Постанова

від 06.09.2006 по справі 3/230-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/230-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2006 року                                                                                   Справа № 3/230-06  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:         Коршуна А.О., Пруднікова В.В. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 05.09.2006р. № 431)

при секретарі: Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:  

позивача –Халіпова О.В., дов. № 249/14 від 07.04.2005р.;   

позивача –Федоріна М.А., дов. № 206/14 від 31.03.2005р.;                                               

відповідача –Макаров В.Г., дов. № 14-Ю від 23.06.2006р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми “Технополіс” м.Дніпропетровськ          

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2006 року                                    

у справі № 3/230-06                             

за позовом комунального унітарного підприємства транспорту міської ради “Дніпроміськтранс”, м.Дніпропетровськ                         

до  товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми “Технополіс” м.Дніпропетровськ                                               

про стягнення 51 316 грн. 00 коп.

          За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, було оголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                                                  

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2006р. (суддя Юзіков С.Г.) по справі № 3/230-06 за позовом комунального унітарного підприємства транспорту міської ради “Дніпроміськтранс”, м.Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми “Технополіс” м.Дніпропетровськ (далі –ТОВ ВФ “Технополіс”) про стягнення 51 316 грн. 00 коп. позов було задоволено та стягнено з відповідача на користь позивача 51 316 грн. 00 коп. боргу, 513 грн. 16 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано ст.ст.525, 526 ЦК України, фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній оплаті вартості наданих послуг.

          Не погодившись з вищезазначеним рішенням господарського суду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач по справі –ТОВ “Технополіс” м.Дніпропетровськ, оскаржує рішення на предмет його невідповідності нормам матеріального та процесуального права, посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні фактичним обставинам та матеріалам справи, зокрема:

          - позивачем відповідно до ст..33 ГПК України не доведено позовні вимоги, оскільки надані до матеріалів справи акти виконаних робіт позбавлені доказової сили, так як вони несуть лише інформацію про дії відповідача (“перевізника”) і підтверджують факт виконання певного обсягу робіт відповідачем, не містять інформації щодо дійсно виконаних послуг позивачем, складені відповідно до матеріалів справи та тексту цих актів, про виконання договору на надання послуг перевезення пасажирським автомобільним транспортом загального користування ТОВ ВФ “Технополіс”, тобто не мають ніякого відношення до спору, який розглядається;

          - крім цього, умовами договору не визначено коли саме перевізник (відповідач) має сплатити 132 грн., також не вказано і за який період відповідач повинен сплатити цю суму;

          - отже, договір № 00015 від 01.01.2005р. з січня по квітень 2006 року виконувався позивачем неналежним чином, позивач послуги відповідачеві не надавав, доказів цього не має, то у господарського суду були відсутні підстави для задоволення позову через відсутність боргу; тому, господарським судом при прийнятті рішення порушено вимоги ст..33 ГПК України, ст.ст.525, 526 ЦК України;

          - також позивач не може бути правонаступником сторони по договору, оскільки є правонаступником іншої юридичної особи згідно з п.п.1.1 Статуту.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі –комунальне унітарне підприємство транспорту міської ради “Дніпроміськтранс”, м.Дніпропетровськ –проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення матеріалам, обставинам справи, вимогам чинного законодавства.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

01.01.2005р. між міським комунальним підприємством транспорту “Дніпроміськтранс” (“підприємство” за договором) та ТОВ ВФ “Технополіс” (“перевізник” за договором, скаржник, відповідач по справі) було укладено договір № 00015 (а.с.10-11), відповідно до р.1 якого “підприємство” надає “перевізнику” послуги по організації роботи рухомого складу на закріплених за “перевізником” міських маршрутах загального користування.

Згідно з п.1 Статуту комунального унітарного підприємства транспорту міської ради “Дніпроміськтранс”, м.Дніпропетровськ (затверджений рішенням Дніпропетровської міської ради від 25.01.2006р. № 20/33 (а.с.7-9)) міське комунальне підприємство транспорту “Дніпроміськтранс” було перейменовано у комунальне унітарне підприємство транспорту міської ради “Дніпроміськтранс”.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 р.4 договору № 00015 за надання послуг, обумовлених договором “перевізник” сплачує на рахунок “підприємства” 132 грн. (в тому числі ПДВ) за одиницю працюючого рухомого складу; остаточні розрахунки за виконані послуги протягом місяця здійснюються до 10 числа місяця наступного за звітним на підставі акту, про виконання договору на надання послуг, підписаного сторонами.

Пунктом 7 р.7 договору сторони передбачили, що договір укладено на термін з 01.01.2005р. по 31.12.2007р.

На виконання умов договору № 00015 позивачем було надано послуги у 2005 році, що підтверджується актами виконаних робіт за січень-грудень 2005 року, які було підписано сторонами без будь-яких зауважень та завірено печатками підприємств (а.с.47-62), виписками установ банку про часткову оплату вартості послуг з посиланням на договір № 00015, актом звірки від 01.03.2006р. (а.с.15).

З урахуванням часткової оплати вартості послуг, наданих у 2005 році, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 23 424 грн. 00 коп. (а.с.15), що також підтверджується актами виконаних робіт за грудень, листопад 2005 року (а.с.61-62).

Протягом січня-березня 2006 року позивачем також було надано послуги, що підтверджується складеними обома сторонами та завіреними печатками актами виконаних робіт за січень 2006 року на суму 16 896 грн. (а.с.12), за лютий 2006 року на суму 19 932 грн. 00 коп. (а.с.13), за березень 2006 року на суму 20 064 грн. (а.с.14).

Як зазначалось, вказані акти підписано як додатки до договору № 00015 від 01.01.2005 року, та вони не містять будь-яких зауважень або заперечень з боку “перевізника” (відповідача) щодо кількості, якості та вартості наданих послуг.

Докази проведення в повному обсязі розрахунків за 2005 рік, за січень-березень 2006 року не надавались відповідачем судам обох інстанцій, відсутні в матеріалах справи.

Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач обґрунтовував свої вимоги ст.ст.525, 526 ЦК України, ст..193 Господарського кодексу України (а.с.2).

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За цих обставин господарським судом зроблено правильний висновок щодо обґрунтованості вимог позивачем, правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Щодо посилань скаржника на те, що акти виконаних робіт не відповідають обставинам справи, то ці доводи не приймаються в силу вищенаведеного, факту беззаперечного підписання відповідачем, як “перевізником”, актів виконаних робіт як додатків до договору № 00015 від 01.01.2005р., констатації в зазначених актах факту заборгованості по оплаті вартості послуг за кожен місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -                                                                          

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2006р. по справі № 3/230-06 –залишити без змін; а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми “Технополіс” м.Дніпропетровськ –залишити без задоволення.          

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               А.О. Коршун       

                                                                                                    В.В.Прудніков

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                             О.О.Головіна

11.09.2006