Постанова

від 20.06.2024 по справі 420/5472/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року

м. Київ

справа № 420/5472/23

адміністративне провадження № К/990/30735/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 420/5472/23

за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, - ОСОБА_2 про визнання протиправним і скасування рішення, стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року, постановлену у складі: головуючого судді Лебедєвої Г.В., і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року, ухвалену у складі: судді-доповідача Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравченка К.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області (далі - КДКА Одеської області, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, - ОСОБА_2 (далі - третя особа) - з вимогами:

- визнати протиправним і скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області 20.12.2022 (провадження №413/20, реєстраційний №413/2/14-2/2022);

- стягнути з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на його користь 100 000 (сто тисяч) гривень на відшкодування завданої моральної шкоди та судовий збір.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та відкрито провадження у справі № 420/5472/23.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 позовну заяву залишено без руху (після відкриття провадження) та запропоновано позивачеві усунути її недоліки шляхом надання суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Залишаючи без руху позов, суд першої інстанції зазначив, що в спірних правовідносинах строк звернення до суду необхідно обчислювати із 27 грудня 2022 року - із дня, коли копію оскаржуваного рішення засобами поштового зв`язку було доставлено до поштового відділення, яке обслуговує адресу, за якою проживає позивач.

Суд першої інстанції констатував, що в заяві про поновлення строку на звернення до суду, позивач, як на підставу вважати, що відповідний строк він пропустив з поважних причин, посилався на те, що в межах строку він двічі намагався подати відповідний позов через Електронний суд: 16 і 22 січня 2023 року, проте в першому випадку - позов не був зареєстрований внаслідок технічного збою, а в другому - у нього нестабільно працювала мережа Інтернет.

Водночас, як зазначив суд першої інстанції, указані аргументи не були підтверджені належними доказами.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 позивачеві продовжено строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2023.

Як зазначив суд першої інстанції, у вказаній ухвалі, на виконання ухвали про залишення позову без руху від 24.05.2023, позивач подав заяву, у якій пояснив, що позов, поданий 16.01.2023, не був зареєстрований через збій підсистеми «Електронний суд» унаслідок знеструмлення сервера через екстрені (аварійні) відключення, що підтверджується листом Одеського окружного адміністративного суду. Удруге до суду позивач звернувся 22.01.2023, одразу як йому стало відомо про відмову в реєстрації позову, поданого 16.01.2023.

Оцінивши вказані аргументи, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено, що 16 .01.2023 він звертався до суду з аналогічним позов, і що його реєстрація не була проведена з причин, що від нього не залежать. Також суд першої інстанції зауважив, що позивач не надав інформації щодо наслідків розгляду його позову (позовів) поданого 22 січня 2023 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2023, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2023, позов залишено без розгляду.

Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що в спірних правовідносинах не було підстав уважати, що строк звернення позивач пропустив з поважних причин.

Як установив суд першої інстанції, уперше до суду з аналогічним позовом позивач звернувся 16.01.2023, тобто в межах строку звернення до суду, який у спірних правовідносинах становить 1 місяць й починає обчислюватися з 27 грудня 2022 року.

Судом першої інстанції з`ясовано, що 16.01.2023, під час чергового екстреного відключення електроенергії відбулося некоректне завершення роботи серверного обладнання, у зв`язку з чим у функціонуванні підсистеми «Електронний суд» стався збій, унаслідок якого було відмовлено в реєстрації позову позивача і запропоновано направити документи на електронну пошту суду.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що 22.01.2023 від позивача до Одеського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшли два аналогічні позови: № 420/1220/23 і № 420/1224/23. У справі № 420/1220/23 Одеським окружним адміністративним судом на підставі заяви ОСОБА_1 було постановлено ухвалу про повернення позовної заяви, а у справі № 420/1224/23 - ухвалу про залишення позову без розгляду, у якій було констатовано, що подання двох позовів (№ 420/1220/23 і № 420/1224/23) з однаковим предметом і з тих самих підстав є формою зловживання процесуальними правами.

Посилаючись на вказаний висновок про зловживання процесуальним правом, суд першої інстанції зазначив, що попередні звернення позивача до суду не є підставою для переривання строку звернення до суду й не є свідченням того, що строк звернення до адміністративного суду позивач пропустив з поважних причин.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими аргументами суду першої інстанції, зазначивши, що повернення / залишення без розгляду судом первісної позовної заяви, поданої в межах строку звернення до суду (у справах № 420/1224/23, № 420/1220/23), не є поважною підставою для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

Суд апеляційної інстанції також уважав, що в ситуації позивача для належного захисту своїх прав він повинен був оскаржувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду від 16.03.2023 у справі № 420/1224/23, а не звертатися до суду з новим позовом.

ІI. Провадження в суді касаційної інстанції

Уважаючи судові рішення судів попередніх інстанцій такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2023, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про пропуск ним строку на звернення до суду без поважних причин є необґрунтованим.

Як зазначив позивач, фактично пропуск строку був обумовлений обставинами, що перебували поза його контролем.

Так, за доводами позивача, вперше до суду він звернувся у межах строку звернення - 16 січня 2023 року, що також не заперечувалося судами попередніх інстанцій. Однак, з незалежних від нього технічних причин, підтверджених листом Одеського окружного адміністративного суду, відповідний позов не був зареєстрований.

У другому випадку технічні збої в роботі підсистеми «Електронний суд» та / або мережі Інтернет призвели до того, що до Одеського окружного адміністративного суду одночасно надійшло дві однакові позовні заяви, які було зареєстровано як дві окремі справи. У справі № 420/1224/23 за таким позовом було відкрито провадження та було поновлено строк на звернення до суду, проте з ініціативи відповідача позов у справі № 420/1224/23 у подальшому було залишено без розгляду. Мотивом для такого рішення було одночасне подання двох однакових позовів, що не охоплювалося дійсним волевиявленням позивача.

Позивач зауважує, що питання про залишення позову без розгляду у справі № 420/1224/23 Одеський окружний адміністративний суд вирішував лише 16.03.2023 (уже за межами строку звернення до суду), хоча відповідні обставини існували і станом на день відкриття провадження у справі № 420/1224/23.

Позивач зазначає, що як і в минулі рази, без жодних зволікань, в день ухвалення Одеським окружним адміністративним судом ухвали від 16.03.2023 у справі № 420/1224/23 він знову звернувся до суду з аналогічним позовом. Позивач уважає, що на всіх етапах оскарження рішення КДКА Одеської області від 20.12.2022 його поведінка була добросовісною: ним кожного разу були зазначені всі обставини, що передували зверненню до суду; на виконання вимог суду ним надавалися детальні пояснення щодо окремих аспектів звернення до суду та технічних збоїв, які супроводжували такі звернення.

Відповідач та третя особа у відзивах на касаційну скаргу зазначають, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального і процесуального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.

Відповідач та третя особа акцентують увагу на тому, що попереднє звернення до суду, на яке посилається позивач, як на підставу вважати, що строк ним було пропущено з поважних причин, було правильно визнано судами як зловживання процесуальним правом.

Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 08.09.2023. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Єресько Л.О., Соколову В.М.,

Ухвалою Суду від 18 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 1 частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У частині третій статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.

Відповідно до частини восьмої статті 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

IV. Позиція Верховного Суду

Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Звернення до суду за межами строків, визначених у статті 122 КАС України, або в інших законах, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

Отже, КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, - немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій головним чином виходили з того, що звернення з аналогічними позовами у справах № 420/1224/23 та № 420/1220/23 було зловживанням процесуальними правами для маніпуляцій з автоматизованим розподілом, а тому посилання позивача на обставини такого звернення до суду не може свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Суди попередніх інстанцій цілком правильно зазначили, що застосування судом процесуальних наслідків зловживання процесуальними правами не може бути виправданням несвоєчасного звернення до суду при повторному пред`явленні того ж позову.

Водночас Суд зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що в ситуації позивача мало місце саме зловживання, направлене на маніпуляції з автоматизованим розподілом, були обґрунтовані самим фактом надходження двох однакових позовів.

У судових рішеннях судів попередніх інстанцій хоча і наведено опис доводів, яким позивач пояснював причини, що призвели до того, що з відповідним позовом він звертався тричі: 16 січня 2023 року, 22 січня 2023 року та 17 березня 2023 року, мотивована оцінка таких аргументів позивача у судових рішеннях судів попередніх інстанцій відсутня.

Так, позивач у заявах на виконання ухвал суду першої інстанції про залишення позову без руху (від 05.06.2023) та про продовження строку для усунення недоліків (від 22.06.2023) наполягав, що звернення до Одеського окружного адміністративного суду 16 і 22 січня 2023 року супроводжувалося технічними труднощами, на підтвердження чого ним надавалися листи Одеського окружного адміністративного суду про збій в роботі підсистеми «Електронний суд» та відомості з офіційних джерел щодо перебоїв в роботі електричних та Інтернет мереж.

Суди попередніх інстанцій не оцінювали зміст указаних листів та повідомлень, не співвідносили їх з поясненнями позивача, послідовністю вчинених ним дій під час звернення до суду та загальновідомими обставинами щодо системних відключень електроенергії в Одесі та Одеській області у січні 2023 року внаслідок руйнувань, спричинених атаками росії.

З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що позивач пропустив строк без поважних причин і під час звернення до суду діяв недобросовісно, є передчасними.

Суд також не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про те, що єдиним прийнятним алгоритмом дій у ситуації позивача було оскарження ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі № 420/1224/23 про залишення позовної заяви без розгляду.

КАС України не містить обмежень на повторне звернення до адміністративного суду після повернення або залишення без розгляду позовної заяви. Суд також зазначає, що одним із принципів адміністративного судочинства є диспозитивність - сторони розпоряджаються своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених КАС України.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року скасувати.

Справу № 420/5472/23 направити для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: Л.О. Єресько

В.М. Соколов