березня 2023 року № 253550003746 у призначенні пенсії на пільгових умовах позивачу; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівської області повторно розглянути заяву позивача від 22 березня 2023 року про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до вимог частини третьої статті 114 Закону №1058-IV із застосуванням роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши період навчання у Лисичанському гірничому технікумі з 01.09.1992-03.12.1995, період роботи з 04.12.1995 по 17.11.2000, з 03.01.2001 по 11.02.2003 у шахті "Карбоніт" Державного відкритого товариства Державної холдингової компанії "Первомайськвугілля" (код 00177313), період роботи з 12.02.2003 по 22.01.2006 у відокремленому підрозділі шахти "Карбоніт" Державного підприємства "Первомайськвугілля" (код 26402983), період з 23.01.2006 по 05.10.2015 в шахті Карбоніт відокремлений підрозділ Державного підприємства "Первомайськвугілля" (код 26402983).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29 березня 2023 року № 253550003746.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 березня 2023 року про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 із застосуванням роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши період роботи з 04.12.1995 по 17.11.2000, з 03.01.2001 по 11.02.2003 у шахті "Карбоніт" Державного відкритого товариства Державної холдингової компанії "Первомайськвугілля" (код 00177313), період роботи з 12.02.2003 по 22.01.2006 у відокремленому підрозділі шахти "Карбоніт" Державного підприємства "Первомайськвугілля" (код 26402983), період з 23.01.2006 по 05.10.2015 в шахті Карбоніт відокремлений підрозділ Державного підприємства "Первомайськвугілля" (код 26402983).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №1).

За наслідками розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 29 березня 2023 року № 253550003746 у зв`язку із відсутністю пільгового стажу роботи. Відповідно рішення пенсійного органу, страховий стаж особи становить 45 років 8 місяців 24 дні, з них: 14 років 4 місяців 7 днів роботи підземні, професії зав постановою 202 (25), 2 роки 4 місяці 12 днів роботи підземні, професії зав постановою 202 (20), 5 днів навчання за фахом.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви: до пільгового стажу роботи не зараховано період навчання у Лисичанському гірничому технікумі з 01.09.1992-03.12.1995, період роботи з 04.12.1995 по 17.11.2000, з 03.01.2001 по 11.02.2003 у шахті "Карбоніт" Державного відкритого товариства Державної холдингової компанії "Первомайськвугілля" (код 00177313), період роботи з 12.02.2003 по 22.01.2006 у відокремленому підрозділі шахти "Карбоніт" Державного підприємства "Первомайськвугілля" (код 26402983), період з 23.01.2006 по 05.10.2015 в шахті Карбоніт відокремлений підрозділ Державного підприємства "Первомайськвугілля" (код 26402983).

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" № 1058-VI пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

В силу положень частини першої статті 114 Закону № 1058-VI, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-VI на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до частини 1 статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевказаної норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, зокрема й уточнюючих довідок.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що в уточнюючій у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З метою забезпечення соціального захисту працівників зайнятих на роботах за Списками № 1 та № 2 наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).

При цьому, пунктом 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати, з поміж інших документів, трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Так, з 11 березня 1994 року по 16 січня 2003 року діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

В період з 17 січня 2003 року по 24 червня 2016 року діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36.

Починаючи з 03 серпня 2016 року діють Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461.

Щодо доводів Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про необхідність подання позивачем матеріалів атестації робочих місць, суд зазначає таке.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_1 , остання містить відомості про роботу позивача повний робочий день під землею та про проведення атестації робочих місць, відповідно до якої займані позивачем посади є пільговими для пенсійного обчислення за Списком №1.

Крім того, 19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі № 520/15025/16-а, в які зазначено, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12квітня 2016 року у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Приймаючи зазначену вище постанову у справі № 520/15025/16-а, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Отже, особи, якій зайняті на роботах із шкідливими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими та важкими умовами праці не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Також Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Отже, із урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а, суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.

При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Згідно з частою 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин та враховуючи зазначені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, та встановлені у цій справі обставини, суд вважає, що не подання позивачем додаткових довідок про проведення атестації робочих місць не може бути підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу відповідного періоду роботи позивача.

З огляду на викладене, доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про необхідність подання позивачем додаткових довідок про проведення атестації робочих місць на думку суду є безпідставними.

Відповідно до Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбаченим статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", але не відпрацювали повного стажу, передбаченого зазначеною статтею, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної роботи та роботи у металургії із зарахуванням до стажу: кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату за 1 рік 3 місяці; кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.

Тобто, при визначенні розміру пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідачем правила, встановлені в Роз`ясненні Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбаченим статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не застосовувались.

Між тим, суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Пункт 16 цих положень передбачає, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено умови призначення пільгових пенсій.

Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики щодо застосування роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Міністерство соціальної політики розглянуло звернення Пенсійного фонду України щодо застосування роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У листі Міністерства соціальної політики України № 12281/0/2-18/21 від 26 червня 2018 року зазначено, що пунктом 5 постанови Верховної Ради України від 06 грудня 1991 року №1931-XII "Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", Міністерству соціального забезпечення України було надано право давати роз`яснення про порядок застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", обов`язкові для всіх підприємств, установ і організацій, розташованих на території України.

Відповідно до пункту 5 вказаної постанови, Міністерством соціальної політики України і було видане роз`яснення від 20 січня 1992 року № 8 "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з розділом II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 17 листопада 2005 року № 3108-ІV, пункт 5 постанови Верховної Ради України від 06 грудня 1991 року № 1931-XII визнано таким, що втратив чинність.

З урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі- Закон № 2148) право та порядок призначення пенсій на пільгових умовах працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії визначаються відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом від 02 жовтня 2018 року № 19997/0/2-18 Міністерство соціальної політики України відкликало свій лист від 26 червня 2018 року № 12281/0/2-18-21 та зазначило про доцільність застосування роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

На час трудової діяльності позивача і на теперішній час Роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 20 січня 1992 року № 8 "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є діючим.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач має право на обрахування пільгового стажу при призначенні пенсії за віком (в тому числі, переведення його на такий вид пенсії) при розрахунку стажу додатково 3 місяці за кожний відпрацьований рік на провідній професії.

З наданих позивачем документів вбачається, що позивач працював:

- у шахті "Карбоніт" Державного відкритого товариства Державної холдингової компанії "Первомайськвугілля" (код 00177313) з 04 грудня 1995 року по 11 квітня 1999 року гірничим робітником очисного забою 4 розряду з повним робочим днем під землею; з 12 квітня 1999 року по 17 листопада 2000 року переведений помічником начальника ділянки №2 з повним робочим днем під землею; з 03 січня 2001 року прийнятий гірничим підземним майстром з повним робочим днем під землею; з 01 червня 2001 року переведений заступником начальника підземної ділянки з повним робочим днем під землею; з 21 лютого 2002 року переведений учнем гірничого робітника по ремонті гірських розробок з повним робочим днем під землею; 08 квітня 2002 року переведений помічником начальника підземної ділянки з повним робочим днем під землею; 14 листопада 2002 року назначений начальником підземної ділянки з повним робочим днем під землею.

12 лютого 2003 року шахта "Карбоніт" Державного відкритого товариства Державної холдингової компанії "Первомайськвугілля" перейменована у відокремлений підрозділ шахти "Карбоніт" Державного підприємства "Первомайськвугілля" (код 26402983): 15 грудня 2004 року позивач переведений гірничим робітником очисного відбою 5 розряду з повним робочим днем під землею; 10 лютого 2005 року переведений завідуючим гірничими робітниками пов`язаних з підземними роботами; 01 червня 2005 року назначений начальником підземної ділянки з повним робочим днем під землею.

23 січня 2006 року відокремлений підрозділ шахти "Карбоніт" Державного підприємства "Первомайськвугілля" (код 26402983) перейменовано у шахту Карбоніт відокремлений підрозділ Державного підприємства "Первомайськвугілля" (код 26402983): 10 грудня 20112 року позивач переведений робітником очисного забою 4 розряду з повним робочим днем під землею; 26 січня 2013 року назначений начальником ділянки по видобутку вугілля з повним робочим днем під землею; 01 лютого 2013 року переведений заступником директора по виробництву пов`язаних з підземними роботами; 12 квітня 2013 року переведений заступником головного інженера по виробництву, зайнятий на підземних роботах 50% і більше робочого часу; з 01 вересня 2013 року по 05 жовтня 2015 року позивач працював заступником директора по виробництву, зайнятий на підземних роботах 50% і більше робочого часу.

Як встановлено в ході розгляду справи, трудова книжка позивача містить в собі записи - відомості щодо характеру роботи позивача в спірні періоди.

Отже, відсутність у позивача уточнюючих довідок про характер роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки не спростовує наявності у працівника відповідного пільгового стажу роботи.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 20 лютого 2018 року по справі № 646/5141/17.

Оскільки пенсійним фондом встановлено, що пільговий стаж позивача за Списком№1 на провідних професіях складає більше повних 10 років, у відповідності до чого до пільгового стажу позивача за Списком №1 повинно додатково зарахуватись по 3 місяці за кожний рік.

Відповідач ані у спірному рішенні про відмову у призначенні пенсії, ані у відзиві на позов, не наводив відповідних посилань відносно свого висновку, що позивач немає право на врахування кратності при обчисленні пільгового стажу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні всі необхідні відомості для обрахунку пільгового стажу позивача, із зарахуванням до цього стажу за кожний рік роботи за провідною професією додатково 3 місяців.

Щодо зарахування періоду навчання у Лисичанському гірничому технікумі з 01.09.1992-03.12.1995, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі, клінічній ординатурі.

Згідно частини 1 статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту", час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, в тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Статтею 29 Закону України "Про освіту" в редакції на час навчання позивача в технікумі, структура освіти включає: дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту, аспірантуру, докторантуру, самоосвіту.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про освіту", в Україні встановлюються такі освітні рівні: початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, базова вища освіта, повна вища освіта.

Згідно частини 2 статті 30 Закону України "Про освіту", в Україні встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про освіту", професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії згідно їх покликань, інтересів, здібностей, перепідготовку, підвищення їх професійної кваліфікації.

Частиною 1 статті 41 Закону України "Про освіту" визначено, що професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію.

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону України "Про освіту", вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну, практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів згідно їх покликань, інтересів, здібностей, удосконалення наукової і професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації.

Згідно частини 1 статті 43 Закону України "Про освіту", вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Відповідно до частини 2 статті 43 Закону України "Про освіту", згідно статусу вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: перший рівень технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти; другий рівень коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти; третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) інститут, консерваторія, академія, університет.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України "Про освіту", вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст забезпечують технікуми, училища, інші вищі заклади освіти першого рівня акредитації; бакалавр забезпечують коледжі, інші вищі заклади освіти другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр забезпечують вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації.

Згідно пункту 1 Положення про професійний навчально-виховний заклад України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №715 від 07 вересня 1993 року (далі - Положення), професійний навчально-виховний заклад входить до системи освіти, забезпечує реалізацію потреб людини у здобутті професійної освіти, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією згідно її інтересів, здібностей, стану здоров`я та соціального замовлення суспільства і держави.

Пунктом 2 Положення визначено, що головним завданням професійного навчально-виховного закладу є підготовка кваліфікованих робітників і спеціалістів, їх перепідготовка та підвищення кваліфікації формування у них наукового світогляду, творчого мислення, високих моральних якостей та національної самосвідомості.

Відповідно до пункту 3 Положення, до професійних навчально-виховних закладів належать професійно-технічні училища, вищі професійні училища, училища-агрофірми, відомчі, міжвідомчі, регіональні центри підготовки й перепідготовки робітників і спеціалістів, інші типи навчально виховних закладів, яким Міносвіти акредитувало функції професійного навчання.

Згідно пункту 6 Положення, професійний навчально-виховний заклад здійснює професійне навчання осіб, які досягли віку, зазначеного в Переліку професій для підготовки кваліфікованих робітників у професійних навчальних закладах, затвердженому Міносвіти, і мають, як правило, неповну або повну загальну середню освіту.

Відповідно до пункту 24 Положення, час навчання у професійному навчально-виховному закладі зараховується до загального трудового стажу, а також до стажу роботи, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва без поважних причин між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не перевищує одного місяця.

Отже, виходячи з положень пункту "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації і перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі, клінічній ординатурі зараховується до загального трудового стажу.

До безперервного стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, у відповідності до частини 1 статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту", пункту 24 Положення, зараховується тільки час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти.

Особливістю професійно-технічного навчального закладу є професійне навчання конкретній робітничій професії за спеціальністю і рівнем кваліфікації з метою підготовки кваліфікованих робітників і спеціалістів з наданням диплому кваліфікованого робітника. Технікуми відсутні в переліку закладів, зазначених в частині 1 статті 41 Закону України "Про освіту", пункті 3 Положення, які надають професійно-технічну освіту.

В свою чергу, в частині 1 статті 42 Закону України "Про освіту" визначено, що вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну, практичну підготовку.

У відповідності до статті 43 Закону України "Про освіту", технікуми є вищими закладами освіти першого рівня акредитації, після закінчення яких надається диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст.

Саме диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю "технологія підземної розробки корисних копалин" отримав позивач після закінчення Лисичанському гірничому технікумі (ас30).

Оскільки Лисичанський гірничий технікум не є закладом професійно-технічної освіти, а є закладом вищої освіти, час навчання в ньому не може бути зарахованим до стажу роботи позивача на пільгових умовах, а тільки до його загального трудового стажу, отже позов у вказаній частині задоволенню не підлягає.

Визначаючись щодо способу захисту порушених прав позивача, колегія суддів зазначає наступне.

У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі N 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Також суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі N 227/3208/16-а.

Разом з тим, при ухваленні рішення суд керується приписами частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", у відповідності до яких, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У багатьох рішеннях Європейський суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини").

В пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року).

Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:

- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України", п. 59);

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі", п. 158; рішення від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України").

Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

З огляду на викладене, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача від 22 березня 2023 року про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 із застосуванням роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши період роботи з 04.12.1995 по 17.11.2000, з 03.01.2001 по 11.02.2003 у шахті "Карбоніт" Державного відкритого товариства Державної холдингової компанії "Первомайськвугілля" (код 00177313), період роботи з 12.02.2003 по 22.01.2006 у відокремленому підрозділі шахти "Карбоніт" Державного підприємства "Первомайськвугілля" (код 26402983), період з 23.01.2006 по 05.10.2015 в шахті Карбоніт відокремлений підрозділ Державного підприємства "Первомайськвугілля" (код 26402983).

При цьому колегія суддів наголошує, що в даному випадку повноваження щодо розгляду матеріалів для призначення позивачеві пенсії були делеговані Головному Управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області, проте обов`язок її призначення та виплати залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем звернення позивача із заявою, де позивач перебуває на обліку, тобто у Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль