Постанова

від 11.06.2024 по справі 440/2863/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 р.Справа № 440/2863/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, м. Полтава, повний текст складено 02.08.21 року у справі № 440/2863/21

за позовом приватного підприємства "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД" (далі по тексту також - ПП "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0041010701 від 21 грудня 2020 року та № 0040980701 від 21 грудня 2020 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ПП "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області №0040980701 від 21 грудня 2020 року та №0041010701 від 21 грудня 2020 року.

ПП "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД", не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 року повністю, прийнявши у даній справі нове рішення, яким позов ПП "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області №0040980701 від 21 грудня 2020 року та №0041010701 від 21 грудня 2020 року задовольнити. Окрім того, ПП "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД" просило судові витрати у справі покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 року у справі №440/2863/21 винесене за умов недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Вважає, що із досліджених під час судового розгляду доказів щодо реальності/нереальності господарських операцій, здійснених позивачем та його контрагентом у спірний період, у сукупності із нормами чинного податкового законодавства вбачається, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та спростовуються наданими позивачем копіями первинних бухгалтерських документів, які оформлені у відповідності до вимог ст.ст.1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у тому числі підтверджують зміни у власному капіталі та рух активів позивача по сплаті за придбаний товар від свого контрагента ТОВ «Поліфлекс Плюс». Посилається на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.61 Конституції України (принципу індивідуалізації юридичної відповідальності), п.п. 4.1.4. п. 4.4. ст.4 ПК України (презумпції добросовісності платника податків), усталеної судової практики в цій категорії податкових спорів, а також практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права, відповідно до яких позивач не може і не повинен нести відповідальність за дії третіх осіб, прийняв доводи відповідача щодо покладення юридичної відповідальності на позивача за порушення, які нібито вчинені контрагентами постачальника позивача по ланцюгу постачання товару (обрив ланцюга). Зазначає, що аналіз документів, якими підтверджено господарські операції, та алгоритм дій позивача свідчать про те, що останній діяв у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а саме: після отримання товару від контрагента-продавця та реєстрації останнім податкових накладних відніс вказані суми податку на додану вартість до податкового кредиту у своїй податковій звітності. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, а отже має бути скасоване з прийняттям нового судового рішення по суті позовних вимог.

Головне управління ДПС у Полтавській області скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України, в якому, посилаючись на необґрунтованість скарги позивача та на законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, просило апеляційну скаргу ПП "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД" залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 у справі №440/2863/21 без змін.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що на адресу зазначену ПП "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД" в позовній заяві, апеляційній скарзі, Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлялися судові документи (судові повістки, судовий запит про надання документів та пояснень, у т.ч. судова повістка про апеляційний розгляд даної справи (судове засідання) 11.06.2024 року о 13:40), проте до Другого апеляційного адміністративного суду повернулися поштові конверти з відміткою відділення поштового зв`язку про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно ч.11 ст.126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З урахуванням наведеної вище норми КАС України, позивач (ПП "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД") є таким, що належним чином повідомлений про судовий розгляд (судове засідання) 11.06.2024 року о 13:40.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ПП "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом - 42751741 та знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов`язкових платежів) в Головному управлінні ДПС у Полтавській області.

У період з 16 жовтня 2020 року по 22 жовтня 2020 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД" з питання дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування.

За результатами перевірки було складено акт №1006/16-31-07-01-10/42751741 від 29 жовтня 2020 року, в якому зафіксовано порушення ПП "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД" вимог:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 40693,00 грн. та занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 759307,00 грн., в тому числі за травень 2020 року на суму 36301,00 грн та за червень 2020 року на суму 723006,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Головного управлінні ДПС у Полтавській області. винесені податкові повідомлення - рішення: №0041010701 від 21 грудня 2020 року, яким зменшено ПП "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД" від`ємне значення суми податку на додану вартість на 40693,00 грн. за серпень 2020 року; № 0040980701 від 21 грудня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 949133,75 грн. (в тому числі: за податковим зобов`язанням - 759307,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 189826,75 грн).

Позивач, не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ПП "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД", суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані податкові повідомлення-рішення №0041010701 від 21 грудня 2020 року та № 0040980701 від 21 грудня 2020 року є правомірними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п.198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів /послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що за приписами статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися не тільки на підставі даних бухгалтерського, податкового обліку платника податків, а й на відповідності її дійсному економічному змісту. Тобто якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, які складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів та зміна зобов`язань, що є обов`язковою умовою для формування даних податкового обліку, зокрема податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам у даній справі, а саме здійснення господарських операцій позивача ТОВ "Поліфлекс Плюс" та правомірності включення позивачем податку на додану вартість до податкового кредит, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Головним управлінням ДПС у Полтавській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД» (п.н.42751741) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2020 року, сформованого у періоді травень - липень 2020 року, в ході якої встановлено порушення пп. «а» п.198.1 ст.198, абзацам першому - третьому п. 198.2, абзацам першому - другому п. 198.3 і абзацу третьому п.198.6 ст.198 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) у вигляді завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 40693 грн.; заниження податкового зобов`язання з ПДВ до сплати на суму 759307 грн., в т.ч. травень 2020 - 36301 грн., червень 2020 - 723006 грн. Відповідно до декларації з податку на додану вартість за серпень 2020 року (зареєстровано 18.09.2020, реєстраційний номер 35099961) ПП «ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД» задекларовано від`ємне значення в сумі 217815 грн., яке виникло у травні 2020 року - 40693 грн., липні 2020 року - 48690 грн. та серпні 2020 - 128432 грн. Перевіркою встановлено, що ПП «ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД» до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ зазначеного періоду включено суми з придбання світильників, світлових конструкцій від ТОВ «Поліфлекс Плюс» (податковий номер 42642824), постачальником яких є ТОВ «Екарго Тех-Трейд» (податковий номер 42755594), при цьому відповідно Архіву електронної звітності, Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «Екарго Тех-Трейд» не здійснювалось придбання даної номенклатури товару, що унеможливлює його подальшу реалізацію та свідчить про «пересорт» товару.

На підставі вищевказаного акта перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесені оспорювані у даній справі податкові повідомлення - рішення.

Вищезазначені порушення встановлено по взаємовідносинах з ризиковим контрагентом ТОВ «Поліфлекс Плюс» (п.н.42642824), операції з яким є нереальними.

В контексті наведеного вище, колегія суддів зазначає, що ПП «ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД», як покупець, 12 травня 2020 року уклав договір купівлі-продажу №17/05-20 з ТОВ "Поліфлекс Плюс", як з продавцем.

Згідно умов вказаного договору продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а саме: світлові електротовари в асортименті, кількості та по цінам відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар. Вартість товару, який має бути переданий у власність покупця, вказується в рахунках та видаткових накладних. Товар передається продавцем уповноваженому представнику покупця по видатковій накладній протягом п`ятнадцяти днів від дати підписання договору. Покупець приймає товар та виставляє претензії продавцю відносно кількості та якості, керуючись відповідними нормативними актами України.

На підтвердження фактів поставки товару позивач надав специфікацію, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, виписки банку, а також договір про перевезення вантажів № 05/05-1 від 05 травня 2020 року товарно-транспортні накладні (автомобільний перевізник: ПП "Дрейф", замовник та вантажоодержувач: ПП «ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД» , вантажовідправник: ТОВ "Поліфлекс Плюс").

Так, ТОВ "Поліфлекс Плюс" (місцезнаходження: м. Харків, Харківська область) придбало світильники та світлові конструкції у ТОВ "Екарго Тех-Трейд" (місцезнаходження: м. Маріуполь, Донецька область), а останнє в свою чергу придбало цей товар у ТОВ «Геріонс» (місцезнаходження: м. Маріуполь, Донецька область), яким 10 червня 2020 року зареєстровано податкові накладні на реалізацію товару в ЄРПН, а 11 червня 2020 року відкориговано обсяги поставки в сторону зменшення в повному обсязі. Також згідно даних ІС «Податковий блок» ТОВ «Геріонс» з березня 2020 року не звітується як платник ПДВ або звітується про відсутність обсягів поставки.

Відтак, при встановленні джерела походження світильників та світлових конструкцій та дослідженні ланцюга постачання на підставі баз даних ІС «Податковий блок» та бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних» податковим органом було встановлено "обрив ланцюга" постачання та не підтвердження джерела походження цього товару, що був придбаний позивачем у ТОВ "Поліфлекс Плюс" в травні 2020 року.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на травень 2020 року: зареєстрованими видами економічної діяльності ТОВ "Поліфлекс Плюс" (повний перелік) є: діяльність приватних охоронних служб (основний); оптова торгівля компьютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; обслуговування систем безпеки; проведення розслідувань; вантажний автомобільний транспорт; комп`ютерне програмування; консультування з питань інформатизації; надання інших інформатизаційних послуг; консультування з питань комерційної діяльності й керування).

Зареєстрованими видами економічної діяльності ТОВ "Екарго Тех-Трейд" (повний перелік) було: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); механічне оброблення металевих виробів; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; надання ландшафтних послуг; надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткованням; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; оптова торгівля хімічними продуктами; оптова торгівля іншими проміжними продуктами; вантажний автомобільний транспорт; транспортне оброблення вантажів; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; інші види видавничої діяльності; комп`ютерне програмування; надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; діяльність у сфері права; діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; діяльність у сфері зв`язків із громадськістю; консультування з питань комерційної діяльності й керування; рекламні агентства; дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Зареєстрованими видами економічної діяльності ТОВ «Геріонс» (повний перелік) було: діяльність приватних охоронних служб (основний); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; оптова торгівля напоями; оптова торгівля тютюновими виробами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; обслуговування систем безпеки; проведення розслідувань; оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткованням; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; оптова торгівля іншими проміжними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт; комп`ютерне програмування; консультування з питань інформатизації; надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Зареєстрованими видами діяльності ПП "Дрейф" (повний перелік) є: неспеціалізована оптова торгівля (основний); надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; ремонт обладнання зв`язку; ремонт комп`ютерів і периферійного устатковання; інші будівельно-монтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; електромонтажні роботи; обслуговування систем безпеки; діяльність приватних охоронних служб; консультування з питань комерційної діяльності й керування; діяльність у сфері права; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Таким чином, серед зареєстрованих видів економічної діяльності контрагента позивача (ТОВ "Поліфлекс Плюс") за договором купівлі-продажу №17/05-20 від 12 травня 2020 року не значиться вид діяльності, в межах якого можна було здійснювати оптовий продаж світильників та світлових конструкцій, а до видів діяльності ПП "Дрейф" не включено вид діяльності, який передбачає надання послуг з перевезення вантажів.

До того ж ані в специфікації, ані в первинних документах до вказаного договору купівлі-продажу не наведений будь-який детальний опис (параметри) світлових конструкцій, який би дозволив їх ідентифікувати та виокремити з-поміж інших світлових конструкцій, що пропонуються на ринку товарів, а лише зазначено загальне поняття «світлові конструкції».

Зміст умов договору купівлі - продажу №17/05-20 від 12 травня 2020 року вказує на те, що сторони договору не погодили між собою умови поставки товару, які б передбачали, що перевезення товару від продавця (ТОВ "Поліфлекс Плюс") до покупця (ПП «ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД») організовує сам покупець, укладаючи відповідний договір з перевізником.

