Рішення

від 19.06.2024 по справі 914/981/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2024 Справа № 914/981/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМОЛАЙН", м. Київ

до відповідача: Фізичної особи підприємця Бараній Оксани Богданівни, м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 58 034,16 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сидоренко В.В. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1429870 від 11.04.2024 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2726 від 21.12.2006 р.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області в підсистему "Електронний суд" поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМОЛАЙН" до відповідача - Фізичної особи підприємця Бараній Оксани Богданівни про стягнення заборгованості в розмірі 58 034,16 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 р., справу № 914/981/24 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.04.2024 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 22.05.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 р., розгляд справи по суті призначено на 19.06.2024 р.

16.05.2024 р. представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" заяву (за вх. №13157/24) про участь в судовому засіданні 22.05.2024 р. на 09:10 год. та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.05.2024 р. заяву представника позивача про участь в судовому засіданні 22.05.2024 року та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за вх. № 13157/24 від 16.05.2024 р. задоволено. Судом постановлено забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеного на 22.05.2024 р. на 09:10 год., та усіх наступних засідань у справі № 914/981/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

19.06.2024 р. представник позивача в судове засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції, з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість, 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та понесені витрати на сплату судового збору.

19.06.2024 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 22.04.2024 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 22.04.2024 р. про відкриття провадження у справі № 914/981/24 скеровувалась відповідачу за адресою: 79020, м. Львів, вул. Бальзака О., буд. 15, зазначеній у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отриманий на запит суду та міститься в матеріалах справи.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0600913039570, ухвалу суду від 22.04.2024 р. про відкриття провадження у справі № 914/981/24, відповідачем отримано 25.04.2024 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Крім того, ухвала Господарського суду Львівської області від 22.04.2024 р. про відкриття провадження у справі № 914/981/24 скеровувалась відповідачу на його електронну адресу - oksabaranii@gmail.com, а ухвала суду від 22.05.2024 р. про призначення розгляду справи по суті на 19.06.2024 р. доставлена в електронний кабінет відповідача 22.05.2024 р. о 12:22 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2024 р. відповідачем було подано на адресу суду в систему "Електронний суд" клопотання (за вх. № 13735/24) про відкладення розгляду справи, призначеної на 22.05.2024 р., у зв`язку з чим розгляд справи по суті відкладався на 19.06.2024 р.

Відтак, відповідач обізнаний про розгляд справи № 914/981/24 Господарським судом Львівської області.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/981/24 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, а також беручи до уваги те, що розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/981/24.

В судовому засіданні 19.06.2024 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що у спрощений спосіб, шляхом підписання видаткових накладних позивачем та відповідачем було укладено договір поставки. На виконання вказаних усних домовленостей, позивачем було поставлено товар відповідачу на загальну суму 58 034,16 грн. Позивач зазначає, що поставлений позивачем товар неоплачений відповідачем. 15.01.2024 позивач направив на адресу відповідача вимогу щодо оплати заборгованості за поставлений товар по усному договору та просив погасити заборгованість на протязі 7 днів з моменту отримання даної вимоги. Відповіді від відповідача на вимогу щодо сплати заборгованості на адресу позивача не надходило, заборгованість відповідачем не сплачена. Позивач вказує на те, що на момент пред`явлення позивачем даного позову до суду, у відповідача перед позивачем існує заборгованість за поставлений товар по усному договору у розмірі 58 034,16 грн. Таким чином, невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 58 034,16 основної заборгованості за отриманий товар по видаткових накладних: № 181 від 30 березня 2023 на суму 18 450,00 грн. та видаткова накладна № 257 від 3 травня 2023 на суму 39 584,16 грн.; 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 3 028,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи представник відповідача не з`явився і явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 22.04.2024 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвала суду від 22.04.2024 р. про відкриття провадження у справі № 914/981/24 скеровувалась відповідачу за адресою: 79020, м. Львів, вул. Бальзака О., буд. 15, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи та отриманий на запит суду.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0600913039570, ухвалу суду від 22.04.2024 р., відповідачем отримано 25.04.2024 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Крім того, ухвала Господарського суду Львівської області від 22.04.2024 р. про відкриття провадження у справі № 914/981/24 скеровувалась відповідачу на його електронну адресу - oksabaranii@gmail.com, а ухвала суду від 22.05.2024 р. про призначення розгляду справи по суті на 19.06.2024 р. доставлена в електронний кабінет відповідача 22.05.2024 р. о 12:22 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2024 р. відповідачем було подано на адресу суду в систему "Електронний суд" клопотання (за вх. № 13735/24) про відкладення розгляду справи, призначеної на 22.05.2024 р.

Відтак, відповідач обізнаний про розгляд справи № 914/981/24 Господарським судом Львівської області.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть, якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів у справі, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМОЛАЙН» (позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем Бараній Оксаною Богданівною (відповідач у справі) був укладений усний договір на поставку товару.

На виконання умов усного Договору поставки, позивачем згідно з видатковими накладними поставлено відповідачу товар на загальну суму 58 034,16 грн.

Факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується наступними видатковими накладними, а саме: № 181 від 30 березня 2023 на суму 18 450,00 грн. та видаткова накладна № 257 від 3 травня 2023 на суму 39 584,16 грн.

Вказані видаткові накладні, згідно з якими відповідач отримував товар, долучені позивачем до матеріалів справи, підписані повноважними представниками сторін та підпис повноважного представника позивача засвідчений печаткою ТзОВ «ПРОМОЛАЙН».

Підписавши видаткові накладні та отримавши згідно них обумовлений товар, відповідач не здійснив оплати вартості товару, що слугувало підставою звернення позивача до відповідача з письмовою вимогою про сплату заборгованості за вих. №09-1501-01/24 від 15.01.2024 р., у якій позивач просив погасити заборгованість на протязі 7 днів з моменту отримання даної вимоги. Докази надіслання претензії за вих. №09-1501-01/24 від 15.01.2024 р. долучені позивачем до матеріалів справи (поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист за поштовим ідентифікатора № 0311510504580).

Оскільки у строк, визначений у вимозі за вих. №09-1501-01/24 від 15.01.2024 р., відповідач не сплатив заборгованість за поставлений йому товар, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМОЛАЙН" звернулося до суду з даним позовом.

Станом на день розгляду справи, докази сплати відповідачем заявленого до стягнення боргу у матеріалах справи відсутні, сторонами такі не надано.

Позивачем долучено до матеріалів справи підписаний позивачем та відповідачем, акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2023 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 57 974,16 грн. Позивач зазначив у судовому засіданні, що з 31.12.2023 р. відповідач жодних оплат не здійснював.

Відтак, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно з актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2023 р. становить 57 974,16 грн., що не заперечується позивачем і було погоджено сторонами.

Оцінка суду.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Так, ч. 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (положення ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Зважаючи на те, що відповідачем було прийнято від позивача товар на підставі видаткової накладної № 181 від 30 березня 2023 на суму 18 450,00 грн. та видаткової накладної № 257 від 3 травня 2023 на суму 39 584,16 грн., суд зазначає, що між сторонами виникли договірні відносини поставки.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки у підписаних між сторонами видаткових накладних, останніми не було погоджено чіткого строку оплати товару, 15.01.2024 р. позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою за вих. №09-1501-01/24 від 15.01.2024 р., у якій просив погасити заборгованість на протязі 7 днів з моменту отримання даної вимоги. Докази надіслання претензії за вих. №09-1501-01/24 від 15.01.2024 р. долучені позивачем до матеріалів справи (поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист за поштовим ідентифікатора № 0311510504580).

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами, станом на 31.12.2023 р., заборгованість відповідача перед позивачем, погоджена сторонами, становить 57 974,16 грн.

Так, як у встановлений у вимозі строк, відповідач не здійснив оплати за одержаний товар, не спростував позовних вимог і таким чином заборгованість у розмірі 57 974,16 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

На підтвердження поставки товару відповідачу, позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні, згідно з якими відповідач отримував товар, підписані повноважними представниками сторін та підпис повноважного представника позивача засвідчений печаткою ТзОВ «ПРОМОЛАЙН».

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.

Письмовими доказами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продаж між продавцем і покупцем.

Таким чином, видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт отримання покупцем товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №904/887/18, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована судом.

Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована судом.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі становить 57 974,16 грн., з якою погодився представник позивача, і яка підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 630 від 10.04.2024 р.

На підставі положень п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір необхідно покласти на відповідача в сумі 3 024,87 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві за вх. № 1090 від 15.04.2024 р., позивач просить суд стягнути з відповідача 5 000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, позивачем долучено до позовних матеріалів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.

Представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., долучено до матеріалів справи наступні документи, а саме: договір про надання правничої допомоги № 10/01/24 від 10.01.2024 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМОЛАЙН" та адвокатом Сидоренко В.В., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 2726 від 21.12.2006 р.; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1429870 від 11.04.2024 р.; акт здачі-прийняття наданих послуг № 1 від 11.04.2024 р. на загальну суму 5 000,00 грн.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2726 від 21.12.2006 р., яке видано адвокату Сидоренко В.В.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача у двох судових засіданнях у справі № № 914/981/24 представляв адвокат Сидоренко В.В.

Повноваження адвоката Сидоренко В.В. підтверджені ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1429870 від 11.04.2024 р. та договором про надання правничої допомоги № 10/01/24 від 10.01.2024 року, які містяться в матеріалах справи.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017), необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Так, 10.01.2024 р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМОЛАЙН" та адвокатом Сидоренко В.В. укладено договір про надання правничої допомоги № 10/01/24 (надалі Договір).

У пунктах 1.1, 2.1 Договору зазначено, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати правничу допомогу в об`ємі та на умовах, передбачених даним Договором. Адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнтові правничу допомогу щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Бараній Оксани Володимирівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь клієнта заборгованості за поставлений товар по усному договору від 10.02.2023.

У пунктах 4.2, 4.3 Договору сторони узгодили, що сума гонорару за надання правничої допомоги, визначеної п. 2.1 даного Договору, розраховується шляхом множення кількості годин витрачених адвокатом на надання правничої допомоги клієнту на вартість ставки однієї години роботи адвоката, визначеної в п. 4.3. даного Договору. Вартість ставки почасової роботи адвоката складає - 2000 (дві тисячі) гривень та 00 коп., без ПДВ.

У долученому до матеріалів справи акті здачі-прийняття наданих послуг № 1 від 11.04.2024 р. на загальну суму 5 000,00 грн. зазначено наступний обсяг роботи адвоката: провів детальний аналіз по взаємовідносинам по Усному договору та первинних документів до нього, надана клієнту юридична консультація щодо судової перспективи по стягненню заборгованості по усному договору та підготував вимогу про сплату коштів за поставлений товар у відповідності ст. 530 ЦК України - кількість витрачених годин - 1,5 год.; вартість - 3 000,00 грн.; підготовка позовної заяви до Господарського суду Львівської області про стягнення заборгованості по Усному Договору, проведення розрахунку суми основного боргу, підготовка (сканування) додатків до позовної заяви (докази по справі) та надана консультація клієнту щодо розміру та порядку оплати судового збору - кількість витрачених годин - 1 год.; вартість - 2 000,00 грн.

Стосовно витрат на професійну-правничу допомогу на загальну суму 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Загальна сума оплати, яка зазначена в акті здачі-прийняття наданих послуг № 1 від 11.04.2024 р. на суму 5 000,00 грн., на думку суду є завищеною.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в своїй постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дотримується позиції, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми встановлено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку, суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 01.06.2018 у справі N 904/8478/16).

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації, також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

На думку суду, надані представником позивача докази про надання правової (професійної правничої) допомоги, не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі (5 000,00 грн.) з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові по справі №905/1795/18 від 07.11.2019 року, згідно якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатись в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відтак, з врахуванням вищенаведеного, взявши до уваги характер спірних правовідносин у даній справі, зокрема, значення справи для сторін, категорію складності справи, обсяг доказів, предмет та ціну позову, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку в порядку ч.5 ст. 129 ГПК України, обмежити розмір витрат представника позивача на професійну правничу допомогу до 4 000,00 грн., що на переконання суду, є достатнім у даній справі.

Суд звертає увагу, що не втручається в договірні відносини позивача з його адвокатом. Водночас процесуальне законодавство не передбачає повного та безумовного відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених стороною у справі, на користь якої ухвалено рішення, і надає можливість стороні, яка повинна відшкодувати судові витрати, піддати сумніву їх розмір та довести, що витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними, враховуючи визначені законодавцем критерії.

Обмежуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а використовує право на зменшення розміру цих витрат, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково, в розмірі 4 000,00 грн. У задоволенні решти суми витрат представника позивача на професійну-правничу допомогу, суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч.ч. 9, 10 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача: Фізичної особи-підприємця Бараній Оксани Богданівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМОЛАЙН" (03113, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 1, офіс 308; код ЄДРПОУ № 41138410) 57 974,16 грн. основного боргу, 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 3 024,87 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 21.06.2024 р.

Суддя Долінська О.З.