Рішення

від 20.06.2024 по справі 303/1503/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/1503/24

2/303/239/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Курах Л.В.

секретар судового засідання Гейруш Л.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

свідок: ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування Івановецької сільської ради Мукачівського району про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_6 , третя особа: орган опіки та піклування Івановецької сільської ради Мукачівського району про позбавлення батьківських прав, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з відповідачкою народилася донька - ОСОБА_7 .. У офіційному шлюбі на час народження дитини вони не перебували. У червні 2022 року відповідачка поїхала за кордон на три місяці, повернувшись додому їхні сімейні стосунки погіршились, почались непорозуміння. На теперішній час дитина проживає разом з ним. Він виховує доньку самостійно, мати дитини участі у вихованні доньки не бере, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дитиною взагалі. На даний момент дитина перебуває на його матеріальному забезпеченні. Відповідач не цікавиться життям дитини, не бачила дитину понад рік, ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини. Просив позбавити батьківських прав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.03.2024 відкрито провадження по даній справі, визначено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.06.2024 закрито підготовче провадження по даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача - ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити повністю.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник органу опіки та піклування Івановецької сільської ради у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що являється сусідкою позивача. Батько виховує дитину сам, мати покинула доньку, коли їй був рік. Відповідачка коли перебувала з дитиною нехтувала своїми обов`язками.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що дитині ще не було року, як мати виїхала за кордон. Позивач працює, вводить доньку у садочок. Відповідачка не зацікавлена дитиною.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що позивач доглядає за донькою, мати передала дитину батькові добровільно. Дитина мамою називає свою бабку.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..

Згідно характеристики виданої директором ТОВ «Максі Енерджі» від 17.01.2024 року, ОСОБА_5 працює на посаді оператора заправних станцій (помічник), за час роботи зарекомендував себе як сумлінний, відповідальний працівник.

Відповідно до характеристики виданої старостою Івановецької сільської ради №11/13-03 від 17.01.2024 року, ОСОБА_5 зареєстрований та проживає у будинку своєї тітки в АДРЕСА_1 . Не одружений, виховує неповнолітню дочку ОСОБА_7 .

Згідно довідки №1 від 17.01.2024 року, ОСОБА_7 відвідує Копиновецький заклад дошкільної освіти з 1 вересня 2023 року. ОСОБА_5 старанний батько, дитину приводить та забирає вчасно з садка.

З акту обстеження умов проживання, вбачається, що будинок складається з 3-х кімнат: коридору, кухня та ванна кімната в окремій будівлі. Дитина має ліжечко, іграшки, одяг по сезону, взуття. На час проведення обстеження дитина була вдома з батьком. Зі слів чоловіка його цивільна дружина - ОСОБА_6 перебуває за кордоном, тому утриманням та вихованням доньки він займається сам.

Згідно відповіді на запит від 17.01.2024 року, дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на диспансерному обліку не перебуває, фізичний розвиток дитини згідно віку. За дитиною опікується, її здоров`ям, та здійснює догляд батько та бабуся.

Відповідно до відповіді наданою Адміністрацією Державної прикордонної служби України від 26.04.2024 року, вбачається, що ОСОБА_8 01.10.2022 року перетнула державний кордон України у напрямку виїзду.

Так, ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Аналогічне відображено в ч. 8 ст. 7 СК України, де вказано, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч. 1 ст. 155 СК України).

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначається, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі, й на виховання обома батьками.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і ч. 4 ст. 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07.08.1996 року, § 78).

У рішенні від 16.07.2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

Тобто в такому випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободі є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке, у свою чергу, не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд, з однієї сторони, має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З іншої сторони, обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (ст.ст. 1, 9 Конвенції про права дитини).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в п. 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України»).

Суд, вирішуючи цей спір, на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

З метою вирішення цього спору судом також отримано висновок органу опіки та піклування - виконавчого комітету Івановецької сільської ради № 246/09-21 від 23.04.2024 року відповідно до якого визнано за доцільне позбавити ОСОБА_6 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_7 , з тих підстав, що матір дійсно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та свідомо нехтує своїми обов`язками. При цьому у телефонному режимі ОСОБА_6 повідомила, що заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_9 .

Щодо висновку органу опіки та піклування суд враховує, що в силу вимог ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Аналізуючи зміст висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Івановецької сільської ради № 246/09-21 від 23.04.2024 року судом встановлено, що такий не є обґрунтований, не відповідає інтересам дитини, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, що підтверджені відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування матір`ю своїм батьківським обов`язком, а відтак слугували б законними підставами для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.

Таким чином, беручи до уваги, що висновок за своєю суттю має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду, а наданий суду висновок не містить повного, всебічного та об`єктивного встановлення всіх обставин, що мають значення для його прийняття та не підтверджено відповідними доказами, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 19 СК України, суд не може погодитися з таким висновком органу опіки та піклування.

Приймаючи до уваги вищевказані обставини справи на предмет їх відповідності зазначеним судом нормам права, суд приходить до висновку, що фактичними даними по справі належним чином не підтверджено обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 року по справі №214/5134/22 виснував, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і матір`ю (батьком) конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.

У переданому на розгляд суду позові, позивач пов`язує необхідність позбавлення відповідача батьківських прав з обставинами щодо ухилення її від виконання батьківських обов`язків.

З огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і за наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 29 листопада 2023 року по справі № 607/15704/22).

В межах розгляду даної справи, судом не встановлено фактичних даних, які би давали підстави вважати, що поведінку відповідача не можливо змінити. Не містить таких даних і поданий висновок Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Івановецької сільської ради, у якому наведено загальні формулювання щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав та який не містить виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування матір`ю своїми обов`язками.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, у зв`язку з відсутністю підстав застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав.

Питання про розподіл витрат зі сплати судового збору суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України,-

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 124, 129, 1291 Конституції України, статтями ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Попередити ОСОБА_6 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Виконавчий комітет Івановецької сільської ради як орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 нароження, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Представник позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 нароження, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Івановецької сільської ради Мукачівського району (вул.Миру, 15, с.Іванівці, Мукачівський район, Закарпатська область, ЄДРПОУ 44497871.

Головуюча Л.В.Курах