Рішення

від 18.06.2024 по справі 195/867/24

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/867/24

Провадження № 2-о/195/83/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.06.2024 року с-ще Томаківка

Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Колодіної Л.В.,

присяжних: Грищенка І.В., Штима О.М.,

при секретарі судового засідання - Левкович І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Томаківка Дніпропетровської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою КЗ «Володимирівський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської області, заінтересована особа: Томаківський сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, заінтересована особа: Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про визнання особи безвісно відсутньою,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій учасників справи:

Заявник КЗ «Володимирівський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської області звернувся до суду із заявою про визнання безвісно відсутньою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви посилається на те, що 10 серпня 1998 року Управління соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації видало путівку № 459 на влаштування до інтернату громадянки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Волгоград, Російська Федерація, ІНН НОМЕР_1 , яка є інвалідом ІІ групи.

Наказом № 298 від 29 жовтня 1998 року директора КЗ «Володимирівський ПНІ» громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зарахована до закладу на постійне проживання, та 30.10.1998 року поставлена на повне державне утримання.

В особовій справі ОСОБА_1 зазначені прямі родичі: батько ОСОБА_2 , 1923 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, 19 серпня 2008 року гр-ка ОСОБА_1 самовільно, без попередження медичного персоналу покинула заклад. Про те куди вона йде і коли повернеться, ОСОБА_1 нікого не повідомила. До теперішнього часу до закладу не повернулась.

За період відсутності ОСОБА_1 жодного разу не повідомляла телефоном або в інший спосіб про місце свого перебування.

Після встановлення факту самовільного відлучення гр-ки ОСОБА_1 . адміністрація інтернату намагалась самостійно встановити її місцезнаходження, але безрезультатно.

Адміністрація КЗ «Володимирівський ПНІ`ДОР» неодноразово зверталась з листами до керівництва Томаківського РВ УМВС України у Дніпропетровській області майора міліції, а потім вже й до Томаківського відділення поліції Нікопольського відділу поліції ГУПН України в Дніпропетровській області з проханням надати допомогу у встановленні місця знаходження підопічної, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відсутня за місцем проживання в зв`язку з самовільною відлучкою. Однак, інформацію щодо результатів розшуку заклад не отримав.

Листом від 20 березня 2024 року № 98/0/01-24 заклад звернувся до начальника відділу поліції № 3 Нікопольського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області з клопотанням повідомити, чи значиться ОСОБА_1 , яка проживала у КЗ «Володимирівський психоневрологічний інтернат» ДОР», серед померлих, заарештованих, затриманих осіб, невстановлених трупів громадян, невідомих хворих. 05.04.2024 року була отримана відповідь вих. № 46.3/3860 від 25 березня 2024 року про те, що інформація щодо смерті, затримання або перебування серед невідомих хворих осіб, серед осіб невстановлених трупів громадян ОСОБА_1 не значиться. Крім того повідомили, що ОСОБА_1 з 15.12.2014 року перебуває в розшуку (Розшукова справа № 81816005)

Таким чином, місцезнаходження підопічної ОСОБА_1 по цей час залишається невідомим.

Факт тривалої відсутності підопічної ОСОБА_1 за адресою постійного проживання: АДРЕСА_2 підтверджується наказом № 83 про рух підопічних за 24.04.2024 року КЗ «Володимирівський психоневрологічний інтернат» ДОР».

Визнання безвісно відсутньою підопічної ОСОБА_1 дозволить заявнику прийняти рішення щодо відрахування її із КЗ «Володимирівський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради».

Батько підопічної ОСОБА_1 громадянин ОСОБА_2 , 1923 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час невідомо чи батько підопічної живий на сьогоднішній день чи ні.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 06 червня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Представник заявника КЗ «Володимирівський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської області» директор ОСОБА_3 , надав суду заяву у якій просить розглянути справу за його відсутності у судовому засіданні.

Представник заінтересованої особи Томаківського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Тронько К.Б., який діє на підставі довіреності №51 від 01.01.2024 року у своїй письмовій заяві просить суд розглянути справу за його відсутності у судовому засіданні, про що не має заперечень проти заяви про визнання особи безвісно відсутньою.

Представник заінтересованої особи Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, будучи у встановленому законом порядку повідомлений про розгляд справи, не з`явився в судове засіданні без поважних причин, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

До матеріалів справи додано копію паспорта громадянина України серія НОМЕР_2 , виданого 07 лютого 1998 року Гагарінським РВ УМВС України в місті Севастополі на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також додано путівку №459, видану 10.08.1998 року Управлінням соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації відповідно до якої громадянка ОСОБА_1 , 1958 року народження, була направлена до Володимирівського психоневрологічного інтернату.

Копія довідки Сер. МСЕ-ДНА-01 №289879 підтверджує, що громадянка ОСОБА_1 , 1958 року народження, на дату огляду 09.04.2002 року має другу групу інвалідності з 01.05.2002 року, причина інвалідності: загальне захворювання, інвалідність встановлено безстроково, лікування проходить у лікаря психіатра.

Згідно листа директора КЗ «Володимирівський ПНІ» ДОР» ОСОБА_4 адресованого начальнику Томаківського РВ УМВС України в Дніпропетровській області прохає надати допомогу у розшуку підопічної ОСОБА_1 , 1958 року народження, яка 20.08.2008 року самостійно покинула територію інтернату.

Довідка від 08.07.2009 року видана начальником Томаківського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області полковником міліції М.Є. Крижовець свідчить про те, що 20.08.2008 року в Томаківський РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від адміністрації Володимирівського ПНІ про те, що 19.08.2008року самовільнопокинула територію інтернату розташованого в АДРЕСА_2 , підлегла ОСОБА_1 , 1958 року народження. Зареєстровано в ЖУІ №360 від 20.08.2008 року проводяться заходи по встановленню місця знаходження.

Згідно звернення №98/0/01-24 від 20.03.2024 року директор КЗ «Володимирівський ПНІ» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_5 просить начальника ВП №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надати інформацію, чи значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала у КЗ «Володимирівський ПНІ» ДОР» серед померлих, заарештованих, затриманих осіб, невстановлених трупів громадян та невідомих хворих. 20.08.2008 року ОСОБА_1 самовільно залишила заклад та по теперішній час невідомо про її місце знаходження.

Згідно інформації начальника ВП №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Олександра Маркова за №46.3/3860 від 25.03.2024 року громадянка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15.12.2014 року перебуває в розшуку, розшукова справа №81816005. Крім того, дана громадянка по системі «Інформаційний портал Національної поліції України» серед померлих, заарештованих, затриманих осіб, невстановлених трупів громадян та невідомих хворих не значиться.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до ст.4 ЦПК Українитаст. 20 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею5 ЦПК Українизакріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, не визнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдерпроти Сполученого Королівства» (Colder v. theUnitedKingdom ), п. п. 28 - 36. Series A №18). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення «спору судом».

На підставі ч. 1 ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Частиною 7ст.19 ЦПК Українивизначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч.1ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 3ст. 294 ЦПК Українисправи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановленірозділом IV ЦПК України.

В силу п. 3 ч. 2ст. 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Однак, відповідно дост. 43 ЦК Українифізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Статтею 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, щосуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1);жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2);суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

У ч. 7 ст. 294 ЦПК України оговорено, що при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Мотиви суду.

Проаналізувавши обставини справи, виходячи з обсягу досліджених судом доказів у їх сукупності, оцінивши наведені заявником обставин та мету, з якою їй необхідно визнати особу безвісно відсутньою, суд дійшов наступного висновку.

З огляду на викладене та досліджені докази, судом установлено, що громадянка ОСОБА_1 за місцем знаходження у КЗ «Володимирівський ПНІ» ДОР» за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Степанівка вул. Степова 1, відсутня з 20.08.2008 року, відомостей про її місце перебування немає, вжитими заходами, спрямованими на встановлення місцезнаходження останньої, її місце перебування встановити не вдалося.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви КЗ «Володимирівський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської області.

Визнання громадянки ОСОБА_1 безвісно відсутньою має для заявника юридичне значення, зокрема для відрахування з медичного закладу.

Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» № 2505-VIII від 12 липня 2018року визначено, що особою, зниклою безвісти, вважається фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17 зроблено висновок, що «безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування)». Така правова позиція підтверджена 22 листопада 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 225/882/17.

При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 760/3112/16-ц.

Судді Верховного Суду підкреслюють, що підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до частини другоїстатті 43 ЦК України; наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

Більше того, визнання судом у встановленому законом порядку фізичної особи безвісно відсутньою (ст. 43 ЦК України) жодним чином не свідчить про смерть такої особи, однак і не виключає самої можливості смерті. Зазначене зумовлює одночасну наявність двох припущень щодо двох взаємовиключних життєвих станів безвісно відсутньої фізичної особи (особа жива, особа померла) (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 317/3139/15-ц).

З урахуванням вищевикладеного та аналізу наявних у справі доказів в сукупності, з огляду на практику Верховного Суду щодо розгляду справ про визнання особи безвісно відсутньою, беручи до уваги відсутність відомостей про перебування фізичної особи ОСОБА_1 у місці її останнього перебування, відсутність відомостей про дійсне перебування останньої, сплив більше ніж річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи (останні відомості отримані 21 серпня 2008 року), про що адміністрація КЗ «Володимирівський ПНІ» ДОР» повідомила у своєму зверненні до правоохоронних органів, та беручи до уваги наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви та визнання ОСОБА_1 безвісно відсутньою.

Разом з тим, слід зазначити, що згідно з ч. 1ст. 309 ЦПК Україниу разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи, суд за місцем перебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або померлою, або іншою заінтересованою особою.

Відповідно до ч. 7ст. 294 ЦПК Українипри ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81,258,259,263-265, 268 ЦПК України.

В И Р І Ш И В:

заяву КЗ «Володимирівський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської області, заінтересована особа: Томаківський сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, заінтересована особа: Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про визнання особи безвісно відсутньою - задовольнити.

Визнати громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженку м. Волгоград Російської Федерації, безвісно відсутньою, починаючи з 19.08.2008 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud0442/.

В порядку п.4. ч.5 ст.265ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:

Заявник: КЗ «Володимирівський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради», код ЄДРПОУ 03188369, місце реєстрації: 35550, Україна, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Степанівка, вул. Степова, 1.

Заінтересована особа: Томаківський сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37806243, місцезнаходження: 53500, Україна, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с-ще Томаківка вул. Казкова, буд. 1.

Заінтересована особа: Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ: 25946540, місцезнаходження: 49094, Україна, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26.

Суддя: Л. В. Колодіна

Присяжні: І.В. Грищенко

О.М. Штим