Постанова

від 17.06.2024 по справі 601/3448/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/3448/23Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М. Провадження № 22-ц/817/551/24 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар - Панькевич Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 березня 2024 року, ухвалене суддею Мочальською В.М. у цивільній справі №601/3448/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що з 12 лютого 2016 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 5 вересня 2022 року. За час шлюбу у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 має психічне захворювання, яке несе реальну загрозу для життя і здоров`я малолітньої дочки. Дитина ставиться до позивача прихильно, у останнього наявні всі можливості здійснювати належний догляд та займатися її вихованням.

Зважаючи на наведене, ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 березня 2024 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вказує, що суд дійшов передчасного висновку з приводу неправильного обрання позивачем способу захисту, оскільки між сторонами виник та не врегульований спір про визначення місця проживання дитини. Також посилається на доводи, викладені в позовній заяві.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони у судове засідання не зявилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності. Проти задоволення апеляційної скарги не заперечує, так як між батьками дитини є повне порозуміння щодо місця проживання дитини.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд прийшов до висновку про обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки місце проживання дочки ОСОБА_3 , 2017 р.н. з батьком уже визначено рішенням органу опіки і піклування у березні 2023 року, до звернення в суд із даним позовом. Так як відповідачка самовільно змінила у листопаді 2023 року місце проживання дитини без згоди батька, не повернувши дитину батькові, тому права позивача підлягають захисту у порядку, визначеному ст. 162 СК України.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду.

Обставини справи.

Сторони з 2016 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 вересня 2022 року.

У шлюбі народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Лопушненською сільською радою Кременецького району Тернопільської області 01 грудня 2017 року.

Висновком органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Лопушненської сільської ради щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженим рішенням виконавчого комітету Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області № 19 від 27 березня 2023 року, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Із змісту висновку вбачається, що дитина ОСОБА_3 , 2017 р.н., з 2020 року проживає разом з батьком за адресою АДРЕСА_1 .

29 листопада 2022 року, 02 лютого 2023 року, 15 березня 2023 року працівниками служби у справах дітей та соціальним фахівцем ЦНСП проводилися обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_3 у сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , згідно яких батько проживає разом з дочкою, братом та мамою у будинку, який складається з трьох кімнат, коридору та веранди. Для дитини створено усі умови для повноцінного та гармонійного розвитку. У дівчинки наявне окреме місце для сну, відпочинку, є дитячі речі, іграшки, ноутбук, планшет. ОСОБА_1 тимчасово не працює, за час проживання в селі зарекомендував себе з посередньої сторони.

На засіданні комісії ОСОБА_1 заперечив щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю, вказавши, що ОСОБА_2 не може забезпечити належного догляду за дитиною, може нести загрозу здоров`ю дитини через захворювання.

ОСОБА_2 на засіданні комісії просила визначити місце проживання дитини з нею, оскільки ОСОБА_1 не завжди дозволяє бачитися їй з дочкою.

15 листопада 2022 року, 02 лютого 2023 року, 15 березня 2023 року працівниками служби у справах дітей та соціальним фахівцем ЦНСП проводилися обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , згідно яких ОСОБА_2 проживає разом з сином у будинку, який складається з трьох кімнат, кухні, ванної кімнати коридору та веранди. Умови проживання задовільні, відповідає санітарно-гігієнічним нормам, облаштована меблями та необхідною технікою. Для сина виділена окрема кімната, є ліжко, письмовий стіл з тумбочками для шкільного приладдя, ноутбук, смартфон. ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності, має у користуванні пай в розмірі 1,3048 га. За час проживання в селі зарекомендувала себе з позитивної сторони, як добра господиня, шкідливих звичок немає, зауважень і скарг на неї не надходило.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 432 від 25 липня 2023 року ОСОБА_2 хворіє хронічним захворюванням з переривчастим перебігом. На теперішній час стан ремісії.

04 листопада 2023 року відповідачка після зустрічі та спілкування з дочкою ОСОБА_4 не повернула її за місцем проживання батька, а 09 грудня 2023 року з обома дітьми виїхала у Республіку Польща.

9 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою з приводу самоправства його колишньої дружини, яка самовільно, всупереч рішенню органу опіки і піклування про визначення місця проживання дочки ОСОБА_5 , 2017 р.н. з батьком ОСОБА_1 , не повертає дочку за місцем проживання батька.

За заявою ОСОБА_1 10.11.2023 року внесено відомості до ЄРДР за № 42023210000000184 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Мотиви з яких виходить суд апеляційної інстанції та застосовані норми права.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Ще до звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом, органом опіки та піклування при виконавчому комітеті Лопушненської сільської ради відповідно до ст. 161 СК України визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 . Такий висновок затверджений рішенням виконавчого комітету Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області № 19 від 27 березня 2023 року.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством спосіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, без необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Відповідно до частини першої статті 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

З урахуванням викладеного колегія суддів повністю погоджується з висновком місцевого суду, що визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком не є належним та ефективним способом захисту порушеного права, оскільки місце проживання дитини з батьком вже визначено на підставі ст. 161 СК України органом опіки та піклування ще у березні 2023 року, до звернення позивача з даним позовом. Суд вірно вказав, що права ОСОБА_1 підлягають захисту у порядку, визначеному статтею 162 СК України.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності у відповідачки психічного захворювання, її неправомірних дій щодо самовільної зміни місця проживання дочки ОСОБА_4 , аморальної поведінки відповідачки, яка негативно впливає на виховання малолітньої дочки, висновків суду не спростовують, так як суд відмовив у задоволенні позовних вимог не за безпідставністю, а в звязку з обранням позивачем неналежного способу захисту.

Крім цього, із адресованої апеляційному суду заяви відповідачки ОСОБА_2 вбачається, що між батьками досягнуто порозуміння і відповідачка не заперечує проти проживання дочки з батьком.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі судом першої інстанції рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 червня 2024 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.