Постанова

від 11.06.2024 по справі 914/1962/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1962/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Сельської О. З. (прокурор за посвідченням),

позивача-1 - Кокизи Н. В. (у порядку самопредставництва),

позивача-2 - не з`явилися,

відповідача-1 - Буток С. М. (адвоката),

відповідача-2 - Ісаєнка О. В. (адвоката),

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши касаційну скаргу заступника Генерального прокурора

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2022 (суддя Король М. Р.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 (судді: Бойко С. М. - головуючий, Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) у справі

за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі: 1) Кабінету Міністрів України та 2) Державної служби геології та надр України

до: 1) Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело Єднання",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Фонд державного майна України,

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, застосування наслідків їх недійсності.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2019 року заступник Генерального прокурора України (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державної служби геології та надр України з позовом до приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (далі - НАК "Надра України"; Компанія) та товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело Єднання" (далі - ТОВ "Джерело Єднання") про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 09.11.2007 нежитлових приміщень, розташованих за адресою: будинки №№ 4 та 12 , по вул. І. Франка, м. Моршин, укладених між НАК "Надра України" та ТОВ "Джерело Єднання"; зобов`язання ТОВ "Джерело Єднання" повернути НАК "Надра України" державне нерухоме майно, а саме клуб-столову літ. "А-2", загальною площею 784,5 м2, до якої належать металева огорожа - 1, димова труба - 2, що розташовані за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 4, та будинок санаторію (спальний корпус) під літ. "А-3", загальною площею 1416,10 м2, будинок санаторію (лікувальний корпус) літ. "Б-3", загальною площею 450,10 м2; перехідну галерею літ. "В-1", загальною площею 33,20 м2, до яких належать металева огорожа - 1; металевий резервуар - 2, розташовані за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 12.

2. Позовні вимоги обґрунтовано укладенням оспорюваних договорів з порушенням вимог законодавства, зокрема, статті 326 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 75, 139, 141, 145 Господарського кодексу України(далі - ГК України), статей 8, 9, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статті 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, особою, яка не мала права на відчуження державного майна, переданого їй у користування/управління власником в особі Кабінету Міністрів України, без дотримання установленого законом особливого порядку відчуження державного майна, за обставин продажу спірного майна за заниженою вартістю. Отже, як зазначив прокурор, оспорювані договори підлягають визнанню недійсними у судовому порядку на підставі статей 203, 215 ЦК України, статті 207 ГК України, а сторони таких договорів згідно з абзацом 2 частини 1 статті 216 ЦК України мають повернути одне одному все, що отримали на їх виконання, зокрема, ТОВ "Джерело Єднання" має повернути НАК "Надра України" спірне нерухоме майно.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.06.2021 (суддя Долінська О. З.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 (судді: Орищин Г. В. - головуючий, Галушко Н. А., Желік М. Б.), позов задоволено: визнано недійсними договори купівлі-продажу від 09.11.2007, укладені між відповідачами у справі; зобов`язано ТОВ "Джерело Єднання" повернути НАК "Надра України" державне нерухоме майно, а саме клуб-столову літ. "А-2", збудовану із цегли, загальною площею 784,5 м2, до якої належать: металева огорода - 1, димова труба - 2, розташовані за адресою: Львівська обл., Стрийський р-н, м. Моршин, вул. І. Франка, 4, та будинок санаторію (спальний корпус) літ. "А-3", збудований із цегли, загальною площею 1416,10 м2, будинок санаторію (лікувальний корпус) літ. "Б-3", збудований із цегли, загальною площею 450,10 м2; перехідну галерею літ. "В-1", збудовану із цегли, загальною площею 33,20 м2, до яких належать: металева огорожа - 1; металевий резервуар - 2, розташовані за адресою: Львівська обл., Стрийський р-н, м. Моршин, вул. І. Франка, 12.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що продаж спірного нерухомого майна відбувся за відсутності волі власника - держави на його відчуження та не у спосіб, визначений законом. Крім того, продаж спірного майна відбувся за заниженою вартістю. Водночас суд встановив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі та дійшов висновку про те, що прокуратурою та позивачами строк на звернення до суду пропущено з поважних причин, тому такий строк підлягає поновленню, а права та інтереси держави - захисту, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Джерело Єднання" про застосування позовної давності до заявлених вимог.

4. Постановою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 13.01.2022 (судді: Дроботова Т. Б. - головуючий, Багай Н. О., Чумак Ю. Я.) постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 і рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2021 у справі № 914/1962/19 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області з тих підстав, що визнаючи недійсними оспорювані договори як такі, що не відповідають вимогам закону, та застосовуючи наслідки їх недійсності, попередні судові інстанції не дослідили та не встановили обставини стосовно того, чи призведе задоволення таких вимог до відновлення або іншого ефективного захисту порушеного права держави щодо спірного майна, тобто чи зможе в практичному аспекті забезпечити і гарантувати позивачам поновлення порушеного права держави (відновлення володіння/повернення майна), оскільки застосування реституції приведе сторін договору в попередній стан і не матиме наслідком передання позивачам, які не є стороною цього правочину спірного майна. У наведеному випадку наслідком недійсності оспорюваних договорів стало повернення спірного майна приватному акціонерному товариству (НАК "Надра України"). Окрім того, судами не враховано, що строк позовної давності є матеріально правовою категорією, а не процесуальною, і не може бути поновленим судом. Водночас судом зазначено, що до висновку про поважність причин пропуску позовної давності суд може дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі.

5. За результатом нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 08.09.2022 відмовлено в позові з тих підстав, що спірні договори були укладені у повній відповідності до вимог чинного законодавства та статуту компанії, і зміст спірних договорів відповідає вимогам чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними. Суд першої інстанції також зазначив, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту при поданні позову в інтересах акціонера про визнання правочинів недійсними з підстав заниження вартості майна та повернення його продавцю, оскільки тягар відповідальності в такому випадку покладається на добросовісного покупця, що не узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини щодо допустимих меж втручання держави у право власності особи. Належним способом захисту для доведення факту продажу майна товариства за заниженою вартістю, що могло завдати збитків юридичній особі, може бути позов юридичної особи до її посадової особи (у тому числі посадової особи, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, позов власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданий в її інтересах.

6. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2022 в частині викладення підстав відмови в позові про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, застосування наслідків їх недійсності змінено, шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови, в решті рішення Господарського суду Львівської області залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що не є ефективним та належним способом захисту вимоги про визнання недійсним правочину за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною договору, а є власником майна. Судами встановлено, що власником майна, переданого до статутного фонду НАК "Надра України", є держава в особі Кабінету Міністрів України. За наявності цих обставин позивач, як власник майна, не позбавлений права звернутися з вимогою, зокрема, про витребування майна в кінцевого набувача (ТОВ "Джерело Єднання") і саме такий спосіб захисту може бути належним та ефективним у спірних правовідносинах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі заступник Генерального прокурора просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 та рішення господарського суду Львівської області від 08.09.2022 у справі № 914/1962/19, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог прокурора.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на відсутність на дату подання цієї касаційної скарги висновку Верховного Суду щодо застосування статті 203, 215, 216 ЦК України у поєднанні із статтею 41 Конституції України, статтями 3, 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", статтею 51 Закону України "Про господарські товариства", статтями 152, 345 ЦК України, частиною 6 статті 141, частиною 2 статті 144, частинами 2, 3 статті 145 ГК України, статтями 1, 15, 18 Закону України "Про приватизацію державного майна", пунктом 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, пунктом 5.4 Статуту НАК "Надра України", а саме щодо неможливості застосування правових наслідків недійсності правочину до правовідносин щодо повернення майна, переданого до статутного фонду акціонерного товариства, власником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України і 100 % акцій належить державі, не власнику такого майна, а суб`єкту господарювання, у якого воно було розміщено.

У касаційній скарзі прокурор, зокрема стверджує, що виключно з метою вдосконалення структури та організації управління державними підприємствами, які передані до статутного фонду НАК "Надра України" додатком 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2000 № 1273, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника та забезпечення прозорості і стабільності діяльності державних підприємств було вжито заходи щодо перетворення їх в НАК "Надра України", 100 % акцій та майно якого належить державі, тобто внаслідок корпоратизації державного підприємства (НАК "Надра України") змінилась лише організаційно-правова форма, а державне майно залишилось у державній власності, тому відсутні підстави стверджувати про зміну правового режиму та форми власності державного майна.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

9. Учасники справи своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористались.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі № 914/1962/19 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 18.04.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 16.05.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2023 відкладено розгляд касаційної скарги заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі № 914/1962/19 на 13.06.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.06.2023 зупинено касаційне провадження у справі № 914/1962/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 917/1212/21.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2024 поновлено провадження за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі № 914/1962/19 та призначено розгляд цієї скарги в судовому засіданні на 21.05.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2024 у судовому засіданні було оголошено перерву до 11.06.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, згідно з Указом Президента України від 14.06.2000 № 802/2000 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр" прийнято рішення про створення НАК "Надра України", у зв`язку з чим зобов`язано Кабінет Міністрів України, зокрема: 1) здійснити в установленому порядку заходи щодо створення цієї Компанії, у тому числі затвердити її статут; забезпечити формування статутного фонду Компанії. З цією метою, зокрема, визначити: відкриті акціонерні товариства, пакети акцій яких закріплено в установленому порядку в державній власності і які передаються до статутного фонду Компанії; державні та казенні підприємства, які підлягають перетворенню в державні акціонерні товариства, з наступною передачею акцій до статутного фонду Компанії; затвердити перелік державного майна, яке передається в користування Компанії для забезпечення її діяльності; 2) вирішити в установленому порядку питання щодо закріплення у державній власності 100 відсотків акцій компанії, а також недопущення відчуження цих акцій з державної власності, використання для формування статутних фондів будь-яких підприємств та передачі в управління будь-яким особам.

12. На виконання зазначеного Указу Президента України постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2000 № 1273 "Питання Національної акціонерної компанії "Надра України", було зобов`язано Фонд державного майна України (далі - ФДМУ) передати у місячний термін до статутного фонду НАК "Надра України" 100 відсотків акцій Державної акціонерної холдингової компанії "Укргеолреммаш" (пункт 1); затверджено переліки підприємств, які підлягають перетворенню у відкриті акціонерні товариства після виключення їх в установленому порядку з переліку підприємств, які не підлягають приватизації, з наступною передачею пакетів акцій до статутного фонду НАК "Надра України" згідно з додатком 1; державних підприємств, які підлягають перетворенню у відкриті акціонерні товариства з наступною передачею пакетів акцій до статутного фонду НАК "Надра України" згідно з додатком 2 (пункт 2); передано до статутного фонду НАК "Надра України" майно підприємств згідно з додатком 3 з наступним їх перетворенням у дочірні підприємства Компанії (пункт 4); встановлено, що 100 відсотків акцій НАК "Надра України" закріплюються у державній власності. Відчуження цих акцій з державної власності, використання для формування статутних фондів будь-яких підприємств та передача в заставу або управління будь-яким особам не допускається (пункт 5).

13. Згідно з додатком 3 до зазначеної постанови до переліку підприємств, майно яких передається до статутного фонду НАК "Надра України" з наступним перетворенням їх у дочірні підприємства Компанії, включено, зокрема, Державне геологічне підприємство "Західукргеологія" (далі - ДГП "Західукргеологія").

14. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 № 1460 було затверджено статут НАК "Надра України".

15. Відповідно до зазначеного статуту в редакції, чинній станом на 09.11.2007 (дату укладення оспорюваних договорів), було визначено таке:

- НАК "Надра України" заснована відповідно до Указу Президента України від 14.06.2000 № 802/2000. Компанія є відкритим акціонерним товариством (пункт 1);

- Компанія є юридичною особою відповідно до законодавства (пункт 10);

- засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України (пункт 18);

- акціонерами Компанії є: держава в особі Мінприроди - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію акцій Компанії, та в особі ФДМУ - після передачі йому акцій Компанії, визначених для продажу згідно з прийнятим в установленому порядку рішенням про їх продаж; юридичні особи різних форм власності та фізичні особи, що набули право власності на акції Компанії у процесі приватизації та на вторинному ринку цінних паперів (пункт 19);

- майно Компанії складається з основних фондів, обігових коштів, акцій (часток, паїв) у статутних фондах підприємств, а також фінансових та інших активів, відображених у бухгалтерському балансі Компанії. Майно Компанії формується, зокрема, за рахунок: майна, майнових та немайнових прав, переданих засновником у власність; майна, переданого засновником у користування (пункт 23);

- Компанія є власником, зокрема, майна, переданого засновником до статутного фонду Компанії як плату за її акції, у тому числі коштів, контрольних та інших пакетів акцій, цілісних майнових комплексів підприємств (пункт 24);

- Компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що відповідають визначеним цим статутом меті та основним завданням Компанії і не суперечать законодавству (пункт 25);

- майно, що є державною власністю і передане Компанії у користування та/або управління, не підлягає відчуженню. Користування та/або управління майном Компанії здійснюється відповідно до законодавства. Державні пакети акцій відкритих акціонерних товариств, які передані до статутного фонду Компанії, не підлягають відчуженню та не можуть бути предметом застави без прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України (пункт 26);

- Компанія стосовно державного майна, яке передане їй засновником до статутного фонду і включене до переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може вчиняти дії, наслідком яких може бути відчуження майна, в тому числі передача його до статутного фонду інших господарських організацій, передача в заставу тощо (пункт 27).

16. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 29.08.2007 єдиним засновником (учасником) Компанії був Кабінет Міністрів України.

17. Спільним наказом Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Мінекології) від 08.05.2001 № 179 та НАК "Надра України" від 15.05.2001 № 20 "Про передачу ДГП "Західукргеологія" до складу НАК "Надра України" та його майна до статутного фонду Компанії затверджено акт передавання-приймання майна ДГП "Західукргеологія" до статутного фонду НАК "Надра України" як цілісного майнового комплексу з об`єктами житлосоцпобуту, всіма вимогами та зобов`язаннями, у тому числі із заробітної плати, включаючи заборгованість та нарахування до неї (додаток 3); акт передавання-приймання майна ДГП "Західукргеологія" до статутного фонду НАК "Надра України" (додаток 4).

18. Згідно з актом передавання-приймання від 15.05.2001 № 1 (додаток 3) Мінекології передало, а НАК "Надра України" прийняло до складу компанії ДГП "Західукргеологія" як цілісний майновий комплекс разом з основними фондами, у тому числі з об`єктами житлосоцкультпобуту, переліченими в висновку експерта про вартість оцінюваних необоротних активів підприємства, іншими необоротними активами, оборотними активами, у тому числі об`єктами незавершеного виробництва, грошовими витратами тощо.

19. Актом передавання-приймання від 15.05.2001 № 2 (додаток 4) Мінекології передало, а НАК "Надра України" прийняло до статутного фонду компанії майно ДГП "Західукргеологія" загальною вартістю 99 001,2 тис. грн.

20. Інших документів, які би стосувалися передачі майна ДГП "Західукргеологія" до складу Компанії, сторони не надали.

21. Рішенням виконавчого комітету Моршинської міської ради від 13.10.2005 № 327 вирішено оформити право власності за НАК "Надра України" на спальний корпус, лікувальний корпус, клуб-столову, перехідну галерею, розташовані за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 12, та провести реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна НАК "Надра України" ДП "Західукргеологія" санаторію "Геолог Прикарпаття".

22. На підставі зазначеного рішення 30.10.2006 Комунальним підприємством Львівської обласної ради "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" прийнято рішення та проведено реєстрацію права власності за НАК "Надра України", видано свідоцтво про право власності від 30.10.2006 за № 822015, згідно із яким власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 12, є НАК "Надра України", форма власності - державна. Відповідно до свідоцтва про право власності від 01.11.2006 за № 822016, виданого на підставі зазначеного рішення, власником майна, розташованого за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 4, є НАК "Надра України", форма власності - державна.

23. 09.11.2007 між НАК "Надра України" та ТОВ "Джерело Єднання" укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, за умовами якого НАК "Надра України" продало, а ТОВ "Джерело Єднання" купило нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, позначену на плані: нежитлова будівля, клуб-столова літ. "А-2", збудована із цегли, загальною площею 784,50 м2, до якої належать: металева огорода - 1, димова труба - 2, розташовані за адресою: Львівська обл., Стрийський р-н, м. Моршин, вул. І. Франка, 4. Продаж вчинено за узгодженою сторонами вартістю 1 020 525,60 грн. Цей договір купівлі-продажу нежилих приміщень посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко Ю. В. 09.11.2007, зареєстровано у реєстрі за № 300.

24. Водночас 09.11.2007 між НАК "Надра України" та ТОВ "Джерело Єднання" укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, згідно з яким НАК "Надра України" продало, а ТОВ "Джерело Єднання" придбало нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі санаторію "Геолог Прикарпаття", позначені на плані: будинок санаторію (спальний корпус) літ. "А-3", збудований із цегли, загальною площею 1416,10 м2, будинок санаторію (лікувальний корпус) літ. "Б-3", збудований із цегли, загальною площею 450,10 м2; перехідна галерея літ. "В-1", збудована з цегли, загальною площею 33,20 м2, до яких належать металева огорода - 1, металевий резервуар - 2, розташовані за адресою: Львівська обл., Стрийський р-н, м. Моршин, вул. І. Франка, 12. Продаж вчинено за узгодженою сторонами вартістю 2 624 142,00 грн. Цей договір купівлі-продажу нежилих приміщень посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко Ю. В. 09.11.2007, зареєстровано у реєстрі за № 3020.

25. Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна станом на 30.06.2007, який було складено Товариством з обмеженою відповідальністю "Орбісс" та покладено в основу при визначенні ціни майна під час укладення договорів купівлі-продажу від 09.11.2007, загальна вартість спірного майна становила 3 037 223,00 грн без урахування ПДВ.

26. Разом із тим згідно з висновком від 27.11.2017 № 458/459 судової оціночно-будівельної експертизи у кримінальному провадженні № 42016000000003659, складеним Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, який долучено до матеріалів справи, дійсна ринкова вартість проданого за зазначеним договорами майна станом на 19.11.2007 становила 5 679 132,00 грн.

27. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 № 1460 "Про затвердження статуту Національної акціонерної компанії "Надра України" визначено, що НАК "Надра України" є відкритим акціонерним товариством.

28. Постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 31.08.2011 № 912 "Деякі питання Національної акціонерної компанії "Надра України", змінено тип з відкритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство.

29. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 640 "Питання Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України", змінено тип з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство.

30. Отже, з врахуванням викладених вище доказів апеляційним судом встановлено, що власником майна, переданого до статутного фонду НАК "Надра України", є держава в особі Кабінету Міністрів України; на спірне майно, яке було відчужене за оспорюваними договорами купівлі-продажу, поширювався спеціальний режим, передбачений пунктами 26, 27 статуту НАК "Надра України"; спірне нерухоме майно в силу положень частини 3 статті 139 Господарського кодексу України та Державного класифікатора України Класифікація основних фондів, затвердженого наказом Держстандарту України від 19.08.1997 № 507, належить до основних фондів НАК "Надра України", які підлягають відчуженню за особливим порядком (стаття 145 ГК України) або іншої процедури, визначеної згідно з чинним законодавством (відповідно до Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, розробленого на виконання статті 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності"). Проте Кабінет Міністрів України як власник спірного державного майна, переданого до статутного фонду НАК "Надра України", та ФДМУ як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері приватизації, будь-яких рішень про зміну правового режиму спірного майна та приватизацію до укладення оспорюваних договорів не ухвалювали.

31. За висновками попередніх судових інстанцій правлінням НАК "Надра України" 23.11.2007 було прийнято рішення про надання згоди на відчуження спірного майна всупереч вимогам чинного законодавства та обмеженням, встановленим у пункті 26 статуту Компанії про заборону відчужувати майно, що є державною власністю і передане Компанії у користування/управління, а отже, приймаючи зазначене рішення, правління НАК "Надра України" діяло з перевищенням повноважень, без рішення власника майна (уповноваженого органу -Кабінету Міністрів України) про його продаж, що свідчить про відсутність волі держави на відчуження такого майна.

32. Як свідчать матеріали справи, предметом позову є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державної служби геології та надр України, до НАК "Надра України" і ТОВ "Джерело Єднання" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.11.2007, укладених між відповідачами, та зобов`язання ТОВ "Джерело Єднання" повернути НАК "Надра України" спірне державне нерухоме майно.

Позиція Верховного Суду

33. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

35. Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України відсутністю на дату подання цієї касаційної скарги висновку Верховного Суду щодо застосування статті 203, 215, 216 ЦК України у поєднанні із статтею 41 Конституції України, статтями 3, 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", статтею 51 Закону України "Про господарські товариства", статтями 152, 345 ЦК України, частиною 6 статті 141, частиною 2 статті 144, частинами 2, 3 статті 145 ГК України, статтями 1, 15, 18 Закону України "Про приватизацію державного майна", пунктом 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, пунктом 5.4 Статуту НАК "Надра України", а саме щодо неможливості застосування правових наслідків недійсності правочину до правовідносин щодо повернення майна, переданого до статутного фонду акціонерного товариства, власником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України і 100 % акцій належить державі, не власнику такого майна, а суб`єкту господарювання, у якого воно було розміщено.

36. В основу оскаржуваного рішення покладено висновок суду першої інстанції про те, що спірні договори були укладені у повній відповідності до вимог чинного законодавства та статуту компанії, а в основу оскаржуваної постанови покладено висновок суду апеляційної інстанцій про те, що власником майна, переданого до статутного фонду НАК "Надра України", є держава в особі Кабінету Міністрів України, а тому позивач, як власник майна, не позбавлений права звернутися з вимогою, зокрема, про витребування майна в кінцевого набувача (ТОВ "Джерело Єднання") і саме такий спосіб захисту може бути належним та ефективним у спірних правовідносинах. Доводи прокурора, що продаж спірного майна відбувся за меншою, ніж ринкова вартість майна на момент його реалізації, у випадку, що майно вибуло поза волею власника при висновку апеляційного суду щодо неефективного способу захисту, а також питання щодо застосування та визнання поважною причиною пропуску строку на звернення прокурора з позовом, не аналізувалися

37. Проте такі висновки місцевого та апеляційного господарських судів, не відповідають актуальному правовому висновку, сформульованому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 зі спору, що виник з подібних правовідносин.

38. У пунктах 94, 98- 105, 107- 114, 214, 273, 274 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 зі спору, що виник з подібних правовідносин, до завершення касаційного перегляду якої зупинялося касаційне провадження в цій справі (№ 914/1962/19), сформульовано такі правові висновки щодо комплексного застосування положень статті 345 ЦК України, статей 22, 145 ГК України, статей 15, 18 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", статті 12 Закону України "Про господарські товариства" та положень Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств":

"Крім загального порядку визначення правового режиму майна господарських товариств, акціонерне товариство, засновником і єдиним акціонером якого є держава, має спеціальний правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами.

Утворення акціонерних товариств на базі майна корпоратизованих державних унітарних товариств та особливий склад осіб, які беруть участь у їх заснуванні, серед яких державні органи, що здійснюють управління державним майном, зумовлює своєрідний порядок набуття такими акціонерними товариствами права власності на майно, що передається державою до їхнього статного фонду.

За загальними правилами, установленими статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Тобто якщо засновниками акціонерного товариства є фізичні або юридичні особи приватного права, власником такого майна стає акціонерне товариство.

Проте на відміну від акціонерних товариств, які засновуються на базі приватної власності, створення акціонерних товариств на базі майна державних підприємств регулюється не лише нормами ЦК України, ГК України та зазначеного вище Закону, а й спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на державне майно у разі його приватизації.

Разом з тим частина третя статті 145 ГК України передбачає, що правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінено тільки шляхом приватизації майна державного підприємства.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до вичерпного переліку способів приватизації державного майна не належала передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизацїї державного унітарного підприємства, а також вона не є способом його приватизації.

Отже, передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, не є рішенням власника, яке б надавало такому товариству право на його відчуження, а спрямована виключно на зміну організаційно-правової форми державного підприємства.

Крім того, згідно із частиною п`ятою статті 18 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при перетворенні державного унітарного підприємства в акціонерне товариство воно стає правонаступником підприємства, що приватизується.

Водночас акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються в загальному порядку, а державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності й відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.

Отже, до моменту завершення процедури приватизації до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва переходять права та обов`язки, які мало державне унітарне підприємство, у тому числі й обсяг майнових прав на державне майно. У цьому випадку на праві господарського відання.

Вимоги про необхідність дотримання процедури приватизації при відчуженні майна господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 % їх статутного фонду закріплено і в Законі України "Про управління об`єктами державної власності" (пункти 19, 20 статті 11 цього Закону).

Таким чином, державне майно, яке закріплювалося за державним підприємством на праві господарського відання, перебуває у створюваного акціонерного товариства на праві господарського відання.

У свою чергу, корпоратизація державних унітарних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду.

Проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як підстава для зміни його форми власності.

У зв`язку із цим державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100 % акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.

Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо зміни державної форми власності виключно шляхом приватизації виснує, що Закон України "Про приватизацію державного майна" не відносить до способів приватизації передання державного майна до статутного фонду (капіталу) заснованого нею акціонерного товариства, а тому державне майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100 % акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю, і з огляду на свої висновки, викладені у цій постанові, відступає від висновку, сформульованого в постанові КАС ВС від 09 жовтня 2018 року у справі № 826/11262/15, щодо того, що власником майна, переданого до статутного капіталу, є саме товариство, а не держава.

Здійснивши правовий аналіз Конституції України, ГК України, ЦК України, Закону України "Про господарські товариства", який діяв щодо акціонерних товариств до набрання чинності законами України "Про акціонерні товариства", "Про управління об`єктами державної власності", "Про приватизацію державного майна", стосовно корпоратизації на підставі Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств", законами України "Про холдингові компанії в Україні", "Про банки і банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації, а Закон України "Про приватизацію державного майна" не відносить до способів приватизації передання державного майна до статутного фонду (капіталу) заснованого нею акціонерного товариства.

Тому державне майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100 % акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю.

…

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20, пункти 1, 80-81, 83, від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20, пункти 1, 43-47, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, пункти 6, 20-26, 101, 102, від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14, пункти 4, 26, 47, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, пункти 4, 36, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, пункт 31)".

39. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

40. У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України) спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

41. Як вбачається з матеріалів справи, заступником Генерального прокурора позов пред`явлений в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державної служби геології та надр України до НАК "Надра України", ТОВ "Джерело Єднання" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна від 09.11.2007, укладених між відповідачами, та зобов`язання покупця повернути нерухоме майно його продавцю.

42. Отже, як обґрунтовано зазначив прокурор у касаційній скарзі, позовну вимогу про повернення спірного майна цієї справи пред`явлено до сторін недійсного правочину стосовно майна, яке на час розгляду перебуває у покупця - ТОВ "Джерело Єднання", що повністю узгоджується з положеннями статті 216 ЦК України.

43. Крім того, як стверджує скаржник, вимогу про повернення пред`явлено саме на користь Компанії, оскільки стосовно спірного державного майна відбулося розщеплення правомочностей між Кабінетом Міністрів України, Державною службою геології та надр України, НАК "Надра України" щодо володіння, користування та розпоряджання ним.

44. З огляду на те, що постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 офіційно оприлюднено 19.04.2024, тобто вже після подання касаційної скарги у цій справі (02.03.2023), суд касаційної інстанції вважає за необхідність застосувати положення частини 4 статті 300 ГПК України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновків щодо застосування норм матеріального права, а саме статті 345 ЦК України, статей 22, 145 ГК України, статей 15, 18 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", статті 12 Закону України "Про господарські товариства" та положень Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств" у подібних правовідносинах, що, в свою чергу, свідчить про наявність достатніх правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції, що свідчить про підтвердження скаржником підстави касаційного оскарження, встановленої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

45. На порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків, які суперечить актуальному (протилежному) правовому висновку, сформульованому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21.

46. Наведене в сукупності свідчить про неповне з`ясування судами фактичних обставин справи, що в свою чергу зумовлює скасування оскаржуваних судових рішень та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки колегія суддів не може надати відповідну оцінку доводам прокурора в силу меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

47. Верховний Суд також зазначає, що статтею 86 ГПК України регулюється оцінка доказів. Аналіз зазначеної норми процесуального права свідчить, що суд зобов`язаний надати оцінку кожному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у справі. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням положень статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

48. Зазначене вище свідчить про неповне дослідження обставин справи судами попередніх інстанцій та позбавляє Верховний Суд можливості перевірити відповідні доводи прокурора, яким не була надана належна оцінка.

49. Отже, зважаючи на необхідність урахування висновку Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, а також на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, не ґрунтуються на повному та всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини та, оскільки допущені попередніми судовими інстанціями порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України), то оскаржені судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

50. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене вище, для правильного вирішення спору більш ретельно на підставі наявних у матеріалах справи документів повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням учасників справи і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 236 - 238 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

52. За наведених обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України.

53. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

54. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

55. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів, керуючись принципом верховенства права та положеннями частини 4 статті 300 цього Кодексу, вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 зі спору, що виник з подібних правовідносин, що, в свою чергу, зумовлює скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

56. Ураховуючи допущені судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а касаційну скаргу - задовольнити частково.

57. Під час нового розгляду справи судам слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

58. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі № 914/1962/19 скасувати, справу № 914/1962/19 передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді: Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай