Ухвала

від 20.05.2024 по справі 761/16051/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/16051/24

Провадження № 2/761/7153/2024

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

20 травня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали заяви за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський дослідний ремонтно-механічний завод», третя особа - Приватне підприємство «Нота-Бене» про відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський дослідний ремонтно-механічний завод», третя особа - Приватне підприємство «Нота-Бене» про відшкодування збитків.

Відповідно до змісту позовної заяви просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський дослідний ремонтно-механічний завод» на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 1327412,50 грн. (один мільйон триста двадцять сім тисяч чотириста дванадцять гривень 50 копійок), у відшкодування завданих збитків (упущеної вигоди) станом на 16.04.2024 року.

Обґрунтовує свою позовну заяву тими, що станом до теперішнього часу, Відповідачем не надано Позивачці письмового погодження зокрема щодо можливості укладення Позивачкою індивідуальних (т.зв. «прямих») договорів з «Київенерго» та «Київводоканалом» щодо приміщення Позивача, що протягом тривалого періоду часу перешкоджає Позивачці укласти договір оренди приміщення Позивача з ПП «НОТА-БЕНЕ», що має переважне право на укладення з Позивачкою відповідного договору оренди, що в свою чергу завдало та продовжує завдавати Позивачці збитків у формі упущеної вигоди.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, позовна заява повинна відповідати вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Фактично позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру від сплати судового збору за яку позивач не звільнений.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем, заявлено вимогу про стягнення 1 327 412,50 грн. (один мільйон триста двадцять сім тисяч чотириста дванадцять гривень 50 копійок) завданих збитків (упущеної вигоди).

Відтак, враховуючи положення Закону України «Про судовий збір» щодо ставок судового збору, а також порядку його сплати позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі - 15 140 грн. за позовну вимогу майнового характеру.

Суд звертає увагу, що представником позивача зауважено, що відповідно до частин першої та третьої статті 22 «Судовий захист прав споживачів» Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом; споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов?язані з порушенням їх прав, що також було підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 року (справа № 761/24881/16-ц, провадження № 14-57 цс 18).

Також, відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року № 10 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 25.09.2015 року), оскільки стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад статтею 22 Закону України від 12 травня 1991 року N? 1023-XII «Про захист прав споживачів».

Таким чином, відповідно до зазначених норм закону, Позивачка звільнена від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви про захист прав споживача до Шевченківського районного суду міста Києва.

Проте суд не погоджується з вказаними твердженнями виходячи з того, що за предметом позову Позивачкою заявлено стягнення упущеної вигоди у зв`язку з неможливістю заключити договори з постачальниками комунальних послуг, що не стосується Закону України «Про захист прав споживачів».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецеденту практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

У зв`язку з наведеним, позивачу слід надати докази сплати судового збору.

Згідно ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку про необхідність усунення вищевказаних недоліків та надання позивачу строку для їх усунення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський дослідний ремонтно-механічний завод», третя особа - Приватне підприємство «Нота-Бене» про відшкодування збитків - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить 2 (два) дні з дня отримання позивачем ухвали суду.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу разом зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя: