Рішення
від 13.06.2024 по справі 910/1892/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2024Справа № 910/1892/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (НМУ ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ) (01601, місто Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 13)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейтинг Сегмент"</a> (ТОВ "РЕЙТИНГ СЕГМЕНТ") (03056, місто Київ, вул.Гетьмана Вадима, будинок 27)

про стягнення грошових коштів.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейтинг Сегмент"</a> (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 743 088,41 грн за договором оренди від 16.11.2021 № 8958, укладеним між позивачем, відповідачем та Фондом державного майна України по м. Києву та за договором №6 про відшкодування витрат балансоутримувача по утриманню орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 16.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 позовну заяву Національного медичного університету імені О.О. Богомольця залишено безе руху.

06.03.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.03.2024 року була направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 02.04.2024 року (№0600256939140) уповноваженій особі підприємства відповідача

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей ГПК України.

Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як вбачається з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивач має зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням зазначеного, ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 про відкриття провадження у справі №910/1892/24 надіслано позивачу до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.11.2021 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по м.Києву (далі - орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейтинг Сегмент" (далі - орендар) та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця (далі - балансоутримувач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 8958 (далі - Договір оренди), за умовами якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно -

Частина неживого приміщення 1-го поверху та тераса гуртожитку №7-7А, літера А15, за адресою: 03087, м.Київ, Чоколівський бульвар, 39, площею 324,7 м2, вартість якого станом на 31.10.2021 року становила 2003168,08 грн. (без ПДВ), страхова вартість - 2550000,00 грн.

Означена угода підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена відбитками печаток цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 7 Змінюваних умов Договору оренди цільове призначення майна - розміщення кафе та Інтернет кафе.

За умовами пункту 9 Змінюваних умов Договору оренди місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 25 500,00 грн. (без ПДВ), а витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю компенсуються орендарем у порядку, передбаченому пунктом 6.5 Договору оренди.

Умовами пункту 16 Змінюваних умов Договору оренди передбачене наступне співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу - 50 % суми орендної плати; державному бюджету - 50 % суми орендної плати.

Строк договору - 5 (п`ять) років з дати набрання чинності цим договором (пункт 12 Змінюваних умов Договору оренди).

Згідно з пунктом 2.1 Незмінюваних умов Договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна.

Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

Слід зазначити, що у матеріалах справи наявний відповідний акт приймання-передачі орендованого майна, підписаний між Товариством та Університетом 16.11.2021 року.

Відповідно до пункту 3.1 Незмінюваних умов Договору оренди орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Змінюваних умов Договору оренди (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (пункт 3.3 Незмінюваних умов Договору оренди).

Пунктом 3.4 Незмінюваних умов Договору оренди встановлено, що орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податкового накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.

В день укладення цього договору або до цієї дати орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену у пункті 10 Умов (авансовий внесок з орендної плати), на підставі документів, визначених у пункті 3.6 цього договору (пункт 3.5 Незмінюваних умов Договору оренди).

Пунктом 3.7 Незмінюваних умов Договору оренди передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу).

Згідно з пунктом 6.5 Незмінюваних умов Договору оренди протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна України, та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.

Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору, або подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором.

Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору.

Враховуючи наведені положення Договору оренди, 16.11.2021 року між Товариством як орендарем та Університетом як балансоутримувачем було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 6 (далі - Договір про відшкодування витрат), за умовами якого позивач забезпечує користування комунальними послугами, обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі (частини неживого приміщення 1-го поверху та тераса гуртожитку №7-7А, літера А15, площею 324,7 м2), що знаходиться за адресою: , 03087, м.Київ, Чоколівський бульвар, 39, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі - 324,7 м2 в цій будівлі, з відшкодуванням балансоутримувачу комунальних послуг, витрат на утримання переданого орендарю в оренду державного нерухомого майна, земельного податку, за обумовленими тарифами (цінами) згідно з Розрахунками, що є додатками до цього Договору, в терміни, що передбачені цим Договором.

Цей договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток наведених суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 Договору про відшкодування витрат орендар користується нежилим приміщенням будівлі загальною площею 324,7 м2 за адресою: місто Київ, Чоколівський бульвар, 39, частина нежитлового приміщення на 1-му поверсі гуртожитку №7-7а, що перебуває на балансі Університету (далі - приміщення), вартість яких визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.10.2021 р. і становить 18 001 367,86 грн. Орендоване приміщення використовується для розміщення кафе та інтернет кафе.

Пунктом 2.2.6 Договору про відшкодування витрат на орендаря покладено обов`язок щомісячно відшкодовувати балансоутримувачу комунальні витрати, витрати на утримання орендованого нерухомого майна, земельний податок відповідно до додатків, які є невід`ємною частиною цього Договору, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

За умовами пунктів 4.1, 4.2 Договору про відшкодування витрат орендар щомісячно відшкодовує балансоутримувачу комунальні витрати, витрати на утримання орендованого нерухомого майна, земельний податок в розмірі, що визначається в Розрахунках, які є невід`ємними частинами цього Договору (додатками) в строки, визначені у пункті 2.2.6 цього Договору. Неотримання орендарем відповідних рахунків балансоутримувача не звільняє його від зобов`язання провести оплату в порядку та у строки, що визначені в пункті 4.1 та пункті 2.2.6 цього Договору.

Згідно з пунктом 6.1 Договору про відшкодування витрат останній укладений строком на термін дії Договору оренди, що належить до державної власності №8958 від 16.11.2021 р.

У Розрахунку щомісячних платежів за комунальні послуги, відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та земельного податку Товариством за Договором оренди (за період з 16.11.2021 р. по 31.12.2021 р.) сторони погодили, що витрати на предмети, матеріали, обладнання та інвентар становлять 4919,20 грн., витрати на оплату послуг (крім комунальних) - 5325,08 грн., витрати на земельний податок - 999,34 грн.

У матеріалах справи наявні копії рахунків Університету (а також відповідних розрахунків плати за користування нежитловим приміщенням) на оплату Товариством орендної плати за Договором оренди у період з листопада 2021 р. по грудень 2023 р. на загальну суму 241 138,77 грн.

Крім того, матеріали справи містять рахунки позивача (а також відповідні розрахунки) за використані Товариством комунальні послуги (постачання електроенергії, теплопостачання, водопостачання) у період листопада 2021 р. по грудень 2023 р. на загальну суму 316331,49 грн., за утримання протягом 2021 р. по грудень 2023 р. орендованого приміщення на загальну суму 156 957,15 грн, а також за відшкодування оплаченого Університетом земельного податку в загальному розмірі 28 661,13 грн. (з урахуванням уточнюючих розрахунків на відшкодування земельного податку).

Крім того, належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором оренди та Договором про відшкодування витрат свідчить також відсутність претензій та повідомлень про порушення позивачем відповідних зобов`язань за цими угодами з боку відповідача.

Разом із тим, орендар - Товариство протягом наведеного періоду належним чином своїх зобов`язань за Договором оренди та Договором про відшкодування витрат не виконав, обумовлені означеними правочинами платежі за вищевказаними рахунками не оплатив.

Судом враховані посилання Університету в позовній заяві на те, що 19.12.2022 року орендар звернувся до балансоутримувача із заявою, в якій вказав про фактичне не використання ним орендованого майна за Договором оренди, починаючи з 24.02.2022 року.

Актом від 30.12.2022 року обстеження об`єкту оренди державного нерухомого майна за адресою: місто Київ, Чоколівський бульвар, 39, комісія у складі уповноважених представників Університету зафіксувала, що орендоване Товариством приміщення, зважаючи на воєнний стан, останнім згідно з Договором оренди не використовується, і відповідач не використовує електричну енергію, холодне водопостачання та опалення з 24.02.2022 року.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №9 від 21.03.2023 року про погашення наявної у відповідача заборгованості за Договором оренди та Договором про відшкодування витрат. Однак, відповідач відповідь на претензію не надав та суму боргу не погасив.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що відповідач порушив умови договорів оренди від 16.11.2021 № 8958, укладеним між позивачем, відповідачем та Фондом державного майна України по м. Києву та про відшкодування витрат балансоутримувача по утриманню орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 16.11.2021, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 743 088,41 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За змістом статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частин 1 та 2 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 5 статті 762 Цивільного кодексу України).

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до підпункту 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 року за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене: на територіях Київської, Чернігівської. Сумської, Харківської. Запорізької. Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях).

З урахуванням викладеного, відповідач був звільнений від сплати орендної плати з 24.02.2022 року до 30.09.2022 року, що було враховано Університетом при обрахунку заявлених до стягнення сум грошових коштів.

У той же час, згідно з підпунктом 4 пункту 1 означеної постанови КМУ № 634 на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше орендарям на територіях, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30 вересня 2022 року і 30 травня 2022 року відповідно і до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього підпункту.

З огляду на викладене, після 30.09.2022 року відповідачу нараховувалася орендна плата у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої Договором оренди, що підтверджується наявними у матеріалах справи розрахунками позивача.

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про неналежне виконання відповідачем договорів оренди та відшкодування витрат, що підтверджено належними та допустимим доказами, які наявні у матеріалах справ та не спростовані відповідачем, у зв`язку із чим даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні положення закріплені також і нормами ГПК України, зокрема, ст. 13 названого Кодексу, за приписами якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У силу ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Принцип допустимості доказів, закріплений ст. 77 ГПК України, полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 названого Кодексу).

Згідно з ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

У силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з аналізу наведених процесуальних норм слідує, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах принципу змагальності, який не лише наділяє сторін відповідними правами, але і покладає на них тягар доказування, тобто обов`язок довести ті обставини, на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національного медичного університету імені О.О. Богомольця задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейтинг Сегмент"</a> (03056, місто Київ, вулиця Гетьмана Вадима, будинок 27; код ЄДРПОУ 44373712) на користь Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 13; код ЄДРПОУ 02010787) суму заборгованості за договором оренди №8958 від 16.11.2021 р. у розмірі 241 138 грн. (двісті сорок одну тисячу сто тридцять вісім) 77 коп., суму заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 16.11.2021 р. №6 у розмірі 501 949 (п`ятсот одну тисячу дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 77 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 146 (одинадцять тисяч сто сорок шість) грн. 33 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.06.2024.

Суддя М.Є.Літвінова

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення13.06.2024
Оприлюднено25.06.2024
Номер документу119895429
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність щодо оренди

Судовий реєстр по справі —910/1892/24

Рішення від 13.06.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 19.03.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 27.02.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні