Рішення

від 20.06.2024 по справі 455/951/24

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 455/951/24

Провадження № 2-а/455/9/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2024 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кушніра А.В.,

секретар судового засідання Борковська Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області Городецького Андрія Ростиславовича та Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

16.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до Старосамбірського районного суду Львівської області із вказаною позовною заявою (матеріали здано на пошту 13.04.2024), в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 1816719 від 03.04.2024, винесену поліцейським ВП№1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 .

Свій позов мотивує тим, що оскаржуваною постановою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, а висновок щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Вказує, що з постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1816719 від 03.04.2024 вбачається, що він 03.04.2024 о 19 год. 10 хв., в м.Хирів по вулиці В.Стуса, керував транспортним засобом, в якого не працював лівий стоп, а також не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1 Правил дорожнього руху (надалі - ПДР) України - керування ТЗ особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на ТЗ, поліса страхування. Однак, 03.04.2024 о 19 год. 10 хв., в м.Хирів по вулиці В.Стуса, він не керував транспортним засобом та не порушував жодних правил дорожнього руху, так більше того, до нього під`їхали працівники поліції, коли його автомобіль був припаркований, а він перебував в середині автомобіля. Окрім цього, працівники поліції підійшовши до його автомобіля, почали заявляти, що в ТЗ не працює лівий стоп, і що він не пристебнутий ременем безпеки і взагалі в його ТЗ мигають несправні габарити. Вказує, що так як його автомобіль був припаркований, то працівники поліції не могли бачити чи працюють стопи в машині чи ні, також габарити задньої частини автомобіля працювали, в подальшому, працівники поліції винесли постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1816719 від 03.04.2024. Вважає, що дана постанови винесена безпідставно, враховуючи, що він назвав свої персональні дані і пояснив, що не має при собі документів на автомобіль та посвідчення водія, так як вони знаходяться в іншій машині, а застосунок Дія не відкривається і показує помилку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2024 року справа визначена для розгляду судді Кушніру А.В.

Ухвалою судді від 18.04.2024 адміністративний позов прийнятий до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

26.04.2024 від представника відповідача - Головного управління Національної поліції у Львівській області Бучковського С.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову, мотивуючи, зокрема, тим, що під час розгляду адміністративної справи поліцейським повідомлено водія про причину зупинки, суть вчиненого адміністративного правопорушення, надано можливість ознайомитись з наявними доказами вчиненого правопорушення, ознайомлено з правами та обов`язками в частині подавання клопотань та надання пояснень під час розгляду справи про вчинене адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП. Однак проаналізувавши наявні відеоматеріали з нагрудного відео реєстратора працівника поліції, встановлено, що водій під час розгляду справи про вчинення ним правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП не виявив бажання ознайомитись з доказами вчиненого правопорушення так само жодних клопотань щодо залучення під час розгляду справи захисника чи фахівця в галузі права не заявляв та факт вчинення ним вищезгаданого правопорушення не заперечував, пояснив, що посвідчення водія залишив випадково у іншому авто. Вважає, що ОСОБА_1 вводить суд в оману, оскільки у позовній заяві стверджує, що він буцімто був припаркований, стояв на узбіччі дроги, коли до його авто, в якому він просто сидів, підійшли працівники поліції. Хоча вивчивши відеозапис чітко видно, що автомобіль марки «ВАЗ 21122» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 рухався по вул.Стуса в м.Хирів і після увімкнення проблискових маячків різко прийняв в право на узбіччя дороги та зупинився та до даного авто відразу ж підійшли працівники поліції. Також на відео чітко зафіксовано і несправний лівий стоп та мерехтіння задніх габаритів. Зважаючи на відсутність будь-яких документів у ОСОБА_1 , що посвідчують його особу, під час складання вищевказаних адміністративних матеріалів його було залежним чином ідентифіковано. Враховуючи наведене просить відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав суду заяву в якій просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції у Львівській області та поліцейський відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Городецький А.Р. в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходитьдо таких висновків.

Судом встановлено, що 03.04.2024 поліцейським відділення поліції № 1 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Городецьким А.Р. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1816719, якою на ОСОБА_1 (позивача у справі) накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425 гривень.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, 03.04.2024 о 19 год. 10 хв., в м.Хирів по вулиці В.Стуса, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 21122», н.з. НОМЕР_1 , в якого не працював лівий стоп, а також не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1 Правил дорожнього руху (надалі - ПДР) України - керування ТЗ особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на ТЗ, поліса страхування.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Позивач по справі заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є протиправним.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню, зокрема, норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення,Кодексу адміністративногосудочинства таПравил дорожнього руху.

Відповідно до ч.1ст.55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, як вказується у ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму суд під час розгляду справи щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинен перевірити їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно дост.23 Закону України «Про Національну поліцію»поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(із змінами та доповненнями,ПДРУкраїни).

