Ухвала

від 20.06.2024 по справі 912/3809/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 24 46 63/32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20 червня 2024 рокуСправа № 912/3809/16

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву третьої особи Цабевської О.А. від 31.05.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №912/3809/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода", вул. Леніна, 84, смт Добровеличківка, Кіровоградська область, 27000

до відповідача Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, вул. Незалежності 29, с. Піщаний Брід, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27037

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

- Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області, вул. Соборна, 59, м. Новоукраїнська, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27100

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про визнання переважного права на поновлення договору, визнання недійсним рішення, визнання укладеною додаткової угоди, визнання поновленим договору

Представники участі не брали

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 30.05.2024 суд задовольнив позовні вимоги частково. Визнав недійсним рішення Олексіївської сільської ради №142 від 27.07.2016 "Про розгляд листа-повідомлення про поновлення договору оренди від 07.10.2008 року на земельну ділянку площею 40,00 га". Визнав укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 07.10.2008, зареєстрованого у Добровеличківському відділі ДП КРФ "ЦДЗК" 07.10.2008 за №040836900152, укладеного між Добровеличківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Згода" в редакції викладеній у резолютивній частині рішення. Стягнув з Піщанобрідської сільської ради Нвоукраїнського району Кіровогардської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" судовий збір в сумі 1378,00 грн. Закрив провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Олексіївської сільської ради від 29.01.2016 №69 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

31.05.2024 через систему "Електронний суд" третя особа ОСОБА_1 подала заяву від 31.05.2024 про ухвалення додаткового рішення, з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 080,00 грн.

До такої заяви додано квитанції про доставку документів до зареєстрованих Електронних кабінетів Користувачів ЕСІТС від 31.05.2024, відповідно до якої заява з додатками доставлена учасникам справи.

Ухвалою від 10.06.2024 суд призначив судове засідання для розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 на 20.06.2024 о 15:00 год.

11.06.2024 через систему "Електронний суд" позивач подав суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про проведення засідання без участі представника.

Інші учасники не брали участі, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення засідання суду, що підтверджується довідками Господарського суду Кіровоградської області про доставку електронного листа.

З підстав викладеного, суд проводить судове засідання з розгляду заяви третьої особи ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення 20.06.2024 за відсутності представників.

Розглянувши вказану заяву, суд враховує таке.

Відповідно до правил частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 2 статті 161 ГПК України встановлено, що заявами по суті справи, зокрема, є пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Суд враховує, що у поданих за допомогою системи "Електронний суд" додаткових поясненнях від 10.04.2024, третьою особою не зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу. Таких відомостей не містять і додані до вказаних пояснень додатки.

Згідно з правилами статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Статтею 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Таким чином, правила статті 221 ГПК України визначають, що вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення можливе за умови наявності поважних причин, що перешкоджають подати такі докази до закінчення судових дебатів.

Тобто, у разі якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неможливості подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Згідно з положеннями частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, процесуальні норми визначають, що у разі наявності намірів у сторони отримати відшкодування понесених нею судових витрат, така сторона зобов`язана подати такі докази до закінчення судових дебатів у справі.

Якщо своєчасній подачі зазначених доказів перешкоджають поважні причини, сторона повинна повідомити суд про такі причини, обґрунтувати їх поважність та неможливість подати докази у визначений процесуальний строк, а також, до закінчення судових дебатів, зробити заяву про подання доказів про понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Суд констатує, що доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів третя особа не подала.

Також, всупереч положенням статті 221 ГПК України, третя особа не навела суду жодних поважних причин щодо неможливості подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів.

При цьому, суд зауважує, що договір №17-ЦОА від 06.03.2024 про надання професійної правничої допомоги з додатками, заявки 1-ГС від 06.03.2024 на надання професійної правничої допомоги на підставі вказаного договору з метою представництва інтересів клієнта Цабевської О.А. у справі №912/3809/16, а також акт 17/1 від 15.04.2024 про приймання професійної правничої допомоги на підставі вказаного договору з рахунком №17-ЦОА/1 від 15.04.2024, перебували у розпорядженні третьої особи до вирішення справи по суті та проведення судових дебатів, однак не були подані у строки визначенні правилами частини 8 статті 129 та статті 221 ГПК України.

