Рішення

від 19.06.2024 по справі 909/363/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/363/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів"

вул. Сербська, буд. 1, м. Львів, 79008

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пархуць Груп"

вул. Калуська, буд. 3А, м. Бурштин, Івано-Франківська обл., 77111

про: стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 196 086,04 грн.

Представник сторін в судове засідання не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пархуць Груп" про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 196 086,04 грн з якої: 194 774,10 грн заборгованість по основному боргу та 1 311,94 грн заборгованість по відсотках.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в порушення зобов'язань за кредитним договором та додатковими договорами до нього, відповідачем не здійснювалось погашення кредиту та відсотків за користування кредитом.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився. Ухвала про відкриття провадження у справі від 18.04.2024 та ухвала від 16.05.2024 з відомостями про дату, час і місце розгляду справи повернулися на адресу суду із зазначенням в поштових довідках "адресат відсутній за вказаною адресою". Ухвали суду направлялися відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка зазначена у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Повідомлення про зміну місцезнаходження відповідача суду не надано.

З огляду на вищевикладене, враховуючи приписи п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Слід сказати, що Європейський суд з прав людини у рішеннях від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України", від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" звертає увагу на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" вказує, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Станом на 19.06.2024 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, своїх пояснень стосовно позову до суду не подав. Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні норми містяться в ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1 та 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, явка яких не визнавалась судом обов`язковою; - наявність у суду всіх необхідних матеріалів (доказів) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників сторін за наявними матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що 28.05.2021 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пархуць Груп" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 448/В/2021 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 650 000,00 грн (п. 2.1.1), із процентною ставкою 23,88% річних (п. 2.1.3), з кінцевою датою повернення - 27.11.2023 (п. 2.1.4), повернення кредиту здійснюється згідно графіку погашення кредиту оформленого додатком № 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною (п. 2.1.6).

28.06.2022, за заявою позичальника, між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пархуць Груп" укладено додатковий договір до кредитного договору № 448/В/2021 від 28.05.2021 (далі - додатковий договір 1), відповідно до умов якого банк надав позичальнику відтермінування сплати відсотків за користування та/або відтермінування повернення отриманого позичальником кредиту на термін з 30.06.2022 по 31.08.2022.

В подальшому, з огляду на негативні тенденції в економіці держави, в цілому, та, зокрема, у веденні приватного бізнесу, що спричинені воєнним станом сторонами 23.11.2022 укладено ще один додатковий договір до кредитного договору № 448/В/2021 від 28.05.2021 (далі - додатковий договір 2), відповідно до якого банк надав позичальнику відтермінування сплати відсотків за користування кредитом та/або відтермінування повернення отриманого позичальником кредиту, на термін з 31.10.2022 по 31.01.2023.

Зважаючи на неможливість особистої явки відповідача у банк, ситуація COVID-19 для підписання додаткового договору № 1, та введення воєнного стану в Україні для підписання додаткового договору № 2, вони були підписані зі сторони позичальника через його особистий банківський кабінет в системі Іfobs.

У зв`язку з відтермінуванням позичальник зобов`язався сплатити проценти за користування кредитом у порядку та відповідно до графіку повернення кредиту за кредитним договором, викладеного в новій редакції, який погоджено сторонами та який складає невід`ємну частину цього додаткового договору (п. 2 додаткового договору № 2).

Під час відтермінуваяння, відсотки продовжують нараховуватись банком у відповідності до умов кредитного договору. Позичальник зобов`язується сплатити відсотки, нараховані на час відтермінування в порядку та згідно графіку повернення кредиту за кредитним договором, викладеного у новій редакції (п. 3 додаткового договору № 2).

Умовами кредитного договору, а саме пунктами 4.1 та 4.2 визначено, що позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення кредиту здійснюється шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу банку.

Прийняті на себе зобов`язання по кредитному договору банк виконав, перерахувавши на поточний рахунок позичальника кошти в розмірі 650 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 844578 від 28.05.2021.

З метою досудового врегулювання спору банк надіслав позичальнику лист-вимогу від 22.02.2024 за № 1584/0-05, докази направлення містяться в матеріалах справи. Дана вимога залишилась без відповідного реагування зі сторони позичальника.

Термін кредитного договору закінчився 27.11.2023, кредитні зобов`язання позичальником не виконані, у зв`язку із чим, банк звернувся до суду за захистом порушеного права.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 196 086,04 грн з якої: 194 774,10 грн заборгованість по основному боргу та 1 311,94 грн заборгованість по відсотках.

Згідно із ч. 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За змістом частин 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що зазначений вище кредитний договір та додаткові договори до нього укладено сторонами підписано та погоджено всі умови та досягнуто згоди щодо виконання їх умов.

Суду не надано доказів визнання недійсними кредитного договору та додаткових договорів до нього чи наявності правових підстав для встановлення їх нікчемності, а тому в силу презумпції правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України), останні є правомірними та належною підставою виникнення прав та обов`язків у сторін договору.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 650 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 844578 від 28.05.2021 та випискою по рахунку позичальника відкритих в рамках кредитного договору.

Виписка (виписки) з рахунку (рахунків) позичальника відкритих в рамках кредитного договору, відповідають вимогам та підтверджують факт передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованість за кредитним договором (позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18.

Таким чином, банк виконав свої зобов`язання, надавши позичальнику кредитні кошти в сумі, строки та на умовах передбачених кредитним договором та додатковими договорами до нього.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов`язань суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по основному боргу в сумі 194 774,10 грн та заборгованості по відсотках в сумі 1 311,94 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 028,00 грн (платіжна інструкція № 541402 від 11.04.2024). Інших судових витрат позивач не заявив.

За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову в повному обсязі, судовий збір в сумі 3 028,00 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 13, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пархуць Груп" про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 196 086,04 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пархуць Груп" (вул. Калуська, буд. 3А, м. Бурштин, Івано-Франківська обл., 77111; ідентифікаційний код 38816598) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (вул. Сербська, буд. 1, м. Львів, 79008; ідентифікаційний код 09801546) 194 774,10 грн заборгованості по основному боргу, 1 311,94 грн заборгованості по відсотках та 3 028, 00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.06.2024.

Суддя С. М. Кобецька