Постанова

від 18.06.2024 по справі 354/660/15-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/660/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/768/24

22ц-/4808/769/24

Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.

за участю секретаря - Струтинської Д.В.

учасники справи

позивач Перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України

відповідачі Поляницька сільська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Скорзонера», Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковель», ОСОБА_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ДП «Ворохтянське господарство», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу

за апеляційною скаргою заступника прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури

на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року та ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року, ухвалене судом у складі судді Ваврійчук Т.Л.,

у справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера», Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ДП «Ворохтянське господарство», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» звернувся до суду із вищезазначеними вимогами, в обґрунтування яких зазначив, що рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради №37 від 11.09.2003 року, ОСОБА_1 передано безоплатно в приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд в с. Поляниця, площею 0,2499, кадастровий номер 2611092001220020097.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ №091908.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 року у кримінальній справі №248436 (судовий №1-6/2011) звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.2 ст.364 КК України.

В ході судового розгляду кримінальної справи встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №37 від 11.09.2003 року щодо безоплатної передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,2499 га не виносилося в установленому порядку на засідання виконавчого комітету Поляницької сільської ради, а було самостійно складене сільським головою с. Поляниця ОСОБА_6 та є підробленим. ОСОБА_1 із заявою про затвердження проекту землеустрою у сільську раду не зверталася, зазначене питання на розгляд сесії сільської ради не виносилось, та будь-яке рішення про передачу відповідачці у власність земельної ділянки не приймалось.

Спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002701 від 10.11.2001 року та знаходиться у кварталі 8, виділи 30,31 Поляницького лісництва, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування та таксаційною книгою. Рішення про вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Ворохтянське лісове господарство» Поляницькою сільською радою не приймалось, дозволу на таке вилучення постійний землекористувач не надавав.

Також встановлено, що заява про виконання землевпорядних робіт на ім`я директора ДП «Карпатигеодезкартографія» написана ОСОБА_1 07.10.2003 року, після датування рішення про передачу земельної ділянки у власність, що додатково свідчить про фіктивність рішення виконкому Поляницької сільської ради №37 від 11.08.2003 року.

Внаслідок передачі у приватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 у ДП «Ворохтянське лісове господарство» незаконно вилучено земельну ділянку площею 0,2499 га.

Оскільки рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №37 від 11.09.2003 року є фіктивним, воно не підлягає визнанню недійсним у суді, а спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у державну власність у особі постійного землекористувача ДП «Ворохтянське лісове господарство».

У зв`язку з викладеним просив суд поновити строки позовної давності, визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №091908 від 17.11.2003 року площею 0,2499 га, кадастровий номер 2611092001220020097, виданий ОСОБА_1 та зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,2499 га, кадастровий номер 2611092001220020097, яка розташована в с. Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

10 листопада 2015 року першим заступником прокурора Івано-Франківської області подано заяву в порядку ст.31 ЦПК України, в обгрунтуванння якої зазначив, що згідно інформації Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №10-9-0.4-7114/0/2-15 від 08.09.2015, яка надійшла в прокуратуру області 14.09.2015 року встановлено, що ОСОБА_1 спірна земельна ділянка площею 0,2499 га кадастровий номер 2611092001220020097 поділена на дві земельні ділянки кадастрові номери: 2611092001220020417 площею 0,125 га та 2611092001220020418 площею 0,125 га.

Земельна ділянка кадастровий номер: 2611092001220020417 площею 0,125 га продана ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу №90 від 03.02.2005 ОСОБА_2 . В свою чергу, ОСОБА_2 на згідно договору купівлі-продажу від 21.04.2015 продав спірну земельну ділянку ТзОВ «Скорзонера».

Земельна ділянка кадастровий номер 2611092001220020418 площею 0,125 га продана ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу №90 від 03.02.2005 ОСОБА_3 ..

25.02.2006 ОСОБА_3 , згідно договору купівлі-продажу №381 продав спірну земельну ділянку кадастровий номер 2611092001220020418 площею 0,125 га ОСОБА_4 .

В свою чергу, ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 17.12.2014 року продав земельну ділянку кадастровий номер 2611092001220020418 площею 0,125 га ТзОВ «Скорзонера».

З урахуванням уточнених вимог позивач просив суд поновити строки позовної давності, визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №091908 від 17.11.2003 року площею 0,2499га, кадастровий номер 2611092001220020097, виданий ОСОБА_1 та витребувати у ТзОВ «Буковель» земельні ділянки площею 0,125 га із кадастровим номером 2611092001220020417 та площею 0,125 га із кадастровим номером 2611092001220020418, які розташовані в с. Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Ухвалою Яремчанського міського суду від 16 листопада 2021 року позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ТОВ «Скорзонера», ТОВ «Буковель», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.

Постановою Івано-Франківськогоапеляційного судувід 21січня 2022року ухвалуЯремчанського міськогосуду від16листопада 2021року булозалишено беззмін,апеляційну скаргуІвано-Франківськоїобласної прокуратури без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 10 травня 2022 року ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2022 року про залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ТОВ «Скорзонера», ТОВ «Буковель», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння скасовано та справу у цій частині передано на розгляд суду першої інстанції.

В іншій частині (залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство») ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2022 року залишено без змін.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року провадження у справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ТОВ «Скорзонера», ТОВ «Буковель», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння в частині заявленої позовної вимоги до ТОВ «Буковель» про витребування земельних ділянок площею 0,1250 га, кадастровий номер 2611092001220020417 та площею 0,1250 га, кадастровий номер 2611092001220020418, які розташовані в с. Поляниця Надвірнянського району з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» - закрито та роз`яснено прокурору, що розгляд зазначених вимог віднесений до юрисдикції господарського суду.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ТОВ «Скорзонера», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2499 га в с. Поляниця відмовлено.

Не погодившись з рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року, перший заступник Івано-Франківської обласної прокуратури, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції суперечить фактичним обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Яремчанського міськогосуду Івано-Франківськоїобласті від02квітня 2024року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою звернення до суду із вказаним позовом стали матеріали кримінальної справи №248436 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 4. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст.364 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК У країни.

Досудовим та судовим слідством у вказаній справі встановлено, що службовими особами Поляницької сільської ради підроблені додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок 105 фізичним особам, прізвища яких зазначені у постанові Галицького районного суду від 04.03.2015 (далі - постанова), у т. ч. ОСОБА_1 .

В подальшому вказана ділянка неодноразово відчужувалась, кінцевим власником якої стало ТОВ «Буковель». У даній справі метою звернення до суду з позовом є повернення державі спірної земельної ділянки, яка вибула з її власності поза її волею, яку власник відповідно до ст. 387 ЦК України має право витребувати від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа нею.

Повернення спірної земельної ділянки, яка на праві власності належить позивачу, не є можливим без визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та державного акту про право власності, які стали підставою вибуття спірної земельної ділянки із володіння позивача.

Скаржник зазначив, що ефективність обраного прокурором способу захисту саме шляхом визнання недійсним державного акту на право власності фактично підтверджена правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 22.06.2022 року у справі №545/1575/21, постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №683/2422/19, постанові Верховного Суду від 24.02.2024 року у справі №1308/1048/2012, однак дані правові висновки не враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення рішення.

Крім того, звертає увагу суду на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 16.02.2024 року у справі №910/10009/22, згідно якої невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови у позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав.

Також, не погодившись з ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року, перший заступник прокурора Івано-Франківської області, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтуванняапеляційної скаргискаржник зазначив,що предметом позовних вимог у даній справі є повернення спірної земельної ділянки від теперішнього власника ТОВ «Буковель» державі в особі Державного агентства лісових ресурсів України та визнання недійсним і скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого фізичній особі ОСОБА_1 . Вказані вимоги є взаємопов`язані та нерозривними між собою, що виключає їх окремий розгляд відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 ЦПК України

Задоволення лише однієї позовної вимоги про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 , не поновить порушених інтересів держави, оскільки власником земельної ділянки є ТОВ «Буковель». Вирішення питання про повернення земельної ділянки від ТОВ «Буковель», як теперішнього власника, без визнання недійсним первинного державного акту, виданого фізичній особі, неможливо, оскільки вказаний документ став підставою для вчинення всіх наступних правочинів, пов`язаних із розпорядженням та відчуженням землі іншим власникам.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05 серпня 2021 року у справі №199/6042/19, відповідно до якої при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Всупереч вказаній позиції єдиною підставою закриття провадження у вказаній справі став суб`єктний склад учасників спірних правовідносин. Проте, жодних господарських правовідносин між Державним агентством лісових ресурсів України і ДП «Ворохтянське лісове господарство» з одного боку, т ТОВ «Буковель» - з іншого з приводу спірної земельної ділянки ніколи не виникало.

У справі, що розглядається, жодних господарських правовідносин між ТОВ «Буковель» та з ДП «Ворохтянське лісове господарство» так і Державним агентством лісових ресурсів України не виникало, що виключає можливість розгляду вказаного спору в порядку господарського судочинства.

Відзиви на апеляційні скарги від учасників справи до суду не надходили.

У судовому засіданні прокурор - Верешко М.І. підтримав апеляційні скарги, посилаючись на доводи викладені в апеляційних скаргах.

У судовому засіданні представник ТОВ «Буковель» - Госедло Р.І. апеляційні скарги не визнав, вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг.

У судове засідання відповідачі, треті особи не з`явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які не з`явилися, оскільки повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог прокурора про визнання недійсним державного акту на право власності на землю серії ІФ №0919068 від 17.11.2003 року, який видано ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що передана ОСОБА_1 у приватну власність спірна земельна ділянка площею 0,2499 га на момент прийняття рішення про надання її у власність, перебувала у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство», відносилась до категорії земель лісового фонду, а її вилучення та зміна цільового призначення проведені всупереч вимог діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства. Рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №37 від 11.09.2003 року в частині передачі безоплатно відповідачці у приватну власність земельної ділянки площею 0,2499 га, що знаходиться у с.Поляниця із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарський будівель та споруд є незаконним. Суд зазначив, що спірна земельна ділянка вибула із власності держави у протиправний спосіб на підставі рішення органу місцевого самоврядування, який не був наділений відповідними повноваженням щодо розпорядження нею. Відсутність спрямованого на відчуження спірної земельної ділянки рішення повноважного органу виконавчої влади означає, що держава як власник, не виявляла волю на вилучення та передачу у приватну власність цієї земельної ділянки та свідчить про те, що первісний набувач ОСОБА_1 в установленому законом порядку не набула право власності на спірну земельну ділянку. Суд зазначив, якщо на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про відчуження земельної ділянки лісогосподарського призначення відбулася державна реєстрація права власності на це майно, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним й ефективним способом захисту права власності. У разі встановлення незаконності таких рішень органів влади у спорі про витребування земельних ділянок суд вказує про це лише у мотивувальній частині його рішення. Судом встановлено, що спірна земельна ділянка була поділена на дві окремі земельні ділянки площею 0,125 га кожна із кадастровими номерами 2611092001220020417 та 2611092001220020418, які 03.02.20025 року були відчужені ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , після чого був укладений ще ряд правочинів щодо розпорядження вказаними ділянками і на даний час спірні земельні ділянки зареєстровані на праві приватної власності за кінцевим набувачем-ТзОВ «Буковель». Суд дійшов висновку, що оскаржуваний державний акт на право власності на землю серії ІФ №091908 від 17.11.2003 року вичерпав свою дію і задоволення вимоги про його скасування не призведе до поновлення порушеного права власності держави на земельну ділянку лісогосподарського призначення, а належним способом захисту у даному випадку є звернення до суду із вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Закриваючи провадження у частині позовних вимог прокурора до ТзОВ «Буковель» про витребування земельних ділянок площею 0,125 га із кадастровим номером 2611092001220020417 та площею 0,125 га із кадастровим номером 2611092001220020418, які розташовані в с. Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство», суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Переглядаючи справу, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 10 листопада 2001 року Поляницькою сільською радою відповідно до рішення №3 від 11 січня 2001 року видано Ворохтянському державному лісогосподарському підприємству державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002701 на земельну ділянку площею 4358,5 га для ведення лісового господарства. Вказаний державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №00001.

Згідно рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 11 вересня 2003 року №37 «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок у приватну власність», п.3.8 зазначеного рішення, передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2499 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

17 листопада 2003 року ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на землю серії ІФ №091908 на земельну ділянку площею 0,2499 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд,яка розташована у с. Поляниця ур. «Вільшенець» Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, кадастровий номер 2611092001220020097. Вказаний державний акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010329800097.

Земельна ділянка, площею 0,2500 га із кадастровим номером 2611092001220020097, була поділена на дві земельні ділянки площею 0,125 га із кадастровими номерами 2611092001220020417 та 2611092001220020418, що підтверджується повідомленням ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області №10-9-0.4-7114/0/2-15 від 08 вересня м2015 року та №10-9-0.2-4364/0/2-23 від 13 жовтня 2023 року.

В подальшому земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001220020417 було відчужено ОСОБА_1 03 лютого 2005 року на користь ОСОБА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу, який в подальшому відчужив вказану ділянку на користь ТзОВ «Скорзонера», право власності якого зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 21 квітня 2015 року.

Земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001220020418 ОСОБА_1 відчужила 03 лютого 2005 року на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, який 25 лютого 2006 року відчужив вказану ділянку на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого у реєстрі за №381 і останньому 22 травня 2006 року був виданий державний акт серії ЯГ № 305788.

В подальшому вказана ділянка була відчужена ОСОБА_4 на користь ТзОВ «Скорзонера», право власності якого зареєстровано у Державному реєстрі речових прав.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №230870608 та №230870757 від 03.11.2020 року, № 367057152, № 367071075 від 23.02.2024 року земельна ділянка із кадастровим номером 2611092001220020417 площею 0,125 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка), що знаходиться за адресою с. Поляниця Івано-Франківської області зареєстрована на праві приватної власності за ТзОВ «Буковель» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна №10/08/2016-6 від 10 серпня 2016 року; протоколу загальних зборів ТзОВ «Скорзонера» від 10 серпня 2016 року; протоколу загальних зборів ТзОВ «Буковель» №11/2016 від 10 серпня 2016 року.

Земельна ділянка із кадастровим номером 2611092001:22:002:0418 площею 0,125 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка), що знаходиться за адресою с. Полянця Івано-Франківської області належить на праві приватної власності ТзОВ «Буковель» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна №10/08/2016-5 від 10 серпня 2016 року, виданих ТзОВ «Скорзонера» та ТзОВ «Буковель»; протоколу загальних зборів ТзОВ «Скорзонера» від 10.08.2016 року; протоколу загальних зборів ТзОВ «Буковель» №11/2016 від 10 серпня 2016 року.

Рішенням Івано-Франківської обласної ради №57-3/2002 від 27.08.2002 року затверджено проект встановлення межі с. Паляниця в межах території Паляницької сільської ради Яремчанської міської ради, згідно з яким площа села Паляниця складає 1730,0 га. Згідно плану меж, по межі від А до Б та від В до А село Поляниця межує із землями Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу, по межі від Б до В- із землями Карпатського НПП.

У лютому 2004 року начальником напрямку спецпідрозділу УСБУ в Івано-Франківській області була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ст.364 КК України за фактом незаконного вилучення та безоплатної передачі у приватну власність 13,1428 га земель рекреаційного призначення у с. Поляниця.

15 березня 2004 року слідчим з ОВС СВ прокуратури Івано-Франківської області розпочато досудове розслідування у кримінальній справі №248436 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Поляницької сільської ради, Карпатського державного підприємства геодезії, картографії, кадастру, Яремчанського управління земельних ресурсів при передачі на протязі 2002-2003 років у приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування індивідуальних житлових будинків 64 громадянам загальною площею 13,1 на землях рекреаційного призначення, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

23 березня 2004 року слідчим з ОВС прокуратури Івано-Франківської області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, які протягом 2002-2003 років без розгляду та вирішення на сесіях Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, незаконно вилучили із власності Ворохтянського держлісгоспу 40,69 га земель лісового фонду в межах с. Поляниця, без згоди державних органів лісового господарства, незаконно змінили їх цільове призначення, перевівши із земельних угідь лісового фонду у землі житлової та громадської забудови та безоплатно надали їх у приватну власність 160 громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Вказані кримінальні справи об`єднано в одне провадження.

21.09.2004 року начальником відділу нагляду за додержанням законів при проведенні слідства органами прокуратури Івано-Франківської області порушено відносно ОСОБА_6 кримінальну справу №248436 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України за фактом незаконного безоплатного вилучення у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ 40,69 га земельних угідь лісового фонду вартістю 3714997 грн. без відшкодування держлісгоспу втрат щодо вартості лісових та деревно-чагарникових насаджень в сумі 1432753,24 грн., незаконної зміни їх цільового призначення, переведення в землі житлової та громадської забудови та надання під будівництво індивідуальних житлових будинків окремим громадянам, що спричинило державним інтересам тяжкі наслідки, а також за фактом складення та видачі завідомо неправдивих рішень виконкому Поляницької сільської ради №4 від 14.02.2002 року, №32 від 12.09.2002 року, №36 від 10.10.2002 року, №40 від 15.11.2002 року, №6 від 13.02.2003 року, №27 від 10.07.2003 року. які він завірив печаткою Поляницької сільської ради про ніби-то колегіальне вирішення членами виконкому даних питань.

Із копій листів ДП «Ворохтянське лісове господарство» №2/523 за листопад 2001 року, №2/537 за грудень 2001 року, №2/432 за жовтень 2002 року, №2/496 за листопад 2002 року, №2/398 за вересень 2002 року, №2/275 за травень 2003 року вбачається, що лісгосп надавав попереднє погодження на вилучення та передачу Поляницькій сільській раді у довгострокове користування земельних ділянок відповідної площі за умови відшкодування лісогосподарських втрат, винесення меж в натурі.

З матеріалів кримінальної справи встановлено, що 07 лютого 2005 року прокуратурою Івано-Франківської області були внесені протести на рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №4 від 14.02.2002 року, №32 від 12.09.2002 року, №36 від 10.10.2002 року, №40 від 15.11.2002 року, №6 від 13.02.2003 року, №27 від 10.07.2003 року в частині пунктів щодо вилучення в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельних ділянок лісового фонду та віднесення їх до земель запасу сільської ради із зміною їх цільового призначення на землі житлової та громадської забудови.

01 березня 2005 року прокуратура Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України, який в подальшому був реорганізований у Державне агентство лісових ресурсів України та ДП «Ворохтянське лісове господарство» зверталась до господарського суду Івано-Франківської області із позовом про визнання недійсними п.п.5,6,7 рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №32 від 12.09.2002 року, який ухвалою суду від 10.05.2005 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2005 року залишено без розгляду(справа №А-5/79).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10 травня 2005 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 червня 2005 року залишено без розгляду позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України та ДП «Ворохтянське лісове господарство» про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №27 від 10 липня 2003 року(справа №А-5/78).

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року (справа №1-6/11, провадження №1/341/6/15) у відповідності до ст.49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.1 ст.366, ч.3 ст.28, ч.2 ст.364, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_7 за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.1 ст.366, ч.3 ст.28, ч.2 ст.364 КК України, ОСОБА_8 за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.1 ст.366, ч.3 ст.28, ч.2 ст.364 КК України. Цивільний позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду. Вказана постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили 11.03.2015 року.

Згідно вказаної постанови, з метою протиправного вилучення з державної власності земель державного лісового фонду Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ та їх незаконної передачі у приватну власність фізичним особам шляхом зловживання владою та службовим становищем і службового підроблення офіційних документів, сільський голова с. Поляниця ОСОБА_6 у листопаді 2001 року створив та очолив організовану групу, до якої завербував спеціаліста 1 категорії Яремчанського міського відділу земельних ресурсів, інженера-землевпорядника Поляницької сільської ради Борисевича В.М. а також начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради Реміцьку О.М. Так, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с.Поляниця Яремчанської міськради, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи листи виконавчого комітету Поляницької сільської ради про вилучення з державної власності та передачу сільській раді в землі запасу земельних ділянок державного лісового фонду №25 від 26.11.2001, № 28 від 27.05.2002, № 28 від 27.08.2002, № 132 від 19.09.2002, № 171 від 07.10. без зазначення року, № 25 від 15.03.2003, № 24 від 26.05.2003, № 32 від 26.06.2003, які ОСОБА_6 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради та направив на адресу керівників Ворохтянського ДЛГ.

У подальшому, всупереч вимог ст.ст. 20, 118, 123, 149, 151, 156, 207 Земельного кодексу України, пункту 12 Перехідних Положень Земельного кодексу України, ст. 42 Лісового кодексу України, генерального плану забудови с. Поляниця, затвердженого рішенням сесії сільської ради від 30.01.2001, «Правилам забудови населених пунктів області» від 12.11.2002, ст.ст. 3, 19 Закону України «Про планування та забудову територій» ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за погодженням з ОСОБА_8 , склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи - рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №4 від 14.02.2002, №32 від 12.09.2002, №36 від 10.10.2002, №40 від 15.11.2002, №6 від 13.02.2003, №27 від 10.07.2003«Про вилучення земельних ділянок» Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, які ОСОБА_6 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради, після чого ознайомив з ними начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради ОСОБА_8 .

Надалі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , за погодженням з ОСОБА_8 , склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради №4 від 14.02.2002, №32 від 12.09.2002, № 36 від 10.10.2002, №40 від 15.11.2002, №6 від 13.02.2003, №27 від 10.07.2003 «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» фізичним особам, в тому числі ОСОБА_1 -0,2500 га, які ОСОБА_6 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради, після чого ознайомив з ними начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради ОСОБА_8 . На підставі зазначених документів землепроектними організаціями було виготовлено технічну документацію на земельні ділянки державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Яремчанського ДЛГ та передано її для погодження начальнику відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради Реміцькій О.М., яка при наявних порушеннях в матеріалах технічної документації, які не відповідали вимогам п.1.16. Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Держкомзему України № 43 від 04.05.1999, в порушення ст. 26 п. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12, 118 п. 2б, ст. 198 Земельного кодексу України, при відсутності технічного завдання на виконання робіт, журналів польових вимірювань, висновків та погоджень відділу архітектури та відділу земельних ресурсів про наявні обмеження на використання земельної ділянки, погоджень сусідніх землекористувачів, а в окремих випадках - без виготовлення проекту відведення земельних ділянок, при наявних обмеженнях відділу архітектури стосовно їх використання, незаконно погодила матеріали технічної документації.

Відповідно до висновку проведеної у кримінальній справі №248436 комісійної судово-земельної експертизи від 11.03.2005 року, сільський голова с. Поляниця ОСОБА_6 звертався із листами протягом 2001-2003 років у Ворохтянський держлісгосп про одержання згоди на вилучення земельних ділянок лісового фонду площею 27,87 га. Ворохтянський держлісгосп своїми листами не заперечував проти вилучення земельних ділянок і надавав попереднє погодження на передачу земельних ділянок лісового фонду в землі запасу с.Поляниця. Проте виконком сільської ради с. Поляниця прийняв рішення про вилучення вПоляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельних ділянок лісового фонду загальною площею 40,69 га без дотримання процедури вилучення,надання тазміни цільовогопризначення земельлісового фонду,зокрема рішення№4від 14.02.20202 року,яким вилученоземельні ділянкиплощею 4,89 га(кв.24 діл.18(1.12га), кв.24 діл.30,34(1,2 га), кв.24 діл. 13(0,7 га), кв.23 діл. 27(1,2 га), кв.31 діл. 22(0,22 га), кв.32 діл. 3,9(0,45га); рішення №32 від 12.09.2002 року, яким вилучено ділянки площею 0,60 га(кв.24 виділ 21); рішення №36 від 10.10.2002 року, яким вилучено ділянки загальною площею 14,10 га(кв.8 діл.35(1,2 га), кв.8 діл.36(0,6га), кв.7 діл.42(1,5га), кв.6 діл.11(8,5га), кв.24 діл.11(0.3га), кв.32 діл.1(2,0га); рішення №6 від 13.02.2003 року, яким вилучено ділянки загальною площею 11,8 га(кв.8 діл.35(1,2га), кв.8 діл.36(0,6га), кв.7 діл.42 (1,5га), кв.6 діл.11(8,5га); рішення №40 від 15.11.2002 року, яким вилучено ділянки площею 2,6 га; рішення №27 від 10.07.2003 року, яким вилучено в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельні ділянки площею 6,7 га(кв.24 діл.11(0,3га), кв.22 діл.22,23(0,5га), кв.6 діл.17(0,5га), кв.3 діл.30(1.5га), кв.9 виділ 56(2,4га), виділ 57(1,0га), виділ 58(0,5га), віднесено до земель запасу сільської ради, змінено цільове призначення з переведенням з лісового фонду на землі житлової та громадської забудови.

При цьому відсутні відповідні рішення виконкому чи сесії сільської ради про вилучення окремих земельних ділянок лісового фонду, які фактично роздані громадянам у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків, а саме: кв.8 діл.29,31 площею 0,8358 га, кв.7 діл.43,44 площею 0,6375 га, кв.6 діл.12 площею 1,1 га, кв.9 діл.58,59 площею 0,75 га, кв.22 діл.9 площею 0,478 га, кв.24 діл.9 площею 0,335 га, кв.8 діл.28 площею 0,7157 га, кв.24 діл.4 площею 0,3 га та кв.32 діл.2 площею 0,3 га. Загальна площа вказаних земель становить 5,452 га; всі рішення виконкому про безоплатне надання земельних ділянок у власність громадянам під будівництво індивідуальних житлових будинків на вилучених землях Ворохтянського держлісгоспу не відповідають генеральному плану забудови с. Поляниця, затвердженому рішенням сесії сільської ради від 30.01.2001 року, «Правилам забудови населених пунктів області» від 12.11.2002 року, ст.ст.31 Закону України «Про планування та забудову територій», ст.21 Закону України «Про основи містобудування». Виготовлена землевпорядними організаціями технічна документація на вилучені земельні ділянки не відповідає вимогам Інструкції про порядок складання, видачу, реєстрацію і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, а саме: рішення про передачу земельних ділянок у власність громадянам приймались виконавчим комітетом, а не сесією сільської ради.

Із листа Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру за вих. №464 від 01.10.2004 року, отриманого в ході досудового слідства у кримінальній справі №248436, вбачається, що працівниками ДП «Карпатигеодезкартографія» виготовлялась технічна документацію громадянам, яким були надані земельні ділянки на території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу. Під №9 у додатку №1 «Список громадян, яким виготовлені державні акти на право власності на землю в с. Поляниця з розбивкою на квартали та ділянки» до вказаного листа зазначено прізвище ОСОБА_1 , якій надана ділянка площею 0,2500 га у кварталі 8, ділянки 30,31. Підприємством також зазначено, що розбивка на квартали та ділянки була здійснена спільно з Ворохтянським держлісгоспом.

Згідно частини першої статті15, частини першої статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, другастатті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц (пункти 95, 98, 121, 123), від 14 грудня 2022 року в справі № 477/2330/18 (пункт 57),від 18 січня 2023 року в справі № 488/2807/17 (пункт 94)).

У постанові від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19(провадження№ 12-157гс19)Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимогстатті 388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної владичи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.Оскільки вимога про визнання наказів Головного управлінняДержземагентства незаконними та їх скасуванняне є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянкиіз чужого незаконного володіння. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянкиіз чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування,оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Тобто, власник з дотриманням вимог статей387,388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Такий висновок узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2021 року в справ № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), згідно з яким вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядкустатті 387 ЦК Україниє ефективним способом захисту порушеного права.

Оскільки право власності на земельні ділянки площею 0,125 га із кадастровим номером 2611092001220020417 та площею 0,125 га із кадастровим номером 2611092001220020418, які розташовані в с. Поляниця Яремчанської міської ради зареєстровано за ТОВ «Буковель», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав шляхом , визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №091908 від 17.11.2003 року площею 0,2499га, кадастровий номер 2611092001220020097, виданий ОСОБА_1 , що є самостійною підставою для відмови у позові.

У цій справі права позивача на земельну ділянку порушує не сам державний акт на землю першого набувача землі, а обставини її отримання з порушенням закону та відчуження у подальшому ТОВ «Буковель», тому ефективним способом захисту права власності є віндикаційний позов до особи, за якою зареєстровано право власності на земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги про те, що повернення земельної ділянки, яка на праві власності належить позивачу, є неможливим без визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та державного акта про право власності, які стали підставою вибуття спірної земельної ділянки із володіння позивача, з посиланням на правовий висновок у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №466/3737/18, оскільки даний висновок не підлягає застосуванню у даних правовідносинах про, що зазначено у постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі №354/608/15.

Посилання скаржника на те, що судом не враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року в справі № 388/1347/20 (провадження№ 61-13009св22) не заслуговує на увагу, оскільки правовідносини у вказаній справі різняться з підставами позову в цій справі, що вказує на відмінність норм, які вирішують спір

Інші доводи апеляційної скарги на рішення суду не спростовують правильних висновків суду та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Що стосується доводів апеляційної скарги на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року про закриття провадження у частині вимог до ТОВ «Буковель» колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першоїстатті 15 ЦПК України 2004 рокув редакції, яка діяла під час розгляду справи судом першої інстанції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно зпунктом 6частини першої20 Господарського процесуального кодексу(далі -ГПК) України в чинній редакції господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У пункті 6 частини першоїстатті 12 ГПК Українизазначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав (крім винятків, передбачених пунктом 1 цієї частини); справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Спір у цій справі в частині позовних вимог про витребування земельної ділянкиз чужого незаконного володіння ТОВ «Буковель» у власність держави в особіДП «Ворохтянське лісове господарство»є спором про стверджуване порушення права та законного інтересу держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство»як постійного користувача землі з боку юридичної особи.

Судом встановлено на момент звернення прокурора з даним позовом спірна земельна ділянка була відчужена первісним набувачем ОСОБА_1 і її власником на той час була юридична особа ТОВ «Скорзонера», в подальшому право власності на земельні ділянки площею 0,125 га із кадастровим номером 2611092001220020417 та площею 0,125 га із кадастровим номером 2611092001220020418 зареєстровано за ТОВ «Буковель», що підтверджується письмовими доказами.

Тов «Буковель» використовує земельні ділянки в господарській діяльності і це майно входить до активів господарського товариства. З огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства , тому висновок суду про закриття провадження в частині вимог про витребування земельних ділянок у ТОВ «Буковель»відповідає вимогам закону.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц, постановах Верховного Суду від27 березня 2024 року в справі № 369/473/15-ц, від31 січня 2024 року в справі № 569/19798/20, постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року в справі № 676/7428/19, у постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі №354/608/15.

У постанові від 01 жовтня 2019 року в справі № 911/2034/16 за позовом Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер-профіт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер-кастомс», Публічного акціонерного товариства «Банк «Михайлівський» про визнання недійсними наказів та договорів іпотеки, витребування земельних ділянок, на яку посилається колегія суддів в ухвалі про передачу справи, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам не є нерозривно пов`язаною з іншими вимогами у цій справі, в тому числі з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, такі вимоги можуть розглядатися в межах різних проваджень.

Висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 01 жовтня 2019 року в справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18), правовідносини у якій є подібними до правовідносину цій справі, підтверджують те, що вимоги позову про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та витребування земельної ділянки не є нерозривно пов`язаними між собою, тому можуть розглядатися за правилами різних видів судових проваджень, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17(провадження № 12-97гс19) зазначено, щовизнання недійсним рішення ради про передачу у власність земельної ділянки не є ефективним способом захисту позивача, зокрема задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння земельною ділянкою, тому така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та такі вимоги не повинні розглядатися в межах одного провадження.

Зазначене спростовує доводи скаржника про те, що позовні вимоги в справі нерозривно пов`язані між собою підставою виникнення, а тому їх необхідно розглядати в межах одного провадження в порядку цивільного судочинства.

Фактичною метою пред`явлення прокурором позову є витребування земельної ділянки на користь ДП «Ворохтянське лісове господарство» як постійного користувача, а тому вимога про витребування землі є основною, а не похідною, як зазначає скаржник.

Стосовно посилань скаржника про те, що судом не вірно застосовано постанови Верховного Суду, колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки наведені висновки в частині загального правового регулювання підстав розмежування юрисдикції судів застосовні до цієї справи та дотримані судом.

Таким чином, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не впливають на правильність судових рішень.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року та ухвала Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року відповідають вимогам закону і підстав для їх скасування по доводам апеляційних скарг не встановлено, тому апеляційні скарга заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, то відсутні підстави для перерозподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 та ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року та ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний тест постанови складено 20 червня 2024 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.М. Барков

Є.Є. Мальцева