Ухвала

від 20.06.2024 по справі 463/11526/23

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/11526/23

Провадження №1-кс/463/4656/24

У Х В А Л А

20 червня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретарясудового засідання ОСОБА_2

адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -

в с т а н о в и в:

адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотаннями про скасування арешту накладеного ухвалою слідчогосудді Личаківськогорайонного судум.Львова від 13.02.2024 у справі № 463/11526/23, що полягає у позбавленні права на відчуження майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 4610160300:06:001:0004, площею 2.559 га, за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_4 (розмір частки:74/100) та ОСОБА_5 (розмір частки: 26/100)

Клопотання мотивує, посилаючись на наступне.

Вказаний арештбуло накладеноухвалою слідчогосудді вмежах кримінальногопровадження № 12023141360003180від10.11.2023за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.190КК України з метою збереження майна як речового доказу, оскільки таке відповідає критеріям згідно з вимогами ст. 98 КПК України, містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Однак відповідно до ч.10, ч. 11ст. 170 КПК Українине може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Окрім цього, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину, що повинно бути встановлено в судовому порядку на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих слідчим.

Зі змісту ухвали слідчого судді від 13.02.2024 не вбачається, що у матеріалах провадження наявні будь які докази того, що арештоване майно (земельна) ділянка набута власниками ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального правопорушення, чи є предметом, або знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а самі власники ділянки в рамках кримінального провадження мають статусу підозрюваних осіб.

Положеннями ч. 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики європейського суду з прав людини.

Так Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, згідно вимог ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Разом з цим, як вбачається з вищевикладеного, накладений арешт не сприяє швидкому, повному та неупередженому розслідуванню у кримінальному провадженні, а натомість безпідставно обмежує реалізацію права власників земельної ділянки мирно володіти та користуватися належним їм майном.

Також пунктом 2 ч. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справи від 07.02.2014 р. визначено:

«Арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

При цьому таке майно може перебувати, як у згаданих осіб так і в інших фізичних або юридичних осіб.

Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна».

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України (підстави застосування спеціальної конфіскації майна).

Таким чином, окрім факту належності майна до предмету злочину, використання його як засобу чи знаряддя вчинення злочину чи одержання внаслідок вчинення злочину та/або встановлення, що воно є доходами від такого майна, для застосування арешту майна орган досудового розслідування повинен довести, що власники земельної ділянки набули її у власність протиправно (протизаконно).

В контексті наведеного також звертаємо увагу на те, що згідно кримінально-правової кваліфікації кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 190 КК України (шахрайство) предметом злочину у даному випадку є заволодіння посадовими особами ОК «ЖБК «Квіткове місто» (код ЄДРПОУ 42228404) грошовими коштами покупців (інвесторів) квартир та іншого нерухомого майна шляхом зловживання довірою чи обманом.

Таким чином належна власникам ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) земельна ділянка з кадастровим номером 4610160300:06:001:0004 жодним чином не співвідноситься із предметом доказування у кримінальному провадженні № 12023141360003180 від 10.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Враховуючи наведене просить клопотання задоволити та скасувати вказаний арешт.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав з наведених у ньому мотивів. Додатково пояснив, що власники арештованої земельної ділянки не являються підозрюваними у кримінальному провадженні № 12023141360003180 від 10.11.2023, крім цього таке розпочате за їх зверненням з приводу шахрайських дій «ЖБК «Квіткове місто». З моменту накладення арешту жодні слідчі дії з використанням арештованого майна не здійснюються.

Слідчий чи прокурор в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином.

Заслухавши думку заявника, оглянувши матеріали клопотання про скасування арешту слідчий суддя вважає, що таке підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні слідчого СВ Львівського РУП №1 ГУ Національної поліції у Львівській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141360003180 від 10 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13.02.2024 (справа №463/11526/23, провадження №1-кс/463/1407/24) накладено арешт що полягаєу позбавленніправа навідчуження майна,а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 4610160300:06:001:0004, площею 2.559 га, за адресою: АДРЕСА_1 та яка відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_4 (розмір частки : 74/100) та ОСОБА_5 (розмір часки: 26/100).

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи тривалість накладеного арешту та відсутність повідомлень про підозру у вчинені злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України чи іншого кримінального правопорушення в межах кр.пр. №12023141360003180 від 10 листопада 2023 року, а також беручи до уваги, що жодних додаткових доказів, які б підтверджували наявність потреби у подальшому збережені арешту, слідчим чи прокурором не представлено, такі в судове засідання не з`явились та не спростував аргументи представника власника майна, слідчий суддя вважає, що клопотання слід задоволити та скасувати вказаний арешт майна.

Керуючись ст. ст.170, 174, 371-372 КПК України,-

п о с т а н о в и в:

клопотання адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна задоволити.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13.02.2024 (справа №463/11526/23, провадження №1-кс/463/1407/24) арешт,що полягаєу позбавленніправа навідчуження майна,а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 4610160300:06:001:0004, площею 2.559 га, за адресою: АДРЕСА_1 ,яка відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_4 (розмір частки : 74/100) та ОСОБА_5 (розмір часки: 26/100).

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1