Рішення

від 11.06.2024 по справі 920/600/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.06.2024м. СумиСправа № 920/600/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/600/23 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Троїцької релігійної громади (парафії) м. Суми Сумської Єпархії Української Православної Церкви (вул. Троїцька, буд. 24А, м. Суми, 40022, ідентифікаційний код 22598251)

до відповідача: Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 23823253)

про визнання недійсним рішення,

за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

представника позивача не з`явився,

представника відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

06.06.2023 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд визнати недійсним рішення Сумської міської ради VIII скликання від 26.04.2023 № 3696-МР Про припинення права користування земельними ділянками в частині припинення права користування Троїцькій релігійній громаді Сумської Єпархії Української Православної Церкви земельною ділянкою загальною площею 0,6004 га з кадастровим номером 5910136600:18:008:0024, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Троїцька, 24а. (п. 2 додатку до рішення); стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Стислий виклад позицій сторін по справі; заяви, які подавались сторонами; процесуальні дії, які вчинялись судом.

06.06.2023 позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що припинити право позивача на користування земельною ділянкою відповідач має лише в судовому порядку за наявністю встановлених законом підстав. Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним, в той же час, оскаржуване рішення не містить підстав, визначних вказаною нормою права. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, що спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Відповідач, обґрунтовуючи заперечення щодо позовних вимог, посилається на те, що позивач, як первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви України (пункт 1 статуту), який за канонічною, ієрархічною та інституційною структурами безпосередньо входить до складу Сумської єпархії УПЦ, підлягає під дію санкцій Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022, уведених в дію указом Президента України від 01.12.2022 № 820/2022, оскаржуване рішення прийняте в інтересах територіальної громади та з метою звести до мінімуму вплив релігійних організацій, які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та тимчасово окупувала частину території України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023, справу № 920/600/23 призначено судді Джепі Ю.А.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву 06.06.2023 б/н (вх. №1994 від 06.06.2023) про забезпечення позову, у якій заявник просить суд:

- зупинити дію рішення Сумської міської ради VIII скликання від 26.04.2023 № 3696-МР «Про припинення права користування земельними ділянками» в частині припинення права користування Троїцькій релігійній громаді Сумської Єпархії Української Православної Церкви (код СДРПОУ 22598251) земельною ділянкою загальною площею 0,6004 га з кадастровим номером 5910136600:18:008:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п. 2 додатку до рішення);

- заборонити Сумській міській раді вчиняти дії щодо передання земельної ділянки у власність або користування усієї площі або частини площі земельної ділянки із кадастровим номером 5910136600:18:008:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5910136600:18:008:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 08.06.2023 судом постановлено повернути заяву про забезпечення позову 06.06.2024 б/н (вх. № 1994 від 06.06.2023) та додані до неї документи.

Ухвалою від 12.06.2023 залишено без руху позовну заяву.

13.06.2023 представником позивача усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 15.06.2023 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/600/23 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 25.07.2023, 11:00.

Водночас підготовче судове засідання, що призначене на 25.10.2023, 11:00, не відбулось у зв`язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, тому ухвалою від 26.07.2023 судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження у справі № 920/600/23 на тридцять днів; призначити підготовче засідання на 05.09.2023, 10:00.

10.08.2023 представником відповідача подано до суду відзив вих № 279/23юр від 08.08.2023 (вх.№ 5059/23 від 10.08.2023), у якому проти задоволення позову заперечує.

У період з 28.08.2023 до 10.09.2023 суддя Джепа Ю.А. перебувала у відпустці.

Ухвалою від 11.09.2023 у справі № 920/600/23 судом постановлено призначити підготовче засідання на 20.09.2023, 12:00.

Ухвалою від 20.09.2023 у справі № 920/600/23 судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті в судове засідання на 25.10.2023, 10:00.

Представник Сумської міської ради звернувся до суду із заявою від 23.10.2023 (вх. №6674 від 23.10.2023), в якій просив відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку із тим, що уповноважений на супроводження цієї справи у суді ОСОБА_1 перебуває у відпустці та не може прийняти участь у засіданні суду.

Однак, розгляд справи по суті, призначений на 25.10.2023, 10:00, не відбувся у зв`язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, тому ухвалою від 30.10.2023 було призначено судове засідання по суті справи № 920/600/23 на 30.11.2023, 10:00.

У період з 30.11.2023 до 01.12.2023 суддя Джепа Ю.А. перебувала у відпустці.

Ухвалою суду від 11.12.2023 судове засідання по суті в справі № 920/600/23 призначено на 25.01.2024, 12:00.

У період з 22.01.2024 до 26.01.2024 суддя Джепа Ю.А. перебувала у відпустці.

Ухвалою від 31.01.2024 судове засідання по суті в справі № 920/600/23 призначено на 22.02.2024, 14:30.

У період з 05.02.2024 до 14.05.2024 суддя Джепа Ю.А. перебувала на лікарняному.

Ухвалою від 03.06.2024 судове засідання по суті в справі № 920/600/23 призначено на 11.06.2024, 14:30.

11.06.2024 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі (вх. № 3388/24 від 11.06.2024) та про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання по суті 11.06.2024 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Враховуючи, що сторони є обізнаними про розгляд даної справи та представник позивача просить здійснювати розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами, а також враховуючи неповідомлення відповідачем суду причин неявки його представника у судове засідання, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи по суті з метою дотримання принципу розумності строків судового провадження.

Суд звертає увагу на достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд в межах наданих йому повноважень створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято в судовому засіданні 11.06.2024 за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

25.11.1991 року зареєстрована юридична особа - Троїцька громада Сумської єпархії Української Православної Церкви, назва якої після зміни найменування стала: Троїцька релігійна громада (парафія) м. Суми Сумської Спархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 22598251).

Постановою Господарського суду Сумської області від 07.08.2007 в справі №4/352-07 визнано право власності на Троїцький собор загальною площею 1708,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за Троїцькою релігійною громадою Сумської Спархії Української Православної Церкви (м. Суми, вул. Дзержинського, 24 а, код 22598251).

У подальшому право власності на Троїцький собор загальною площею 1708,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Суми. вул. Дзержинського. буд. 24а, було зареєстровано за Троїцькою релігійною громадою Сумської Спархії Української Православної Церкви.

На підставі рішення Сумської міської ради V скликання №3187-МР від 25.11.2009 «Про надання в постійне користування земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям», затверджено проект відведення та надано в постійне користування Троїцькій релігійній громаді Сумської Спархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 22598251) земельну ділянку загальною площею 0.6004 га із земель громадського призначення під розміщеним Троїцьким собором по вул. Троїцька, 24а за рахунок земель житлової та громадської забудови Сумської міської ради.

На підставі рішення Сумської міської ради V скликання №3187-МР від 25.11.2009 видано державний акт серії ЯЯ№290261 від 22.06.2010 року на земельну ділянку загальною площею 0.6004 га з кадастровим номером 5910136600:18:008:0024, що розташована за адресою: м. Суми. вул. Троїцька. 24а.

Державний акт серії ЯЯ№290261 від 22.06.2010 року було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №031063800005.

У подальшому рішенням Сумської міської ради VIII скликання №3696-МР від 26.04.2023 «Про припинення права користування земельними ділянками» Сумська міська рада вирішила припинити право користування Троїцькій релігійній громаді Сумської Спархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 22598251) земельною ділянкою загальною площею 0.6004 га з кадастровим номером 5910136600:18:008:0024. що розташована за адресою: м. Суми. вул. Троїцька. 24а.

Рішення прийняте за наслідками розгляду діяльності релігійних установ та організацій на території Сумської міської територіальної громади в умовах військової агресії російської федерації проти України, з метою забезпечення духовної незалежності, недопущення розколу у суспільстві за релігійною ознакою, сприяння консолідації українського суспільства та захисту національних інтересів, відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, частини сьомої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», враховуючи рекомендації засідання постійної комісії з питань архітектури, містобудування, керуючись пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Позивач вважає, що рішення Сумської міської ради VІІІ скликання № 3696-МР від 26.04.2023 є протиправним, тому звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним в частині припинення права користування Троїцькій релігійній громаді Сумської Єпархії Української Православної Церкви земельною ділянкою загальною площею 0,6004 га з кадастровим номером 5910136600:18:008:0024, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Троїцька, 24а. (п. 2 додатку до рішення).

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Земельного кодексу України).

За змістом статей 4, 5 Земельного кодексу України, завданням земельного законодавства, яке включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом частини першої статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад,

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу,

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу,

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу,

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст,

д) організація землеустрою,

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів,

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства,

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства,

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодекса,

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом,

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок,

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст,

й) вирішення земельних спорів,

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Підстави набуття та реалізації прав на землю врегульовані розділом IV Земельного кодексу України та передбачають, що юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1 статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності. без встановлення строку.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ст. 95 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, в тому числі, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 -149 Земельного кодексу України.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18.

Згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України (у редакцій чинній на дату прийняття оскаржуваного в частині рішення), підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії;

з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами).

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» також не містить повноважень міської ради припиняти право користування земельними ділянками комунальної власності, виходячи з діяльності релігійних установ та організацій в умовах військової агресії російської федерації проти України.

Орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями припиняти право користування земельною ділянкою релігійним організаціям в умовах військової агресії російської федерації проти України ні положеннями Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», ні Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

З матеріалів справи вбачається, що згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ№290261 від 22.06.2010 за позивачем зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 5910136600:18:008:0024.

Рішення Сумської міської ради № 3696-МР від 26.04.2023 не містить жодної, передбаченої статтею 141 Земельного кодексу України підстави для припинення права користування позивача вказаною земельною ділянкою.

При прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач Сумська міська рада, діяв не на підставах, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним, відповідним рішенням порушено права позивача як землекористувача на постійне користування земельною ділянкою.

Щодо мети прийнятого Сумською міською радою рішення «в умовах військової агресії російської федерації проти України, з метою забезпечення духовної незалежності, недопущення розколу у суспільстві за релігійною ознакою, сприяння консолідації українського суспільства та захисту національних інтересів» суд додатково зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися "правом власності", а тому і «майном».

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23.01.2014 (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.11.2011(Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

ЄСПЛ у рішенні "Щокін проти України" від 14.10.2010 (Shtokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06, пункти 50 та 51) зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Прийнявши рішення в оскаржуваній частині щодо припинення права користування позивача земельною ділянкою не на підставах, визначених законом, відповідач втрутився у право позивача на мирне володіння майном, що свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки недотримання хоча б одного із критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відсутня необхідність з`ясовувати, чи переслідувало незаконне втручання легітимну мету та чи був відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Враховуючи вищевикладене, оскільки оскаржуване рішення в частині прийняте не у відповідності із Законом, порушує права позивача як постійного землекористувача, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання недійсним рішення Сумської міської ради № 3696-МР від 26.04.2023 «Про припинення права користування земельними ділянками» в частині припинення права користування Троїцькій релігійній громаді Сумської Єпархії Української Православної Церкви земельною ділянкою загальною площею 0,6004 га з кадастровим номером 5910136600:18:008:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (п. 2 додатку до рішення).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Сумської міської ради VIII скликання № 3696-МР від 26.04.2023 «Про припинення права користування земельними ділянками» в частині припинення права користування Троїцькій релігійній громаді Сумської Єпархії Української Православної Церкви земельною ділянкою загальною площею 0,6004 га з кадастровим номером 5910136600:18:008:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 додатку до рішення).

3. Стягнути з Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 23823253) на користь Троїцької релігійної громади (парафія) м. Суми Сумської Єпархії Української Православної Церкви (вул. Троїцька, буд. 24А, м. Суми, 40022, ідентифікаційний код 22598251) 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) витрат зі сплати судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Текст рішення складений та підписаний суддею 21.06.2024.

СуддяЮ.А. Джепа