Постанова

від 19.06.2024 по справі 320/31280/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/31280/23 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніспорт» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніспорт» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.07.2023 №00486070702, №00486060702, №00486050702.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 13.07.2023 №00486070702, №00486060702, №00486050702.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що в охопленому перевіркою звітному періоді ТОВ «ЮНІСПОРТ» оформляло взаємовідносини із ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ (інформацію наведено в акті від 05.01.2023 № 349/26-15-07-02-01-03/43380577).

Також апелянт стверджує, що ТОВ «ЮНІСПОРТ» зареєстроване у м. Києві, а складське приміщення знаходиться у м. Херсоні, переміщення ТМЦ передбачає оформлення логістичних документів (ТТН) та призначення матеріально-відповідальних осіб за зберігання товарів на складі, зокрема, оформлення таких працівників у відрядження до Херсонської області, однак під час перевірки не надано документальне підтвердження щодо призначення матеріально-відповідальних осіб за збереження товарів на складі у Херсонській обл., м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км.

Крім того, апелянт наголошує, що згідно з договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1 від 16.02.2020, укладеним між ТОВ «ЮНІСПОРТ» (Орендар) та ПП «АГРАРІЯ-ПІВДЕНЬ» (Орендодавець) отримало за плату у користування нежитлове приміщення (будівлю) для здійснення господарської діяльності, загальна площа якого складає - 300 кв.м, що розташоване за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км. Однак, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчать, що за вказаною адресою відсутній будь-який об`єкт нерухомого майна (складське приміщення) з визначеною площею 300 кв.м для передачі його в оренду ТОВ «ЮНІСПОРТ», інформації щодо оренди частин нежитлових приміщень у вказаному договорі не наведено. Також орендодавцем ПП «АГРАРІЯ-ПІВДЕНЬ» та ФОП ОСОБА_1 (власник приміщення) не подано повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП за адресою: Херсонській обл., м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км.

Апелянт стверджує, що відповідно до наданих в ході перевірки видаткових накладних, складених ТОВ «ЮНІСПОРТ» в адресу контрагентів-покупців (фізичних осіб-підприємців), встановлено, що такі первинні документи не містять інформації щодо ідентифікації особи покупця, а саме: не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків, не вказано реквізити договору поставки, також, не вказано посаду, прізвища та ініціалів особи, яка здійснила відвантаження товарів. Крім того, видаткові накладні частково не підписані посадовими особами ТОВ «ЮНІСПОРТ» та ФОП - покупців, відповідальними за відвантаження та отримання товарів, що є відсутністю свідчення про відвантаження товарів.

Наприкінці, апелянт зазначає, що позивачем не надано документів щодо проведених інвентаризацій за перевіряємий період, крім того, повідомлено про відсутність проведених інвентаризацій у березні-квітні 2021 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніспорт» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції до суду не надходив.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 29 травня 2024 року.

У судовому засіданні 29 травня 2024 року оголошено перерву, зокрема, з метою надання представнику позивача надати додаткові пояснення до апеляційної скарги. Наступне судове засідання призначено на 19 червня 2024 року.

Представник позивача 17 червня 2024 року подав до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Позивач в обґрунтування своїх доводів, зокрема, зазначає, що доводи відповідача про недоліки в заповненні видаткових накладних та відсутність залишків ТМЦ не впливають на відображення податкового кредиту в декларації ПДВ за перевіряємий період. Крім того, ПК України не передбачено взаємозалежність відображення податкового кредиту до наявності специфічних умов зберігання товару та інформації щодо наявності залишків ТМЦ на складі та подачі відомостей форми №20-ОПП власником складських приміщень, проведення інвентаризації, тощо.

Також позивач зазначає, що доводи апелянта про те, що позивачем не надано документи, які свідчать про відрядження посадових осіб за місцем розташування складу, а саме: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5км, то такі документи не витребовувалися контролюючим органом. Разом з тим, позивач наголошує, що посадові особи, які були матеріально-відповідальними за збереження товару, фактично проживали в місті Херсон, а тому документи про відрядження не видавались. Більше того, між ТОВ «ЮНІСПОРТ» та вказаними особами укладені трудові договори із зазначенням місця здійснення їх трудової діяльності.

На переконання позивача, безпідставними є доводи апелянта про неподання ПП «Аграрія-Південь» та ФОП ОСОБА_1 , який одночасно є власником ПП «Аграрія-Південь», до контролюючих органів звіту за формою №20-ОПП за адресою м. Херсон, Миколаївське шосе, 5км, оскільки чинним законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи (позивача) за зобов`язаннями іншої особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Позивач стверджує, про безпідставні висновки відповідача щодо не проведення інвентаризації, оскільки документи стосовно проведеної інвентаризації надавалися перевіряючим, які проводили попередню перевірку з 21.12.2022 по 30.12.2022.

Серед вказаного, позивач зазначає, що твердження податкового органу про неможливість ідентифікувати кінцевих покупців товару, не відповідає дійсності, оскільки під час проведення перевірки Товариством надано податковому органу для ознайомлення письмові договори з покупцями товару, в яких вказані П.І.Б, РНОКПП, місце реєстрації покупців. Крім того, надано видаткові накладні, банківські виписки, згідно з якими можливо повністю ідентифікувати учасників господарських операцій, їх предмет та обсяг.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 19 червня 2024 року, заперечив проти доводів апеляційної скарги, вказуючи про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду, з підстав зазначених у апеляційній скарзі.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив (заперечення), колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІСПОРТ» є суб`єктом господарювання, що зареєстровано 03.12.2019 за №10691020000044356. Основний вид діяльності є оптова торгівля одягом і взуттям (46.42).

Відповідно до Рішення ДПС України «Про результати розгляду скарги» від 14.04.2023 №9204/6/99-00-06-01-05-06 та наказу ДПС України від 11.05.2023 №343, на підставі пп.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України, наказу від 18.05.2023 №2450-п, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЮНІСПОРТ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість у порядку контролю за правильністю висновків актів документальних позапланових перевірок ТОВ «ЮНІСПОРТ» (код ЄДРПОУ 43380577) від 08.07.2021 №52867/26-15-07-02-01-17/43380577 та від 05.01.2023 №349/26-15-07-02-01-03/43380577, за результатами якої складено акт від 09.06.2023 №43788/26-15-07-02-01-03/43380577 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовані наступні порушення:

-п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищене від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1540211 грн., в тому числі: за квітень 2021 року на суму 1540211 грн.;

-п.189.1 ст.189, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 1865473 грн., в тому числі: за квітень 2021 року на суму 1865473 грн.;

-п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в частині: відсутності реєстрації зведених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 3398791 грн., в тому числі: за квітень 2021 року на суму 3398791 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві 13.07.2023 прийняті податкові повідомлення-рішення:

№00486070702 про зменшення розміру від`ємного значення з ПДВ за квітень 2021 року на суму 1540211,00 грн.;

№00486060702 про збільшення суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в частині використання залишків товарів по операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, на загальну суму 2331841,00 грн. (за основним платежем 1865473,00 грн. та за штрафними санкціями 466368,00 грн.);

№00486050702 про застосування штрафних санкцій з ПДВ у сумі 3400,00 грн.

Товариство не погодилось із висновками, викладеними в Акті перевірки, вважаючи, що перевірка проведена без додержання норм податкового законодавства, а висновок Акту таким, що не відповідає дійсності відповідно до п.86.7 ст.86 ПК України ТОВ «ЮНІСПОРТ» надані заперечення на Акт перевірки до ГУ ДПС у м. Києві.

Відповідач розглянув заперечення на Акт перевірки та повідомив ТОВ «ЮНІСПОРТ» листом від 07.07.2023 №26071/1/26-15-07-02-01-09 про те, що висновки акту документальної виїзної позапланової перевірки залишаються незмінними, та залишив заперечення без задоволення.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що покладені ГУ ДПС у м. Києві доводи в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.07.2023 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом. Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що, встановлені обставини в Акті перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства та підставою для прийняття спірних рішень. У той же час, позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які супроводжують виконання такого роду операцій, у т.ч. договори, первинні документи, акти приймання-передачі, та які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

За приписами підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Кодексу податкове законодавство України ґрунтується, у тому числі, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з підпунктами 16.1.2.-16.1.5. пункту 16.1. статті 16 Кодексу платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язкова зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

У свою чергу, відповідно до статей 19, 20 Кодексу контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, окрім іншого: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4. пункту 20.1.); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18. пункту 20.1.); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19. пункту 20.1.).

Водночас, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, окрім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпунктів 14.1.36., 14.1.153., 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до пунктів 5-6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Зі змісту підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України слідує, що об`єктом оподаткування податку на додану вартість, серед іншого, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташовано на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2. статті 198 Кодексу).

Пунктом 198.3. статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. статті 198 Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, наведені норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати по придбанню товарів (робіт, послуг) у зв`язку з їх реальним придбанням та на підставі відповідних первинних документів, у тому числі, розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом статей 1, 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та підтвердження понесених платником податку витрат внаслідок господарської діяльності, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. У свою чергу, сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, за умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 Кодексу, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженими (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Наведене узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 Кодексу, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Кодексом або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено саме на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував свої дані податкового обліку, не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Визначальним щодо податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є сукупність обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Отже, висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі №908/1719/21(908/2090/21).

Також колегія суддів наголошує, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначено статтею 200 ПКУ.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абзацу другого пункту 200.10 статті 200 ПКУ платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до статті 200 ПКУ та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 ПКУ, - за результатами перевірки, зазначеної у пункті 200.11 статті 200 ПКУ, що проводяться відповідно до ПКУ.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за N 159/28289 (далі - Порядок N 21).

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою встановлені такі порушення:

-п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищене від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1540211 грн., в тому числі: за квітень 2021 року на суму 1540211 грн.;

-п.189.1 ст.189, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 1865473 грн., в тому числі: за квітень 2021 року на суму 1865473 грн.;

-п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в частині: відсутності реєстрації зведених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 3398791 грн., в тому числі: за квітень 2021 року на суму 3398791 грн.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, визнав необґрунтованими висновками контролюючого органу, з чим також погоджується суд апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Що стосується висновків контролюючого органу про неподання позивачем до перевірки документального підтвердження щодо відповідальних осіб за здійснення господарських операцій (зберігання та відпуск товарно-матеріальних цінностей на складі за адресою м. Херсон, Миколаївське шосе, 5км.), то як зазначає позивач, що не спростовано відповідачем, копії наказів відповідальних осіб та штатні розписи надані до попередньої перевірки, яка проводилась у період з 21.12.2022 по 30.12.2022, що відображено у поясненні №28 від 30.12.2022, яке ТОВ «ЮНІСПОРТ» подало 30.12.2022. Пояснення №28 від 30.12.2022 також подавалося разом із запереченням від 23.06.2023 № 23-06/2023 на Акт перевірки до ГУ ДПС у м. Києві, на підставі якої (перевірки), встановлені порушення, які є предметом дослідження у цій справі (а.с.60, т.1).

Більше того, у період перевірки, яка проводилась з 25.05.2023 по 02.06.2023, результати якої оскаржуються у цій справі, вказані документи не витребовувались.

У свою чергу, позивач долучив до матеріалів цієї справи документальне підтвердження щодо відповідальних осіб за здійснення господарських операцій (зберігання та відпуск товарно-матеріальних цінностей на складі за адресою м. Херсон, Миколаївське шосе, 5км.) (а.с.145-156, т. 1).

Щодо доводів апелянта про ненадання інформації та документального оформлення оприбуткування товарів у бухгалтерському та складському обліку, а також не наведення відповідних умов поставки при їх відвантаженні, транспортуванні, то, як стверджує позивач, вказані документи надані до ознайомлення представнику контролюючого органу Мамочкіну С.М. під час виїзної перевірки, яка проводилась за місцезнаходженням ТОВ «ЮНІСПОРТ» 01.06.2023 (надавались договори з постачальниками, видаткові накладні та ТТН). Також, ТОВ «ЮНІСПОРТ» долучило до матеріалів цієї справи договори з постачальниками, видаткові накладні та ТТН (а.с.157, т. 1 - а.с. 8, т. 3).

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано визнав необґрунтованими доводи апелянта про ненадання позивачем документів, які свідчать про відрядження посадових осіб за місцем розташування складу, а саме: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5км, оскільки вказані документи під час перевірки у позивача не запитувались. Окрім того, посадові особи, які були матеріально-відповідальними за збереження товару, проживали в місті Херсон, а тому документів про відрядження не існувало.

Щодо взаємовідносин ТОВ «ЮНІСПОРТ» з ПП «Аграрія-Південь» позивачем до перевірки надано договір оренди складського приміщення, акти надання послуг оренди, платіжні документи про оплату оренди, а також акти на компенсацію електроенегрії, що свідчить про фактичну діяльність ТОВ «ЮНІСПОРТ» за адресою складу та реальність господарських операцій з орендодавцем. (а.с.117-132, т. 1).

Що стосується доводів апелянта про те, що неподання ПП «Аграрія-Південь» та ФОП ОСОБА_1 , який одночасно є власником ПП «Аграрія-Південь», до контролюючих органів звіту за формою №20-ОПП за адресою м. Херсон, Миколаївське шосе, 5км, то чинним законодавством України не передбачено відповідальність позивача за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19.

Щодо доводів відповідача про розбіжність між даними бухгалтерського та податкового обліку у кількості реалізованих товарів, то суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем надавались пояснення стосовно цього питання у відповіді 02-06/2023 від 02.06.2023, у якій останній зазначав, що вартість товарів, які реалізовані у квітні 2021 року склала 5167994,79 грн з ПДВ, а також надавався рух коштів, накладні на відпуск товарів та ТМЦ (а.с. 130, 159 та 166, т. 1). Тобто, 4306662,29 грн. без ПДВ та 861332,50 грн. податку на додану вартість. Вказане підтверджується звітом «Аналіз рахунку 702 Дохід від реалізації». Собівартість реалізованих товарів склала 4279719,82 грн. без ПДВ (а.с.9, т. 3).

Структура зобов`язань з ПДВ (Аналіз рахунку 702)виглядає наступним чином:

63253,46 грн. - податкові зобов`язання попередніх періодів. Тобто, податкові накладні виписані на попередню оплату за товару. На суму 379520,78 грн. з ПДВ, що підтверджується звітом «Аналіз рахунку 361» і звіт по операціям за квітень 2021 рах. 6811;

798079,04 грн. - податкові зобов`язання поточного періоду, зареєстровані в ЄРПН та відображено в податковій декларації за квітень 2021р. На суму 4788474,01 грн. з ПДВ. Тобто, 3990420,00 грн. без ПДВ, що відображено в Декларації.

Перелік податкових накладними на попередні оплати: від 26.06.2020 №56 на суму 72975,59 грн., від 22.07.2020 №27 на суму 50312,32 грн., від 14.08.2020 №25 на суму 106020,80 грн., від 25.08.2020 №36 на суму 30302,90 грн., №39 на суму 36573,60 грн., №38 на суму 36573,60 грн, від 28.08.2020 №46 на суму 25173,50 грн., від 26.10.2020 №218 на суму 40368,13 грн., від 12.11.2020 №127 на суму 7915,32 грн., від 25.11.2020 №217 на суму 40572,29 грн., №223 на суму 20780,93 грн., №219 на суму 9895,68 грн., від 09.12.2020 №63 на суму 100599,35 грн., від 24.12.2020 №196 на суму 21172,61 грн., №195 на суму 19408,22 грн., від 05.01.2021 №2 на суму 71449,44 грн. (а.с.13-44, т. 3).

Отже, у перевіряємому періоді складання зведених податкових накладних з урахуванням сум податків, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною не здійснювалося, адже у перевіряємий період не було перевищення бази оподаткування над фактичною ціною. Крім того, у перевіряємий період випадків знищення (утилізації) ТМЦ не відбувалося.

Що стосується доводів відповідача, викладених в акті перевірки, про ненадання позивачем документів щодо проведення інвентаризації за період, що перевіряється, то позивач зазначає, що такі документи надавалися контролюючому органу, який проводив попередню перевірку з 21.12.2022 по 30.12.2022, що підтверджується відповіддю ТОВ «ЮНІСПОРТ» №26 від 27.12.2022. Відповідь №26 від 27.12.2022 також подавалося разом із запереченням від 23.06.2023 № 23-06/2023 на Акт перевірки до ГУ ДПС у м. Києві, на підставі якої (перевірки), встановлені порушення, які є предметом дослідження у цій справі (а.с.60, т.1). Крім того, позивач до матеріалів цієї справи долучив наказ № 23 про проведення інвентаризації від 24.12.2020 та інвентаризаційний опис (запасів) (а.с. 87-91, т. 1).

Більше того, як зазначає позивач, у нього була відсутня можливість провести інвентаризацію станом на травень-червень 2023, оскільки м. Херсон, де знаходився склад, був під окупацією з 01.03.2022 по 11.11.2022. Крім того, як зазначає позивач, на теперішній час місто Херсон знаходиться під обстрілами, внаслідок збройної агресії російської федерації, в наслідок чого перебування працівників підприємства на території складу становить небезпеку для життя та здоров`я.

Щодо доводів відповідача про неможливість ідентифікувати кінцевих покупців товару, який знаходився на реалізації позивача, то як вказує позивач, ним, підчас перевірки, контролюючому органу надані для ознайомлення письмові договори з покупцями товару, в яких вказані П.І.Б, РНОКПП, місце реєстрації покупців, крім того, надано видаткові накладні, банківські виписки, згідно з якими можливо ідентифікувати учасників господарських операцій, їх предмет та обсяг.

Водночас, відповідно до приписів ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу вказаної не вбачається обов`язкового зазначення в первинному документі, зокрема, до якого відноситься видаткова накладна, реєстраційного номеру облікової картки платника податку, лише достатньо даних, яких вистачає для ідентифікації особи, яка брала участь у здійснення господарської операції, тобто прізвища, ім`я та по-батькові тощо.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, який у свій постанові від 05.11.2019 у справі № 813/1926/16 зазначив наступне: «чинне податкове законодавство України не передбачає обов`язку зазначення у видатковій накладній ідентифікаційного коду чи номера телефону фізичної особи-покупця, про необхідність яких наполягає представник відповідача».

Що стосується доводів апелянта про те, що за договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1 від 16.02.2020, укладеним між ТОВ «ЮНІСПОРТ» (Орендар) та ПП «АГРАРІЯ-ПІВДЕНЬ» (Орендодавець), позивач отримав за плату у користування нежитлове приміщення (будівлю) для здійснення господарської діяльності, загальна площа якого складає - 300 кв.м, що розташоване за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км., однак, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчать, що за вказаною адресою відсутній будь-який об`єкт нерухомого майна (складське приміщення) з визначеною площею 300 кв.м, то колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки у п. 1.1.3 Загальних положень Договору визначено саме загальну площа орендованого нежитлового приміщення. У той же час, апелянт не надає докази відсутності такого об`єкту у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи ГУ ДПС у м. Києві, покладені в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.07.2023, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом. Висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, тому згадані обставини, які викладені в Акті перевірки, не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства та підставою для прийняття спірних рішень.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку проте, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та не надано суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаним вище контрагентом, цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У той же час, позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які супроводжують виконання такого роду операцій, у т.ч. договори, первинні документи, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Більше того, у даному випадку відсутні правові підстави для висновку про юридичну дефектність наданих під час розгляду справи документів.

Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 20.06.2024.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна