Рішення
від 09.05.2024 по справі 921/168/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 травня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/168/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув справу у порядку загального позовного провадження

за позовом Першого заступника керівника Тернопільської окружної прокуратури, бул. Т.Шевченка, 7, м.Тернопіль в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, вул. Костюшка, 8, м. Львів, в особі Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", проспект Злуки, 2В, м. Тернопіль.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги " , вул. Шпитальна, 2, м. Тернопіль

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів у розмірі 102 405,21 грн.

За участю учасників судового процесу:

від прокуратури: Безкоровайна О.А. - прокурор.

від відповідача: ОСОБА_1 - представник.

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Перший заступник керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, в особі Тернопільської міської ради звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" про визнання недійсними додаткових угод №4 від 30.09.2021, №6 від 29.10.2021, №7 від 30.11.2021, №7/1 без дати та стягнення грошових коштів у розмірі 102 405,21 грн.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 20.03.2024, для розгляду справи №921/168/24 визначено суддю ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2024 відкрито провадження у справі №921/168/24 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 18.04.2024.

Також, ухвалою суду від 25.03.2024 залучено до участі у справі №921/168/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги ".

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 18.04.2024.

Протокольною ухвалою від 18.04.2024 підготовче засідання відкладено на 09.05.2024.

Відповідно до частини 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

У підготовчому засіданні 09.05.2024 суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи сторін

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні спірних додаткових угод порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Враховуючи те, що додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", прокурор, посилаючись на приписи ст. ст.203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Оскільки Споживач сплатив кошти за постачання електричної енергії відповідно до ціни, вказаній у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, а тому прокурор вважає, що безпідставно переплачено бюджетних коштів в загальній сумі 102 405,21 грн.

В якості правових підстав позову зазначено приписи ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про публічні закупівлі", ст. ст.16, 202, 203, 215, 1212 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні прокурором підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Правова позиція позивача.

Представник позивача Західного офісу Держаудитслужби в підготовче засідання не з"явився. Однак у письмових поясненнях ( вх. №3308 від 24.04.2024) позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд позов задоволити.

Представник позивача Тернопільської міської ради в підготовче засідання не з"явився. Однак, надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Тернопільської міської ради ( вх. №3689 від 08.05.2024).

Заперечення відповідача.

Представник відповідача в підготовче засідання з"явився, підтримав заяву (вх. № 3703 від 08.05.2024), в якій позов визнав в повному обсязі.

Пояснення третьої особи.

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки суду не повідомила, вимог ухвали суду не виконала, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася, на підставі статей 120, 121 ГПК України - ухвалами суду, які надсилалися до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, сформовані Господарським судом Тернопільської області (містяться в матеріалах справи).

Згідно частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, положення статті 13 ГПК України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представника третьої особи не визнавалась судом обов`язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, та те, що третя особа не скористалася наданими їй процесуальними правами на подання письмових пояснень по суті спору, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, сторони не позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду щодо даної справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Щодо наявності підстав прокурора для представництва інтересів держави в суді.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Межі повноважень прокурора передбачені як Господарським процесуальним кодексом України так і Законом України "Про прокуратуру".

Статтею 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (ч.3).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч.4).

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 17.08.2020 у справі №924/1240/18 та від 31.08.2020 у справі №913/685/19.

Одним із ключових для застосування норм ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення згаданого елемента є поняття "інтерес держави".

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.

Поняття " орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Правова позиція наведена в постановах Верховного Суду у справі № 924/1237/17 від 20.09.2018, у справі № 918/313/17 від 27.02.2018.

Щодо підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", уповноважений орган це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Статтею 7 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції. Контроль у сфері закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Як визначено статтею 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (стаття 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізія ми приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. п. 1, 7, 8, 10 ч.1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 № 43.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів (п.3 Положення про Державну аудиторську службу України) .

Пунктом 4 Положення про Державну аудиторську службу України визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (п.6 Положення).

Таким чином, Державна аудиторська служба України як орган, який здійснює фінансовий контроль, при моніторингу публічних закупівель має право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави, а також в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Таким чином, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, у постановах Верховного Суду від 05.08.2021 у справі №911/1236/20, від 10.02.2022 у справі №927/284/21, від 31.05.2022 у справі №927/515/21.

Водночас, положення вищевказаних нормативно-правових актів не визначають конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

Правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

30.01.2024 Тернопільською окружною прокуратурою у листі за №50-89-864ВИХ-24 доведено Західному офісу Держаудитслужби та Управлінню Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про допущені порушення при укладенні Додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу №214 від 01.02.2021 та не вжиття заходів до усунення порушень в межах визначених законодавством повноважень.

Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області відповіддю листом від 22.02.2024 повідомлено прокуратуру про те, що заходи не вживалися у зв`язку з відсутністю правових підстав та заходи позовного характеру шляхом звернення до суду здійснюватися не будуть. Водночас, висловлено прохання щодо вжиття прокуратурою заходів представницького характеру в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Також, управління не заперечувало щодо звернення прокуратури з відповідним позовом до суду.

Оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять, вказаним уповноваженим органом у даних спірних правовідносинах жодних дієвих заходів з метою усунення порушень, вказаних окружною прокуратурою, не вжито.

Наведене утворює передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Західного офісу Державної аудиторської служби України.

За наведених мотивів суд погоджується з доводами прокурора, що Західний офіс Держаудитслужби є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №911/1534/19.

Оскільки Держаудитслужба є компетентним органом, уповноваженим державою на здійснення функцій контролю за використанням коштів державного бюджету, зокрема для здійснення закупівель, суд дійшов висновку, що прокурором правильно визначено останню як особу, в інтересах якої він звернувся до суду за захистом порушеного інтересу держави.

Разом з цим, позовна заява прокурором подана в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради з огляду на те, що джерелом фінансування предмету закупівлі є кошти бюджету.

Згідно статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи.

Як зазначено в преамбулі Закону, цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Потреби територіальної громади у певних товарах, роботах та послугах, реалізуються через правовий механізм публічних закупівель.

Згідно статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах серед іншого поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.

Як визначено статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" селищні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено , що видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет. Видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України, для виконання повноважень органів місцевого самоврядування. Видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Бюджетна система України складається зокрема з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування ( статті 2, 5 Бюджетного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Джерелом фінансування вказаної у позовній заяві закупівлі є кошти місцевого бюджету.

Тернопільська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Для реалізації наданих повноважень ради мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Держава створює умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені в Законі України "Про публічні закупівлі". Дотримуватись цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни на товар спричиняє істотну шкоду інтересам держави та територіальної громади щодо здійснення комунальної власності, тобто права територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися та розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном (коштами), що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування і, як наслідок, не відповідає суспільному інтересу.

Використання коштів місцевого бюджету беззаперечно становить суспільний інтерес, стосується прав та інтересів великого кола осіб мешканців територіальної громади.

З огляду на викладене, Тернопільська міська рада приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов`язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

30.01.2024 Тернопільською окружною прокуратурою у листі № 50-89-865ВИХ-24 доведено Тернопільській міській раді про допущені порушення при укладенні Додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії Споживачу № 214 від 01.02.2021 та не вжиття заходів до усунення порушень в межах визначених законодавством повноважень.

Тернопільська міська рада листом - відповіддю від 27.02.2024 повідомлено прокуратуру про прохання щодо вжиття прокуратурою заходів представницького характеру в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Також, не заперечила щодо звернення прокуратури з відповідним позовом до суду.

Наведене свідчить про нездійснення органом самоврядування захисту інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, адже будучи обізнаним про порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, що беззаперечно свідчить про бездіяльність органу уповноваженого державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Як вказує прокурор, оскільки правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів становлять суспільний інтерес, а додаткові угоди, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідають, Тернопільська міська рада мала можливість та достатньо часу на них відреагувати, проте жодних заходів до відновлення інтересів держави не вжила.

Враховуючи наведене, суд вважає належним чином обґрунтованою наявність підстав для звернення прокурора до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 встановила, що сам факт не звернення до суду уповноваженого органу, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити порушені інтереси свідчить, що такий орган неналежно виконує свої повноваження.

Внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.

На виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", 15.03.2024 Тернопільською окружною прокуратурою повідомлено Західний офіс Держаудитслужби та Тернопільську міську раду листами повідомленнями про представництво інтересів держави шляхом подання позову до суду.

Оскільки позивачі були обізнані про відповідне порушення прав держави, не вчинили належних дій на усунення таких порушень та захист прав та інтересів держави, суд вважає, що у даному випадку прокуратурою доведено наявність підстав для здійснення представницьких функцій шляхом звернення до суду з позовом у цій справі в інтересах держави.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги" прийнято рішення про проведення переговорної процедури закупівлі з учасником ТОВ "Тернопільелектропостач" щодо закупівлі ДК 021:2015 09310000-5 електрична енергія в кількості 596 000 кВт/год ., вартість обсягу становить 1 430 400,00 грн.

12.01.2021 Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги" на веб-порталі публічних закупівель "Ргоzоrrо" розміщено оголошення - переговорна процедура за № UА-2021-01-12-000220-b про намір здійснити закупівлю електричної енергії в обсязі 596 000 кВт/год, за бюджетні кошти з терміном постачання до 31.12.2021.

Зі Звіту про результати проведення процедури закупівлі № UА-2021-01-12-000220-b повідомлення про намір укласти договір ( під час застосування переговорної процедури) оприлюднено 12.01.2021.

01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (Постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги " (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №214.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу - ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії зазначено у Додатку №3 ( п.2.3 Договору).

Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата , зазначена в заяві приєднанні, яка є додатком №1 до цього Договору ( 3.1 Договору).

У розділі 5 Договору сторони визначили ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії. Так, загальна вартість цього Договору становить 1 430 400,00 грн, в т.ч. ПДВ 238 400,00 грн. Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором становить 2,00 грн без ПДВ, ПДВ 0,40 грн, разом з ПДВ 2,40 грн.

Ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.

Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов"язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" .

Зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача. Сторони можуть внести зміни до договору у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача, а також у випадку зменшення обсягу споживчої потреби товару. В такому випадку ціна договору зменшується в залежності від зміни таких обсягів.

Збільшення ціни за одиницю товару не більше як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. У разі коливання ціни товару на ринку в межах до 10% від ціни за одиницю товару , зацікавлена сторона ініціює внесення змін у договір щодо зміни ціни за одиницю товару . Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою (ми) або листом (ми) (завіреними копіями цих довідки (ок) або листа (ів) ) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку. До розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна щодо розміру ціни на товар на момент укладання Договору ( з урахуванням внесених раніше змін до Договору про закупівлю) та на момент звернення до вказаних органів, установ, організації, що підтверджує коливання (зміни) ціна ринку товару, що є предметом закупівлі за цим Договором.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Оплата за спожиту електричну енергію за цим Договором має бути здійснена протягом 20 календарних днів наступного місяця за звітним відповідно до наданого акту Постачальника.

Пунктом 7.2 Договору, Постачальник зобов"язався забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору, в свою чергу Споживач зобов"язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору (п. 6.2 Договору).

Згідно п.15.1 Договору, останній набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як визначено пунктом 15.2 Договору відповідно до статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону №114-ІХ від 19.09.2019, ст. 652 ЦК України, ст. 188 ГК України, сторони за взаємною згодою можуть вносити зміни та доповнення до даного договору, викладаючи їх в додатках, які є невід"ємною частиною договору про закупівлю електричної енергії.

Пунктом 15.7 Договору , сторони домовились, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов"язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" .

У разі необхідності внесення змін та доповнень до цього Договору кожна із Сторін має право звернутися до іншої з відповідною пропозицією. Усі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами обох сторін ( п.15.9 Договору).

Невід`ємною частиною Договору є: Додаток №1 " Заява приєднання"; Додаток №2 Комерційна пропозиція "Індивідуальна"; Додаток №3 "Договірні (замовлені) обсяги щомісячного споживання електричної енергії по кожному об"єкту на 2021р".

У Додатку А до Заяви - приєднання сторони визначили перелік об`єктів Споживача щодо постачання електричної енергії .

Зазначена заява-приєднання містить інформацію щодо найменування Споживача, відомості про вид, адресу об`єкта, ЕІС-код точки комерційного обліку, інформацію про те, що оператором системи, з яким Споживач уклав договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, є ВАТ "Тернопільобленерго" та початок постачання - з 01.02.2021.

У заяві-приєднання вказано, що погодившись з цією заявою-приєднанням (акцептувавши її), Споживач засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до цього Договору в повному обсязі. З моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому ПРРЕЕ порядку Споживач та Постачальник набувають всіх прав та обов`язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання).

В обраній Споживачем комерційній пропозиції "Індивідуальна" (додаток №2 до Договору) контрагенти узгодили, що ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається Споживачу розраховується Постачальником та на день укладення договору становить 2,00 грн за 1кВт/год (без ПДВ) та включає: ціну закупівлі електричної енергії Постачальником на ринку та тариф на послуги Постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі, який становить 0,29393 грн за 1кВт/год (без ПДВ). У разі зміни (коливання) закупівельної ціни на ринку електричної енергії, що відбувається протягом розрахункового періоду, зміна ціни за одиницю електричної енергії, спожитої в даному розрахунковому періоді допускається за умови надання Постачальником документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Документ, що підтверджує коливання ціни, повинен бути наданий у формі довідки (висновку), наданої уповноваженими органами та організаціями. Згідно з ч. 6 ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 №3304-04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії". Сторони можуть використовувати інформацію з веб сайту ДП "Оператор ринку" для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку.

У розділі "Спосіб оплати" передбачена оплата за фактично відпущену електричну енергію протягом розрахункового періоду відповідно до даних комерційного обліку і наданих Постачальником рахунків за спожиту електричну енергію. У розділі "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати" зазначено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Постачальником та отримується Споживачем не пізніше третього робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані Постачальником рахунки підлягають оплаті Споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

Так, за час існування спірних договірних відносин, їхніми учасниками укладено вісім додаткових угод, в тому числі чотири щодо зміни ціни електричної енергії та обсягів постачання. Зокрема:

- 30.09.2021 укладено Додаткову угоду №4, якою сторони домовились внести зміни у пункт 5.2 Договору, а саме: ціна за 1кВт/ електричної енергії становить 2,38362 грн без ПДВ , ПДВ 0,476724 грн, разом з ПДВ 2,860344 грн ,

- 29.10.2021 укладено Додаткову угоду №6, якою сторони домовились внести зміни у пункт 5.2 Договору, а саме: ціна за 1кВт/ електричної енергії становить 2,56024 грн без ПДВ , ПДВ 0,512048 грн, разом з ПДВ 3,072288 грн;

- 30.12.2021 укладено Додаткову угоду №7, якою сторони домовились внести зміни у пункт 5.2 Договору, а саме: ціна за 1кВт/ електричної енергії становить 2,8137 грн без ПДВ , ПДВ 0,56274 грн, разом з ПДВ 3,37644 грн,

- укладено Додаткову угоду №7/1, якою сторони домовились внести зміни у пункт 5.2 Договору, а саме: ціна за 1кВт/ електричної енергії становить 3,09225 грн без ПДВ , ПДВ 0,61845 грн, разом з ПДВ 3,7107 грн.

До укладених Додаткових угод в підтвердження щодо підняття ціни на електричну енергію Постачальником долучено відповідні листи-повідомлення "ТОВ "Тернопільелектропостач", інформації з офіційного сайту Державного підприємства "Оператор ринку" та Довідки Торгово промислової палати України.

На виконання умов Договору з врахуванням Додаткових угод Постачальником поставлено електричну енергію в обсязі 504 490 кВт/год., а Споживачем спожито на загальну суму 1 358 504,29 грн, про що свідчать Акти приймання передавання товарної продукції, а саме:

- №40/214 від11.03.2021 в обсязі 57 440 кВт на суму 137 856,00 грн;

- №40/214 від 15.04.2021 в обсязі 60 359 кВт на суму 144 861,60грн;

- №40/214 від 19.05.2021 в обсязі 51 602 кВт на суму 123 844,80 грн;

- №40/214 від 09.06.2021 в обсязі 30 652 кВт на суму 73 564,80 грн;

- №40/214 від 08.07.2021 в обсязі 44 067 кВт на суму 105 760,80 грн;

- №40/214 від 09.08.2021 в обсязі 36 751 кВт на суму 88 202,40 грн;

- №40/214 від 13.09.2021 в обсязі 40 041 кВт на суму 104 213,90 грн;

- №40/214 від 08.10.2021 в обсязі 76 535 кВт на суму 218 916,43 грн;

- за листопад місяць 2021 року в обсязі 56 266 кВт на суму 172 865,34 грн;

- №40/214 від 17.12.2021 в обсязі 50 777 кВт на суму 188 418,22 грн.

В свою чергу, Споживачем за використану електричну енергію сплачено Постачальнику кошти на загальну суму 1 358 504,29 грн, про що свідчать платіжні доручення №11 від 12.03.2021 на суму 137 856,00 грн, №21 від 16.04.2021 на суму 144 861,60 грн, №6 від 19.05.2021 на суму 2 388,47 грн, №26 від 21.05.2021 на суму 121 456,33 грн; №32 від 17.06.2021 на суму 73 564,80 грн, №42 від 08.07.2021 на суму 105 760,80 грн, №49 від 09.08.2021 на суму 88 202,40 грн, №53 від 13.09.2021 на суму 104 213,90 грн, №60 від 08.10.2021 на суму 218 916,43 грн, №67 від 11.11.2021 на суму 172 865,34 грн, №79 від 17.12.2021 на суму 188 418,22 грн.

За доводами прокурора, укладення оспорюваних додаткових угод призвело до збільшення ціни за 1 кВт /год електричної енергії з 2,00 грн до 3,09225 (без ПДВ) ( або на +54,61 %).

Отже, сума безпідставно отриманих коштів ТОВ "Тернопільелектропостач" становить 102 405,21 грн.

На підтвердження факту невідповідності спірних додаткових угод, прокурором долучено до позову висновок про наявність підстав для застосування представницьких повноважень поза межами кримінального провадження .

На думку прокурора, додаткові угоди №№4, 6, 7, 7/1 укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню.

Такі обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із відповідним позовом.

Норми права, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема, визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Тобто, право на судовий захист у суб`єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.

Щодо підстав для визнання недійсними додаткових угод №4 від 30.09.2021, №6 від 29.10.2021, №7 від 30.11.2021, №7/1 без дати до договору №214 від 01.02.2021, суд встановив таке.

Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги" прийнято рішення про проведення переговорної процедури закупівлі з учасником ТОВ "Тернопільелектропостач" щодо закупівлі ДК 021:2015 09310000-5 електрична енергія в кількості 596 000 кВт/год ., вартість обсягу становить 1 430 400,00 грн.

Як зазначено статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, до яких віднесено, зокрема, свободу договору.

Відповідно до положень статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6 і 627 Цивільного кодексу України визначає, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 914/1087/18.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як визначено статтею 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, 01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (Постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги " (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №214.

Очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії зазначено у Додатку №3 ( п.2.3 Договору).

Ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.

Збільшення ціни за одиницю товару не більше як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. У разі коливання ціни товару на ринку в межах до 10% від ціни за одиницю товару , зацікавлена сторона ініціює внесення змін у договір щодо зміни ціни за одиницю товару . Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою (ми) або листом (ми) (завіреними копіями цих довідки (ок) або листа (ів) ) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку. До розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна щодо розміру ціни на товар на момент укладання Договору (з урахуванням внесених раніше змін до Договору про закупівлю) та на момент звернення до вказаних органів, установ, організації, що підтверджує коливання (зміни) цін на ринку товару, що є предметом закупівлі за цим Договором.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

На виконання умов Договору з врахуванням Додаткових угод Постачальником поставлено електричної енергію в обсязі 504 490 кВт/год., а Споживачем спожито на загальну суму 1 358 504,29 грн, що підтверджується Актами приймання передавання товарної продукції, а саме:

- №40/214 від 11.03.2021 в обсязі 57 440 кВт на суму 137 856,00 грн;

- №40/214 від 15.04.2021 в обсязі 60 359 кВт на суму 144 861,60 грн;