Ухвала

від 18.06.2024 по справі 910/7352/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

м. Київ

18.06.2024Справа № 910/7352/24

Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши матеріали

заяви Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України

про видачу судового наказу за вимогою до Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Павловича

про стягнення 84 998,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Інститут технічної теплофізики Національної академії наук України звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Павловича заборгованості за Договором оренди №1556 нерухомого майна, що обліковується на балансі ІТТФ НАН України від 01.12.2019 р. у розмірі 84 998,50 грн.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов до висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Положеннями статті 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 2 статті 19 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до цього Кодексу та закону.

Частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

У пункті 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. (пункт 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис про припинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Павловича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за власним рішенням.

Приписами частини 9 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Разом з тим, частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

При цьому, як зазначалося вище, заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути лише юридичні особи та фізичні особи-підприємці (частина 3 статті 147 Господарського процесуального кодексу України).

Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв`язку із втратою нею статусу підприємця.

Суд зазначає, що розгляд заяви за правилами наказного провадження має чіткі формальні межі.

За таких обставин, визначаючись із подальшими заходами для захисту своїх прав, заявнику необхідно врахувати зміст правовідносин, що існували як під час здійснення боржником підприємницької діяльності, так і після припинення у боржника статусу фізичної особи-підприємця, та звернутися до суду в межах відповідної форми позовного провадження.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб`єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За таких обставин, враховуючи що Інститут технічної теплофізики Національної академії наук України звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості з Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Павловича , який станом на дату звернення до суду з цією заявою припинив свою підприємницьку діяльність, заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, а відтак, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за вказаною вимогою.

За приписами частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Керуючись статтями 147, 148, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України у видачі судового наказу за вимогою до Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Павловича про стягнення заборгованості за Договором оренди №1556 нерухомого майна, що обліковується на балансі ІТТФ НАН України від 01.12.2019 р. у розмірі 84 998,50 грн.

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.Є. Літвінова