Рішення

від 19.06.2024 по справі 490/1591/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/1802/2024 Справа № 490/1591/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Красноноженко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа: Товарна біржа "Мегаполіс Інфо " про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2024 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача в якому просили суд визнати договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованого на товарній біржі "Мегаполіс-Інфо" в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №1-206 від 25 лютого 2000 року та в КП ММБТІ реєстровим №17666 від 29.03.2000 року від 25 лютого 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Центрального районного суду від 06.03.2024 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач не з`явився, представник позивача надав заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідачі до судового засідання не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, причини неявки суду не відомили. Відзив не подали.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом. У відповідності дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

25 лютого 2000 року між ОСОБА_2 , як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем було укладено договір купівлі продажу №206 квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до пункту 3 вищезазначеного договору, відчужувана квартира належала попередньому власнику ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.1996 року, зареєстрованому в Миколаївському обласному бюро технічної інвентаризації, реєстровий №17667 від 223.08.1996 року.

За змістом вказаного договору купівлі-продажу вбачається, що такий договір зареєстрований у відповідності до статті 15 ЗУ "Про товарну біржу", на товарній біржі "Мегаполіс-Інфо" в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №1-206 від 25 лютого 2000 року.

На час укладення зазначеного договору угоди, які були зареєстровані на товарній біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню.Саме з цих підстав договір купівлі-продажу був прийнятий КП "Миколаївським МБТІ" в якості правовстановлюючого документу, а за позивачем як покупцем, зареєстроване право власності на квартиру, за реєстровим № 17666 від 29.03.2000 року.

Стаття 9 Житлового Кодексу України вказує, що громадяни України мають право на придбання будинків і квартир на біржових торгах.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. За змістом ст.ст.57,58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Положеннями п.4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Договір купівлі-продажу від 25.02.2000 року укладено сторонами під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року(далі ЦК УРСР), ст. 227 якого передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири (житлового будинку), якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Згідно ст. 47 цього Кодексу, недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.

Приписами ст.224 ЦК УРСР встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

При укладанні договору купівлі-продажу від 25.02.2000 року сторони керувались ч.2ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», відповідно до якої, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Саме тому вважали, що договір купівлі-продажу квартири укладено згідно вимог чинного на той час законодавства. У відповідності до ч.2ст.47ЦК УРСР та п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення, виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, вправі визнати угоду дійсною.

В укладеному 25.02.2000 року договорі купівлі-продажу сторони повністю оговорили усі істотні умови договору. Усі зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі. Факт купівлі-продажу квартири і виконання умов укладеного договору не оскаржено і ніким не оспорюється.

Відповідно до ч.2ст. 220 ЦК України(2003), якщо сторони у письмовій формі погодили усі істотні умови договору купівлі-продажу та відбулося його повне або часткове виконання сторонами, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У зв`язку з тим, що сторони за договором купівлі-продажу нерухомого майна повністю виконали свої обов`язки по цьому договору, однак не мають можливості його нотаріально посвідчити, то суд вважає необхідним вказаний договір визнати дійсним.

З матеріалів справи вбачається, що дана угода була виконана сторонами повністю.

За таких обставин, суд вважає доводи позивача про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним, обґрунтованими, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, вимог щодо розподілу судових витрат позивачем не заявлялось, а тому витрати пов`язані з судовим розглядом цивільної справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,258-259,264,265,268,274-275,279,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа: Товарна біржа "Мегаполіс Інфо " про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованого на товарній біржі "Мегаполіс-Інфо" в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №1-206 від 25 лютого 2000 року та в КП ММБТІ реєстровим №17666 від 29.03.2000 року від 25 лютого 2000 року між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Гуденко О.А.