Рішення

від 20.06.2024 по справі 161/4353/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/4353/24

Провадження № 2-др/161/73/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ленічевої Н.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку заяву представника відповідача адвоката Кумановського Луки Миколайовича про винесення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Декстон Р»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Курта Наталія Володимирівна, про скасування рішення державного реєстратора, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернулась до суду із вказаним позовом.

Рішенням суду від 28 травня 2024 року у задоволені вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

10 червня 2024 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення з позивача суми витрат на правову допомогу у розмірі 67000 грн.

20 червня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про зменшення розміру судових витрат, в яких остання просить відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі. Зазначає, що витрати документально не підтверджені.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача просила відмовити у задоволенні заяви, надала пояснення аналогічні викладеному у письмових запереченнях.

Враховуючи положення ст. 270 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути питання щодо винесення додаткового рішення без участі сторони відповідача.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши заяву та матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення або/чи не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст. 259 ЦПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В даному випадку відповідач виконав свій процесуальний обов`язок передбачений у ч.1 ст.134 ЦПК України, у відзиві на позов навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який відповідає розміру судових витрат, вказаний ним у заяві про ухвалення додаткового рішення, із заявою про ухвалення додаткового рішення звернувся у визначений законом строк (а.с.83).

Отже, відповідачем дотримано процесуальний порядок вирішення питання про відшкодування понесених судових витрат.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такі правові висновок сформовано у постановах Верховного Суду від 03.05.2018 року (справа № 372/1010/16-ц) , від 27 липня 2021 року (справа № 671/1957/20).

Заявлений відповідачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги б/н від 22 березня 2024 року та додатком №1 до нього (а.с.99-102), актом прийому-передачі послуг від 04 квітня 2024 року з відповідним описом наданих юридичних послуг: ознайомлення з матеріалами справи, написання відзиву 15000 грн., участь в судовому засіданні 2000 грн. (а.с.103). Зі змісту додатку до договору про надання правничої допомоги вбачається, що гонорар успіху становить 50000 грн.

Варто зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад, у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи (постанови Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, № 905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020).

У Постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року в справі № 757/36628/16ц (провадження № 61-19062св21) вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної робот, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).

В цілому, зміст наведених стороною позивача послуг адвоката у сумі 17000 грн. відповідає предмету спору, складності справи та цінам на ринку адвокатських послуг щодо справ розглядуваної категорії, а тому визнається судом обґрунтованим.

Щодо стягнення суми гонорару успіху в розмірі 50000 грн. суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridisv. Greece, заява N31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом.

Суд вважає, що заява представника відповідача в частині гонорару успіху не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозміріні із виконаною роботою в суді першої інстанції, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.

Крім того, суд зауважує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Відтак, у задоволенні заяви представника відповідача в частині стягнення суми гонорару успіху слід відмовити.

Враховуючи наведене, заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.15, 133, 137, 141, 265, 270 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Декстон Р»</a> 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

У задоволені решти вимог відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Повний текст додаткового судового рішення складено 20 червня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк