Постанова

від 20.06.2024 по справі 500/6513/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/6513/23 пров. № А/857/889/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я.,

Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 500/6513/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Мартиць О.І. у м. Тернополі 13 грудня 2023 року у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи)), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі також ГУ ПФУ, відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті пенсії за вислугою років з урахуванням 5 відсотків до грошового забезпечення, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто в розмірі 61% відповідних сум грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2016 пенсії за вислугою років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі також Закон № 2262-ХІІ), з урахуванням 5 відсотків до грошового забезпечення, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто в розмірі 61 відсоток відповідних сум грошового забезпечення.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, оскільки вважає оскаржуване рішення безпідставним та необґрунтованим, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що розмір його пенсії повинен обчислюватись, виходячи з розміру 61% відповідних сум грошового забезпечення, оскільки при звільненні з ОВС за станом здоров`я (через хворобу), особам, які мають право на пенсію згідно з вищезазначеним законом за вислугу 20 років встановлюється 55% відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до витягу з наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області МВС України від 29.12.2009 № 282о/с звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 64 «Б» (через хворобу) майора міліції ОСОБА_1 . Вислуга на день звільнення становить: календарна 16 років, 02 місяці 00 днів; пільгова 22 роки 01 місяць 07 днів.

Позивачу відповідачем призначена пенсія за вислугу років згідно Закону № 2262-ХІІ виходячи з 56% грошового забезпечення.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою про проведення перерахунку пенсії в розмірі 61% відповідних сум грошового забезпечення з моменту настання права на перерахунок, а саме з 01.01.2016.

26.09.2023 листом відповідача повідомлено позивача, що оскільки останній звільнений з органів внутрішніх справ України у запас за статтею 64 п. «Б» (через хворобу) та вислуга років складає 22 роки, тому розмір пенсії обчислено у розмірі 56% відповідних сум грошового забезпечення, немає.

Вважаючи дії відповідача з відмови у перерахунку пенсії протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачу, який звільнений в запас, правильно встановлено пенсію у розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення, оскільки розмір 55% грошового забезпечення при обрахуванні пенсії застосовується для осіб, які звільнені «у відставку» за віком або за станом здоров`я.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 2262-XII (в редакції на час призначення пенсії позивачу) визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114 (в редакції чинній на момент призначення пенсії, далі - Положення № 114), звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Згідно з підпунктом «б» пункту 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

Відповідно до пункту «б» статті 65 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії, винесеним до звільнення особи із служби.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що звільнення зі служби в запас і у відставку є різними формами звільнення та пов`язані з настанням різних обставин.

Звільнення у запас через хворобу здійснюється у випадку недосягнення особою віку, встановленого Законом № 2232-XII для перебування у запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я непридатні до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатні 2-го ступеня). Натомість звільнення у відставку через хворобу здійснюється щодо осіб, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивача звільнено у запас Збройних сил України за пунктом 64 «б» (через хворобу) з 29.12.2009 згідно з наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Тернопільській області від 29.12.2009 № 282/о/с.

На момент призначення пенсії позивачу (15.01.2010) пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 2262-XII діяв в редакції Закону від 04.02.1994 № 3946-12, за змістом якої пенсії за вислугу років військовослужбовцям призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 відсотків, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. За кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір 55 відсотків грошового забезпечення при обрахуванні пенсії застосовується для осіб, які звільнені у відставку за віком або за станом здоров`я. Позивачу, який звільнений в запас, вірно встановлено пенсію у розмірі 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення та додатково за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Крім того, за правилами статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції Закону від 23.12.2015 № 900-VIII) пенсії перераховують у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Водночас з 01.01.2016 не відбулось підвищення чи ведення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» внесено зміни в пункт «а» статті 13 Закону № 2262-XII та розширено коло осіб, яким призначається пенсія на підставі пункту «а» частини першої статті 13 цього Закону за рахунок осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Як встановлено у справі, що розглядається, позивач звільнений у запас Збройних Сил за пунктом 64 «б» (через хворобу ) 29.12.2009 року, службу в поліції не проходив, а отже, норма статті 13, яка набрала чинності з 07.11.2015 на позивача не розповсюджується.

Таким чином передбачені статтею 63 Закону № 2262-XII підстави для перерахунку раніше призначених пенсій не настали.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах висловлені Верховним Судом у справах №№ 1.380.2019.0000262 (постанова від 05.02.2021), 1.380.2019.0002722 (постанова від 11.03.2021), 0540/6069/18-а (постанова від 13.04.2022) та вірно враховані судом першої інстанції при постановлені оскаржуваного рішення.

При цьому покликання апелянта на правові позиції висловлені Верховним Судом у інших справах, безпідставні, оскільки обставини цих справ не відповідають обставинам справи, що розглядається.

Зокрема, на відміну від обставин справи, що розглядається, вони стосуються осіб, звільнених за іншого правового регулювання спірних правовідносин, під час дії нової редакції статті частини першої 13 Закону № 2262-ХІІ.

Зазначені у апеляційній скарзі рішення судів першої та апеляційної інстанції, які на думку апелянта свідчать про необхідність вирішення спору на його користь, не є підставою для інших висновків суду у справі, що розглядається, оскільки суперечать правовим висновкам Верховного Суду в аналогічних спорах, які за частиною п`ятою статті 242 КАС України повинні враховуватися садами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення , а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 500/6513/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 20.06.24