Колегія суддів зазначає, що таке "розмите" формулювання умов договору з приводу істотних його обставин, без визначення конкретної ціни договору, визначення конкретної особи, силами та за рахунок якої здійснюється поставка, без визначення конкретного місяця та строку поставки фактично свідчить про відсутність у його учасників мети настання реальних наслідків у вигляді руху товарно - матеріальних цінностей за таким договором.

При цьому, лише у ході розгляду даної справи в суді першої інстанції позивачем був наданий лист директора ТОВ "Поліфлекс Плюс" від 18 травня 2020 року, адресований ПП «ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД», з проханням повідомити найменування перевізника та адресу доставки товару або самостійно забрати товар.

Згідно договору про перевезення вантажів №05/05-1 від 05 травня 2020 року не можна було встановити зобов`язання з перевезення якого саме вантажу та за яким маршрутом бере на себе зобов`язання перевізник (ПП "Дрейф"), після чого позивачем надано суду заявки, оформлені між ПП «ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД» та ПП «Дрейф» щодо перевезення світильників та світлових конструкцій.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було досліджено товарно - транспортні накладні, в яких автомобільним перевізником зазначено Приватне підприємство «Дрейф» та не зазначено будь-яких відомостей щодо вантажно-розвантажувальних операцій, судом витребувано від органу ДПС податкову інформацію стосовно ПП «Дрейф» та в подальшому залучено до матеріалів справи інформацію щодо відсутності у ПП «Дрейф» матеріальних та трудових ресурсів для здійснення перевезення вантажу від ТОВ "Поліфлекс Плюс" до ПП "Техно-Інкорпорейтед".

При цьому, з метою підтвердження можливостей ПП «Дрейф» виконати умови договору про перевезення вантажів № 05/05-1 від 05 травня 2020 року позивачем було надано договори про надання послуг від 02 січня 2020 року №0201 та №0202, які укладені ПП «Дрейф» з фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до яких останні зобов`язуються надати замовнику (ПП «Дрейф») послуги навантаження - розвантаження та перевезення вантажу власними транспортними засобами.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо критичного ставлення до наведених вище документів, оскільки умовами договору про перевезення вантажів №05/05-1 від 05 травня 2020 року передбачено, що перевізником є саме ПП «Дрейф» та не передбачено можливості передачі перевізником своїх зобов`язань по перевезенню вантажу третім особам.

Окрім того, згідно умов договору №05/05-1 від 05 травня 2020 року ПП «Дрейф» брало на себе зобов`язання по перевезенню вантажу, а не по організації перевезення вантажу згідно договорів про надання послуг від 02 січня 2020 року № 0201 та № 0202.

Відтак, слід дійти висновку, що непідтвердженим є походження товару і здійснення його транспортування (перевезення).

В контексті вже наведеного вище, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 09.12.2019 року у справі №804/1752/17, а саме: "встановивши, зокрема ….. непідтвердження факту придбання контрагентами проданого позивачу товару; відсутність можливості дослідити рух продукції по ланцюгу постачання (оскільки відсутні операції щодо придбання постачальниками контрагентів товарів, які поставлялися позивачу), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами, є формально складеними, а господарські операції між позивачем та цими підприємствами не є реальними".

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.10.2019 року у справі № 826/1475/17 "платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Верховний Суд наголошує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів".

Також, колегія суддів звертає увагу, що наведені вище висновки підтверджуються поясненнями відповідача, наданими останнім на виконання вимог суду апеляційної інстанції, згідно яких податковим органом було зазначено, що при перевірці ПП «ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД» не було надано ТТН, сертифікати відповідності, паспорти якості (паспорт виробника) та інші документи походження товару, з метою встановлення ланцюга постачання до виробника та/або імпортера. Перевіркою встановлено, що переміщення товару не відбувалось, акти приймання - передачі товару оформлювались за місцем основного складу за адресою: Харківська обл., с Дергачі, вул. Лозівська, 96-Є, який використовувався у господарській діяльності ПП «Техно-Інкорпорейтед». В свою чергу, враховуючи дані Єдиного реєстру податкових накладних, при дослідженні ланцюгів постачання придбаного платником ПП «Техно-Інкорпорейтед» товару встановлено, що придбаний у ТОВ «Поліфлекс Плюс», останнім придбано у ТОВ «Екарго Тех-Трейд», який в свою чергу, ТОВ «Екарго Тех-Трейд» та реалізований на адресу ТОВ «Поліфлекс Плюс» товар придбаний у ТОВ «Геріонс» (податковий номер 42041992), яким 10.06.2020 зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на реалізацію товару, а 11.06.2020 відкориговано обсяги поставки в сторону зменшення в повному обсязі. Відповідно бази даних ІКС «Податковий блок» платник ТОВ «Геріонс» з березня 2020 не звітується, як платник ПДВ, або звітується про відсутність обсягів поставки. Таким чином, в ланцюгах постачання зазначених суб`єктів господарювання не встановлено джерела походження товарів, які були реалізовані ТОВ «Поліфлекс Плюс» на адресу ПП «ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД».

Колегія суддів наголошує, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для внесення даних в податковий облік.

Таким чином, з огляду на наведене вище, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що останні не підтверджують факт реального здійснення поставки товару від ТОВ "Поліфлекс Плюс" на користь ПП «ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД».

Колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням приписів ч.4 ст.9 КАС України судом апеляційної інстанції було запропоновано ПП "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД" надати наступні документи та письмові пояснення: письмові пояснення, з документальним підтвердженням досягнення всіх істотних умов договору від 12.05.2020 року №17/05-20; перелік документів, наданих ПП "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД" на перевірку (з документальним підтвердженням такого переліку); докази використання товарів, отриманих за договором поставки, у власній господарській діяльності шляхом направлення судом відповідного запиту на адресу, зазначену в позовній заяві, апеляційній скарзі, в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак до суду повернувся поштовий конверт з відміткою відділу поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Надаючи правову оцінку оспорюваним податковим повідомленням - рішенням відповідача на предмет їх відповідності критеріям, встановленим в ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що останні відповідають таким критеріям.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

В даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, було доведено (доказано) правомірність власних рішень, що є предметом оскарження у даній справі.

При цьому, незважаючи на те, що вищенаведеною вище нормою КАС України визначено обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність, як в даному випадку, власних рішень, що є предметом оскарження у даній справі, позивач не звільняється від свого обов`язку, передбаченого ч.1 ст.77 КАС України довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Всупереч наведеному вище, позивачем не було доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги у даній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач діяв у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а саме: після отримання товару від контрагента-продавця та реєстрації останнім податкових накладних відніс вказані суми податку на додану вартість до податкового кредиту у своїй податковій звітності, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та спростовуються наданими позивачем копіями первинних бухгалтерських документів, які оформлені у відповідності до вимог ст. ст.1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у тому числі підтверджують зміни у власному капіталі та рух активів позивача по сплаті за придбаний товар від свого контрагента ТОВ «Поліфлекс Плюс», колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані та такі, що суперечать наведеним вище висновкам суду щодо непідтвердження факту реального здійснення поставки товару від ТОВ "Поліфлекс Плюс" на користь ПП "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД" та використання його (товару) у власній господарській діяльності.

Відтак, слід дійти висновку, що доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду, викладених в рішенні суду та ґрунтуються на хибному тлумаченні норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини у даній справі та фактично зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи приписи ч.5 ст.242 КАС України, у даній справі підлягають врахуванню судом висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції у даному рішенні (постанові) вище.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності оспорюваних у даній справі податкових повідомлень - рішень відповідача, а відтак вважає необґрунтованими та безпідставними вимоги ПП "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

З урахуванням наведеного вище та вимог ст.139 КАС України, відсутні правові підстави для задоволення клопотання ПП "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД" про покладення на відповідача судових витрат у даній справі.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 року у справі № 440/2863/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. МінаєваСудді В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 21.06.2024 року