Рішення

від 14.06.2024 по справі 908/1050/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/71/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2024 Справа № 908/1050/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Концерну Міські теплові мережі (електронна пошта: info@teploseti.zp.ua; oslik2899@gmail.com; бул. Героїв полку Азов, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Алді Плюс (електронна пошта: невідома; бул. Будівельників, буд. 7-А, м. Запоріжжя, 69123; код ЄДРПОУ 39232248)

про стягнення 87 108,63 грн.,

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

09.04.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна Концерну Міські теплові мережі до Товариства з обмеженою відповідальністю Алді Плюс про стягнення 87 108,63 грн.

09.04.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1050/24 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 10.05.2024, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 14.06.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Алді Плюс на підставі Договору оренди нерухомого майна від 07.04.2016 № 249/6 користується нежитловим приміщенням № 176,177(літ.А-9) площею 219,30 м2 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Стародніпровська буд. 34 прим. приміщення № 176,177. Відповідно до 11.1 Договору вказано що, цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців з 07 квітня 2016 р. до 07 березня 2019 р. Згідно листа Комунального підприємства «ВРЕЖО № 7» від 29.02.2024 р за вих..№378 щодо надання інформації, підтверджено, що станом на лютий 2024 р. Приміщення 176,177 за адресою вул. Стародніпровська буд. 34 приміщення не повертались . Відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги станом на 01 листопада 2021 року ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР № 74203881 про надання послуги з постачання теплової енергії за вказаною адресою між Позивачем та ТОВ Алді Плюс з 01 листопада 2021 року є укладеним. Житловий будинок № 34 по вул. Стародніпровська оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії. Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії Відповідачу за період з 01.11.2022 31.01.2024 на загальну суму 87 108,63 грн., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості, та детальним розрахунком нарахувань. Позивачем сформовані та надані Відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги. Відповідач за період 01.11.2022 31.01.2024 не виконав свої обов`язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору, у зв`язку з чим у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 87 108,63 грн. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення Боржника підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі (відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР), знаходженням нежитлового приміщення Відповідача у багатоквартирному житловому будинку. Посилаючись на норми Цивільного кодексу України, статтями Господарського процесуального кодексу України, статтями Закону України Про житлово-комунальні послуги, Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, №315 про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг просить позов задовольнити.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до даних Діловодство спеціалізованого суду Господарського суду Запорізької області у Товариства з обмеженою відповідальністю Алді Плюс (код ЄДРПОУ 39232248) відсутній зареєстрований електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Згідно із роздруківкою з офіційного сайту Опендатабот: https://opendatabot.ua/, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Алді Плюс є: бул. Будівельників, буд. 7-А, м. Запоріжжя, 69123.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копію ухвали суду від 15.04.2024 про відкриття провадження у справі № 908/1050/24 направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції на вказану адресу місцезнаходження відповідача.

В матеріалах справи міститься копія ухвали Господарського суду Запорізької області від 15.04.2024 про відкриття провадження у справі № 908/1050/24, яка була направлена судом на адресу ТОВ Алді Плюс рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернулась до суду з відміткою АТ Укрпошта причина повернення за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляду справи № 908/1050/24 в суді.

Станом на 14.06.2024 відповідач запропонований ухвалою суду від 15.04.2024 про відкриття провадження у справі № 908/1050/24, письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн Міські теплові мережі (далі - позивач) діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну МТМ є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивач та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між позивачем та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про житлово-комунальні послуги, Законом України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання,Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019, № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України,

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги (надалі - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

02.10.2021 на виконання вимог Закону Позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

З матеріалів справи вбачається, що 07.04.2016 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), міське комунальне підприємство «Основаніє» (Балансоутримувач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Алді Плюс» (Орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № 249/6, за умовами п. 1.1. якого Орендодавець, Балансоутримувач на підставі наказу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 07.12.2015 № 316р передали, а Орендар прийняв в строкове платне користування комунальне майно нежитлові приміщення першого поверху (Літ. А-9) загальною площею 219,30 кв.м. в будинку № 34 по вул. Воронезькій, у складі: приміщення № 176 площею 38,0 кв.м. та приміщення № 117 площею 181,30 кв.м., що перебуває на балансі міського комунального підприємства «Основаніє». Майно використовується Орендарем на правах оренди для розміщення перукарні.

Згідно листа Комунального підприємства «ВРЕЖО № 7» за вих. №378 від 29.02.2024 щодо надання інформації, підтверджено, що станом на лютий 2024 приміщення № 176,177 за адресою вул. Стародніпровська, буд. 34 (Воронезька) Товариством з обмеженою відповідальністю «Алді Плюс» не повертались.

Відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 27.05.2022р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Відповідно до вищенаведеного, станом на 01.11.2021 типовий індивідуальний договір № 74203881 про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір) за адресою: вул. Стародніпровська, буд. 34 у м. Запоріжжя, між позивачем та відповідачем з 01.11.2021 є укладеним (вказаний договір розміщено на сайті Концерну МТМ, суду надано копію публічного договору про надання послуги з постачання теплової енергії).

Як зазначає позивач у позовній заяві, житловий будинок № 34 по вул. Стародніпровська, 34 у м. Запоріжжі оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії.

Пунктом 5 договору зазначено, що виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Відповідно до пункту 11 договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Згідно з п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 договору вказано, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п. 38 договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

На виконання пункту 5 договору, позивач надавав послугу з постачання теплової енергії відповідачу у нежитлові приміщення № 176, 177 (літ. А-9) загальною площею 219,30 кв.м., які розташовані за адресою: вул. Стародніпровська, буд. 34, м. Запоріжжя.

Позивачем було надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 31.01.2024 на загальну суму 87 108,63 грн., що підтверджується відповідними рахунками постачання теплової енергії за вказаний період.

Концерном МТМ були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату за надані послуги.

Рахунки направлені рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу ТОВ «Алді Плюс» - бул. Будівельників, буд. 7-А, м. Запоріжжя, 69123, що підтверджується матеріалами справи.

В порушення умов договору № 74203881 від 01.11.2021 відповідач оплату за спожиту теплову енергію не здійснив, у зв`язку з чим за відповідачем виникла грошова заборгованість за вищевказаний період на загальну суму 87 108,63 грн.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходяться приміщення відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі, знаходженням нежитлових приміщень відповідача.

З урахуванням викладеного, предметом розгляду справи є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Алді Плюс на користь Концерну Міські теплові мережі заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у період з листопада 2022 по січень 2024 включно на суму 87 108,63 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять ч., ч. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Статями 6, 627 ЦК України визначені загальні принципи цивільного законодавства, зокрема принцип свободи договору, який полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Разом з тим, закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексі України законодавець визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Закон України Про житлово-комунальні послуги визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

За приписами ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Аналогічне визначення міститься у ст.1 Закону України Про теплопостачання.

За змістом ст., ст. 1, 13 цього Закону послуги з надання теплової енергії в гарячій воді є одним з видів комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 12 Закону передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статті 7, 8 цього Закону визначають обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, і з урахуванням вказаних положень Закону позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач є їх споживачем.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Закону готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії врегульовано Законом України Про теплопостачання.

Відповідно до ст., ст. 1, 19 Закону України Про теплопостачання теплова енергія товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено і статтями 24 і 25 Закону України Про теплопостачання та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

Так, приписами статті 25 цього Закону визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас приписами статті 24 Закону встановлено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії.

Згідно з пунктами 4 та 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги (надалі - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

02.10.2021 на виконання вимог Закону Позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, станом на 29.02.2024 нежитлові приміщення № 176,177 за адресою вул. Стародніпровська, буд. 34 (Воронезька) у м. Запоріжжя Товариством з обмеженою відповідальністю «Алді Плюс» не повернуті Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, у зв`язку з чим судом встановлено про користування вказаними приміщеннями у період з 01.11.2022 по 31.01.2024.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги, постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Згідно з п. 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.

Пунктом 1 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 410 від 31.10.2022 позивачу було доручено забезпечити початок опалювального періоду для житлових будинків з 02.11.2022.

Пунктом 2 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 186 від 27.03.2023 було визначено, що опалювальний сезон закінчити у м. Запоріжжі з 31.03.2023.

Пунктом 1 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 665 від 09.11.2023 позивачу було доручено забезпечити початок опалювального періоду для житлових будинків з 15.11.2023.

Тобто, керуючись діючим законодавством, а рішеннями виконавчого комітету ЗМР позивач надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії у період з листопада 2022 по січень 2024 включно.

Отже, перебуваючи в орендованому приміщенні по вул. Ентузіастів, 19, м. Запоріжжя в період з січня 2018 року по грудень 2020 року, відповідач споживав теплову енергію, що постачалася позивачем до цього будинку у спірному періоді.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України (падалі ГК України) договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, який відповідно до статей 193 ГК України та статей 525, 526 ЦКУ має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння зміна умов зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобов`язаннями; господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст. 179 ГК України).

За ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких па вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором про постачання та використання теплової енергії.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки.

Відповідач своїм правом щодо надання заперечень на позов не скористався, письмовий відзив суду не направив, доказів погашення заборгованості не представив.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума основної заборгованості ТОВ «Алді Плюс» за надані житлово-комунальні послуги у період з листопада 2022 по січень 2024 включно складає 87 108,63 грн. підтверджена матеріалами справи, а тому вказані вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна Сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на Сторони. Кожна Сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не Стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що доСтовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, доСтовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які Сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності Сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алді Плюс (бул. Будівельників, буд. 7-А, м. Запоріжжя, 69123; код ЄДРПОУ 39232248) на користь Концерну Міські теплові мережі (бул. Героїв полку Азов, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у період з листопада 2022 по січень 2024 включно на суму 87 108 (вісімдесят сім тисяч сто вісім) грн. 63 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2024.

Суддя К.В.Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.