Рішення

від 29.05.2024 по справі 761/7972/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/7972/24

Провадження № 2/761/5969/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіахолдинг Новини» про визнання інформації недостовірною, -

ВСТАНОВИВ:

29 лютого 2024 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В своїх вимогах позивач просить: визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1 в телеграм каналі ІНФОРМАЦІЯ_3, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіахолдинг Новини»; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіахолдинг Новини» спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію шляхом публікації в телеграм каналі ІНФОРМАЦІЯ_3 спростування інформації опублікованої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимоги обґрунтовані тим, що позивач протягом 2023 року працювала в банківській системі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в телеграм каналі ІНФОРМАЦІЯ_3 який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіахолдинг Новини», опубліковано матеріал зі статтею наступного тексту (мова оригіналу): «...ІНФОРМАЦІЯ_4....».

Як зазначає позивач, в п`ятому абзаці вказаної вище статті є безпосередня згадка її ім`я та прізвища, де поширено недостовірну інформацію, тобто таку, яка не відповідає дійсності.

Інформація щодо позивача була поширена відповідачем в телеграм каналі ІНФОРМАЦІЯ_3 з аудиторією у 1 238 760 людей, тобто розповсюджена широкому колу осіб.

Позивач вказує, що висвітлена інформація є недостовірною оскільки не відповідає дійсності.

На думку позивача, поширена інформація, по-перше, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення нею загальновизнаних правил співжиття, прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики і моралі, та такою, що, на її переконання, порушує її немайнові права, по-друге не є оціночним судженням, а обов`язок доказування її достовірності покладається на відповідача.

А тому ОСОБА_1 вважає, що внаслідок поширення недостовірної інформації щодо неї відповідачем завдано шкоди її немайновим інтересам, порушивши гідність, честь та ділову репутацію позивача, у зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Сторони в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач подала заяву про розгляд справи без її участі та зазначила що позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач відзив на заявлені вимоги до суду не направив.

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальший розгляд справи у відсутність сторін.

Оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви, позивач стверджує, що 20 лютого 2024 року в телеграм каналі ІНФОРМАЦІЯ_3 який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіахолдинг Новини», опубліковано статтю із наступним змістом (мова оригіналу): «...ІНФОРМАЦІЯ_5....».

Так, відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За змістом статей 94, 277 ЦК України, частини четвертої статті 32 Конституції України, статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.

Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, враховуючи висновок Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

При цьому, пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК (435-15) і статті 10 ЦПК (1618-15) обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що інформація, поширена щодо неї відповідачем, по-перше, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення нею загальновизнаних правил співжиття, прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики і моралі, та такою, що, на її переконання, порушує її немайнові права, по-друге не є оціночним судженням, а обов`язок доказування її достовірності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Водночас, позивач не надала суду жодного доказу на підтвердження того, що вказана нею інформація поширювалась відповідачем та внаслідок зазначеного було порушено її особисті немайнові права.

Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи що позивач не надала доказів що її права порушені відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіахолдинг Новини» про визнання інформації недостовірною - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07 червня 2024 року.

Суддя: Н.Г. Притула