Постанова

від 19.06.2024 по справі 916/2608/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2608/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 Недашківський А.В.,

від Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" Прохода Ю.Л.,

від Приватного підприємства "АККЕРМАН ЗЕРНОПРОМ" участі не брали,

від ОСОБА_2 участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.04.2024 про відмову у забезпеченні позову, прийняту суддею Невінгловською Ю.М., м. Одеса, повний текст складено 16.04.2024,

у справі №916/2608/23

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів:

-Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК";

-Приватного підприємства "АККЕРМАН ЗЕРНОПРОМ"

про визнання недійсним договору та припинення права власності

та за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК"

про визнання недійсним рішення

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2

до відповідача: ОСОБА_1

про визнання рішення дійсним

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" та Приватного підприємства "БІОІЛ", в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 25.05.2023 між Публічним акціонерним товариством "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" та Приватним підприємством "БІОІЛ", посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Кушнір Іриною Валентинівною, зареєстрований у реєстрі за №992, а також припинити право власності Приватного підприємства "БІОІЛ" на комплекс будівель і споруд загальною площею 7824,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право: 50401023, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130553151103), зареєстроване 25.05.2025 приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Кушнір Іриною Валентинівною (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67753942 від 25.05.2023 16:22:03).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі оспорюваного договору, укладеного з низкою порушень законодавства, за заниженою ціною фактично відчужено все нерухоме майно та обладнання, задіяне в господарській діяльності Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК", що безумовно впливає на можливість вказаного товариства вести прибуткову господарську діяльність та, в свою чергу, порушує право позивачки, як акціонера, на отримання частини прибутку цього товариства.

За цією позовною заявою місцевим господарським судом 21.06.2023 відкрито провадження у справі №916/2608/23.

27.10.2023 до суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" про визнання недійсним з моменту прийняття рішення дистанційних загальних річних чергових зборів Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" 08.05.2023, що оформлене протоколом від 19.05.2023.

В обґрунтування зазначеного позову ОСОБА_1 послалася на прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" з порушенням компетенції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі №916/4708/23.

В подальшому ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 об`єднано в одне провадження справу №916/2608/23 зі справою №916/4708/23; присвоєно об`єднаній справі №916/2608/23.

01.02.2024 до місцевого господарського суду від ОСОБА_2 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про визнання дійсним рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" від 08.05.2023, оформленого протоколом від 19.05.2023.

Зазначена позовна заява обґрунтована законністю вищенаведеного рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.02.2024 у справі №916/2608/23 прийнято позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

10.04.2024 до суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмету позову б/н від 10.04.2024 (вх.№14775/24 від 10.04.2024), в якому позивачка зазначила позовні вимоги у наступній редакції:

-визнати недійсним з моменту прийняття рішення дистанційних загальних річних чергових зборів Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" 08.05.2023, що оформлене протоколом від 19.05.2023;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 25.05.2023 між Публічним акціонерним товариством "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" та Приватним підприємством "БІОІЛ", який посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір Іриною Валентинівною, зареєстрований у реєстрі за №992, та припинити право власності Приватного підприємства "БІОІЛ" на комплекс будівель і споруд загальною площею 7824,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право: 50401023, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130553151103, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67753942 від 25.05.2023 16:22:03);

-визнати недійсним затверджений рішенням комісії з реорганізації Приватного підприємства "БІОІЛ" 29.03.2024 передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів Приватного підприємства "БІОІЛ", що посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір Іриною Валентинівною 29.03.2024 та зареєстрований в реєстрі за №905, 906, в частині: передачі Приватному підприємству "АККЕРМАН ЗЕРНОПРОМ" комплексу будівель і споруд загальною площею 7824,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130553151103) та речових прав на комплекс будівель і споруд загальною площею 7824,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130553151103); передачі Приватному підприємству "АККЕРМАН ЗЕРНОПРОМ" отриманого Приватним підприємством "БІОІЛ" обладнання за договором купівлі-продажу укладеного 25.05.2023 між Публічним акціонерним товариством "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" та Приватним підприємством "БІОІЛ", який посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір Іриною Валентинівною, зареєстрований у реєстрі за №992, у зв`язку з чим припинити право власності Приватного підприємства "АККЕРМАН ЗЕРНОПРОМ" на комплекс будівель і споруд загальною площею 7824,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право: 54367191, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130553151103, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 72351186 від 01.04.2024 11:35:52).

У вищенаведеній заяві про зміну предмету позову б/н від 10.04.2024 (вх.№14775/24 від 10.04.2024) ОСОБА_1 зазначила про те, що спірне майно, незаконно набуте Приватним підприємством "БІОІЛ", яке в подальшому припинилося в результаті реорганізації, було передане правонаступнику останнього, а саме: Приватному підприємству "АККЕРМАН ЗЕРНОПРОМ", у зв`язку з чим відповідний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів Приватного підприємства "БІОІЛ" також підлягає визнанню недійсним.

Крім того, ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову б/н від 21.03.2024 (вх.№2-465/24 від 21.03.2024), в якій у редакції заяви б/н від 10.04.2024 (вх.№14857/24 від 11.04.2024) вона просила:

-накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, а саме: на комплекс будівель і споруд загальною площею 7824,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130553151103);

-заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме суб`єктам державної реєстрації прав, в тому числі, але не обмежуючись: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб`єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів нерухомого майна, щодо нерухомого майна, а саме: комплексу будівель і споруд загальною площею 7824,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130553151103);

-заборонити вчиняти будь-які дії щодо майна: комплекс будівель і споруд загальною площею 7824,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130553151103), зокрема, дії пов`язані з проведенням електронних торгів щодо реалізації цього майна, продажу або відчуження іншим способом (в тому числі шляхом дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення будь-яких обтяжень, передачу в іпотеку тощо) цього майна, дій пов`язаних з будь-яким іншим обтяженням, скасуванням записів, поновленням записів, відкриттям розділів стосовно цього майна або внесенням будь-яких змін щодо цього майна в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, зокрема, щодо власника цього майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

-заборонити Приватному підприємству "АККЕРМАН ЗЕРНОПРОМ" вчиняти дії спрямовані на відчуження обладнання комплексу будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що було отримано Приватним підприємством "БІОІЛ" від Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" за договором купівлі-продажу, укладеним 25.05.2023 між Публічним акціонерним товариством "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" та Приватним підприємством "БІОІЛ", який посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Кушнір Іриною Валентинівною, зареєстрований у реєстрі за №992.

В обґрунтування даної заяви ОСОБА_1 стверджувала про те, що подальше відчуження спірного майна нівелює можливість ефективного захисту порушених прав останньої.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2024 у справі №916/2608/23 (суддя Невінгловська Ю.М.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову б/н від 21.03.2024 (вх.№2-465/24 від 21.03.2024) відмовлено.

Вказана ухвала суду мотивована тим, що позовні вимоги у цій справі спрямовані на визнання оспорюваного договору недійсним та не стосуються безпосередньо повернення/витребування спірного майна на користь позивачки, у зв`язку з чим фактично позов спрямований на відновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за Публічним акціонерним товариством "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК", що свідчить про відсутність зв`язку між обраними заявницею заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.04.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/2608/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову б/н від 21.03.2024 (вх.№2-465/24 від 21.03.2024) задовольнити.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржниця наголошує на тому, що зміна власника спірного майна, набутого Приватним підприємством "БІОІЛ" за оспорюваним договором та в подальшому переданого Приватному підприємству "АККЕРМАН ЗЕРНОПРОМ" вже під час розгляду даної справи, унеможливить ефективний захист та поновлення прав позивачки, оскільки, у разі задоволення судом позовних вимог, виконання рішення суду про припинення права власності буде неможливим, зважаючи на перехід такого права до іншої особи, відмінної від теперішнього власника.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 13.05.2024 у справі №916/2608/23 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 28.05.2024.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.04.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/2608/23 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 19.06.2024 об 11:30.

У судовому засіданні 19.06.2024, проведеному в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав; представник Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" висловив заперечення проти її задоволення; представники Приватного підприємства "АККЕРМАН ЗЕРНОПРОМ" та ОСОБА_2 участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами оскарження ухвали.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 залишено без розгляду письмові пояснення Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" б/н від 18.06.2024 (вх.№1500/24/Д1 від 18.06.2024), які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу, у зв`язку з поданням останніх з пропуском встановленого судом апеляційної інстанції процесуального строку та без клопотання про його продовження.

Приватне підприємство "АККЕРМАН ЗЕРНОПРОМ" та ОСОБА_2 своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали оскарження ухвали на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 09.09.2019 у справі №924/433/19.

Колегія суддів вбачає, що у даній справі ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, а відтак у даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернувся до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

При цьому апеляційним господарським судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20 та від 21.12.2020 у справі №910/9627/20, неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 Господарського кодексу України).

Така стала правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 19.10.2020 у справі №916/3844/19, від 30.06.2021 у справі №922/145/21, від 28.07.2021 у справі №910/3704/21 та від 15.08.2018 у справі №907/835/17.

При цьому під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25.01.2021 у справі №902/775/20, від 19.01.2021 у справі №902/774/20 та від 16.11.2020 у справі №910/7596/20.

Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26.09.2019 у справі №521/10766/18.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову та спрямованість останнього з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Дослідивши зміст позовної заяви ОСОБА_1 (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), а також заяви про забезпечення позову, апеляційний господарський суд зауважує на тому, що позивачка наголосила на порушенні своїх прав, як акціонера, на отримання частини прибутку Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" у зв`язку з відчуженням на підставі оспорюваного договору за заниженою ціною нерухомого майна та обладнання, задіяного в господарській діяльності вказаного товариства, що негативно вплинуло на можливість останнього вести прибуткову господарську діяльність.

Таким чином, позивачка звернулася до суду з позовом у даній справі за захистом своїх корпоративних прав, проте запропоновані нею заходи забезпечення позову фактично спрямовані на забезпечення можливості захисту майнових прав відповідача Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК", а саме: речових прав на майно, відчужене останнім на підставі оспорюваного договору в результаті здійснення своєї господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає на невідповідності обраних ОСОБА_1 заходів забезпечення позову тим правам, які позивачка вважає порушеними і на захист яких нею подано позов у цій справі, що виключає можливість вжиття таких заходів.

Водночас сам по собі факт наявності між сторонами судового спору за позовом, задоволення якого може стати підставою для проведення реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов`язаних зі зміною права власності на комплекс будівель і споруд загальною площею 7824,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути належною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, які не відповідають природі прав, на захист яких позивачка просить їх вжити, і сама по собі зміна власника вказаного майна з Приватного підприємства "БІОІЛ" на Приватне підприємство "АККЕРМАН ЗЕРНОПРОМ" вже під час розгляду даної справи жодним чином не спростовує зазначеної невідповідності та не зумовлює безумовної необхідності вжиття обраних ОСОБА_1 заходів безвідносно до того, що стверджуване заявницею порушення прав абсолютно не кореспондується з відповідними заходами, які всупереч призначенню інституту забезпечення позову спрямовані на забезпечення можливості відновлення прав відповідача Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК", а не позивачки, яка, на відміну від зазначеного товариства, у разі задоволення позову не набуде жодних майнових прав щодо вищенаведеного комплексу будівель і споруд.

Враховуючи викладене, оцінивши доводи позивачки щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявниці, за захистом яких остання звернулася до суду, у разі невжиття таких заходів, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про те, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №916/2608/23.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що доводи апелянта стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 11.04.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/2608/23 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 136, 137, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.04.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/2608/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до приписів статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 20.06.2024.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук