Постанова

від 11.06.2024 по справі 520/30471/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 р.Справа № 520/30471/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024, (головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., повний текст складено 05.04.24 року) по справі № 520/30471/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ-2007»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІГ-2007» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області №0/15552/0416 від 08.06.2023 про накладення штрафу у розмірі 216 139,95 грн.

В обґрунтування позову зазначило, що податковий орган безпідставно застосував до позивача штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, оскільки не врахував неможливість виконання ТОВ "МІГ-2007" в період з 24.02.2022 до 26.10.2022 податкових обов`язків з огляду на форс-мажорні обставини, спричинені введенням воєнного стану на території України, наявність яких підтверджена Сертифікатом Харківської ТПП.

Зазначав, що в порушення п.89 та п. 90 підр. 2 р. XX «Перехідні положення» ПК України, що діють протягом всього строку дії воєнного стану, у тому числі і на момент проведення камеральної перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення, відповідачем не застосовано зменшені розміри штрафних санкцій за порушення строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування на період дії воєнного стану (2%, 5%, 10% 15%), проте застосовано штрафні санкції в інших (більших) розмірах відповідно до ст. 120-1 ПК України, що у свою чергу є порушенням п. 11 підроз. 10 роз. XX «Перехідні положення» ПК України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0/15552/0416 від 08.06.2023 в частині штрафу на суму 215 568,17 грн.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0/15552/0416 від 08.06.2023 в частині штрафу на суму 571,78 грн - відмовлено.

Стягнуто з ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ "МІГ - 2007" за рахунок бюджетних асигнувань суму витрат на правничу допомогу в розмірі 6 930,00 грн.

ГУ ДПС у Харківській області (далі відповідач), не погодившись із судовим рішенням в частині задоволення позову, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати в цій частині та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що звільнення платника податків від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в період воєнного стану на підставі п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України наступає лише за наявності рішення податкового органу відносно такого платника про неможливість виконання податкових зобов`язань.

Вказує, що по ТОВ "МІГ - 2007" відсутнє рішення податкового органу щодо неможливості своєчасного виконання платником податку свого податкового зобов`язання, отже позивач мав своїм обов`язком в строк, визначений ПК України зареєструвати податкові накладні.

При цьому, зауважує, що ТОВ «МІГ-2007» заяву та документи в підтвердження відсутності можливості виконання податкових обов`язків, оформлену відповідно до вимог Наказу № 225, до ГУ ДПС не подавало, про наявність форс-мажорних обставин не повідомляло.

Вказує, що введення воєнного стану на території України не свідчить про не можливість здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримувати дохід.

Доказів зупинки роботи підприємства у зв`язку з воєнним станом, мобілізації всіх працівників (чи їх частина) та керівництва, перебування їх у складі Збройних Сил України, тимчасового не виконання професійних обов`язків у зв`язку з воєнними діями, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час дії воєнного стану позивачем не надано. Врахований судом сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про існування вказаних обставин.

З урахуванням наведеного, ТОВ «МІГ-2007» не звільнено від відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних за лютий, березень 2022 року відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України.

Щодо зменшеного розміру штрафних санкцій, передбаченого п. 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, вказує, що зазначений пункт ПК України може бути застосований лише щодо податкових накладних, складених та зареєстрованих несвоєчасно після набрання чинності Законом № 2876-ІХ або до накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності цим Законом, тобто з 08 лютого 2023 року, тоді як спірні податкові накладні зареєстровані у жовтні, листопаді 2022 р.

Щодо витрат на правову допомогу, зазначає, що стягнута судом першої інстанції з відповідача сума витрат на правничу допомогу є завищеною, не співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Позивач подав суду відзив на скаргу, в якому наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Жигилія С.П., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Перцова Т.С., Присяжнюк О.В.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, пояснень, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що травні 2023 р. ГУ ДПС у Харківській області проведена камеральна перевірка з питання своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за період виписки: липень 2018 р., жовтень 2019 р., лютий, березень 2022 р. ТОВ «МІГ-2007», за результатами якої складено акт від 02.05.2023 № 11938/20-40-04-16-03/35462728 (т. 1 а.с. 15-17).

За висновками акту, в порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України, підприємством ТОВ «МІГ-2007» здійснена несвоєчасна реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або розрахунків коригування при виникненні податкових зобов`язань за липень 2018 р., жовтень 2019 р., лютий, березень 2022 р.

ТОВ «МІГ-2007» подало заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких 07.06.2023 ГУ ДПС у Харківській області прийняло рішення про залишення висновків акту камеральної перевірки від 02.05.2023 без змін, а заперечення без задоволення (т. 1 а.с. 76-78).

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0/15552/0416 від 08.06.2023, яким до ТОВ «МІГ-2007» застосовано штраф у сумі 216139,95 грн (т. 1 а.с. 10-11).

Позивач оскаржив податкове повідомлення рішення від 08.06.2023 в адміністративному порядку, за наслідками розгляду якого рішенням ДПС України від 20.09.2023 скаргу залишено без задоволення, а рішення ГУ ДПС у Полтавській області без змін (т. 1 а.с. 79-82).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з доведеності наявності форс-мажорних обставин, які звільняють ТОВ «МІГ - 2007» від відповідальності за порушення вимог, встановлених п. 201.10 ст. 201 ПК України щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних №1 від 16.02.2022, №1 від 16.03.2022, №2 від 25.03.2022.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції скасував спірне податкове повідомлення рішення в частині штрафу на суму 215 568,17 грн.

Також, суд першої інстанції, за результатами оцінки наданих позивачем доказів в підтвердження витрат на правову допомогу, стягнув на його користь 6 930,00 грн, з урахуванням часткового задоволення позову.

Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно абз. 4 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до абз. 14 п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Таким чином, продавець товарів/послуг зобов`язаний зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування з урахуванням граничних строків для виконання платником податків свого податкового обов`язку. У разі ж порушення строків реєстрації до платника податків застосовуються штрафні санкції.

Статтею 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної. Тобто, законодавець передбачив для платників податків відповідальність за порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Згідно п. 120-1.1 ст. 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів.

Отже, на платника податків покладено обов`язок щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк встановлений податковим законодавством, а саме для податкових накладних складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, а для податкових накладних складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Порушення вказаних строків реєстрації податкових накладних свідчить про наявність порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в залежності від терміну такого порушення, що передбачено пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Судом встановлено, що ТОВ «МІГ-2007» складено та зареєстровано податкові накладні, зокрема, в період лютий - березень 2022 р.:

- № 1 від 16.02.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 117 днів, а саме 09.11.2022;

- № 2 від 25.03.2022 поза межами граничного строку реєстрації 118 днів, а саме 10.11.2022;

- № 1 від 16.03.2022 поза межами граничного строку реєстрації 103 дні, а саме 26.10.2022, що підтверджується розрахунком штрафних санкцій (т. 1 а.с. 12).

Факт порушення вищенаведених граничних строків реєстрації вищенаведених податкових накладних не заперечується сторонами по справі.

Разом з тим, як вказував позивач, з твердженням якого погодився суд першої інстанції, підприємство своєчасно не виконало податковий обов`язок з незалежних від нього обставин, з огляду на форс-мажорні обставини, викликані воєнним станом на території України, пошкодженням майна.

Позивач зазначав, що виробничі потужності, правовстановлюючі та первинні документи підприємства знаходиться у м. Балаклія Харківської області, яке з березня 2022 р. перебувало в окупації РФ. Під час окупації частина майна ТОВ «МІГ-2007» була знищена або пошкоджена. В період з 24.02.2022 до 26.10.2022 внаслідок форс-мажорних обставин позивач не мав можливості користуватись власним майном, що засвідчено сертифікатом ТПП Харківської області від 24.10.2023. Вказані обставини не давали змоги позивачу здійснювати в повному обсязі господарську діяльність, а також виконувати свої податкові обов`язки.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

Законом України від 12.05.2022 № 2260-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану", який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до підпункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Так, відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України (підлягає застосуванню з 27.05.2022) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо:

реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року.

реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 20 липня 2022 року.

Згідно з підпунктом 69.1-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції Закону № 2260-IX платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Положеннями абз. 18 підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції Закону № 2260-IX визначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

В апеляційній скарзі відповідач просить врахувати, що оскільки позивач не подавав відповідачу заяву про неможливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок з підтверджуючими документами та відповідачем такого рішення не приймалось, останній не звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію спірних податкових накладних за пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що дійсно на час подання на реєстрацію податкових накладних пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачав що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Разом з тим, ні на час складання податкових накладних, ні на час проведення камеральної перевірки та складання податкового повідомлення-рішення, вищенаведена норма ПК України діяла в іншій редакції, яка не пов`язувала обставини звільнення платника від відповідальності за несвоєчасне виконання податкового обов`язку з наявністю відповідного рішення податкового органу.

Водночас, під час вирішення питання про притягнення позивача до відповідальності, податковий орган залишив поза увагою, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом згідно п.112.1 ст.112 ПК України.

Відповідно до п.112.2 ст.112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Приписами п.112.7 ст.112 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

За визначенням, наведеним у пп.14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи, що штрафні (фінансові) санкцій (штрафи) є різновидом фінансової відповідальності, саме на відповідача покладено обов`язок доведення обставин, що платник податків мав можливість дотримання правил та норм, однак не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання.

Згідно з пп.112.8.9 п.112 ст.112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що основним видом господарської діяльності ТОВ «МІГ - 2007» є діяльність за КВЕД 35.30: постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. ТОВ «МІГ - 2007» має ліценцію на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, що підтверджується розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації «Про видачу ліцензії» № 595 від 03.12.2021 (т. 1 а.с. 24-25).

Виробничі потужності і основні засоби, які ТОВ «МІГ - 2007» використовує у господарській діяльності, розташовані за адресою: 64200, Харківська обл., Балаклійський р- н., м. Балаклія, вул. Партизанська, буд. 25, що підтверджується повідомленням про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП (т. 1 а.с. 32-24).

Правовстановлюючі документи, первинна та інша документація ТОВ «МІГ - 2007», зберігаються за місцем розташування модульної котельної, яка належить ТОВ «МІГ - 2007», за адресою: 64200, Харківська обл., Балаклійський р-н., м. Балаклія, вул. Партизанська, буд. 25, що підтверджується наказами № 4 від 04.01.2021, № 86 від 06.09.2021 (т. 1 а.с. 45, 47).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004:

з 02.03.2022 року до 11.09.2022 року м. Балаклія Балаклійської міської територіальної громади перебувало в окупації, а з 11.09.2022 відноситься до території можливих бойових дій.

Під час тимчасової окупації російською федерацією м. Балаклія частина майна, яким ТОВ «МІГ-2007» володіє або користується, знищено, пошкоджено або вкрадено, що підтверджується Актом № 13 - К комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 14.11.2022 та Витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.08.2023 (т. 1 а.с. 55-59).

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженою нею регіональними торгово-промисловими палатами, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.

Колегія суддів зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

У статті 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 № 44 (5), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до розпорядження ТТП України № 3 від 25.02.2022 «Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України» установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 3 44 (5) (із змінами та доповненнями).

Колегія суддів звертає увагу, що надання Сертифікату Торгово-промисловою палатою України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов`язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, не звільняє від виконання зобов`язання автоматично.

При видачі сертифікату Торгово-промислова палата України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань).

Відповідно до діючого законодавства України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань. Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов`язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.

В постанові Верховного Суду у справі № 560/9742/22 від 13.07.2023 зроблено висновок, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.

Сертифікатом про засвідчення форс-мажорних обставин Торгово-промислової палати Харківської області № 6300-23-4298 від 24.10.2023 засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, тимчасова окупація м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, воєнні (бойові) дії на території м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, щодо обов`язку (зобов`язання) перед ГУ ДПС у Харківській області зареєструвати податкові накладні №1 від 16.02.2022, №1 від 16.03.2022, №2 від 25.03.2022 з дотриманням граничних строків, встановлених п. 201.10 ст. 201 ПК України, з урахуванням п. 69.1 ст. 69 підр. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, у термін до 15.07.2022, з дати введення в Україні воєнного стану - 24.02.2022 року та до 26.10.2022 року (період дії форс-мажорних обставин) (т. 1 а.с. 18-21).

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції вищенаведеним сертифікатом підтверджується наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне виконання податкового обов`язку ТОВ «МІГ-2007».

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, в яких зроблено висновок, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування колегія суддів відхиляє, оскільки такі правові позиції були висловлені у господарських справах, в яких питання наявності форс-мажорних обставин розглядалося у контексті спору між суб`єктами господарювання щодо виконання зобов`язань.

У таких справах, дійсно, суди встановлюють наявність чи відсутність факту форс-мажору лише на підставі всієї доказової бази, детально аналізуючи кожну ситуацію окремо та поведінку сторін, а сертифікат Торгово-промислової палати не має наперед встановленої сили, а може лише виступати одним з доказів в суді.

Проте ці висновки не є релевантними у спірних правовідносинах, оскільки положення Закону № 671/97 не визначають жодним чином повноважень контролюючого органу на власний розсуд надавати оцінку висновку торгово-промислової палати щодо наявності форс-мажорних обставин, як і не покладає на суб`єкта господарювання обов`язок довести контролюючому органу наявність форс-мажорних обставин.

Крім того, колегія суддів зауважує, що обставини неможливості виконання податкового обов`язку позивачем підтверджуються й іншими документами, наданими суду першої інстанції .

Вищезазначені документи підтверджують перебування майна ТОВ «МІГ-2007» в окупації внаслідок військової агресії РФ, часткового його пошкодження або знищення та в сукупності беззаперечно свідчать про об`єктивні перешкоди господарській діяльності позивача, що включає в себе і обов`язок реєстрації податкових накладних, тобто форс-мажорні обставини.

Доводи апелянта про те, що сертифікат Торгово-промислової палати Харківської області та документи не надавались податковому органу, а надані лише суду, колегія суддів відхиляє, оскільки суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 28.05.2019 у справі № 816/2023/15, від 07.12.2022 у справі № 200/6156/20-а.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач правомірності прийнятого рішення в частині штрафу на суму 215 568,17 грн ні суду першої, ні апеляційної інстанції належним чином не довів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, спірне податкове повідомлення-рішення в частині штрафу на суму 215 568,17 грн не відповідає вимогам чинного законодавства, а отже підлягає скасуванню.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду . Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щодо доводів апеляційної скарги про неспівмірність стягнутої судом першої інстанції суми витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною 3 ст. 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так, ч. 7 ст. 139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі № 813/2241/18.

На підтвердження понесених витрат позивач надав суду: договір про надання правничої допомоги №03/07 від 18.07.2023, додаткову угоду № 2 26.09.23 до договору від 18.07.2023, акт наданих послуг № 4 від 13.03.2024, платіжну інструкцію № 963 від 27.03.2024.

Судом встановлено, що представництво інтересів ТОВ "МІГ-2007", здійснювалося адвокатом Лисенком А.В. на підставі договору про надання правової допомоги №03/07 від 18.07.2023.

Відповідно до п. 3.1 Договору гонорар форма винагороди Адвоката за надання послуг, передбачених цим Договором.

Згідно п. 3.2 Договору розмір гонорару та порядок його оплати визначається Сторонами у додаткових угодах до цього Договору. При визначенні розміру гонорару враховується:

обсяг і час роботи, що потрібний Адвокату для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду Адвоката у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів Клієнта; особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин Адвоката з Клієнтом; кваліфікація, професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація Адвоката.

Додатковою угодою № 2 до Договору сторони погодили, що адвокат має надати клієнту правову (правничу) допомогу щодо представництва інтересів ТОВ «МІГ - 2007» під час судового оскарження податкового повідомлення - рішення № 0/15552/0416 від 08.06.2023 року ГУ ДПС у Харківській області про накладення штрафу у розмірі 216139, 95 грн у суді першої інстанції - Харківському окружному адміністративному суді. Розмір гонорару є фіксованим та складає 7 000,00 грн.

Адвокатом в межах договору від 18.07.2023 надано наступні послуги:

- первинна усна консультація (виїзна) щодо можливості оскарження податкового повідомлення - рішення № 0/15552/0416 від 08.06.2023 року у судовому порядку 27.09.2023 1 год;

- аналіз акту перевірки від 02.05.2023, висновку від 07.06.2023, рішення про результати розгляду скарги від 20.09.2023 28.09.2023 2 год;

- вивчення документів (доказів), які стосуються справи 29.09.2023 3 год;

- аналіз / пошук законодавства та судової практики 23.10.2023 5 год;

- складання позову 26.10.2023 5 год;

- складання відповіді на відзив 24.11.2023 2 год;

- участь у судовому засіданні 29.11.2023, 19.12.2023, 23.01.2024, 06.03.2024 1 год кожне, що підтверджується актом наданих послуг № 4 від 13.03.2024.

Позивачем сплачено адвокату кошти у загальній сумі 7 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.03.2024.

Так, позивач просив суд відшкодувати витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн, проте судом першої інстанції стягнуто на користь позивача 6 930,00 грн, враховуючи часткове задоволення позову. Водночас, суд першої інстанції вважав обґрунтованими заявлені позивачем витрати на надання правничої допомоги адвокатом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо співмірності заявленої позивачем до стягнення суми витрат за надані послуги встановленим ч. 5 ст. 134 КАС України критеріям з огляду на складність, об`єм справи, а також суму зобов`язання, визначену в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

При цьому, колегія суддів зауважує, що справа є складною (предметом оскарження є рішення податкового органу на значну суму (216139,95 грн)), що вимагало дослідження великого обсягу інформації та документів, а тому визначена судом сума витрат в розмірі 6 930, 00 грн. є підтвердженою та співмірною.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц.

Колегія суддів вказує, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення співмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на вказане, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Матеріали справи не містять заперечень відповідача, як суб`єкта владних повноважень щодо неспівмірності заявленої позивачем суми понесених витрат на правову допомогу.

Крім того відповідачем в апеляційній скарзі також не надано доказів та не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат за надані послуги із обсягом виконаних адвокатом робіт, так само як і не зазначено розрахунку суми витрат, які, за позицією відповідача, є належними до відшкодування.

Фактично доводи апелянта зводяться до цитування норм процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. Суд апеляційної інстанції таких обставин також не встановив.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 930, 00 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 по справі № 520/30471/23 в частині задоволення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді О.В. Присяжнюк Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 21.06.2024 року