Постанова

від 19.06.2024 по справі 200/5487/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 200/5487/21

адміністративне провадження № К/990/18050/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

за участі:

секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,

представника Позивача: Романенка А.В.

представника Відповідача: Попової І.В.

розглянувши у судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг»

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року (суддя Череповський Є.В.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року (судді: Геращенко І.В., Компанієць І.Д., Казначеєв Е.Г.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг»

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг» (далі - ТОВ «Метінвест Інжиніринг», Позивач) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, далі також ), в якому просило: визнати протиправними дії щодо нарахування пені з податку на додану вартість в сумі 5 575 742,58 грн шляхом внесення відповідного запису (даних, операцій) до інтегрованої картки платника податку на додану вартість ТОВ «Метінвест Інжиніринг»; зобов`язати здійснити коригування даних в інформаційній системі органів ДПС шляхом виключення з інтегрованої картки ТОВ «Метінвест Інжиніринг» платника податків з податку на додану вартість пені в сумі 5 575 742,58 грн.

На обґрунтування позовних вимог вказало про безпідставність визначення йому суми пені з податку на додану вартість в розмірі 5 575 742,58 грн, оскільки ним своєчасно сплачено грошові зобов`язання визначені податковим повідомленням-рішенням № 0001705107 від 1 грудня 2020 року. Позивач вважав, що це податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, а сума грошового зобов`язання визначена новим податковим повідомленням-рішенням № 0001705107 від 1 грудня 2021 року була сплачена Позивачем в межах визначеного законодавством 10-денного строку з моменту його отримання. Також вказував, що підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) на час спірних правовідносин не було передбачено нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 14 вересня 2021 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Офісу великих платників податків Державної податкової служби (правонаступником якого є Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) щодо нарахування ТОВ «Метінвест Інжиніринг», пені з податку на додану вартість в сумі 5 575 742,58 грн шляхом внесення відповідного запису (даних, операцій) до інтегрованої картки платника податку на додану вартість ТОВ «Метінвест Інжиніринг»; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Перший апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 27 січня 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 28 жовтня 2022 року касаційні скарги ТОВ «Метінвест Інжиніринг», та Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, задовольнив частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі № 200/5487/21 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалюючи постанову, Верховний Суд вказав, що:

- грошові зобов`язання підлягають сплаті протягом десяти днів саме з дня їх узгодження, а не отримання нового податкового повідомлення-рішення, яким за результатами судового оскарження фактично фіксується сума узгодженого грошового зобов`язання, правомірність нарахування якого підтверджена судом. Норми ПК України хоча і передбачають направлення нового податкового повідомлення-рішення у випадку зменшення в судовому порядку суми грошового зобов`язання, однак воно має інше юридичне значення та наслідки. Зокрема, на таке рішення не розповсюджується процедура узгодження грошового зобов`язання та/або виникнення права на його повторне оскарження. Аналогічні висновки містяться, зокрема, в постановах Верховного Суду від 7 грудня 2020 року у справі № 826/15527/17, від 12 серпня 2021 року у справі № 804/3114/16. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про своєчасність сплати Позивачем узгоджених грошових зобов`язань, адже сплата відбулася поза межами десяти днів з дня узгодження грошових зобов`язань;

- у разі залишення без змін частини нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку судового оскарження, пеня, нарахована за несплату такого, відображається в ІКП платника податку та підлягає сплаті за весь період заниження такого зобов`язання, в тому числі і за період адміністративного та/або судового оскарження; пеня Позивачу має бути нарахована на суму заниженого податкового зобов`язання, правомірність збільшення якого підтверджена у судовому порядку, за увесь час його заниження (у тому числі за період судового оскарження), а нарахування пені має розпочатися з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження. Суди попередніх інстанцій не перевірили правильність нарахування Позивачу пені в сумі 5 575 742,58 грн відповідно до пункту 129.1 статті 129 ПК України, відповідний розрахунок нарахування пені до матеріалів справи Відповідачем не долучений та судами попередніх інстанцій не досліджений. Відповідачем у відзиві на позовну заяву було наведено таблицю розрахунку пені, проте таку судами також не досліджено. Зокрема, в контексті вказаного вище судам необхідно встановити дату початку нарахування пені та дату закінчення її нарахування, а також суму, на яку така нараховується;

- судами не досліджено та не встановлено за який саме період було нараховано пеню, як і не встановлено і суму пені, нарахованої з 1 березня 2020 року;

- нарахована, але не сплачена за період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця, в якому завершується дія карантину пеня підлягає списанню. При цьому судами встановлено, що пеня в розмірі 5 575 742,58 грн, нарахована Позивачу, останнім була сплачена в повному обсязі. Вказаній обставині в контексті зазначеної норми оцінки надано не було. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суди фактично не дослідили доказів та не надали належної оцінки спірним правовідносинам в зазначеному вище правовому регулюванні, та не дотримались принципів процесуального закону.

За результатами нового розгляду Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 24 серпня 2023 року адміністративний позов задовольнив частково:

- визнав протиправними дії Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків щодо нарахування ТОВ «Метінвест Інжиніринг» пені з податку на додану вартість в період з 14 по 18 грудня 2020 року на суму 9 076,25 грн;

- зобов`язав Відповідача здійснити коригування даних в інформаційній системі органів ДПС шляхом виключення з інтегрованої картки ТОВ «Метінвест Інжиніринг», нарахованої пені з податку на додану вартість за період з 14 по 18 грудня 2020 року в сумі 9 076,25 грн;

- в іншій частині позову відмовив.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вказав:

- пеня Позивачу має бути нарахована на суму заниженого податкового зобов`язання, правомірність збільшення якого підтверджена у судовому порядку, за увесь час його заниження (у тому числі за період судового оскарження), а нарахування пені має розпочатися з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження;

- Відповідач в порушення вимог статті 129 ПК України протиправно нарахував пеню за період з 14 по 18 грудня 2020 року, оскільки відповідні зобов`язання були оплачені 14 грудня 2020 року;

- Позивач в період з 1 березня по 13 грудня 2020 року не був звільнений від нарахування пені. Отже Відповідач правомірно нараховував пеню на грошове зобов`язання в період дії карантину.

З цими висновками погодився суд апеляційної інстанції й постановою від 13 грудня 2023 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

В березні 2018 року ТОВ «Метінвест Інжиніринг» звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 4 грудня 2017 року № 0007824711 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 13 841 293,50 грн, з яких 9 227 529 грн основний платіж, а 4 613 764,50 грн - штрафні санкції.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 26 червня 2018 року у справі №805/1974/18-а, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, позов ТОВ «Метінвест Інжиніринг» задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 4 грудня 2017 року № 0007824711 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі податкових зобов`язань 9 227 529,00 грн та застосованих штрафних санкцій в розмірі 4 613 764,50 грн.

Верховний Суд постановою від 16 листопада 2020 року ці рішення змінив і скасував податкове повідомлення-рішення від 4 грудня 2017 року № 0007824711 в частині визначення суми грошових зобов`язань з штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 306 882,25 грн; в іншій частині позовних вимог відмовив.

4 грудня 2020 року Позивач отримав нове податкове повідомлення-рішення № 0001705107 від 1 грудня 2020 року, яке містило зменшену суму штрафу відповідно до постанови Верховного Cуду від 16 листопада 2020 року у справі № 805/1974/18- а. Отже, попереднє податкове повідомлення-рішення від 4 грудня 2017 року № 0007824711 є відкликаним.

Податкове повідомлення-рішення від 1 грудня 2020 року № 0001705107 сплачено Позивачем в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями від 14 грудня 2020 року № 380649, № 380648 на загальну суму 11 534 411,25 грн: податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 9 227 529,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 2 306 882,25 грн.

18 та 30 грудня 2020 року Відповідач нарахував пеню з податку на додану вартість в розмірі 5 575 742,58 грн.

Позивач платіжним дорученням № 382518 від 18 грудня 2021 року сплатив пеню у розмірі 5 580 313,04 грн.

Відповідач у ІКП з ПДВ Позивача здійснив коригування щодо нарахованої пені шляхом її погашення 18 грудня 2021 року у сумі 4 787 798,23 грн, а 31 грудня 2021 року у сумі 787 944,35 грн.

Станом на 31 грудня 2021 року у Позивача відсутня сума нарахованої пені, а також наявна переплата у розмірі 34 989,54 грн.

Відповідно до розрахунку пені за податковою декларацією за березень 2017 року граничний термін сплати за вищезазначеною податковою декларацією, Відповідачем визначено 30 квітня 2017 року. Початок нарахування пені - 3 травня 2017 року, дата закінчення нарахування пені - 18 грудня 2020 року. Кількість календарних днів нарахування пені - 1325, сума заниженого податкового зобов`язання -9 227 529,00 грн, сума нарахованої пені - 5 575 742,58 грн.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог такими, що ухвалені з порушенням процесуального права та без дотримання норм матеріального права, Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю заявлені позовні вимоги ТОВ «Метінвест Інжинірінг».

Підставами касаційного оскарження Позивач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) з покликанням на те, що суди ухвалили рішення без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права.

Позивач вважає, що суд першої інстанції повинен був передати спір у справі до Господарського суду Запорізької області для подальшого розгляду в межах справи № 908/2043/23 про банкрутство ТОВ «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ». В обґрунтування своєї позиції покликається на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постановах у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/2210/17, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 6 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19, від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 1340/3510/18.

Представник Позивача також вважає, що була порушена процедура проведення перевірки, за наслідками якої прийнято податкове повідомлення-рішення, внаслідок несвоєчасної сплати за яким нараховано спірний у справі розмір пені. Покликається при цьому на висновки Верховного Суду у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 813/1041/18, від 17 червня 2020 року у справі № 807/1672/15, від 24 січня 2019 року у справі № 826/500/15, від 17 березня 2018 року у справі № 1570/7146/12, від 24 жовтня 2018 року у справі № 808/1746/15, від 4 лютого 2019 року у справі № 807/242/14, від 11 липня 2019 року у справі № 804/8855/14, від 24 квітня 2020 року у справі № 0440/5997/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, Верховного Суду України у постановах від 16 лютого 2016 року у справі № 826/12651/14, від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14.

Щодо безпідставності нарахування пені загалом Позивач звертає увагу на те, що суму податкового зобов`язання, визначеного у податковому повідомлення-рішенні від 4 грудня 2017 року № 0007824711, було узгоджено 16 листопада 2020 року, граничним строком для її сплати є 1 грудня 2020 року. Таким чином, саме 1 грудня 2020 року контролюючий орган мав нараховувати пеню з податку на додану вартість відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 805/1974/18-а від 16 листопада 2020 року.

Наголошує Позивач і на тому, що сума визначеного ним грошового зобов`язання була сплачена м в межах визначеного законодавством 10-денного строку з моменту отримання нового податкового повідомлення-рішення, а саме платіжними дорученнями від 14 грудня 2020 року №380648, №380649, отже і підстави для нарахування пені повністю відсутні.

Позивач також окремо стверджує про неможливість застосування Відповідачем штрафних санкцій з 1 березня 2020 року. Пояснює, що висновки щодо застосування абзацу одинадцятого пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України Верховний Суд формував у постановах від 10 серпня 2021 року № 520/18407/2020, від 28 жовтня 2022 року № 200/5487/21. Представник Позивача наполягає, що до цих правовідносин апеляційний суд безпідставно застосував абзац десятий пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, який регулює питання щодо незастосування штрафних санкцій, а не пені. З урахуванням вищевикладеного вважає, що Відповідач необґрунтовано обчислив та застосував пеню у період дії карантину з 1 березня 2020 року до 30 грудня 2020 року.

3.2. Доводи Відповідача (наведені у відзиві на касаційну скаргу)

Представник Відповідача у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін й стверджує про неподібність правовідносин у цій справі та справах, на неврахування висновків Верховного Суду в яких покликається Позивач у касаційній скарзі.

Наголошує, що:

- грошові зобов`язання підлягають сплаті протягом десяти днів саме з дня їх узгодження, а не отримання нового податкового повідомлення-рішення, яким за результатами судового оскарження фактично фіксується сума узгодженого грошового зобов`язання, правомірність нарахування якого підтверджена судом. Норми ПК України хоча і передбачають направлення нового податкового повідомлення-рішення у випадку зменшення в судовому порядку суми грошового зобов`язання, однак воно має інше юридичне значення та наслідки. Зокрема, на таке рішення не розповсюджується процедура узгодження грошового зобов`язання та/або виникнення права на його повторне оскарження;

- пеня Позивачу має бути нарахована на суму заниженого податкового зобов`язання, правомірність збільшення якого підтверджена у судовому порядку, за увесь час його заниження (у тому числі за період судового оскарження), а нарахування пені має розпочатися з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження і припинитися днем сплати самої пені;

- положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України визначають, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати. Предметом розгляду у даній справі є нарахування пені за порушення сплати податку на додану вартість. Таким чином, Позивач в період з 1 березня 2020 року по 18 грудня 2020 року не був звільнений від нарахування пені.

Щодо обраного способу захисту Відповідач звертає увагу на те, що пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачає, що нарахована, але не сплачена за цей період (з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця, в якому завершується дія карантину) пеня підлягає списанню. При цьому судами встановлено, що пеня в розмірі 5 575 742,58 грн нарахована позивачу, останнім була сплачена в повному обсязі. Вказаній обставині в контексті зазначеної норми оцінки надано не було. І також суди не звернули увагу на те, що пеня на суму грошового зобов`язання (узгодженого судовим рішенням) є самостійним зобов`язанням, яке підлягає сплаті протягом 10 днів з моменту узгодження і при не сплаті нараховується за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день, тобто до 18 грудня 2020 року.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд, заслухавши представників Позивача та Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

4.1.1. Щодо поширення на цю справу юрисдикції адміністративних судів

Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (Господарський процесуальний кодекс України (далі також -ГПК України), Кодекс адміністративного судочинства України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є Кодекс України з питань банкрутства (далі - КУзПБ).

Водночас у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з «майновими вимогами до боржника», а у статті 7 КУзПБ - про «всі майнові спори, стороною в яких є боржник».

При цьому, спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.

У постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку про те, що провадження у справі про банкрутство підвідомчість спору, який виник після 21 жовтня 2019 року, слід визначати із застосуванням норм статті 7 Кодексу України з питань банкрутства як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 1 листопада 2023 року у справі № 908/129/22, вимоги платника податку (у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб`єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому такі спори віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

Отже, питання нарахування пені Відповідачем при здійснені ним функцій, передбачених ПК України, не пов`язане зі справою про банкрутство. Фактично спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у межах публічно-правового спору у сфері податкових правовідносин, за результатами здійснення податковим органом владних управлінських функцій - податкового контролю. Тому автоматичне віднесення до господарської юрисдикції таких спорів не узгоджується з принципом правової визначеності.

З урахуванням цього не знайшли свого підтвердження наведені в касаційній скарзі доводи Позивача про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства з підстав порушення справи про його банкрутство.

4.1.2. Щодо доводів про порушення Відповідачем процедури проведення перевірки

Позивач в касаційній скарзі наводить доводи, згідно з якими порушена процедура проведення перевірки, за наслідками якої прийнято податкове повідомлення-рішення внаслідок несвоєчасної сплати за яким нараховано спірний у справі розмір пені.

В контексті наведеного Суд звертає увагу на те, що за змістом установлених у ході розгляду справи обставин, ТОВ «Метінвест Інжиніринг» оскаржувало в судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 4 грудня 2017 року № 0007824711. За результатами розгляду цієї позовної заяви Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 26 червня 2018 року у справі №805/1974/18-а ухвалив рішення, що залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, яким позов ТОВ «Метінвест Інжиніринг» задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 4 грудня 2017 року № 0007824711 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі податкових зобов`язань 9 227 529,00 грн та застосованих штрафних санкцій в розмірі 4 613 764,50 грн.

Верховний Суд постановою від 16 листопада 2020 року ці рішення змінив і скасував податкове повідомлення-рішення від 4 грудня 2017 року № 0007824711 в частині визначення суми грошових зобов`язань зі штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 306 882,25 грн; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Фактично обставини дотримання процедури проведення перевірки підлягали доказуванню при вирішенні спору щодо відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України податкового повідомлення-рішення від 4 грудня 2017 року № 0007824711.

Позивач не наводить доводів, які б свідчили про неможливість належної (у визначеному проесуальним законодавством порядку) реалізації наданих йому процесуальним законом прав щодо оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку від 4 грудня 2017 року № 0007824711 з підстав недотримання визначеної ПК України процедури проведення перевірки.

Так, питання правомірності чи неправомірності податкового повідомлення-рішення за наслідками, як вважає Позивач, незаконної перевірки, виходить за межі доказування для цілей вирішення цього позову.

Для вирішення цього спору необхідним є встановлення обставин, що підтверджують або спростовують правомірність нарахування пені за несвоєчасну сплату зобов`язань за таким податковим повідомленням-рішенням.

З урахуванням цього не утворюють підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідні покликання у касаційній скарзі.

Верховний Суд у постановах від 31 травня 2019 року у справі № 813/1041/18, від 17 червня 2020 року у справі № 807/1672/15, від 24 січня 2019 року у справі № 826/500/15, від 17 березня 2018 року у справі №1570/7146/12, від 24 жовтня 2018 року у справі № 808/1746/15, від 4 лютого 2019 року у справі № 807/242/14, від 11 липня 2019 року у справі № 804/8855/14, від 24 квітня 2020 року у справі № 0440/5997/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, та Верховний Суд України у постановах від 16 лютого 2016 року у справі № 826/12651/14, від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14 висновки формував за інших підстав позову, іншого предмету та правового регулювання, а тому вони не можуть визнаватися подібними для цілей касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

4.1.3. Щодо правової оцінки покликань Позивача про своєчасну сплату ним зобов`язань

У ході розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що Позивач оскаржив в судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 4 грудня 2017 року № 0007824711 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі податкових зобов`язань 9 227 529,00 грн та застосованих штрафних санкцій в розмірі 4 613 764,50 грн.

Верховний Суд постановою від 16 листопада 2020 року у справі № 805/1974/18-а скасував це рішення в частині визначення суми грошових зобов`язань з штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 306 882,25 грн; в іншій частині позовних вимог відмовив.

4 грудня 2020 року Позивач отримав нове податкове повідомлення-рішення 1 грудня 2020 рок № 0001705107, яке містило зменшену суму штрафу відповідно до постанови Верховного Cуду від 16 листопада 2020 року у справі № 805/1974/18- а.

Позивач вважає, що саме з часу отримання нового податкового повідомлення-рішення у нього виник обов`язок щодо сплати відповідних зобов`язань.

Цим доводам вже надавав оцінку Верховний Суд при попередньому розгляді цієї справи й вказав таке:

Так, скеровуючи справу на новий розгляд, у постанові від 28 жовтня 2022 року, сформував висновки, відповідно до яких:

- грошові зобов`язання підлягають сплаті протягом десяти днів саме з дня їх узгодження, а не отримання нового податкового повідомлення-рішення, яким за результатами судового оскарження фактично фіксується сума узгодженого грошового зобов`язання, правомірність нарахування якого підтверджена судом. Норми ПК України хоча і передбачають направлення нового податкового повідомлення-рішення у випадку зменшення в судовому порядку суми грошового зобов`язання, однак, воно має інше юридичне значення та наслідки. Зокрема, на таке рішення не розповсюджується процедура узгодження грошового зобов`язання та/або виникнення права на його повторне оскарження. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про своєчасність сплати Позивачем узгоджених грошових зобов`язань;

- у разі залишення без змін частини нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку судового оскарження, пеня, нарахована за несплату такого, відображається в ІКП платника податку та підлягає сплаті за весь період заниження такого зобов`язання, в тому числі і за період адміністративного та/або судового оскарження; пеня Позивачу має бути нарахована на суму заниженого податкового зобов`язання, правомірність збільшення якого підтверджена у судовому порядку, за увесь час його заниження (у тому числі за період судового оскарження), а нарахування пені має розпочатися з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження.

Така ж правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 804/3114/16, від 7 грудня 2020 року у справі № 826/15527/17, від 31 жовтня 2023 року у справі № 826/9086/17, від 22 лютого 2024 року у справі № 813/4825/17.

За змістом частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З урахуванням цього Суд не може не врахувати ці висновки Верховного Суду та надати нову правову оцінку відповідним доводам представника Позивача, які наводились, зокрема, і при попередньому розгляді справи.

Отже відсутні підстави вважати, що у цій частині правова оцінка доводів Позивача судами першої та апеляційної інстанцій здійснена без дотримання норм процесуального права та без урахування відповідних висновків Верховного Суду.

4.1.4. Щодо правомірності нарахування пені з 1 березня до 13 грудня 2020 року

Суд звертає увагу на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині висновків щодо недотримання вимог законодавства при нарахуванні Відповідачем пені з 14 до 18 грудня 2020 року не оскаржуються Відповідачем.

Надаючи правову оцінку правомірності дій Відповідача в частині нарахування пені за період з 1 березня до 13 грудня 2020 року в контексті висновків судів попередніх інстанцій, Суд звертає увагу на таке.

Кабінет Міністрів України установив карантин на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року.

З метою запровадження податкових та неподаткових пільг, пов`язаних із строком сплати податків, нарахуванням заробітної плати за дні вимушеного простою, термінами подачі податкових декларацій, термінами проведення перевірок, нарахування штрафних санкцій та пені Верховна Рада України 17 березня 2020 року ухвалила Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 533-IX, який набув чинності 18 березня 2020 року.

Цим Законом підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 52-1.

Відповідно до цієї норми за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах, що застосовуються на загальних підставах;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

У зв`язку з набранням чинності Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року та «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 591-IX від 13 травня 2020 року ця норма викладена у новій редакції.

Відповідно до пояснювальної записки до законопроекту Закону № 591-IX пропонувалося внесення змін та продовження строку ненарахування пені по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відтак, з 29 травня 2020 року (дата набрання чинності Закону № 591-IX від 13 травня 2020 року) пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України викладений у наступній редакції:

За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати (абзац 10).

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню (абзац 11).

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.162 та 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України:

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже пеня та штрафні санкції, за визначеннями у ПК України, це - два окремі поняття. Їх застосування відбувається за конкретних й чітко визначених в ПК України обставин.

При цьому ДПС України неодноразово надавала роз`яснення щодо правил нарахування пені в період дії карантину.

Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд у цій справі, зауважував на необхідності встановлення розміру пені, що нарахована Відповідачем з 1 березня 2020 року. Суди ж, ухвалюючи рішення, лише вказали що з 12 червня 2020 року по 18 грудня 2020 року (190 днів) Відповідач нарахував пеню на суму 344 897,81 грн, сума пені за один день складає 1 815,25 грн (344 897,81/190).

Однак, на виконання вимог постанови Верховного Суду суди так і не встановили розмір пені, що нарахований з 1 березня 2020 року до 11 червня 2020 року та загальну суму пені, що нарахована з 1 березня 2020 року до 13 грудня 2020 року включно (з урахуванням того, що суди визнали неправомірним нарахування пені з 14 по 18 грудня 2020 року і в цій частині рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються в касаційному порядку).

В матеріалах справи міститься розрахунок пені (том 1, а.с. 96; том 3, а.с. 19), однак такий досліджений судами лише фрагментарно, що не дає суду можливості пересвідчитися в обставинах який же саме конкретний розмір пені нарахував Відповідач Позивачу на час дії карантину (а саме з 1 березня 2020 року до 13 грудня 2020 року). Це не дає й правових підстав суду касаційної інстанції аби вирішити позов по суті.

Відтак підтвердились наведені у касаційній скарзі доводи Позивача про неврахування судами попередніх інстанцій при вирішенні спору висновків Верховного Суду щодо застосування абзацу 10 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, що наведені в постановах від 10 серпня 2021 року № 520/18407/2020, від 28 жовтня 2022 року № 200/5487/21. Подібний підхід щодо застосування цієї норми Верховний Суд демонстрував також і в постанові від 8 червня 2023 року у справі № 160/18383/21.

Однак не встановлення обставин, на необхідність дослідження яких вказував Верховний Суд при попередньому розгляді цієї справи, не дослідження зібраних у справі доказів, унеможливлює вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Натомість відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

У цій справі порушення допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, а тому справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг» задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх