Постанова

від 20.06.2024 по справі 140/34881/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/34881/23 пров. № А/857/12545/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судового засіданняЄршової Ю.С.,

представника відповідачаЯкимюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 140/34881/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТІМТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Ксензюком А.Я., у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у м. Луцьк Волинської області, дата складення повного тексту судового рішення 19 квітня 2024 року), -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ТІМТРЕЙД» (далі також ПП, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі також ГУ ДПС, відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.08.2023 № 00107860702 (далі також спірне податкове повідомлення-рішення, ППР).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у зв`язку із ненаданням позивачем первинних документів. Вважає, що оскільки на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (31.08.2024) Волинським окружним адміністративним судом не було постановлено рішення у справі № 140/18117/23 (06.09.2023), то у контролюючого органу були наявні всі підстави для такого рішення за результатом проведеної перевірки.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник апелянта, яка приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, наполягала на задоволенні апеляційної скарги.

Позивач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Згідно частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ГУ ДПС на підставі повідомлення від 07.06.2023 № 136 та наказу ГУ ДПС від 07.06.2023 № 1127-п, на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1 та 79.2 статті 79, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі також - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 17.05.2023 № 9114554521 (далі також Декларація) від`ємного значення з податку на додану вартість (далі також ПДВ).

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ встановлено порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 201.1, 201.4 статті 201, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за квітень 2023 року (код рядка 19 Декларації) на загальну суму 73595012 грн.

У зв`язку із виявленням вищезазначеного порушення ГУ ДПС було складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ від 24.07.2023 № 11618/07-02/43455867 (далі також Акт перевірки).

Не погоджуючись із Актом перевірки, позивачем було надіслано відповідачу заперечення від 16.08.2023 № 16/08-ДПС. Листом від 30.08.2023 відповідач повідомив про залишення заперечення без задоволення, оскільки невиїзна перевірка ПП була проведена правомірно на виконання підпункту 78.1.8. пункту 78.1. статті 78 ПК України.

31.08.2023 ГУ ДПС винесено податкове-повідомлення рішення № 00107860702, яким визначено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 73595012 грн.

18.09.2023 представником ПП подано до ДПС України первинну скаргу про перегляд спірного податкового повідомлення-рішення. Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №32272/6/99-00-0601-04-06 від 27.10.2023 скаргу залишено без задоволення.

Крім того встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 у справі №140/18117/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС від 07.06.2023 № 1127-П «Про проведення відповідно до підпункту 78.1.8. пункту 78.1. статті 78 ПК України документальної позапланової невиїзної перевірки ПП.

Уважаючи ППР № 00107860702 протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем 1 рішення згідно вимог частини другої статті 2 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям не відповідає, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що перевірка може проводитись у випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть протягом 10 робочих днів пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок є належною для прийняття наказу про проведення перевірки.

Враховуючи, що наказ податкового органу від 07.06.2023 № 1127-п про проведення перевірки позивача, на підставі якого проведено перевірку, за результатами якої складено спірне податкове повідомлення-рішення, визнано протиправним та скасовано в судовому порядку з підстав його протиправності, апеляційний суд дійшов висновку про порушення податковим органом порядку проведення перевірок, визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України.

Невиконання вимог наведених норм ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Встановлена у судовому порядку незаконність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача унеможливлює виникнення правових наслідків такої, у тому числі визначення винесеним за її наслідками оскаржуваним у цій справі податковим повідомленням-рішенням зобов`язання.

Відсутність законних підстав для проведення перевірки, скасування у судовому порядку наказу на проведення такої перевірки має правовим наслідком визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, винесеного за результатами такої перевірки.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо неправомірності нарахування платнику податків грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням від 31.08.2023 № 00107860702.

Щодо посилань відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Висновок суду першої інстанції у справі, що розглядається не суперечать такому висновку Великої Палати Верховного Суду, зокрема, з тих підстав, що у вказаному висновку Великої Палати Верховного Суду не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим, постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об`єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 підтримала усталену в судовій практиці позицію, що нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

У справі, що розглядається, застосовними є висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, ухваленій складом судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, відповідно до яких контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведених вимог відповідачем не доведено у встановленому чинним законодавством порядку правомірність спірного податкового повідомлення-рішення контролюючого органу.

Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.

Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23).

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 140/34881/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 20.06.24