Рішення

від 21.06.2024 по справі 760/7156/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/3124/24

Справа № 760/7156/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до товариства з обмеженою відповідальністю "Сьогодні мультімедіа" /далі - ТОВ "Сьогодні мультімедіа"/ (код ЄДРПОУ: 2491653; адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 152Б) про захист честі, гідності, ділової репутації,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

24.03.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 23.03.2021, за підписом представника позивача - адвоката Чащевого Д.І. (діє на підставі ордеру), в якому позивач просить:

-визнати публікацію на офіційному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 ТОВ «Сьогодні мультімедіа», у розділі архів сайту за ІНФОРМАЦІЯ_2, у підрозділі «Події», підрозділу «Новини у Києві» публікацію від ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 такою, що порочить гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1 ;

-зобов`язати ТОВ «Сьогодні мультімедіа» вилучити з архіву публікацій на офіційному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 ТОВ «Сьогодні мультімедіа», у розділі архів сайту за ІНФОРМАЦІЯ_2, у підрозділі «Події», підрозділу «Новини у Києві» публікацію від ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_5.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л .

Ухвалою Солом`янського районного суду від 26.03.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Обґрунтування позову

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачу стало відомо про існування на офіційному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 ТОВ «Сьогодні мультімедіа», у розділі архів сайту за ІНФОРМАЦІЯ_2, у підрозділі «Події», підрозділу «Новини у Києві» публікації від ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4».

Позивач звертає увагу, що вказана публікація містить у собі прізвище, ім`я, по-батькові ОСОБА_1 разом з фотознімками останнього поряд з інформацією, що його затримано працівниками Шевченківського РУ ГУМВС України у м. Києві та зареєстровано кримінальне провадження за ч. 4 ст. 190 КК України.

Вказує, що в змісті публікації зазначено, що підозрюваний ОСОБА_1 , 1984 року народження, раніше не судимий та причетний до скоєння інших корисливих махінацій у Голосіївському та Печерському районах столиці.

Позивач наголошує, що станом на 23.03.2021 жодного обвинувального вироку за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення судом не винесено, а відтак інформація, розміщена у вказаній публікації є такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Звертає увагу, що з метою досудового врегулювання спору, відповідачу було направлено вимогу про вилучення вказаної публікації, однак станом на дату складення позову, публікацію з веб-сайту не вилучено, пояснень або відповіді на вимогу не надано.

Щодо правової позиції відповідача

Станом на дату винесення рішення відзив на позовну заяву не надійшов.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення 27.06.2023 поштового відправлення відповідачу (а.с. 30).

Жодних заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача на адресу суду не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити правову позицію останнього щодо предмету спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Представником позивача до позовної заяви долучено інформацію з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 ТОВ «Сьогодні мультімедіа», у розділі архів сайту за ІНФОРМАЦІЯ_2, у підрозділі «Події», підрозділу «Новини у Києві» публікації від ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с. 8-10/.

Зі змісту відповіді судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17.03.2021 на клопотання адвоката Чащева Д.І. вбачається, зокрема, що судом розглядається кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України. Станом на 17.03.2021 остаточне рішення по справі не прийняте (а.с. 12).

Також до позовної заяви долучено копію паспорта (а.с. 6) та ідентифікаційного коду позивача (а.с. 7), заяву про захист честі, гідності, ділової репутації від 17.07.2020 адресовану відповідачу без доказів направлення.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про інформацію», інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

За змістом ст. 2 ЗУ «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Статтею 27 ЗУ «Про інформацію» передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством зокрема є: честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Як зазначено у п. 6.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19), при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

При цьому при вирішенні зазначених спорів суди мають враховувати, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). При цьому обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має подати докази недостовірності поширеної інформації.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Наведене правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 927/791/18.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Зазначене відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд звертає увагу, що поширена відповідачем інформація стосується конкретних обставин, конкретної особи (позивача) та подається як установлений факт, тобто обставина, що позивач - шахрай та причетний до скоєння інших корисливих махінацій у Голосіївському та Печерському районах столиці.

Вказана інформація повідомляється чітко, точно та є констатацією факту з боку відповідача, що виключає можливість віднесення такої інформації до оціночних суджень.

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст і характер досліджуваної інформації свідчать про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатися оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку (див. постанову Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 551/881/16-ц).

В постанові від 18.03.2021 у справі № 927/791/18 Верховний Суд зазначив, що в дифамаційних спорах присутній обов`язок доказування правдивості висловлювань зі сторони відповідача та надав обґрунтовану позицію, що розповсюдження відносно особи звинувачень кримінального характеру є неприпустимим.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодного доказу щодо правдивості своєї інформації, розміщеної на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 ТОВ «Сьогодні мультімедіа», у розділі архів сайту за ІНФОРМАЦІЯ_2, у підрозділі «Події», підрозділу «Новини у Києві» публікації від ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4, яку просить спростувати позивач.

У разі поширення інформації в мережі Інтернет, яка порушує особисте немайнове право особи, вимога про видалення статті з мережі Інтернет є належним способом захисту (див. постанову Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/10624/21, провадження № 61-1711св23).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, аналізуючи надані сторонами в обґрунтування своєї позиції, докази, приходить до висновку про задоволення вимог позову.

Відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Положеннями п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29).

За змістом ч. 4 ст. 10, ч. 4 ст. 263 ЦПК України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо судових витрат

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 908,00 грн судового зборусплаченого за подання позовної заяви (а.с. 16, 17).

В частині вимог про стягнення з відповідача комісії за послуги банку в розмірі 20,16 грн суд звертає увагу на наступне.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 523/12032/18 (провадження № 61-6898св22): «банківська комісія - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування. З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що стягненню на користь позивачки підлягають виключно судові витрати без врахування комісії, оскільки банк було обрано нею самостійно, та банківська комісія за своєю суттю не є частиною судового збору чи судовими витратами, який встановлюється державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов`язковим до сплати. Комісію за обслуговування було стягнуто обраним позивачем банком за надання йому банківської послуги».

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Сьогодні мультімедіа", - задовольнити.

Визнати публікацію на офіційному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 ТОВ «Сьогодні мультімедіа», у розділі архів сайту за ІНФОРМАЦІЯ_2, у підрозділі «Події», підрозділу «Новини у Києві» публікацію від ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 такою, що порочить гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сьогодні мультімедіа" (код ЄДРПОУ: 2491653; адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 152Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень) судового збору.

Зобов`язати ТОВ «Сьогодні мультімедіа» вилучити з архіву публікацій на офіційному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 ТОВ «Сьогодні мультімедіа», у розділі архів сайту за ІНФОРМАЦІЯ_2, у підрозділі «Події», підрозділу «Новини у Києві» публікацію від ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_5.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич