Рішення

від 21.06.2024 по справі 904/1751/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1751/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна", м. Київ

до Приватного підприємства "Теле-Ком", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просило стягнути з Приватного підприємства "Теле-Ком" заборгованість за субліцензійним договором №УНІ-131436/2021 в сумі 68 906,46 грн, яка складається з:

- 40 000,00 грн - основний борг;

- 20 861,03 грн - пеня (п. 5.3 договору);

- 2748,82 грн - 3% річних;

- 5296,61 грн - інфляційне збільшення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначає, що відповідно до платіжних інструкцій №34 від 25.04.2024 на суму 20 000,00 грн та №35 від 26.04.2024 на суму 23 000,00 грн основний борг погасив у повному обсязі, тому просить закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 40 000,00 грн. Також позивач посилаючись на скрутне матеріальне становище через обставини, які виникли внаслідок військової агресії зазначає, що підприємство є неприбутковим та на сьогоднішній день має непокритий збиток перед кредиторами понад півмільйона гривень, у зв`язку з чим просить зменшити пеню. Крім того, відповідач, посилаючись на п. 9.1 договору, у задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційного збільшення просить відмовити.

Від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача 28906,46 грн, з яких 20 861,03 грн - пеня, 2748,82 грн - 3% річних та 5296,61 грн - інфляційне збільшення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2024 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення субліцензійного договору, строк дії договору, умови та порядок виконання сторонами договору, строк та порядок розрахунків за договором, наявність/відсутність часткових оплат, наявність заборгованості субліцензіата, періоди прострочення виконання зобов`язань.

Так, судом встановлено, що 24.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" (ліцензіат) та Приватним підприємством "Теле-ком" (субліцензіат) укладено субліцензійний договір №УНІ-131436/2021, відповідно до п. 2.1 якого ліцензіат на умовах, визначених у договорі, надає субліцензіату невиключне суміжне право на використання Програм шляхом їх Розповсюдження у складі Соціального Пакету (обов`язково) та Базового Пакету (обов`язково ), та в решті пакетів (на вибір субліцензіата) за допомогою Аналогової мережі, (далі "право на Розповсюдження"), а субліцензіат зобов`язуєтьсяся оплатити та використовувати надане йому право на Розповсюдження відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 6.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін (дата набрання чинності) і діє до 31.12.2022 включно (дата закінчення чинності), а в частині розрахунків до повного його виконання.

Перелік програм та детальні умови сторони погодили в 1 розділі договору.

Пунктом 2.2 договору визначено, що передача права на Розповсюдження у звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі прав (далі -"акт"), датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акта рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акта підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, Акт вважається підписаним субліцензіатом та право на Розповсюдження Програм переданим субліцензіату.

Ліцензіат підписує та надсилає субліцензіату кореспонденцію (у т.ч. рахунки, акти, додаткові угоди, цей договір, інші документи) на поштову адресу, про яку субліцензіат письмово повідомив ліцензіата, в інших випадках - на адресу місцезнаходження субліцензіата (юридичну адресу), зазначену у договорі. Ризики, пов`язані з отриманням кореспонденції за повідомленою субліцензіатом поштовою адресою та за його місцезнаходженням (юридичною адресою) приймає на себе субліцензіат.

У разі неможливості Субліцензіата отримати за поштовою адресою та/або за своїм місцезнаходженням (юридичною адресою) кореспонденції незалежно від причин (зміни фактичного місця перебування, блокування офісу, проведення антитерористичної операції, фактичної відсутності адресата за вказаною адресою, недоставляння/повернення кореспонденції відділенням пошти/кур`єрською службою, з будь-яких інших причин) у субліцензіата на підставі цього пункту договору виникає зобов`язання завчасно письмово повідомити про такі обставини ліцензіата, а також зазначити нову адресу чи з`явитися в офіс ліцензіата для одержання уповноваженою особою субліцензіата відповідних документів. Субліцензіат за цим пунктом договору зобов`язується самостійно звертатися до ліцензіата (у т.ч. зв`язуватися засобами телефонного зв`язку, електронної пошти тощо), а також за необхідності з`являтися до офісу ліцензіата у разі неодержання та/або неможливості одержання кореспонденції від ліцензіата з причин, за які ліцензіат не відповідає. При цьому презюмується, що субліцензіат, який не повідомляє ліцензіата про неодержання кореспонденції та/або який не з`являється до офісу ліцензіата для отримання кореспонденції, є таким, що належно отримує всю кореспонденцію від ліцензіата (у т.ч. рахунки, акти, додаткові угоди, цей договір, інші документи), а також позбавляється права посилатися в подальшому на обставини неодержання від ліцензіата кореспонденції (п.п. 2.2.1, 2.2.2 договору).

Відповідно до підпункту 2.2.3 договору, субліцензіат зобов`язується докласти необхідних зусиль з тим, щоб належно і своєчасно отримувати від ліцензіата кореспонденцію, а також у разі неможливості одержувати кореспонденцію у погоджений спосіб - зобов`язується з`являтися за кореспонденцією до офісу ліцензіата.

Згідно з п. 4.2 договору щомісячна сума винагороди становить 23000,00 грн без ПДВ.

Субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2 договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Сторони, відповідно до умов додаткової угоди 1 та 2 до договору, погодили зменшити розмір винагороди таким чином: за березень 2022 року - розмір винагороди становить 100,00 грн без ПДВ, за квітень 2022 року - 100,00 грн без ПДВ, за травень 2022 року 5750,00 грн без ПДВ, за червень 2022 року 5750,00 грн без ПДВ, за 21 день липня 2022 року 2040,00 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані підписані сторонами акти прийому-передачі прав №93 від 31.01.2022 на суму 23000,00 грн, №1397 від 28.02.2022 на суму 23000,00 грн, №2716 від 31.03.2022 на суму 100,00 грн, №4013 від 30.04.2022 на суму 100,00 грн, №5332 від 31.05.2022 на суму 5750,00 грн, №6518 від 30.06.2022 на суму 5750,00 грн, №7714 від 31.07.2022 на суму 2040,00 грн. Загальна сума роялті за вказаний період склала 59740,00 грн.

Відповідач розрахувався за надані за договором послуги, що підтверджується платіжними інструкціями №6349 від 30.06.2022 на суму 5750,00 грн, №6381 від 26.07.2022 на суму 6550,00 грн, №6428 від 24.08.2022 на суму 5400,00 грн, №6450 від 15.09.2022 на суму 2710,00 грн. Остаточний борг відповідача погасив після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується платіжними інструкціями №34 від 25.04.2024 на суму 20000,00 грн та №35 від 26.04.2024 на суму 23000,00 грн, у зв`язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог на суму основного боргу.

Своєчасне невиконання відповідачем умов договору в частині розрахунків стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договору (п.4.5), строк оплати є таким, що настав:

-за січень 2022 року суму 23000,00 грн - 15.02.2022;

- за лютий 2022 року суму 23000,00 грн - 15.03.2022;

- за березень 2022 року суму 100,00 грн - 15.04.2022;

- за квітень 2022 року суму 100,00 грн - 16.05.2022 (15.05.2022 вихідний (неділя));

- за травень 2022 року суму 5750,00 грн - 15.06.2022;

- за червень 2022 року суму 5750,00 грн - 15.07.2022;

- за липень 2022 року суму 2040,00 грн - 15.08.2022.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у повному обсязі погасив зазначену заборгованість, однак із простроченням.

Посилаючись на ст. 5.3 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 20861,03 грн, 3% річних в розмірі 2748,82 грн та інфляційні втрати в розмірі 5296,61 грн за загальний період з 16.02.2022 по 09.04.2024.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної виплати Субліцензіатом на рахунок ліцензіата Винагороди, або її частини, відповідно до умов Розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяли у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої Винагороди за кожен день прострочення.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 20861,03 грн за загальний період з 16.02.2022 по 09.04.2024.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Так, Всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, який скасовано 30.06.2023.

До того ж сторонами укладено субліцензійний договір 24.12.2021, тобто вже після внесення змін до чинного законодавства. Тому сторони на момент укладення договору розуміли, що строк нарахування пені вже не буде обмежений 6-місячним строком.

У той же час, як зазначено судом вище встановлений карантин скасовано 30.06.2023, тому нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань слід припинити 30.06.2023.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивачем при нарахуванні пені не враховано положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (15.05.2022 вихідний день (неділя)), а тому останнім днем для оплати є 16.05.2022, відповідно прострочка оплати з 17.05.2022. Також позивачем допущено помилку щодо місяця нарахування, а саме у шостому рядку позивачем помилково вказаний шостий місяць, замість сьомого.

