Постанова

від 20.06.2024 по справі 640/2393/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/2393/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Щавінський В.Р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Чорної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «МАІС28» - Фотєва Олександра Іордановича на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року (розглянута у порядку письмово провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за розглядом клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ» про закриття провадження у адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «МАІС28» до Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи: Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ» про скасування дозволу,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2023 року, Приватне підприємство «МАІС28» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - відповідач), терті особи: Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ», в якому просить: визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт ІУО13210812932, виданий 25 серпня 2021 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на об`єкт будівництва за класом наслідків ССЗ «Реконструкція нежитлових будівель і споруд під адміністративно-офісний центр з апартаментами та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Косвена, 64/66» на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137300:18:009:0011, замовником якого виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ», а Генеральним підрядником - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМ СЕРВІС» на підставі договору №24/05/21 від 24 травня 2021року.

До суду від представника третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ», надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі. Дане клопотання обґрунтоване тим, що даний спір має ознаки спору приватноправового характеру, оскільки позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що будівництво спричинило йому збитки у вигляді тріщин, що виражається у матеріальних збитках, тому наявні підстави для закриття провадження по справі №640/2393/22 за позовом Приватного підприємства «МАІС28» до Державної інспекції архітектури та містобудування України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ» про скасування дозволу на виконання будівельних робіт.

Також, просить суд стягнути з Приватного підприємства «МАІС28» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ» витрати за надання правової допомоги у розмірі 28000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року закрито провадження в адміністративній справі №640/2393/22 за позовом Приватного підприємства «МАІС28» до Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи: Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ» про скасування дозволу.

Стягнено з позивача - Приватного підприємства «МАІС28» (вул. Середня, буд. 36, м. Одеса, 65091; код ЄДРПОУ 36850218) на користь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ» (вул. Косвена, 64/66, м. Одеса, 65091; код ЄДРПОУ 40325157), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.

Закриваючи провадження у справі, суддя суду першої інстанції виходив з того, що питання оскарження дозволу на виконання будівельних робіт особою, яка не була учасником даних публічно-правових правовідносин у справі №640/2393/22 варто розглядати в рамках господарського судочинства.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, що Приватне підприємство «МАІС28» звернулось до суду з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України та просило визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт ІУО13210812932, виданий 25 серпня 2021 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на об`єкт будівництва за класом наслідків ССЗ «Реконструкція нежитлових будівель і споруд під адміністративно-офісний центр з апартаментами та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Косвена, 64/66» на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137300:18:009:0011, замовником якого виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ», а Генеральним підрядником - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМ СЕРВІС» на підставі договору №24/05/21 від 24 травня 2021року.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та доказам, колегія суддів зазначає наступне.

Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення, адже Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

При цьому суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 815/7121/14 (провадження № 11-343апп18) та від 13 червня 2018 року у справі № 816/421/17 (провадження № 11-543апп18).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 914/1092/18).

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року по справа № 823/2042/16 дійшла висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

У постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №420/2719/20 викладено висновок, згідно з яким спір вважається публічно-правовим та належить до компетенції адміністративного суду з огляду на наявність у ньому таких критеріїв адміністративної юрисдикції: між учасниками справи виникли публічно-правові відносини; суб`єкт владних повноважень присутній у спірних відносинах; дії вчинені суб`єктом владних повноважень; суб`єкт владних повноважень здійснює адміністративні повноваження у сфері публічного адміністрування; спірні відносини врегульовані адміністративним законодавством.

Відповідно до частин 1-2 статті 39 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VІ «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VІ) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до постанови Верховного від 22 жовтня 2021 року по справі №440/752/19 під рішенням суб`єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

Обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

У постанові від 08.12.2020 по справі №826/11282/17 вказано, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що дозвіл на виконання будівельних робіт, є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано (постанови Великої Палати Верховного

Суду від 23 травня 2018 року у справі №802/233/16-а. від 27 червня 2018 року у справі №814/104/17, від 22 серпня 2018 року у справі №815/1568/16).

Таким чином, рішення про видачу дозволу на виконання будівельних робіт є правовим актом індивідуальної дії, оскільки породжує права та обов`язки тільки для суб`єкта, якому воно адресоване, тобто для замовника відповідного будівництва.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.

Матеріалами справи встановлено, що у даній справі, видачу дозволу на виконання будівельних робіт оскаржує стороння особа, яка не була учасником публічно-правових правовідносин з органом державної влади.

Верховний Суд у Постанові від 04.03.2021 по справа № 1340/5862/18 зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 755/10947/17.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У статті 4 ГПК України зазначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках. При цьому підставою для звернення до господарського суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

За таких обставин, оскільки спір за ініціативи позивача стосовно правомірності або протиправності оскаржуваних рішень відповідача не підпадає під ознаки оскарження акта індивідуальної дії, оскільки позивач не є учасником відповідних правовідносин, а також жодного іншого спору, на який поширюється юрисдикція судів, вбачається, що дану вимогу не належить розглядати як за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що питання оскарження дозволу на виконання будівельних робіт особою, яка не була учасником даних публічно-правових правовідносин у справі №640/2393/22 варто розглядати в рамках господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстави для закриття провадження у даній справі, що визначена пунктом 1 частиною 1 статті 238 КАС України.

Частиною 2 статті 238 КАС України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 11 ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Як вбачається з письмових пояснень третьої особи, та усних пояснень її представника, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ» заперечували проти позовних вимог.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат (постанова КАС ВС від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, номер у ЄЦРСР 81046086).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 13-рп/2000, від 30.09.2009 N 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 N23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх постановах, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону утримуватися від подання безпідставних заяв та скарг (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 та від 25.10.2019 у справі № 826/13270/16).

За таких обставин суд вважає, що третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ» має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.10.2018 у справі №569/17904/17.

У відповідності до ч.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон № 5076) адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Доказами того, що особа є адвокатом, виходячи з положень частини 1 статті 12, частини 1 статті 6 та статті 17 Закону №5076 є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в поєднанні з витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (що може бути сформований і в електронному виді) на момент подання клопотання про відшкодування правової допомоги.

Згідно частини 1 статті 26 Закону №5076 документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер.

Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону №5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до ст. 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Колегія суддів зазначає, що у разі підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Так, представником третьої особи-2 - адвокатом Тарановським Д.С. заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою третьою особою-2 від адвоката в рамках справи №640/2393/22 у суді у розмірі 28000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ» та Адвокатським об`єднанням «ДДС ГРУП» укладено Договір про надання правової допомоги від 08.07.2021 №166 (далі - Договір).

Надалі, 15.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ» та Адвокатським об`єднанням «ДДС ГРУП» укладено Додаткову угоду №3 до Договору про надання правової допомоги від 08.07.2021 №166 (далі - Додаткова угода), якою передбачено, що Адвокатське об`єднання «ТДС ГРУП» в особі керуючого партнера Тарановського Дмитра Сергійовича, що діє на підставі Статуту, далі «Адвокатське об`єднання», з іншої сторони (разом сторони) уклали цю Додаткову угоду до Договору №166 про надання правової допомоги від 08.07.2021, про наступне:

1. Внести зміни до Договору про надання правової допомоги №166 від 08.07.2021;

2. Доповнити розділ 1 «Предмет Договору» наступним пунктом (п.3);

3. Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання щодо представлення інтересів в Окружному адміністративному суді м. Києва по розгляду справи №640/2393/22;

4. Доповнити розділ 5. «Порядок оплати» наступними пунктами:

Оплата за надання правової допомоги у Окружному адміністративному суді м. Києва складає 2800,00 грн. (двадцять вісім тисяч гривень 00 копійок), які сплачуються Клієнтом протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання Додаткової угоди №3 від 15.02.2022 року до Договору про надання правової допомоги №166 від 08.07.2021 на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання. Витрати пов`язанні з відрядженням у кожне судове засідання до Окружного адміністративного суду м. Києва складають 8500 грн. за кожне судове засідання та сплачуються протягом 5-ти робочих днів після завершення розгляду справи.

5. У всьому іншому, що не передбачено даною Додатковою угодою, Сторони керуються умовами Договору про надання правової допомоги №166 від 08.07.2021 року та чинним законодавством України;

6. Дана Додаткова угода складена українською мовою в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу по одному для кожної із Сторін, вступає в силу з моменту її підписання обома Сторонами та є невід`ємною частиною Договору про надання правової допомоги №166 від 08.07.2021 року.

Представником третьої особи-2 на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано до матеріалів справи: Договір про надання правової допомоги від 08.07.2021 №166, Додаткову угоду №3 від 15.02.2022 до Договору про надання правової допомоги від 08.07.2021 №166, Детальний розрахунок суми судових витрат згідно Договору про надання правової допомоги №166 від 08.07.2022 та Додаткової угоди №3 від 15.02.2022, платіжне доручення №51 від 16.02.2022 на суму 28000,00 грн., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1249173.

З Детального розрахунку суми судових витрат, яке наявне в матеріалах справи, вбачається, що Адвокатським об`єднанням надані Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ» наступні послуг:

- зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 3 години - 1500,00 грн.;

- ознайомлення та вивчення справи №640/2393/22, Окружний адміністративний суд м. Києва - 5 години - 3740,00 грн.;

- аналіз позовної заяви та інших процесуальних документів по справі №640/2393/22, Окружний адміністративний суд м. Києва - 4 години - 2590,00 грн.;

- збір доказів па справі№640/2393/22, Окружний адміністративний суд м. Києва - 8 годин - 3870,00 грн.;

- підготовка та вивчення ДБН, СНІП, ДСТУ та іншої інформації у будівельній галузі для написання процесуальних документів по справі М640/2393/22, Окружний адміністративний суд лі. Києва - 2 робочі дні (1 робочий день становить 8 год.) - 16 годин - 5520 грн.;

- написання відзиву па позовну заяву (21 арк.) по справі №640/2393/22, Окружний адміністративний суд м. Києва - 5 робочі дні (1 робочий день становить 8 год.) - 40 год. - 7930,00 грн.;

- пошук судової практики - 2 години 30 хв. - 1110,00 грн.;

- копіювання документів та відправка - 2 години - 340,00 грн.;

- написання клопотання про закриття провадження по справі (у порядку п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України) по справі №640/2393/22, Окружний адміністративний суд м. Києва - 2 години - 1400,00 грн.;

Всього: 82 годин 30 хв. - 28000,00 грн.

Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з Детального розрахунку суми судових витрат, суд вважає, що такі види послуг Адвоката, як: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції; ознайомлення та вивчення справи №640/2393/22; аналіз позовної заяви та інших процесуальних документів по справі №640/2393/22; збір доказів па справі№640/2393/22; підготовка та вивчення ДБН, СНІП, ДСТУ та іншої інформації у будівельній галузі для написання процесуальних документів по справі М640/2393/22; пошук судової практики; копіювання документів та відправка - не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання та подання до суду документів по справі (клопотання про закриття провадження по справі та письмових пояснень).

Зокрема, Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08.04.2021 у справі №922/2321/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 96172760) виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Колегія суддів вважає, що цей правовий висновок у повній мірі застосовний до цієї справи, з огляду на що вищевказані послуги, надані адвокатом, не відповідають критерію «неминучості», охоплені за свою суттю іншою послугою, а тому не підлягають розподілу.

Дослідивши надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ» документи, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Отже, колегія суддів виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру за конкретних обставин справи вважає, що справедливою та реальною сумою, яка підлягає компенсації Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ» на професійну правничу допомогу є 5000,00 грн.

Крім того, позивачем не було спростовано правомірність заявленого третьою особою-2 до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Враховуючи вказане, колегі суддів погоджується із висновком за необхідне стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АТТІ» за рахунок позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції винесено законне, обґрунтоване рішення з врахуванням норм чинного законодавства і не знаходить підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «МАІС28» - Фотєва Олександра Іордановича - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 20 червня 2024 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль