Постанова

від 19.06.2024 по справі 600/2397/23-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2397/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

19 червня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженої відповідальності "БРАШМІ" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2023 р. №00000/2633/Ж10/24-13-07-05.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом ГУ ДПС у Чернівецькій області від 16.02.2023 № 225-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Брашмі» на підставі якого проведено перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства по контракту № HIP404/22 від 04.04.2022 року за період з 04.04.2022 року по 15.02.2023 року. (а.с. 6).

За результатами перевірки ГУ ДПС у Чернівецькій області складено акт № 1073/Ж-5/24-13-07-05/43860869 від 01.03.2023 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Брашмі», яким встановлено порушення п.1 п.3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», п. 21 Положення про заходи та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 24.02.2022 року № 142, в частині порушення термінів розрахунків по контракту № HIP404/22 від 04.04.2022 року, а саме: з 11.10.2022 року по 15.02.2023 року на суму 29800 дол. США (а.с. 7-10).

Позивачем подано заперечення на акт перевірки ГУ ДПС у Чернівецькій області № 1073/Ж-5/24-13-07-05/43860869 від 01.03.2023 року (а.с. 11-12).

За результатами розгляду заперечень ГУ ДПС у Чернівецькій області прийнято рішення про те, що надані заперечення не спростовують порушення викладені в акті перевірки, а висновки податкового органу відповідають вимогам законодавства. (а.с. 14-15).

Згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 05.04.2023 року №00000/2633/Ж10/24-13-07-05 ГУ ДПС у Чернівецькій області застосовано до ТОВ «Брашмі» штрафну (фінансову) санкцію (штрафу) та/або пеня, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 418461, 80 грн. До матеріалів справи також додано розрахунок застосованої до позивача штрафної санкції. (а.с. 16, 52).

04 квітня 2022 року між ТОВ "Брашмі» як Покупцем та підприємством Hangzhou ink painting handicraft Co., Ltd як Продавцем було укладено Контракт № НІР404/22, предметом якого згідно п.1.1. є обов`язок Продавця продати, а Покупця купити полотно 280 гр/м2, склад: 73,2% поліестер, 26,8% бавовна з акриловим покриттям, індивідуальна упаковка. На виконання умов контракту, ТОВ "Брашмі» перерахувало Продавцю оплату за товар у розмірі 29800 доларів США, що підтверджується SWIFТ повідомленням №263 від 14.04.2022 (а.с. 17-19).

В матеріалах справи міститься протокол про порушення митних правил № 1759/10000/22 від 01.09.2022 року, складений відносно директора ТОВ «Брашмі» - ОСОБА_1 , митний органом зроблено висновки, що до митної декларації внесено неправдиві відомості щодо товару і на підставі 511 Митного кодексу України зазначеним протоколом вилучено товар: тканина вибілена, полотняного переплетення в рулонах, виготовлена з синтетичних штапельних волокон поліефіру 75 +- 0,5% та волокон бавовни 25,0 +- 0,5 поверхнева щільність 270 +- 1 гр/м2, ширина 152, 0 +-3 см, арт. HZMH-016, кількість 400 рулонів, вартість 1336672 грн. (а.с. 20-22).

Згідно постанови Солом`янського районного суду від 02 грудня 2022 року № 760/16903 /22 щодо розгляду матеріалів, що надійшли від Київської митниці Державної митної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , керівника ТОВ «Брашмі» за ознаками порушення митних правил, передбачених ст. 472 Митного кодексу України, закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. (а.с.24-28).

За результатами апеляційного оскарження постановою Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року постанову Солом`янського районного суду від 02 грудня 2022 року № 760/16903 /22 залишено без змін. (а.с. 29, 68-71).

Крім того, згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» на запит від 02.02.2023 №20.1.0.0.0/7-230126/19789 у ТОВ «Брашмі» наявна заборгованості станом на 11.10.2022 по контракту №НІР404/22 від 04.04.2022 та виявлені факти порушень, ненадходження в установлені Національним банком граничні строки розрахунків. Вказана дебіторська заборгованість відображена позивачем у бухгалтерських документах: оборотно-сальдовій відомості по рахунку 632, картці рахунку 632 та картці рахунку 631 за період 04.04.2022 року по 15.02.2023 року (а.с. 61-64).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.12 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового порушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини.

Згідно п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У відповідності до пп. 111.1.1 п. 111.1 та пп. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до пп. 112.1 та пп.112.7 ст. 112 Податкового кодексу України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Згідно із ч.5 статті 13 Закону «Про валюту і валютні операції» № 2473-VІІІ порушення резидентами строків розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

При цьому згідно із ч. 1 ст. 74 Митного кодексу імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Згідно зі статтею 76 Митного кодексу товари, поміщені у митний режим імпорту, набувають статусу українських товарів. Підтвердженням українського статусу товарів, зазначених у частині першій цієї статті, є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.

Відповідно до статті 255 Митного кодексу митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 255 Митного кодексу України строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: 1) виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу відповідно до статті 247 цього Кодексу; 2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; 3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією згідно з цим Кодексом; 4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті; 5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"; 6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; 7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених Митним кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-XII усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції".

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону N 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону N 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відповідно до п. 21 Положення про заходи та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 (далі - Положення № 5) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків з імпорту товарів за нормами визначеними пп. 3 п. 9 розділу III Інструкції № 7, тобто у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-51 "Переробка на митній території", ІМ-72 "Безмитна торгівля", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування" (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред`явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД);).

При цьому для цілей валютного контролю, свідченням завершення операції у разі імпорту продукції, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягала митному оформленню, і, як наслідок, зняття банком такої імпортної операції з валютного контролю, є наявність одного із типів МД, зазначеної у пп. 3 п. 9 розділу Інструкції.

У разі відсутності інформації про імпортну операцію в реєстрі митних декларацій банк, відповідно до розділу 5 Інструкції, надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень щодо ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів.

З матеріалів справи вбачається, що 04 квітня 2022 року між ТОВ "Брашмі» як Покупцем та підприємством Hangzhou ink painting handicraft Co., Ltd як Продавцем було укладено Контракт № НІР404/22. На виконання умов контракту, ТОВ "Брашмі» перерахувало Продавцю попередню оплату за товар у розмірі 29800 доларів США, що підтверджується SWIFТ повідомленням №263 від 14.04.2022.

З метою здійснення митного оформлення та випуску у вільний обіг на митну територію України товару по Контракту № НІР404/22, 09.08.2022 року до відділу митного оформлення № 1 митного поста "Вишневе" Київської митниці, ОСОБА_1 - керівником ТОВ "БРАШМІ» шляхом електронного декларування подано митну декларацію.

Проте, за результатами митною оформлення та випуску у вільний обіг на митну територію України товару згідно контракту № НІР404/22 від 04.04.2022, Київською митницею було складено відносно ОСОБА_1 як керівника ТОВ "Брашмі" протокол про порушення митних правил №1759/10000/22 від 01 вересня 2022 року за ст. 472 МК України, згідно якого переміщуваний товар тимчасово вилучено, а в митному оформленні заявленого товару відмовлено, про що були проставлені відповідні відмітки на ЕМД від 09.08.2022 ІМ/40/ДЕ №UА 100060/2022/145908 та внесено в реєстр ЄАIС ДМСУ.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року у справі №760/16903/22, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року, провадження в справі по вказаній події закрито за відсутністю в ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

З 01 вересня 2022 року і по день звернення до суду, товар згідно контракту № НІР404/22 від 04.04.2022 перебував на складі Київської митниці.

Тобто, з об`єктивних причин ТОВ "Брашмі" не мало можливості здійснити митне оформлення поставленого товару та сплатити всі необхідні митні платежі, в результаті чого і сталося порушення термінів розрахунків по контракту № НІР404/22 від 04.04.2022.

Відповідно до пп. 112.1 та пп.112.7 ст. 112 Податкового кодексу України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Судом встановлено, що податковим органом зазначається, що у позивача була можливість завершити митне оформлення, проте не вказує у який спосіб, якщо переміщуваний товар було тимчасово вилучено, а в митному оформленні заявленого товару відмовлено.

Відповідно до вимог 5 ст. 255 Митного кодексу України вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

Податковим органом не доведено, що платник податків мав можливість для дотримання для дотримання правил та норм щодо розрахунків за контрактом у разі коли у митному оформленні товару відмовлено, а товар вилучено.

Указане свідчить про безпідставність та незаконність оскаржуваного у цій справі рішення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.