Рішення

від 06.06.2024 по справі 921/781/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 червня 2024 року м.Тернопіль Справа № 921/781/23 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Мисліцькій Д.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП", м.Луцьк

до відповідача: Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області, м.Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Тернопільської обласної військової адміністрації, м. Тернопіль

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача: Хацкевич Р.М., адвокат, ордер серії ВО № 1065469 від 05.12.2023;

відповідача: Юськевич Є.В., заступник начальника відділу інвестиційно-кошторисної роботи та забезпечення землевідведення, довіреність №08-04-335 від 22.07.2020;

Кавійчик В.П., адвокат, ордер серії ВО №1078782 від 06.06.2024;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Цвігун Т.П., головний спеціаліст відділу земельно-правового забезпечення юридичного управління апарату, витяг з витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП", м.Луцьк звернулося 22.11.2023 (згідно з накладною на поштове відправлення №4600118970740) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області, м.Тернопіль, про визнання протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на поділ земельної ділянки, площею 18,0765га за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009 на дві окремі ділянки, одна з яких, площею 0,20008га, та про зобов`язання відповідача надати згоду щодо поділу вказаної земельної на дві окремі ділянки.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає, що така відмова Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області позбавляє позивача права оформити право землекористування на земельну ділянку, площею 0,2008га, на якій знаходиться будівля АЗС, що належить позивачу на праві власності, за адресою: м.Тернопіль, дорога Умань-Львів-Краковець (км 406+350).

Позивач зазначає, що на підставі рішення Тернопільської міської ради від 29 грудня 1997 року №1082, котре є чинним, з користування Тернопільського обласного управління по будівництву ремонту і експлуатації автомобільних доріг «ОБЛАВТОДОР» було вилучено земельну ділянку площею 2000,0 м2 в смузі відводу автодороги Умань-ЛьвівКраковець (км 406 + 350 м) і з даної дати у користуванні відповідача спірна земельна ділянка не перебуває та не перебувала в користуванні осіб, правонаступником яких Управління. Дана земельна ділянка є сформованою, оскільки стосовно неї в 1998 році та в 2001 році було виготовлено Технічну документацію попереднім власником об`єкту АЗС, що розташована на спірній земельні ділянці, однак, за нез`ясованих обставин та незрозумілих причин була безпідставно включена до земельної ділянки, площею 18,0765га за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009, що стало причиною безпідставної реєстрації права постійного користування за Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області.

Вказує, що є фактичним землекористувачем спірної земельної ділянки, площею 2000,8м2; ним сплачується земельний податок, про що свідчать копії Податкових декларацій з плати за землю земельного податку за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік, Бухгалтерська довідка від 26 лютого 2024 року, довідка про відсутність податкового боргу.

У відповідь на звернення товариства про надання дозволу на оформлення документів на земельну ділянку орієнтовною площею 0,2га для обслуговування будівлі АЗС Тернопільською обласною державною адміністрацією листом від 06 червня 2023 року №03-5052/15 відмовлено, посилаючись на відсутність згоди відповідача як постійного землекористувача земельної ділянки, площею 18,076га за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009, на поділ земельної ділянки.

Правовими підставами позову позивачем визначено норми ст.120 Земельного кодексу України, ст.377 ЦК України.

Оскільки земельна ділянка, площею 0,2008га безпідставно включена до площі земельної ділянки, площею 18,076га, просить визнати протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на поділ та зобов`язати відповідача надати згоду щодо поділ земельної ділянки, площе 18,076га на дві окремі ділянки, одна з яких, площею 0,2008га.

Щодо обраного способу захисту порушених прав на землекористування позивачем зазначено, що згода відповідача, за яким зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою, площею 18,0765 га за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009, на поділ спірної земельної ділянки дозволить відновити становище, яке існувало до державної реєстрації речового права за відповідачем, надасть можливість належно оформити право землекористування земельною ділянкою, площею 2000,8 м2, яка необхідна для обслуговування об`єкту нерухомого майна, що належить товариству на праві власності.

Заперечення відповідача.

Відповідач позовні вимоги заперечує, зокрема зазначає, що йому на підставі Державного акту на право користування землею серії Б №035424 від 1980 року, як правонаступнику Тернопільського обласного виробничого управління будівництва і експлуатації автомобільних шляхів на території Тернопільського району, належить на праві постійного користування земельна ділянка, загальною площею 787,6 га, з них 146,9 га під автомобільною дорогою Вінниця-Львів-Краковець (М-09 Тернопіль - Львів - Рава-Руська (на м.Люблін)); цільове використання - для будівництва і експлуатації автомобільних доріг.

У 2022 році на підставі Державного акту проведено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, площею 18,0756га. Зазначає, що земельна ділянка, площею 0,20га, котра входить до складу земельної ділянки, загальною площею 18,0756га, відповідно до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 19.12.1997 №1082 «Про надання земельних ділянок в тимчасове користування» була вилучена з користування Тернопільського обласного управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг «Облавтодор» за згодою останнього та передана в тимчасове користування ТОВ «БІЛИЙ ЗАМОК» терміном на 3 роки.

У 2001 році згідно рішення Тернопільської міської ради від 20 березня 2001 року №348 «Про вилучення та надання в оренду земельну ділянку» ця земельна ділянка вилучена з користування ТОВ «Компанії Білий замок» та, враховуючи письмову згоду землекористувача (ТОВ «Компанії «Білий замок») надана в орендне користування терміном на 5 років СП «Західна нафтова група» для обслуговування викуплених будівель і споруд АЗС, про що укладено договір оренди землі від 24.07.2001, та з 21 березня 2006 року право тимчасового користування даною земельною ділянкою СП «Західна нафтова група» було припинено у зв`язку з закінченням терміну дії договору. Поряд з цим, дане рішення міської ради на думку відповідача є незаконним, оскільки прийнято без згоди належного землекористувача - Адміністрації автомобільних доріг Тернопільської області, про що зазначено у частині 1 статті 34 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18 серпня 2006 року у справі №15/216 визнано право власності за ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» на будівлю автозаправної станції. Однак, господарським судом питання про продовження права користування земельною ділянкою не вирішувалось, тому вважає, що Адміністрація автомобільних доріг Тернопільської області залишилась землекористувачем земельної ділянки, в тому числі, площею 0,20га та в подальшому провела реєстрацію речового права на землю в передбачений законом спосіб.

Зазначає, що Державний акт на право користування землею серії Б № 035424 від 1980 року є чинним, як і державна реєстрація права користування, здійснена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відмову у наданні згоди на поділ вказаної земельної ділянки Служба обґрунтовує приписами п.п.5.8, 5.14. Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області, затвердженого наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 14.06.2023 № Н-253, відповідно до яких у Служби не має права безоплатно передавати належне їй майно іншим юридичним та фізичним особам, тобто відсутні повноваження для надання згоди на поділ земельної ділянки.

Пояснення третьої особи.

Тернопільською обласною військовою адміністрацією зазначено, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області є постійним користувачем земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009, загальною площею 18,0765 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії Б №035424. Дана земельна ділянка, включає спірну земельну ділянку, площею 0,20008га, власником якої є обласна військова адміністрація.

Звертає увагу на те, що на момент набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомості (будівлю АЗС) договір оренди земельної ділянки від 24.07.2001 припинив свою дію. В подальшому договір не продовжувався, що свідчить про те, що в попереднього власника нерухомості не було належним чином оформлених прав на користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, на момент набуття позивачем права власності. Відтак, третя особа вважає, що у спірному випадку положення статей 120 ЗК України, 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, застосуванню не підлягають.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 01 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 26.12.2023, в якому неодноразово оголошувалася перерва, востаннє до 19.03.2024.

Ухвалою суду від 22.01.2024, в порядку ст.50 ГПК України, задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Тернопільську військову державну адміністрацію, котра є власником земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009.

Ухвалою від 30 січня 2024 року задоволено заяву без номера від 30.01.2024 (вх.№868) ТОВ "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" та, на підставі ч.3 ст.177 ГПК України, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 05.03.2024 в порядку статті 81 ГПК України витребувано в Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області оригінал Державного акту на право постійного користування землею, серії Б № 035424.

Згідно супровідного листа №9-19-0.211-1070/2-24 від 11.02.2024) Головним управлінням Держгеокадастру в Тернопільській області надано оригінал Державного акту на право постійного користування землею, серії Б № 035424, котрий 12.03.2024. Після дослідження його копію долучено до справи.

Ухвалою суду від 19 березня 2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 11.04.2024, яке відкладалося на 30.04.2024, а згодом оголошувалася перерва до 14.05.2024, 30.05.2024, 06.06.2024.

В судовому засіданні учасники справи підтримали доводи та заперечення, наведені у підготовчому провадженні з посиланням на долучені до справи докази.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст.240 ГПК України; у судовому засіданні 06.06.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи.

У 1980 році Тернопільському обласному виробничому управлінню будівництва і експлуатації автомобільних шляхів на території Тернопільського району Української Радянської Соціалістичної республіки видано Державний акт серії Б № 035424 на право постійного користування землями, загальною площею 787,6га для будівництва та експлуатації автомобільних шляхів (в тому числі об`їзна дорога м.Тернополя, площею 72,3га; від автодорога Вінниця-Львів-Краковець до с.Домаморич, площею 148,9га). Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землями за №117.

11 серпня 1997 року Тернопільським обласним управлінням по будівництву ремонту і експлуатації автомобільних доріг "Облавтодор" надано Товариству з обмеженою відповідальністю "БІЛИЙ ЗАМОК" письмову згоду №03-844 на виділення в тимчасове користування строком на три роки земельної ділянки, площею 0,20 га, яка знаходиться в смузі відводу автодороги Умань-Львів км 406 + 350 для розміщення тимчасової АЗС на умовах зазначених в договорі №162 від 11 серпня 1997 року. Даний договір сторонами не подано у зв`язку з його відсутністю.

19 грудня 1997 року Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради прийнято рішення за №1082п.2, яким, враховуючи згоду землекористувача, вилучено з користування Тернопільського обласного управління по будівництву ремонту і експлуатації автомобільних доріг "ОБЛАВТОДОР" земельну ділянку, площею 2000 м.кв. в смузі автодороги Умань-Львів на 306 + 350 м, та надано її в тимчасове користування Товариству з обмеженою відповідальністю "БІЛИЙ ЗАМОК" терміном на 3 роки для обслуговування існуючих приміщень автозаправки в смузі автодороги Умань-Львів.

28 листопада 2000 року СП «Західна нафтова група» у формі ТзОВ на підставі договору купівлі-продажу №55/1, укладеного з ДП "Континіум-Київ", набуло у власність комплекс будівель і споруд АЗС із обладнанням, яке складається з основної будівлі, площею 95,5м2 (в інвентарній справі під літ."А"), вбиральні (в інвентарній справі під літ."Б"), резервуарів для збереження нафтопродуктів, трубопроводів, паливнороздавальних колонок та інших експлуатаційних пристроїв, обладнання та огорожі, що розташоване за адресою: м. Тернопіль, дорога Умань-Львів-Краковець (км. 406+350).

Як зазначено у пункті 2.1 договору від 28 листопада 2000 року, одночасно з переходом права власності на майно, що є предметом цього договору, до покупця переходить право користування земельною ділянкою, загальною площею 2000 м.кв., на якій розташоване вказане майно.

Цього ж дня, 28.11.2000 сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі об`єкту нерухомого майна.

07 грудня 2000 року право власності на комплекс будівель і споруд АЗС із обладнанням, площею 95,5м2 зареєстровано покупцем в Тернопільському міському бюро технічної інвентаризації, та видано Реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам.

20 березня 2001 року виконавчим комітетом Тернопільської міської ради прийнято рішення за №348 "Про вилучення та надання в оренду земельних ділянок", відповідно до якого враховуючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "БІЛИЙ ЗАМОК", вилучено з користування останнього земельну ділянку, площею 0,20008га в смузі автодороги Умань-Львів-Краковець 406 км-350м та надано її в оренду, терміном на 5 років Спільному українсько-англійському підприємству "Західна нафтова група" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю для обслуговування викуплених будівель і споруд АЗС в смузі автодороги; пунктом 2 рішення зобов`язано СП "Західна нафтова група" у трьохмісячний термін оформити землевпорядну документацію. Дане рішення вичерпало свою дію фактом його виконання, обставин визнання його недійсним судом не встановлено, а сторонами не повідомлено.

В подальшому, СП "Західна нафтова група" виготовлено технічну документацію для підготовки та видачі документів на право користування землею, котра пройшла державну землевпорядну експертизу (Висновок №19170 від 19.06.2001).

24 липня 2001 року між Тернопільською міською радою як орендодавцем та Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1 якого орендодавець на підставі рішення Виконкому від 20 березня 2001 року №348 надав, а орендар прийняв у тимчасове користування земельну ділянку, загальною площею 0,20008га згідно з планом розташування, яка знаходиться в смузі автодороги Умань-Львів-Краковець на 406км- 350м для обслуговування викуплених будівель і споруд АЗС (пункт 2 договору).

Відповідно до пункту 2 договору оренди землі земельна ділянка передана в оренду терміном на 5 років (до 20 березня 2006 року).

Цей договір набрав чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації у Виконавчому комітеті Тернопільської міської ради (пункт 16 договору).

Договір оренди земельної ділянки від 24 липня 2001 року посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Ніною Андріївною за реєстрованим №4805 від 24.07.2001 та проведено реєстрацію договору у Виконавчому комітеті Тернопільської міської ради, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 23 серпня 2001 року за номером 343.

18 серпня 2006 року Господарським судом Рівненської області прийнято рішення у справі №15/216, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» визнано право власності на ряд об`єктів, зокрема на будівлю автозаправочної станції за адресою: м.Тернопіль, автодорога Умань-Львів-Краковець (км 406 + 350м); також визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» права та зобов`язання орендаря за договором оренди земельної ділянки від 24.07.2001, площею 0,20008га за адресою м.Тернопіль, автодорога Умань-Львів-Краковець на км406+350м, що зареєстрований 23.08.2001 за №343.

Господарським судом Рівненської області від 18 серпня 2006 року у справі №15/216 встановлено наступні обставини:

- 7 серпня 2006 року Виконавчий комітет Луцької міської ради Волинської області здійснив державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП», про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію та зареєстровано Статут товариства, відповідно до якого ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» створене внаслідок реорганізації Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі ТОВ шляхом виділення та є його правонаступником зокрема: в частині права власності (володіння, користування, розпорядженням) об`єктами нерухомості (комплексами об`єктів нерухомості); в частині права власності (володіння, користування, розпорядження) земельними ділянками; в частині прав та зобов`язань орендаря по договорах оренди земельних ділянок.

27 червня 2007 року на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 18 серпня 2006 року ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» проведено державну реєстрацію права власності на будівлю автозаправочної станції у Міському бюро технічної інвентаризації з видачею Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №150610023 від 27.06.2007.

05 липня 2013 року ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» проведено реєстрацію права власності на будівлю автозаправочної станції в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 9771496111101, номер відомостей про речове право 1536305 від 05.07.2013), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №349119990 від 04.10.2023.

У 2022 році на замовлення Служби автомобільних доріг у Тернопільській області Тернопільською регіональною філією "Центр ДЗК" ДП "ЦЕНТР ДЗК" було виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, розроблену на підставі Державного акту на право користування землею серії Б №035424, виданого у 1980 році Тернопільському обласному виробничому управлінню будівництва і експлуатації автомобільних шляхів на території Тернопільського району.

У відповідності до затвердженого Генерального плану та плану зонування населеного пункту слідує, що земельна ділянка знаходиться у сільській зоні (зона житлової забудови); цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (шифр згідно класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок - 12.04); згідно матеріалів топографо-геодезичних робіт площа земельної ділянки складає 18,0756 га; на ділянці наявні об`єкти нерухомого майна право власності на які підтверджено; поділ об`єднання чи вилучення земельних ділянок цією технічною документацією не передбачено.

12 вересня 2022 року на підставі наказу Служби автомобільних доріг у Тернопільській області №72 затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під автомобільною дорогою загального користування державного значення М-09 Тернопіль-Львів-Рава-Руська (на місто Люблін), площею 18,0756га для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, яка знаходиться за межами міста Тернопіль Тернопільського району.

Відповідно до Кадастрового плану земельної ділянки, який є невід`ємною частиною Технічної документації, Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9929045802023 від 2 жовтня 2023 року, земельна ділянка, площею 18,0756га зареєстрована в Державному земельному кадастрі 27 липня 2022 року Відділом №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з присвоєнням кадастрового номеру 6110100000:16:002:0009.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №348743183 від 2 жовтня 2023 року, земельна ділянка, площею 18,0756 га за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009 зареєстрована як об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2636190361040, перебуває у державній власності в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (номер відомостей про речове право 47913657) та передана в постійне користування Службі автомобільних доріг у Тернопільській області, про що 19 вересня 2022 року державним реєстратором Тернопільської міської ради здійснено державну реєстрацію (запис в Реєстрі про інше речове право №47913685).

Як стверджує відповідач і це вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №420 «Про структуру управління дорожнім комплексом України», наказу Міністерства транспорту України від 28.03.2000 № 121 «Про структуру управління дорожнім комплексом України», у зв`язку з реформуванням дорожньої галузі автомобільні дороги загального користування відповідно до наказу Укравтодору №126 від 03.07.2000 «Про структурні та кадрові зміни в дорожньому господарстві Тернопільської області» передані на баланс новоутвореним Адміністраціям автомобільних доріг у областях.

Так, згідно наказу Укравтодору від 03.07.2000 №126 Тернопільським обласним управлінням по будівництву, ремонту і експлуатації доріг передано на баланс і експлуатаційне утримання Адміністрації автомобільних доріг у Тернопільській області все майно, в тому числі автомобільні дороги, протяжністю 5096,3км, в тому числі державного значення 340км, а також майно, фінансові ресурси, майнові права та зобов`язання, активи та пасиви Дирекції автомобільних доріг у Тернопільській області (п.4, 5 наказу) та визначено новоутворені дорожні державні підприємства правонаступниками майна, (крім автомобільних доріг), інших активів та пасивів, балансів, майнових прав і зобов`язань відокремлених підрозділів Тернопільського облавтодору (п.7 наказу) (а.с.123-124, том-1).

Відповідно до наказу Укравтодору від 15.03.2002 №113 «Про зміни в організаційній структурі Державної служби автомобільних доріг України» Адміністрацію автомобільних доріг у Тернопільській області перейменовано в Службу автомобільних доріг у Тернопільській області, яку визначено правонаступником усього майна, в тому числі балансоутримувачем автомобільних доріг.

Наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31.03.2023 № Н-133 «Деякі питання діяльності Служби автомобільних доріг у Тернопільській області» Службу автомобільних доріг у Тернопільській області перейменовано в Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області.

Отже, відповідач як правонаступник прав та обов`язків Тернопільського обласного виробничого управління будівництва і експлуатації автомобільних шляхів набув право користування автомобільними дорогами, що належали реорганізованій юридичній особі.

Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області як юридична особа зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.09.2000, про що вчинено запис за №16461200000000580.

Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області діє на підставі Положення, затвердженого наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України №Н-253 від 14 червня 2023 року, відповідно до пункту 1.1 якого Служба є державною неприбутковою організацією, яка заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №29 від 13 січня 2023 року "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" Державне агентство автомобільних доріг України перейменоване на Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, котре є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України.

Служба утворена відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №420 від 28 лютого 2000 року "Про структуру управління дорожнім комплексом", №1809 від 28 грудня 2001 року "Деякі питання державної служби автомобільних доріг", №1221 від 6 серпня 2003 року "Деякі питання управління дорожнім комплексом", розпорядження Кабінету Міністрів України №1221-р від 23 листопада 2011 року "Питання управління Державною службою автомобільних доріг об`єктами державної власності" (п.1.2 Положення).

Метою діяльності Служби є: забезпечення розвитку та функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення у Тернопільській області шляхом їх нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, ремонтів та отримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг; здійснення в межах визначених повноважень заходів з будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту), ремонту, модернізації інфраструктури об`єктів житлової нерухомості, громадського призначення, виробничого комплексу, соціальної сфери, сфери житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, управління побутовими відходами (об`єктів оброблення відходів, полігонів), інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури, захисту споруд цивільного захисту, інших об`єктів, що мають вплив на життєдіяльність населення, військових об`єктів та майна у сферах авіаційного залізничного (крім утримання), морського та внутрішнього водного транспортного, автомобільного транспорту загального користування, міського електричного транспорту, у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, а також щодо об`єктів і споруд оборонного та спеціального призначення; здійснення в межах визначених повноважень будівництва, ремонту та інших інженерно-технічних заходів із захисту об`єктів критичної інфраструктури, паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури; здійснення в межах визначених повноважень розвитку будівництва, ремонту, облаштування, модернізації та утримання пунктів пропуску через державний кордон для автомобільного та залізничного сполучення; здійснення в межах повноважень заходів у сфері безпеки автомобільних доріг (п.п.2.1, 2.1.1-3.1.5 Положення).

Згідно з пунктом 5.1 Положення, майно Служби є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління.

Автомобільні дороги знаходяться у державній власності та не підлягають приватизації. Автомобільні дороги, що закріплені за Службою обліковуються на її балансі, враховуються і відображаються окремо в аналітичному обліку (пункт 5.4 Положення).

Відповідно до пункту 5.12 Положення, Служба в установленому законодавством порядку має право передавати в оренду юридичним та фізичним особам нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення та інше окреме індивідуально визначене майно), устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності за згодою уповноваженого органу управління.

У пункті 5.14 Положення передбачено, що Служба здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності за погодженням з уповноваженим органом управління згідно із законодавством.

З метою виготовлення землевпорядної документації та оформлення права землекористування для обслуговування будівлі АЗС, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" на праві власності, позивач звернувся до Тернопільської обласної військової адміністрації з клопотанням №195 від 19 травня 2023 року, в якому, зсилаючись на норми статті 120 Земельного кодексу України, просив надати дозвіл на оформлення документів на земельну ділянку орієнтовною площею 0,2га, яка необхідна для функціонування та обслуговування автозаправної станції.

У відповідь (лист №03-50-52/15 від 6 червня 2023 року) Тернопільською ОВА повідомлено, що земельна ділянка площею 18,0765га за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009 перебуває у постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Тернопільській області, а тому, враховуючи відсутність згоди землекористувача на поділ земельної ділянки, прийняття відповідного рішення Тернопільською обласною військовою адміністрацією є неможливим.

В подальшому, враховуючи відповідь Тернопільської ОВА, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" звернулося до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області з клопотанням №242 від 22 червня 2023 року, в якому, спираючись на норми статті 120 Земельного кодексу України, просило надати згоду на поділ вказаної земельної ділянки з метою оформлення права землекористування під нерухомим майном, що належить товариству на праві власності, зазначаючи, що земельна ділянка, площею 0,2008га, котра підлягає передачі позивачу у користування для обслуговування об`єкту нерухомості є частиною земельної ділянки, площею 18,0756 га за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009.

У листі №10-02/1489 від 31 липня 2023 року "Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:16:002:0009" Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області з посиланням на норми підпункту 16 пункту 4 Положення, повідомлено про :

- повноваження Агентства відновлення видавати дозволи на розміщення, будівництво споруд, об`єктів дорожнього сервісу, автозаправних станцій, прокладення інженерних мереж та виконання інших робіт у межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування державного значення;

- Агентством розроблено проекти Законів України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання смуги відведення автомобільних доріг загального користування суб`єктами господарювання", "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо надходження та спрямування плати за використання смуги відведення автомобільних доріг загального користування суб`єктами господарювання", які у разі їх прийняття нададуть Агентству можливість здійснення органами державного управління автомобільними дорогами дозвільної діяльності у правовому полі.

Повідомлено, що на даний час видача дозволів для здійснення діяльності у межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування органами державного управління дорогами не здійснюється та зазначено про відсутність правових підстав для надання згоди на поділ земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009.

Позивач вважає відмову відповідача неправомірною та такою, що порушує його право на землекористування, адже чинне земельне та цивільне законодавство (ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України) імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Зазначає, що попереднім власником будівель АЗС використовувалася земельна ділянка, площею 0,20008га на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.07.2001, укладеного на виконання рішення Виконкому Тернопільської міської ради №348 від 20.03.2001, а відтак як власник нерухомого майна має законне право на користування цією ж земельною ділянкою, якою користувався попередній власник майна. Однак, з невідомих причин земельна ділянка, площею 0,20га включена до складу земельної ділянки, площею 18,0756 га за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009.

З метою захисту свого права на землекористування позивач звернувся до господарського суду з даним позовом та просив суд зобов`язати відповідача надати згоду на поділ земельної ділянки, площею 18,0756 га.

Мотиви та норми закону, з яких суд виходить, ухвалюючи рішення.

Предметом спору є вимога про зобов"язання Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області надати згоду на поділ земельної ділянки, площею 18,0765га за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009 на дві окремі ділянки, одна з яких площею 0,20008 га. Підставами цих вимог є стверджувані позивачем обставини про те, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області, оформляючи на підставі Державного акту на право користування землею у землевпорядну документацію на право користування земельною ділянкою, площею 18,076га за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009 та здійснюючи реєстрацію речового права на дану земельну ділянку, неправомірно включила до її складу площу земельної ділянки, яка підлягає передачі в користування позивачу (площею 0,2008га) як власнику комплексу будівель і споруд АЗС, площею 95,5м2, розташованого за адресою: м.Тернопіль, дорога Умань-Львів-Краковець (км 406+350).

Отже, метою звернення позивача до суду з позовом є вимога про здійснення поділу земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009 з виділенням окремої ділянки, площею 0,20008 га, на якій знаходиться майно, що належить позивачу на праві власності, а об`єктом захисту у спірних правовідносинах - право позивача на частину земельної ділянки розміром, якою користувався попередній власник будівлі АЗС, котра перейшла у власність позивача та яка (земельна ділянка) є необхідною для обслуговування придбаного ним об`єкту.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач на праві постійного користування користується земельною ділянкою, загальною площею 18,076га під автомобільними дорогами обласного значення за кадастровим номером за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009, і дане речове право зареєстроване на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії Б №035424 від 1980 року (зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №117).

На вказаній земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які набуті позивачем у власність у 2006 році на підставі рішення господарського суду Рівненської області у справі № 15/216, а саме комплекс будівель, що складається з: основної будівлі, площею 95,5м2 (в інвентарній справі під літ."А"), вбиральні (в інвентарній справі під літ."Б"), резервуарів для збереження нафтопродуктів, трубопроводів, паливнороздавальних колонок та інших експлуатаційних пристроїв, обладнання та огорожі, що розташоване за адресою: м. Тернопіль, дорога Умань-Львів-Краковець (км. 406+350) з подальшою реєстрацією права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Дана обставина сторонами не заперечується.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Конституції України від імені Українського народу права власника землі здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з приписами статі 10 Земельного кодексу УРСР (в редакції, чинній на момент видачі державного акта) до компетенції районних Рад народних депутатів, їх виконавчих комітетів в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на території району належали, зокрема: вирішення відповідно до статей 16, 54 цього Кодексу питань про надання землі в користування; видача землекористувачам документів на право користування землею.

Надання земельних ділянок у користування здійснювалося в порядку відведення (ст. 16 ЗК УРСР) на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішень виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Земля надавалася в безстрокове або тимчасове користування (ст. 15 ЗК УРСР).

Видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадилася виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів.

Землями транспорту, ліній електропередачі та зв`язку визнавалися ті землі, що надані в користування підприємствам залізничного, автомобільного, морського, внутрішнього водного, повітряного і трубопровідного транспорту, організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередачі та організаціям зв`язку (ст. 117 ЗК УРСР).

В результаті проведення земельних реформ в Україні діяли різні редакції Земельних кодексів, а саме ЗК України 1990 року, ЗК України 1992 року та ЗК України 2001 року, який набрав чинності з 01.01.2002року.

Згідно з підпунктом в) частини 1 статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За нормами частин 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Чинним Земельним кодексом України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок (частина 1 статті 123 вказаного Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 95 вказаного Кодексу).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Разом із тим, відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у вищенаведеному рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Судом встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України №420 від 28.02.2000 "Про структуру управління дорожнім комплексом", наказу Міністерства транспорту України №121 від 28.03.2000р., автомобільні дороги загального користування згідно наказу Укравтодору №126 від 03.07.2000, передано на баланс Адміністрації автомобільних доріг у Тернопільській області, правонаступником якої є Служба автомобільних доріг у Тернопільській області відповідно до наказу Державної Служби автомобільних доріг України №113 від 15.03.2002 "Про зміни в організаційній структурі Державної служби автомобільних доріг України".

Служба автомобільних доріг у Тернопільській області заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного Агентства автомобільних доріг України, яке, відповідно до Указу Президента №456/2011 від 13.04.2011 є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 29 від 13.01.2023 року Державне агентство автомобільних доріг України перейменовано на Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України.

Відповідно до наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України № Н-133 від 31.03.2023 «Деякі питання діяльності Служби автомобільних доріг у Тернопільській області» Служба автомобільних доріг у Тернопільській області перейменована на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області, котра діє згідно Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області в редакції 2023, затвердженій наказом Державного агентство відновлення та розвитку інфраструктури України №Н-253 від 14.06.2023 (надалі Положення).

Згідно ст.7 Закону України "Про автомобільні дороги", автомобільні дороги загального користування є складовою єдиної транспортної системи України, перебувають у державній власності і не підлягають приватизації. Складовими автомобільної дороги загального користування є земляне полотно, проїзна частина, дорожнє покриття, споруди дорожнього відводу, штучні споруди, інженерне та архітектурне обладнання, в тому числі майданчики для стоянки транспортних засобів, зелені насадження (ст.9 названого Закону).

Державне управління автомобільними дорогами загального користування покладено на Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, як центральний орган виконавчої влади. Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області здійснює забезпечення розвитку та функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення в Тернопільській області (п.2.1.1.Положення про Службу).

Служба є постійним користувачем земель дорожнього господарства, які в силу положень статей 19, 71 Земельного кодексу України, є землями транспорту. Майно Служби, зокрема автомобільні дороги, закріплені за Службою обліковуються на її балансі та відображаються окремо в аналітичному обліку.

Згідно п. 5.14 Положення Служба володіє, користується землею, іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності за погодженням з Уповноваженим органом управління згідно з законодавством.

Таким чином, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області є землекористувачем земель державної форми власності нарівні з іншими землекористувачами земельних ділянок.

Як вже зазначалося, земельна ділянка за адресою: м.Тернопіль, дорога Умань-Львів-Краковець (км 406+350), загальною площею 18,076 га перебуває у користуванні Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії Б №035424 1980року; є сформованою, при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоєно кадастровий номер 6110100000:16:002:0009, власником земельної ділянки є держава в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (номер відомостей про речове право в Реєстрі 47913657).

Станом на момент подання позову, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці, площею 18,076га, розташовані нежитлові будівлі та споруди АЗС, власником яких є позивач.

Відповідно до частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивачем набуто майно у СП "Західна нафтова група", внаслідок реорганізації останнього шляхом виділу. СП у свою чергу, придбало будівлі АЗС за договором купівлі-продажу від №55/1 від 28.11.2000 (а.с.9 том І) у ДП «Континіум-Київ» (код 30522237), а останнє придбало майно у ТОВ «Компанія «Білий Замок» (ідент. код 21138286) за договором купівлі-продажу № 52/3 від 04.01.2000року. Договір купівлі-продажу №55/1 від 28.11.2000 не містить умов щодо права на землекористування.

ТОВ «Компанія «Білий Замок» мало оформлене право на землю під даним об`єктом, оскільки рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1085п.2 від 19.12.1997 (а.с 26 том І), враховуючи згоду землекористувача вилучено в Тернопільського обласного управління по будівництву ремонту і експлуатації автомобільних доріг "Облавтодор" земельну ділянку, пл. 2000кв.м. і надано її товариству в тимчасове користування терміном на 3 роки.

Також СП "Західна нафтова група" користувалося на правовій підставі земельною ділянкою, площею 0,20 га, яка знаходиться в смузі відводу автодороги Умань-Львів км 406 + 350 відповідно до укладеного з міською радою договору оренди землі від 24.07.2001, наданою для обслуговування викуплених будівель АЗС (термін оренди 5 років до 20.03.2006року, а.с. 43 том І). Такий договір оренди було укладено на підставі рішення ради № 348 від 20.03.2001, яким вилучено у попереднього землекористувача за його згодою, спірну земельну ділянку у зв`язку із зміною власника майна.

За даних обставин суд вважає, що при наданні СП "Західна нафтова група" земельної ділянки в орендне користування радою було дотримано встановленого земельним законодавством порядку щодо вилучення цієї земельної ділянки у попереднього землекористувача за згодою останнього.

Утім, як встановлено судом, наказом Служби автомобільних доріг у Тернопільській області№72 від 12.09.2022 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за межами міста Тернопіль, Тернопільського району, пл.18,0756га» відповідачу у справі затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під автомобільною дорогою загального користування державного значення М-09 Тернопіль-Львів-Рава-Руська (на м.Люблін), площею 18,0756га для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства , яка знаходиться за межами міста Тернопіль, Тернопільського району, враховуючи Державний акт серії Б №035424 на право постійного користування земельною ділянкою, площею 787,60га доріг, чим порушено права позивача на користування земельною ділянкою, орієнтовною площею 0,20га.

При цьому, такі неправомірні дії Служби не позбавили ТОВ "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" можливості реального використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами ст. 120 ЗК України в редакції від 25.10.2001 (в період з 01.01.2002 до 20.06.2007) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала ст. 377 ЦК України.

Стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27.04.2007) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція ст. 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 05.11.2009) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

За приписами ст.377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент набуття майна) особа, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Виходячи з приписів ст.377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України в редакціях, чинних на момент придбання майна, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходило право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст. 71, 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

На момент набуття ТОВ "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" (18.08.2006) права власності на будівлю, норми ст. 120 ЗК України передбачали, що при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право користування на цю земельну ділянку, тобто питання подальшого користування земельної ділянкою після відчуження розташованої на ній нерухомості могло вирішуватись сторонами, зокрема, в договірному порядку.

До того ж, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності на земельну ділянку чи укладення договору оренди земельної ділянки. Реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне переходу права користування земельною ділянкою під нею, оскільки в наведених вище нормах цивільного та земельного законодавства йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об`єкт нерухомості на підставі договору відчуження.

Своє право на користування земельною ділянкою Позивач з 2006 року, тобто з моменту набуття у власність будівлі АЗС, не оформив.

Спірна частина земельної ділянки, орієнтовною площею 0,20 га не є вільною, оскільки знаходиться під нежитловим приміщенням АЗС, що перебуває у власності позивача, який зацікавлений в оформленні права користування ділянкою в розмірі, необхідному для обслуговування об`єкта нерухомого майна (споруда та будівлі АЗС).

Суд відзначає, що ніхто інший, крім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку.

Відповідно до норм ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Відповідно до зазначених правових норм власник споруди має право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.

При цьому, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я права користування земельною ділянкою під ним.

З огляду на викладене, особа яка є власником будівлі, має право ініціювати одержання земельної ділянки у власність або у користування, проте розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Аналогічну праву позицію наведено у п.2.12 Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.ст. 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

За приписами п."а" ст.17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин також віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 п. 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені ст.122 Земельного кодексу України.

Так, частиною 5 даної статті передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, відповідно до норм ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст.167, 170, 324, 374 Цивільного кодексу України, ст.ст.80, 84, 122, 124 Земельного кодексу України земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватно-правових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Як встановлено з наявних у справі матеріалів земельна ділянка, площею 18,0765 га за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009, в тому числі її спірна частина, площею 0,20008га, належить до державної форми власності (власником є Тернопільська обласна військова адміністрація), а відповідач зареєстрував право постійного користування цією земельною ділянкою на підставі Державного акту на право користування землею серії Б № 035424.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлений статтею 123 ЗК України.

Відповідно до абзацу 1 частини другої, абзацу 1 частини третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Цією ж статтею ЗК України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого, зокрема, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки в користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу (абзаци 3-5 частини першої статті 123 ЗК України).

За змістом наведених вище положень законодавства юридичній особі надано право на одержання земельної ділянки у користування, однак розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

При цьому поділ земельної ділянки є процедурою створення земельних ділянок як окремих об`єктів зі складу однієї існуючої земельної ділянки, що вже сформована як об`єкт цивільного права.

Так, положеннями частин першої та другої статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша). Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (частина 2).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина четверта статті 79-1 вказаного Кодексу).

У частині 6 вказаної статті визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

За пунктом 12 статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується: у разі якщо поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; у разі поділу, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем; у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем. Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується замовником.

Правовий аналіз вищенаведених положень земельного законодавства дає підстави для висновку, що виділення зі сформованої земельної ділянки окремої частини у разі її поділу здійснюються за технічною документацією із землеустрою, оскільки така земельна ділянка є зареєстрованою як об`єкт цивільних прав, і для цього, окрім технічної документації, потрібна лише нотаріально посвідчена згода землекористувача земельної ділянки та згода власника - органу державної влади - Тернопільської ОВА; при цьому, така документація не підлягає погодженню та затвердженню в порядку, встановленому Земельним кодексом України, як це передбачено для документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Встановлені судом обставин справи та зміст позовних вимог свідчать, що спірні правовідносини за вимогами позивача стосуються земельної ділянки державної форми власності, сформованої як об`єкт цивільного права відповідно до статті 79-1 ЗК України і право постійного користування на яку оформлено за відповідачем, та виникли стосовно її поділу для подальшого оформлення права на її частину з наданням у користування позивачу як окремого об`єкта.

При цьому Тернопільська обласна військова адміністрація у цих правовідносинах здійснює функції власника земельної ділянки, що реалізовує свою волю на зміну якісних та кількісних ознак належних їй об`єктів та передачі права на них іншим суб`єктам, за наявності їх відповідного зустрічного волевиявлення, адже, як вже зазначалося вище, земельна ділянка, площею 0,20008га в смузі автодороги Умань-Львів-Краковець 406км-350м вилучена з постійного користування відповідача за його згодою №03-844 від 11.08.1997.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку, що реалізація позивачем права, яке визначено у спірних правовідносинах об`єктом захисту (тобто права на ту частину земельної ділянки, що необхідна для обслуговування його об`єкта нерухомості, розташованого на ній, площею 0,20008га) має здійснюватися у наведеному встановленому законом порядку з дотриманням відповідної процедури, зокрема, шляхом звернення до відповідного органу виконавчої влади - у спірних правовідносинах до Тернопільської обласної військової адміністрації, як власника земельної ділянки.

Крім того, відповідно до ст.71, 123 ЗК України розміри (площа) та конфігурація земельної ділянки, на якій розташований об`єкт позивача, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Матеріали справи свідчать, що позивач не звертався до Тернопільської обласної військової адміністрації щодо надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу, як це передбачено вимогами ст.123 ЗК України. Натомість, товариство звернулося до військової адміністрації з клопотанням про надання дозволу на оформлення документів на земельну ділянку, площею 0,2га, необхідну для функціонування та обслуговування автозаправної станції, що не є тотожним.

Поряд з цим позовну вимогу про надання згоди щодо поділу земельної ділянки, площею 18,0765га за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009 на дві окремі ділянки, одна з яких площею 0,20008 га, пред`явлено до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області, а не до органу уповноваженого здійснювати розпорядження спірною земельною ділянкою Тернопільської обласної військової адміністрації.

За змістом статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно із частинами першою-третьою статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Частиною четвертою статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц зроблено правовий висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Тобто за змістом норм господарського процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов`язок визначати належного відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Таким чином, заявлені позивачем у цій справі вимоги не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 754/16978/21).

У зв`язку із пред`явленням позову до неналежного відповідача, суд не здійснює розгляд справи по суті позову, не приймає до уваги та не надає оцінку усім іншим доводам сторін, оскільки вони не мають значення для правильного вирішення спору.

Щодо обставин вибуття земельної ділянки з користування відповідача як правонаступника Тернопільського обласного виробничого управління будівництва і експлуатації автомобільних шляхів відповідно до рішення виконкому Тернопільської міської ради № 1085п.2 від 19.12.1997, суд зазначає наступне.

У зазначений період земельні правовідносини регулювалися Земельним кодексом України від 18.12.1990 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/561-12/ed19930622#Text).

Відповідно до норм статті 31 Земельного кодексу України від 18.12.1990 вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів. Вилучення земель (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) у межах міста для усіх потреб провадиться за рішенням міської Ради народних депутатів, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу, у якій йдеться про недопустимість вилучення особливо цінних продуктивних земель, а також земель, зайнятих природними та історико-культурними об`єктами.

Згідно з статтею 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990, міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Отже, рішення від 19 грудня 1997 року прийнято виконавчим комітетом ТМР з урахуванням згоди постійного землекористувача, який користувався ділянкою згідно з Державним актом на право користування землею серії Б № 035424 (лист-згода на №03-844 від 11 серпня 1997 року, а.с. 25 том І).

Слід відмітити, що законодавство України не містило та не містить поняття тимчасового вилучення земельної ділянки з користування і про тимчасове вилучення не вказано в самому рішенні ради (п.1) як і не містило поняття надання згоди на тимчасове використання земельної ділянки іншою особою, тому суд вважає, що згода Тернопільського облавтодору №03-844 від 11.08.1997, правонаступником якого є відповідач у справі, на виділення ТОВ "БІЛИЙ ЗАМОК" в тимчасове користування земельної ділянки, площею 0,20га для розміщення АЗС в смузі відводу автодороги Умань-Львів-км406+350, є саме згодою на вилучення спірної земельної ділянки з користування.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували відновлення відповідачем права постійного землекористування на спірну земельну ділянку, тобто її повернення (надання) в користування Управлінню з будівництва і експлуатації автомобільних шляхів.

Про вказані обставини додатково свідчить інше рішення ради за № 348 від 20.03.2000року, відповідно до якого вказану земельну ділянку вже вилучено з користування ТОВ «Компанії «Білий замок» (враховуючи згоду останнього від 07.12.2000 року - а.с.31 том І на звороті) та передано в оренду СП "Західна нафтова група" на 5 років. Вказане рішення ради є чинним та було реалізовано шляхом підписання договору оренди земельної ділянки.

За змістом статей 122 та 123 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Отже, твердження відповідача що спірна земельна ділянка була повернута йому в користування після закінчення терміну оренди не відповідає встановленим судом обставинам та спростовуються наявними у справі доказами.

З урахуванням викладеного, підстави, передбачені положеннями статей 141-143 Земельного кодексу України для припинення права відповідача постійного користування земельною ділянкою, пл.0,20га, у даному випадку наявні.

Щодо здійснення державної реєстрації речового права постійного користування за Службою автомобільних доріг у Тернопільській області земельною ділянкою, загальною площею 18,0756 га за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009 з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства 19.09.2022 року у Державному реєстрі речових прав, до складу якої входить спірна земельна ділянка, площею 0,20008га, то з огляду на встановлений судом факт її вилучення у встановленому чинним законодавством порядку органом місцевого самоврядування на підставі згоди землекористувача (особи, правонаступником якої є відповідач), та виходячи з предмету заявлених вимог у даній справі таким реєстраційним діям правова оцінка не надається, оскільки дані обставини не входять до предмету дослідження, утім можуть бути розглянуті в окремому позовному провадженні.

Суд зауважує, що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В силу частини 1 статті 4 цього Закону, державній реєстрації підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки (пункт 2 частини 1 цієї статті).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, яка неодноразово була викладена у його постановах (зокрема, від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності чи користування, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права, що унеможливлює ототожнення факту набуття відповідного права з фактом його державної реєстрації, адже право на земельну ділянку набувається на підставі правовстановлюючих документів, а не на підставі його державної реєстрації в Державному реєстрі.

Щодо позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" про визнання протиправною відмову Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області у наданні дозволу щодо поділу земельної ділянки, площею 18,0765 га за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009 на дві окремі ділянки, одна з яких, площею 0,20008га.

З`ясовано, що позивач звертався до відповідача з клопотанням №242 від 22 червня 2023 року, в якому просив надати згоду на поділ земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009. У відповідь Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області листом №10-02/1489 від 31 липня 2023 року відмовила у наданні дозволу на поділ земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009 з посиланням на відсутність законодавчого механізму надання таких дозволів, а також з огляду на відсутність такого погодження Уповноваженого органу управління - Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.

Бездіяльність Служби, що виразилась у неприйнятті рішення щодо надання дозволу на поділ земельної ділянки, а також з огляду на неправомірну відмову, у викладену у листі №10-02/1489 від 31 липня 2023 року у наданні такої згоди, послугували підставою звернення до господарського суду із даною позовною вимогою.

Суд констатує, що предметом цієї частини позову є правомірність поведінки відповідача щодо відмови у наданні згоди на поділ земельної ділянки.

Слід зазначити, що в результаті поділу земельної ділянки не відбувається набуття права власності чи користування землею, а лише здійснюється формування нових земельних ділянок.

Наявні у справі докази дають підстави для висновку, що спір у цій частині заявлених вимог не є цивільно-правовим, а має публічно-правовий характер, позаяк стосується правомірності дій/бездіяльності відповідача, надаючи оцінку яким, суд повинен буде перевірити чи діяв останній на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Суд вважає, що правові підстави для визнання протиправною відмови, викладеної у листі відповідача, відсутні, адже лист не містить притаманних нормативно-правовому акту ознак - не породжує жодних правових наслідків, а лише носить інформативний характер та ґрунтується на посиланні щодо неможливості прийняття відповідного рішення.

Питання правомірності державної реєстрації права постійного користування на земельну ділянку, площею 0,20008га на спірну земельну ділянку за відповідачем не є предметом спору у даній справі.

Враховуючи наведене, позовна вимога про визнання протиправною відмови, викладеної відповідачем у листі №10-02/1489 від 31 липня 2023 року, не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства що, згідно з п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для закриття провадження у справі за цією позовною вимогою.

Розподіл судового збору.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у справі.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 50, 73, 74, 76-79, 86, 91, 119, 123, 129, 130, 219, 220, п.1 ч.1 ст.231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною відмову Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області у наданні дозволу щодо поділу земельної ділянки, площею 18,0765 га за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009 на дві окремі ділянки, одна з яких, площею 0,20008га, - закрити.

2. У частині позовних вимог про зобов`язання Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області надати згоду щодо поділу земельної ділянки, площею 18,0765га за кадастровим номером 6110100000:16:002:0009 на дві окремі ділянки, одна з яких площею 0,20008 га, - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 21.06.2024.

Суддя Н.О. Андрусик