Відповідно до статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з правилами статті 115 ГПК України, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В силу вимог статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з правилами частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи (серед іншого) зобов`язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані третьою особою у визначені процесуальними нормами строки, а неможливість подання доказів у такі строки повинна бути письмово доведена третьою особою до суду та належним чином обґрунтована.

Відповідні висновки щодо розподілу тягаря доказування та добросовісності поведінки сторони/учасника при вчиненні процесуальної дії з надання доказів у господарському процесі, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №913/317/18, від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012 та від 16.07.2020 у справі №908/2828/19, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19 та від 12.01.2021 у справі №924/1103/19.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із вирішенням спору у відповідному судовому рішенні. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості своєчасно подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин; подачі відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів; наявності належного обґрунтування поважності причин, що перешкоджають подачі доказів до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Однак, така заява має бути чітко сформульована та належно обґрунтована. Процесуальний закон не визначає конкретну процесуальну стадію, на якій має бути зроблена заява, але встановлює граничний строк звернення із такою заявою - до закінчення судових дебатів (схожі висновки наведені у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21)

Вирішуючи питання строку подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, суд зауважує, що вказівка у частині 8 статті 129, частині 1 статті 221 ГПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Заяву про ухвалення додаткового рішення, а також документи, які підтверджують понесені витрати, третя особа подала до суду після того, як суд першої інстанції ухвалив рішення по справі.

До цього третя особа із заявами такого змісту не зверталася, документів, які б підтверджували понесені нею витрати на правничу допомогу до суду не подавала.

Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не мав підстав та обов`язку вирішувати таке питання.

При цьому, у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення зазначається, що представником третьої особи адвокатом Борушем А.О. до виходу суду в нарадчу кімнату в порядку частини 8 статті 129 ГПК України заявлено усну заяву про розподіл понесених останньою судових витрат, які складаються із витрат на професійну (правничу) допомогу понесених у зв`язку із розглядом даної справи.

Однак, вказане твердження не відповідає дійсності, про що свідчить технічний запис судового засідання 30.05.2024 та протокол судового засідання, долучених до матеріалів справи.

Також суд враховує відсутність попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу та будь - якого зазначення у додаткових поясненнях від 10.04.2024 вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору, що позбавило суд можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Саме своєчасне звернення учасника справи із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

Суд наголошує, що право учасника справи, який має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129, 221 ГПК України, кореспондується з його обов`язками:

по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору;

по-друге, подати відповідні докази до закінчення судових дебатів, або ж заявити про неможливість їх подання до закінчення судових дебатів у справі, навівши обґрунтування поважності причин, що перешкоджають своєчасній подачі доказів;

по-третє, у разі якщо учасник справи зробив відповідну заяву до закінчення дебатів, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Потрібно також розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.

Відсутність заяви учасника справи до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Неподання учасником справи доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18).

Як вже зазначено, у судовому засіданні 30.05.2024 третя особа до закінчення судових дебатів не подала доказів понесення судових витрат, як і не заявила клопотання/заяву про те, що такі докази будуть надані після ухвалення рішення.

Таким чином, за відсутності заяви про подання доказів до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення, у суду відсутні підстави для ухвалення судового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27.06.2023 у справі №907/568/22, від 09.08.2023 у справі №907/850/22.

Неподання заяви чи не заявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2023 у справі №904/7108/21.

Також суд враховує, що заява третьої особи про ухвалення додаткового рішення не містить обґрунтування поважності причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів.

Вказана заява подана третьою особою після закінчення судових дебатів у справі.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновок, що у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та відшкодування судових витрат необхідно відмовити.

Керуючись ст. 129, 221, 234-235, 244, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви третьої особи ОСОБА_1 від 31.05.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №912/3809/16.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Копії ухвали надіслати позивачу (до Електронного кабінету представника), Піщанобрідській сільській раді Новоукраїнського району Кіровоградської області (до Електронного кабінету), Новоукраїнській районній державній адміністрації Кіровоградської області (до Електронного кабінету), ОСОБА_1 (адвокату Борушу А. до Електронного кабінету).

Повний текст ухвали складено 20.06.2024.

Суддя В.Г. Кабакова