Рішення

від 14.06.2024 по справі 145/1185/23

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 145/1185/23 Провадження № 2/145/177/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.06.2024 р. смт Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Копилової Л. В. ,

за участю секретаря Мигдальської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «БІЛЬШОВИК» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 14 липня 2023 року звернулася до суду з позовною заявою до ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «БІЛЬШОВИК» (далі ФГ «БІЛЬШОВИК») про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Обгрунтовуючи позовні вимоги посилалася на те, що вона з 14 грудня 2017 року є власницею земельної ділянки площею 3,4115 га кадастровий номер 0524555700:01:001:0189. На початку 2023 року вона дізналася про те, що належна їй земельна ділянка перебуває в оренді у відповідача, який використовує її для власних потреб в галузі сільського господарства. Однак вона ні з ким договору оренди земельної ділянки не укладала.

Також діями відповідача їй заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що вона зазнала моральних страждань через позбавлення користування земельною ділянкою у 2021 -2023 роках, приклала та продовжує прикладати значних зусиль на відновлення своїх прав. Розмір такої шкоди вона оцінює в сумі 10000 грн.

13 вересня 2023 року позивачка збільшила позовні вимоги, в яких вказувала на те, що відповідач безпідставно користуючись її земельною ділянкою вирощує на ній соняшник. Тому відсутність договірних правовідносин між ними дає підстави вимагати стягнення шкоди з відповідача за безпідставне користування земельною ділянкою. Згідно наданого нею розрахунку розмір такої шкоди складає 46155 грн.21 коп.

З урахуванням збільшення позовних вимог, просить суд:

-скасувати рішення державного реєстратора від 30 грудня 2021 року індексний номер 62687520 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,4115 га кадастровий номер 0524555700:01:001:0189, розташовану в смт Сутиски Вінницького району Вінницької області та зобов`язати відповідача повернути їй вказану земельну ділянку;

-стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в сумі 46155 грн. 21 коп. і моральну шкоду в сумі 10000 грн.;

- стягнути з відповідача на її користь судові витрати по сплаті судового збору, правової допомоги та витрати за проведення судової експертизи.

03 жовтня 2023 року відповідач подав відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що між сторонами у справі 07 травня 2021 року було укладено договір оренди земельної ділянки, належної позивачці. Право оренди зареєстровано відповідно до вимог діючого законодавства. За 2021 рік орендна плата сплачувалася безпосередньо позивачці, за 2022 рік з нею відповідач розрахувався також, що підтверджується платіжною інструкцією. За 2023 рік термін орендної не сплив. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.112-114).

10 жовтня 2023 року позивачка ОСОБА_1 надала суду відповідь на відзив, в якій заперечувала проти відзиву, посилаючись на те, що жодного документального підтвердження про сплату їй орендної плати відповідачем не надано. З порівняння копій договору оренди, який їй направив відповідач та наданої копії до відзиву вбачаються розбіжності. Стверджувала, що такий договір вона не підписувала (а.с.121-122).

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 18 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачці на усунення недоліків.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 липня 2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області Копилової Л.В. від 18 грудня 2023 року справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 грудня 2023 року судом за клопотанням позивачки призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 20 березня 2024 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 13 травня 2024 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 при розгляді справи підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись обставини, наведені у відзиві.

Заслухавши думку сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,4115 га кадастровий номер 0524555700:01:001:0189, розташованої в смт Сутиски Вінницького району Вінницької області (а.с.11-12).

Згідно запису про інше речове право № 46020308 30 грудня 2021 року державним реєстратором за індексним номером 62687520 здійснено державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки за орендарем ФЕРМЕРСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ «БІЛЬШОВИК» строком на 10 років (а.с.13).

З матеріалів реєстраційної справи по державній реєстрації права оренди на земельну ділянку відділом надання адміністративних послуг Уланівської сільської ради видно, що 28 грудня 2021 року ФГ «БІЛЬШОВИК» подано заяву про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,4115 га кадастровий номер 0524555700:01:001:0189, розташованої в смт Сутиски Вінницького району Вінницької області.

30 грудня 2021 року державним реєстратором за індексним номером 62687520 прийнято рішення про державну реєстрацію такого права.

Також в матеріалах реєстраційної справи наявна копія договору оренди № б/н від 07 травня 2021 року, відповідно до якого позивач та відповідач уклали договір оренди земельної ділянки площею 3,4115 га кадастровий номер 0524555700:01:001:0189, розташованої в смт Сутиски Вінницького району Вінницької області строком на 10 років. Договір підписано сторонами (а.с.135-147).

За клопотанням позивача судом витребувано у відповідача оригінал вказаного договору (а.с.149).

Як вбачається з оригіналу договору оренди землі від 07 травня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «БІЛЬШОВИК» такий за змістом та формою відрізняється від копії з матеріалів реєстраційної справи.

Також до вказаного оригіналу додано акт прийому передачі земельної ділянки від 07 травня 2021 року, підписаний сторонами.

Позивачка ОСОБА_1 заперечувала проти підписання договору оренди землі з відповідачем та акту приймання передачі землі від 07 травня 2021 року.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 14 березня 2024 року № 214/24-21 підписи від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 07 травня 2021 року під словом «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» поряд з написом « ОСОБА_1 » виконаним від руки та під словом «Громадянин» у Акті приймання передачі земельної ділянки виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (особами) (а.с.1-6 том № 2).

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В пункті 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц зазначено, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц від 23 листопада 2021 року.

Згідно п.п.70-72 якої, у зазначеному висновку йдеться не про державну реєстрацію права власності за порушником (яке і розглядається як фактичне заволодіння), а про вчинення фізичних дій щодо земельної ділянки - її зайняття (яке не є заволодінням). Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуваннюстаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що вона вже викладала подібні за змістом висновки у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі N 145/2047/16-ц (провадження N 14-499цс19). У пункті 7.27 цієїпостановизазначено: "Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок". Водночас використання у першому реченні слів " (тимчасовим володільцем)" може справляти хибне враження, ніби зайняття земельної ділянки може означати заволодіння (хоч би і тимчасове) цією ділянкою порушником, за яким не зареєстроване право власності, що не відповідало би принципу реєстраційного посвідчення володіння; тому зазначені слова є зайвими. Крім того, за змістомстатті 391 ЦК Українинегаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень); тому слово "права" у першому реченні є зайвим. З метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду відступає від наведеного висновку шляхом уточнення, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і впостанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі N 653/1096/16-ц(провадження N 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Позивач оспорює факт укладення між нею та відповідачем договору оренди землі 07 травня 2021 року, при розгляді справи судом встановлено, що такий договір вона не підписувала, тому такий договір є неукладеним, тобто він не відбувся.

Відповідач з 2021 року користується належною їй земельною ділянкою для власних сільськогосподарських потреб, таким чином позбавляючи її права володіння та користування земельною ділянкою площею 3,4115 га кадастровий номер 0524555700:01:001:0189, розташовану в смт Сутиски Вінницького району Вінницької області.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про усунення перешкод позивачці ОСОБА_1 у користуванні належним їй майном шляхом скасування рішення державного реєстратора від 30 грудня 2021 року індексний номер 62687520 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,4115 га кадастровий номер 0524555700:01:001:0189, розташовану в смт Сутиски Вінницького району Вінницької області та зобов`язання відповідача повернути позивачці вказану земельну ділянку.

Представник відповідача ОСОБА_3 посилався на сплату орендної плати позиваці відповідачем, про що надав суду копії платіжних інструкцій за 2021 -2023 роки.

Однак лише 2 з них свідчать про перерахування коштів саме позивачці, зокрема, згідно копії платіжної інструкції від 19 та 26 грудня 2022 року ФГ «БІЛЬШОВИК» перерахувало ОСОБА_1 13524 та 6726 грн. (а.с.117).

Позивачка стверджувала, що вважала ці кошти аліментами на утримання дитини, так як представник відповідача є батьком її доньки та довгий період часу між ними тривала судова процедура стягнення аліментів. Станом на кінець 2022 року сума заборгованості по аліментам перевищувала 100000 грн. Також вона вживала заходів до повернення коштів відповідачеві, зверталася з листом до відповідача, який залишився без реагування.

З наданих відповідачем копій платіжних інструкцій від 28 грудня 2021 року, 19 грудня 2022 року, 26 грудня 2023 року вбачається, що ФГ «БІЛЬШОВИК» здійснювало перерахування військового збору та ПДФО по господарській діяльності підприємства.

Ця обставина не впливає на висновки суду, оскільки договір оренди земельної ділянки між сторонами не укладався і тому не можна вважати перерахування на користь сторони грошових коштів з будь-якою метою, сплатою орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відсутність договірних відносин між сторонами є підставою вимагати в судовому порядку стягнення шкоди за безпідставне користування земельною ділянкою.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212 1214 ЦК України).

В даному випадку діє презумпція завдавача шкоди, за якої позивач має право вимагати відшкодування шкоди за безпідставне користування земельною ділянкою, а відповідач у випадку його незгоди з розміром шкоди, визначеним позивачем, має право оспорювати цей розмір і доводити менший розмір шкоди.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 357/8975/20.

Позивачка ОСОБА_1 стверджує, що відповідач на належній їй ділянці вирощує соняшник, отримує дохід від його реалізації, тому надала суду свій розрахунок шкоди.

Як вбачається з відомостей сервісу «YouControl» про доходи відповідача ФГ «БІЛЬШОВИК» від реалізації продукції та чистий прибуток за 2021,2022 роки склав: Урожайність 31,9 центнера з 1 га;

Середня ціна реалізації 17671,5 грн. за 1 т. (без дотації і ПДВ);

Чистий дохід від реалізації продукції за 2022 рік 2100,8 тис. грн.;

Чистий прибуток за 2022 рік 514,1 тис.грн.;

Співвідношення чистого прибутку до чистого доходу за 2022 рік 0,24 -514,1 тис.грн./2100,8 тис.грн.

Згідно розрахунку матеріальної шкоди, наданого позивачкою розмір такої шкоди складає 46155 грн. 21 коп. = 3,4115 га * 31,9 ц/га*0,1*17671,5 грн./т*0,24.

А саме, площа земельної ділянки 3,4115 га;

Урожайність 31,9 центнера з 1 га;

Середня ціна реалізації 17671,5 грн. за 1 т. (без дотації і ПДВ);

Чистий дохід від реалізації продукції за 2022 рік 2100,8 тис. грн.;

Чистий прибуток за 2022 рік 514,1 тис.грн.;

Співвідношення чистого прибутку до чистого доходу за 2022 рік 0,24 -514,1 тис.грн./2100,8 тис.грн.

Однак у матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідач вирощує на належній позивачці земельній ділянці саме соняшник.

Згідно відомостей щодо відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та громадських формувань ФГ «БІЛЬШОВИК» основним видом його діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний). Вирощування овочів і баштанних культур.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову позивачці у стягненні з відповідача на її користь шкоди за безпідставне користування земельною ділянкою внаслідок вирощування на ній саме соняшнику в сумі 46 155 грн. 21 коп.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Визначення моральної шкоди закріплено у ст.23 ЦК України, яка визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку за каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За роз`ясненнями п. 9 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Сталою судовою практикою визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Проте позивач ОСОБА_1 не вказує на жодну з ознак завдання їй моральної шкоди та не надає жодного доказу на підтвердження завдання їй моральної шкоди.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд відмовляє.

Згідно положень ч.ч.1,3ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, на професійну правничу допомогу.

За п.1 ч.3 ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1,2ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви майнового характеру фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні станом на 01.01.2023 року становить 2684 грн.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином на момент звернення позивачкою ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом мінімальна сума судового збору за одну вимогу майнового та немайнового характеру у даному випадку складала 1073, 60 грн.

Позивачкою при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 1074 грн. за одну вимогу немайнового характеру, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху було доплачено 2147 грн. 20 коп. за одну вимогу немайнового характеру та майнову вимогу про відшкодування моральної шкоди.

При збільшенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди судовий збір позивачем не сплачено.

Позовні вимоги немайнового характеру позивачки задоволено судом повністю, тому сплачений судовий збір за 2 позовні немайнового характеру в сумі 2147 грн. 20 коп. по 1073 грн. 10 коп. за кожну підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди суд відмовляє, тому судовий збір не стягується з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч.ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу ОСОБА_1 надано суду угоду від 01 березня 2023 року про надання правничої допомоги, укладену між позивачкою та адвокатом Комар О.Г. за № 01/03/23 з оплатою вартості такої в сумі 7000 грн. (а.с.37).

Також позивачкою надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер адвоката, розрахунок вартості виконаних робіт по наданню правничої допомоги та акт приймання передачі № 1/6, згідно яких розмір такої складає 7000 (а.с.38-41).

Суд вважає доведеними витрати понесені позивачкою на правову допомогу у даній справі в сумі 7000 грн., тому приходить до висновку про стягнення їх з відповідача на її користь.

Згідно акту здачі приймання висновку експерта № 214/24-21 вартість почеркознавчої експертизи у даній справі складає 11359 грн. 20 коп. (а.с.7 том № 2).

У зв`язку із задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 суд стягує з відповідача на її користь витрати за проведення експертизи.

Керуючись ст.ст. 317, 391 ЦК України, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «БІЛЬШОВИК» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора від 30 грудня 2021 року індексний номер 62687520 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,4115 га кадастровий номер 0524555700:01:001:0189, розташовану в смт Сутиски Вінницького району Вінницької області.

Зобов`язати ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «БІЛЬШОВИК» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,4115 га кадастровий номер 0524555700:01:001:0189, розташовану в смт Сутиски Вінницького району Вінницької області.

Стягнути з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА«БІЛЬШОВИК» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок, витрати на правову допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) гривень та витрати за проведення судової експертизи в сумі 11359 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) гривень 20 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 червня 2024 року.

Суддя Копилова Л. В.