Судом здійснено розрахунок пені у правильні періоди, а тому за розрахунком суду розмір пені за загальний період з 16.02.2022 по 30.06.2023 становить 18 748,12 грн. При цьому за розрахунком суду в періоді 16.09.2022 по 30.06.2023 на суму 40000,00 грн розмір пені є більшим, ніж позивачем нараховано за період з 16.09.2022 по 09.04.2024, тому в цьому періоді до розрахунку береться нарахована позивачем сума пені в розмірі 9972,60 грн.

Також суд вважає за необхідне врахувати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на наступні обставини.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, оскільки нарахування (пеня, 3% річних та інфляційні втрати) у загальному розмірі складають більш ніж 80% від невиконаного зобов`язання на час звернення до суду. До того ж сума основного боргу була погашена відповідачем відразу після звернення позивача з позовом до суду. Господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи викладене, суд вважає дані обставини винятковими, що дають підстави для зменшення неустойки. Також судом враховуються викладені у відзиві на позовом обставини щодо скрутного матеріального стану із наданням відповідних доказів та добровільне погашення основного боргу. З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 20%, в результаті розмір пені що підлягає стягненню становить 14998,50 грн.

Суд зазначає про неможливість більшого зменшення розміру неустойки. Порушення строків оплати має місце. Відповідач не довів допустимими доказами наявності обставин, які б суттєво перешкоджали виконати зобов`язання у визначений договором строк. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою своїх функцій, що є недопустимим.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом виявлено допущення позивачем аналогічних помилок, що і при нарахуванні пені в частині неврахування положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, тому вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 2672,15 грн. Розрахунок інфляційних нарахувань є правильним, а тому вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно форс-мажорних обставин, про які відповідач зазначає у відзиві, то відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Листом від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 28.02.2022 "Про введення воєнного стану".

У пункті 9.1 договору передбачено, що сторони не несуть відповідальність, якщо доведуть, що неналежне виконання їх господарських зобов`язань за цим договором виявилося неможливим у зв`язку та внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин таких як: стихія, оголошена війна, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, дії та нормативно-правові акти органів державної влади, місцевого самоврядування, що перебувають поза межами розумного контролю та впливу сторони, які не могли бути передбачені сторонами на момент укладення договору, та які настали після укладення цього договору і перешкоджають повному або частковому виконання сторонами своїх господарських зобов`язань за цим договором.

Зобов`язана сторона, яка посилається на будь-яку з обставин, що зазначені в п. 9.1 цього договору, зобов`язана негайно, але не пізніше 5 робочих днів з дати настання/припинення дії цих обставин непереборної сил, повідомити управнену сторону про початок та припинення дії цих обставин відповідно. Належним доказом наявності обставин непереборної вили служитимуть довідки, надані органами,, до компетенції яких відповідним актом цивільного законодавства України віднесено підтвердження факту обставин непереборної сили (п.9.3, 9.4 договору).

Відповідач вказує про те, що уклавши додаткову угоду №2 від 21.07.2022 до субліцензійного договору від 24.12.2021 №УНІ-131436/2021 відповідач фактично повідомив та позивач прийняв факт непереборної вили, тобто надзвичайних та невідворотних обставин, в даному випадку фактично оголошена війна та знаходження держави у військовому стані.

Суд звертає увагу, що воєнний стан введено 24.02.2022, а додаткову угоду до договору сторонами укладено 21.07.2022, тобто майже через 5 місяців з моменту настання таких обставин. До того ж укладення додаткової угоди не може вважатися повідомленням про початок форс-мажорних обставин в розумінні розділу 9 договору.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до Висновку Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором. Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності.

Наявність форс-мажорних обставин, які підтверджені належним чином, можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання, однак не звільнять від обов`язку сплати основного боргу.

За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 14998,50 грн, 3% річних в розмірі 2672,15 грн та 5296,61 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2238,91 грн враховуючи, що судовий збір у даній справі сплачений у мінімальному розмірі, передбаченому законодавством (за ставкою 0,8). Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті (сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом), судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. У даному випадку відсутня переплата, оскільки судовий збір сплачено у мінімальному розмірі, і даний випадок не відноситься до інших випадків, коли судовий збір повертається.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" до Приватного підприємства "Теле-Ком" про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Теле-Ком" (50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, буд. 51 А, кв. 34, ідентифікаційний код 24995967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 152-Б, ідентифікаційний код 37226740) пеню у розмірі 14998,50 грн, 3% річних у розмірі 2672,15 грн, інфляційні втрати у розмірі 5296,61 грн та судовий збір у розмірі 2238,91 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.06.2024

Суддя О.М. Крижний