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 1 ст.126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон);

в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком Діти;

г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами УкраїниПро автомобільний транспорт,Про дорожній рухтаПро перевезення небезпечних вантажів(далі - спеціальні правила);

ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення);

д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака Водій з інвалідністю - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Відповідно дост.245 КУпАПвстановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п.1ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписамист.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно дост.252 КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно дост. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Про необхідність доведення факту вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відео або фотозйомкою свідчить і зміст ст. 283 КУпАП, відповідно до якої постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити в т. ч. відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

При цьому, згідно з ст.72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно доч. 1ст.73 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2ст.74 КАС України).

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, саме відповідач, будучи повноважною особою на розгляд справи про адміністративне правопорушення та складання постанови про накладення адміністративного стягнення, був зобов`язаний обґрунтувати правомірність складення оскаржуваної постанови.

Як слідує із пояснень позивача останній повністю заперечує обставини, викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення. Позивач по справі заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення та вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є незаконним та необґрунтованим.

В свою чергу, відповідач в порушення вимог ч. 2 ст.77КАС України в ході розгляду даної справи не представив суду належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказує, що підтвердженням вчинення адміністративного правопорушення є відеозапис, доданий до відзиву.

Разом з тим, суд зазначає, що у п. 7 оскаржуваної постанови не міститься вказівка на те, що до неї додаються будь які матеріали, в тому числі про фото чи відеоматеріали. Тобто відсутнє посилання на фото чи відеозапис правопорушення. Також, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не містить посилань на здійснення відповідачем відеофіксакції спеціальним приладом та не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснювався фото або відеофіксація правопорушення, відомості про який також мали б бути відображені в постанові згідно вимогст. 283 КУпАП.

З приводу вказаного суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої, зокрема у постановах від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, від 15.11.2018 в справі № 524/5536/17, від 07.02.2019 у справі №161/11151/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, від 12.06.2020 у справі №805/3899/17-а, від 25.06.2020 у справі № 607/1068/17, у постанові про порушенняПДРобов`язково має бути вказано, зокрема, докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення. Відсутність належних доказів свідчить про недоведеність відповідачем наявності в діях позивача порушення вимогПДРУкраїни, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення. А візуальне спостереження за дотриманнямправил дорожнього рухупрацівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

У разі відсутності в оскарженій постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фотофіксацію чи відеозапис, така фотофіксація чи відеозапис, згідно з вимогамистатті 74 КАС України, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.

Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а.

Також у постанові від 13 лютого 2020 року в справі № 524/9716/16а Верховний Суд висловив правову позицію, згідно якої в разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогамистатті 70 КАС Українине може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, поданий до суду відеозапис є недопустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилання на такий доказ.

Крім вищенаведеного, суд зазначає, що в оскаржуваній постанові, при викладені обставин правопорушення, зазначено, зокрема, що «водій керувававтомобілем уякого непрацював лівийстоп», проте у даній постанові не вказано який саме пункт ПДР чи інших вимог законодавства цим було порушено та не зазначено нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Також, суд звертає увагу і на те, що в оскаржуваній постанові вказано про порушення п.2.1 ПДР, проте не конкретизовано, який саме підпункт (а,б,в,г,ґ чи д) пункту 2.1 ПДР було порушено водієм.

Дані обставини в сукупності дають підстави вважати, що відповідачем не виконано свого обов`язку передбаченого ч. 2ст. 77 КАС України, та всупереч вказаним приписам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, заперечуючи позов, не надав відповідних доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.55 Конституції України).

Згідно ч. 2 і ч. 3 ст.62Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.

Відповідно до ст.293КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Відповідно до ч.3ст.286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку,що оскаржувану постанову слід скасувати, а справу закрити, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Оскільки положеннямист. 286 КАС Українине передбачено можливості ухвалення рішення про визнання протиправною оскаржуваної постанови, тому суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Також, суд звертає увагу на те, що позивачем також заявлено позов до поліцейського відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Городецького А.Р., яким винесено оскаржувану постанову.

Згідно із статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені у статті 126 КУпАП.

Однак, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, поліцейські відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку - Національної поліції.

Отже, відповідні поліцейські не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення зокрема і передбачені ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З огляду на наведене, оскільки адміністративний позов заявлено також до поліцейського відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Городецького А.Р., який є неналежним відповідачем, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині до цього відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим, проте підлягає до задоволення частково, з підстав наведених вище.

У відповідності до вимог ч.1 ст.139 КАС України понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору на суму 605,60 гривень слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.2, 6, 72-77, 139, 241, 243-246, 250, 271- 272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області Городецького Андрія Ростиславовича та Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1816719 від 03 квітня 2024року, винесену поліцейським відділення поліції № 1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Городецьким Андрієм Ростиславовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ-40108833) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідачі:

- Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ-40108833.

- поліцейський Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Городецький Андрій Ростиславович, місцезнаходження: м.Старий Самбір вул.Л.Галицького, 41, Самбірського району Львівської області.

Повний текст судового рішення складено 20.06.2024.

Суддя А.В. Кушнір