Постанова

від 06.12.2007 по справі 33/100-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/100-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

06.12.07                                                                                           Справа№ 33/100-А

Господарський суд Львівської області, розглянувши у судовому засіданні справу :

за позовом:Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова (м.Львів)

до відповідача:Приватного підприємства “Інтергрупфар” (м.Львів)

про :стягнення  383 (триста вісімдесят три) грн. 47 коп.

Суддя :                            Цікало А.І.При секретарі :             Мільчук І.Л.

Представники:

Від позивача:Василів О.А. –представник (довіреність № 06 від 05.12.2007 р.)

Від відповідача:не з‘явився

Представникам сторін, присутнім у судовому процесі роз'яснено зміст ст.ст. 30, 49, 51, 127  Кодексу адміністративного судочинства України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору :  До господарського суду Львівської області Управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова (м.Львів)подано позов до Приватного підприємства “Інтергрупфар” (м.Львів) про стягнення 383 (триста вісімдесят три) грн. 47 коп.

Ухвалою суду від 09.11.2007 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 22.11.2007 р.

Позивач вимоги ухвал суду про відкриття провадження у справі від 09.11.2007 р. та про відкладення розгляду справи від 22.11.2007р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивач позов підтримав повністю, просив задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі від 09.11.2007 р. та про відкладення розгляду справи від 22.11.2007р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

На адресу суду повернувся конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.11.2007р., який був направлений відповідачу за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві з відміткою  поштового відділення “за зазначеною адресою адресат вибув”. Однак, як вбачається з довідки Головного управління статистики  від 19.11.2007р. № 20-09/3035  Відповідач знаходиться за адресою, вказаною  в позовній заяві.

Суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість, відповідно до ст.128 КАС України, розглянути позов при відсутності представника відповідача.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши документи і матеріали подані учасниками процесу, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відповідно до розрахунків зі сплати внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування за період з липня по вересень 2005 року має недоїмку по сплаті внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування в сумі 383, 47 грн., поданих відповідачем до Управління Пенсійного фонду України.

     Загальна сума заборгованості по сплаті страхових внесків до УПФУ становить сумі 383, 47 грн.

Відповідач проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, доказів відсутності чи погашення заборгованості не представив.

При ухваленні постанови суд виходив з наступного :

Відповідно до п. 1 ст. 14 та п. 1 ст. 15  Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 р. (із наступними змінами та доповненнями) (надалі –Закон), Приватне підприємство “Інтергрупфар” є страхувальником, тобто платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 17 Закону визначено права та обов‘язки страхувальників, а саме: п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону вказує, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Строки сплати страхових внесків визначені ст. 20 Закону, згідно з якою страхувальники зобов‘язані, сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплатою страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Позивач направляв відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яка добровільно не була виконана.

Станом на день розгляду справи, відповідач не представив суду доказів сплати заборгованості по платежах до Пенсійного фонду України, яка є предметом позову.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки позивач представив достатньо належних доказів щодо виникнення заборгованості, стягнення якої є предметом позову, а відповідач позовні вимоги не заперечив, доказів відсутності заборгованості або її погашення, у встановленому чинним законодавством України порядку, не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова (м.Львів) до Приватного підприємства “Інтергрупфар” (м.Львів) про стягнення 383 (триста вісімдесят три) грн. 47 коп. є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підставі наведеного, а також, в зв'язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 14, 15, 17, 20, 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 17, 48, 69, 70, 71, 86, 87, 89, 94, 107, 120, 122, 123, 124, 127, 128, 130, 135,138, 139, 140, 143, 151, 152, 153, 154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, п. 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                                      П О С Т А Н О В И В :

1.Позов Управління Пенсійного фонду України  в Галицькому районі м.Львова (м.Львів) до Приватного підприємства “Інтергрупфар” (м.Львів) про стягнення 383 (триста вісімдесят три) грн. 47 коп. – задоволити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Інтергрупфар”  (79070, м.Львів, вул.Чукаріна,9, код ЄДРПОУ 33533105) на користь Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова  (79070, м.Львів, пр-т Червоної Калини,35, код ЄДРПОУ 20847365)  –383 (триста вісімдесят три) грн. 47 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства “Інтергрупфар”  (79070, м.Львів, вул.Чукаріна,9, код ЄДРПОУ 33533105) в дохід державного бюджету України (р/р 31112095600006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200, символ звітності банку 092) –3 (три) грн. 83 коп. судового збору.

     4. Виконавчі листи видати відповідно до ст. ст. 258, 259 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя